 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Конституція України – великий здобуток українського народу в часи незалежності нашої держави. До цього український народ йшов роками і лише 28.06.1996 було прийнято Основний закон нашої держави. За роки існування Конституцію України змінювали, потім ці зміни скасували… Сьогодні спеціальна робоча група веде роботу над підготовкою змін до Конституції України, які мають переважно стосуватися децентралізації влади та судової реформи.
До Дня Конституції України 25 червня цього року Конституційний Суд України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Фонд імені Кшиштофа Скубішевського (Республіка Польща) провели міжнародну науково-практичну конференцію «Конституція і виборчий процес в Україні».
Під час заходу провідні науковці України та польські експерти висловили свої пропозиції щодо децентралізації влади в Україні.
Голова Конституційного Суду України Юрій Баулін зазначив, що участь у вільних, загальних та рівних виборах до представницьких органів є одним із природних та невідчужуваних прав громадян демократичної та правової держави.
«Відповідно до принципу верховенства права спеціальні виборчі закони повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй. Однак практика конституційного судочинства показує, що виборче законодавство, яке змінюється невиправдано часто і нерідко напередодні самих виборів не завжди відповідає цьому принципу. Тому КСУ неодноразово визнавав неконституційними окремі положення законів України «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про Центральну виборчу комісію», – зазначив голова КСУ.
За його словами, сьогодні наша країна перебуває напередодні дуже важливої події – виборів до місцевих органів влади. «Ці вибори проходитимуть в умовах непростої соціально-політичної обстановки у країні, викликаної неприкритою та віроломною агресією з боку колишнього братського сусіда. З цього приводу готуються відповідні зміни до виборчого законодавства і, сподіваюсь, що пропозиції і напрацювання зроблені представниками цього поважного міжнародного форуму будуть враховані законодавцем», – зазначила Ю. Баулін.
Юрій Шемшученко, директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України тезисно розповів про своє бачення напрямів децентралізації влади в Україні, яке полягає у такому:
– Сприйняття європейського громадівського підходу до організації місцевого самоврядування в Україні.
– Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування визначено саме поняття місцевого самоврядування не тільки як права, а як спроможності територіальної громади самостійно здійснювати управління місцевими справами.
– Систему адміністративно-територіального устрою мають складати регіон, район, громада. Органами місцевого самоврядування громади є голова громади, рада громади як представницький та виконавчий орган місцевого самоврядування громади.
– Утворення виконавчих комітетів у складі районних і обласних рад, які є органами місцевого самоврядування і представляють та реалізують спільні інтереси територіальних громад району та області.
– Замість нинішніх відповідних державних адміністрацій виконавчу владу в областях та районах, містах Києві та Севастополі мають здійснювати префекти (французький варіант). Префектів, за поданням Кабінету Міністрів, призначає та звільняє Президент України. Вони здійснюють нагляд за додержанням Конституції, законів України органами місцевого самоврядування та ін.
– Більш повно у Конституції виписати гарантії матеріально-фінансового забезпечення місцевого самоврядування. Держава компенсує витрати місцевого самоврядування, понесені внаслідок рішень органів державної влади.
Водночас суддя Конституційного Суду України Петро Стецюк наголосив, що у науковому колі неодноразово зазначалося про небажаність зміни виборчого законодавства менше ніж за рік до проведення самих виборів. Але це не єдина особливість нинішньої ситуації з виборчим законодавством.
«Справа у тому, що зміни до виборчого законодавства хочуть внести паралельно зі змінами до Конституції України. За таких умов питання конституційності, оновлення виборчого законодавства, очевидно, опиняється в дещо незвичній ситуації», – вважає П. Стецюк.
За його словами, оновлення законодавства про місцеві вибори не просто збіглося з оновленням самого Основного Закону. На сьогодні проголошено напрям на вдосконалення самої конституційної моделі організації публічної влади на місцях разом з процесом децентралізації знаної як максимальне наближення до потреб пересічного громадянина на місцях, до потреб територіальної громади. «Звідси логічним є те, щоб у цьому оновленому виборчому законодавстві були відповідності до тих напрямів, якими відбуватиметься конституційна реформа щодо організації місцевого самоврядування», – каже суддя КСУ.
На його думку, в цьому випадку надзвичайно важливим для досягнення мети реформ є дотримання логіки черговості дій: спочатку бажано внести зміни і доповнення до Основного Закону, а вже наступним кроком має бути оновлення виборчого законодавства. Якщо цього не буде дотримано, то може бути ситуація, коли у КСУ просто не буде іншого виходу, окрім як визнати неконституційними ті чи інші новели виборчого законодавства, навіть якщо за своєю суттю вони будуть перспективними та спрямованими на подальший розвиток місцевого самоврядування.
Також, за словами П. Стецюка, теоретично може скластися така ситуація, коли та чи інша норма визнана неконституційною буде фактично вилучена з системи правового регулювання виборчих відносин, а парламент не зможе через елементарний брак часу заповнити цю прогалину у нормативному регулюванні Наслідки такої умовно змодельованої ситуації можуть бути не найкращими, насамперед, щодо реалізації звичайними громадянами конституційного права обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування.
«Невідомо чи зачеплять майбутні зміни до конституції розділ третій Конституції, який має назву «Вибори. Референдум». Навіть якщо вноситимуться конституційні зміни, які стосуватимуться місцевого самоврядування, вони опосередковано матимуть вплив на майбутню виборчу систему. В цій ситуації законопроект про внесення змін до конституції КСУ повинен перевірити на предмет відповідності двом статтям Конституції – 157 і 158», – зазначив суддя КСУ.
За його словами, зокрема, коли йдеться про ст. 157 Конституції, то Основний Закон не може бути змінено, якщо зміни передбачають:
- Скасування прав і свобод людини і громадянина.
- Обмеження прав і свобод людини і громадянина.
- Порушення територіальної цілісності України.
- Спрямовані на ліквідацію незалежності України.
«Якщо у перших трьох випадках має місце, умовно кажучи, більш-менш конкретизований характер, то щодо четвертого – одного механічного підходу на сьогодні вже замало. Як показує практика останніх двох років, ліквідація незалежності України не залишилася абстрактним явищем. На сьогодні настав час для появи розширеного тлумачення цього явища, що слід розуміти під ліквідацією незалежності України», – вважає П. Стецюк.
За його словами, під час вдосконалення виборчого законодавства в умовах внесення змін до Конституції України, треба старатися дотримуватися поступових дій черговості конституційних змін і змін виборчого законодавства.
Постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолій Селіванов, вважає, що незалежно від того, як проходить реформа, погляд науки і погляд практики не збігаються.
«Наша Конституція – це не тільки цінність. Це той символ, на який все-таки, як на релігію, дивиться передусім народ. Люди оцінюють Конституцію», – заявив А. Селіванов.
За його словами, у науці конституційного права домовилися, що у нас не конституційна реформа, а конституційна модернізація (тобто часткові зміни у тому, що потрібно сьогодні для людей, для народу, суспільств держави). Реформа означає докорінні зміни. «Тому сьогодні, коли йдеться, що нам пропонують зміни до розділу другого Конституції «Права, свободи та обов’язки людини i громадянина», у мене виникає питання: чи маєте право ви таке робити. Тому що не можна змінювати те, що вже закріплено. Це сьогодні надбання Конституції, давайте її виконувати», – заявив А. Селіванов.
На його думку, конституційна модернізація зокрема сьогодні стосується місцевого самоврядування, тобто децентралізації і деконцентрації. «Для територіальних громад немає гарантій. 11 розділ Конституції – це фікція», –вважає конституціоналіст.
До того ж він розкритикував той факт, що сьогодні немає концепції децентралізації влади. Та запропонував такі критерії, як можна оцінити досягнутий рівень наукового осмислення децентралізації і деконцентрації місцевої влади:
– Ліквідація паралельних структур у районах і областях. Державні місцеві адміністрації – це зайві органи, які не мають не авторитету на місцях, не мають жодних повноважень і тільки різні негативні явища там концентруються.
– Створення єдиної системи влади територіальних громад. Закріплення у Конституції за нею виключної компетенції. У нас немає поняття, що у когось є компетенція, а у когось – виключна компетенція.
– Утворення повноважних виконкомів замість паралельних структур державних адміністрацій.
– Визначення повноважень громад різного рівня з функціональною природою на вирішальних, погоджувальних консультативних і договірних засадах. Центральна влада повинна не домовлятися, а юридично закріплювати відносини з територіальними громадами на місцях.
– Встановлення права видавати нормативно-правові акти. Сьогодні місцеві ради можуть тільки видавати нормативні акти з трьох питань: епідемії, епізоотії і стихійного лиха.
– Встановлення за територіальною громадою передусім контрольно-наглядових повноважень органів громадськості у системі самоорганізації населення.
– Визнання права на нормотворчу ініціативу територіальних громад.
Щодо того законопроекту про місцеві вибори, який нещодавно прийняв парламент у першому читанні, то, на думку А. Селіванова, з погляду практики, вона правильна, оскільки пропорційна система на рівні сільських і селищних рад не працює і незрозуміла. Але модель, яку пропонують, з відкритими списками має бути ще докорінно доопрацьована.