15 грудня 2015, 16:14

Бізнес – під протекцію ЄСПЛ

Експерти розповіли, як захистити порушені права та інтереси бізнесу за допомогою прецедентної практики Європейського суду з прав людини

Опубліковано в №50-51(496-497)

Анна Трішичева
Анна Трішичева журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»

IMG_1367


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Порушення яких прав та інтересів бізнесу надає можливість звернутися до Європейського суду з прав людини? Яка існує практика застосування рішень ЄСПЛ українськими судами? Як повернути активи та захистити інші права й інтереси, порушені на тимчасово окупованій території АР Крим та в зоні проведення АТО, звертаючись до ЄСПЛ? На ці та інші питання відповідали учасники круглого столу, організованого та проведеного Правовою групою «Побережнюк і партнери» 10.12.2015 р. Захід зібрав навколо себе представників із Європейського суду з прав людини, адвокатури, судової влади та Міністерства юстиції України.

Надаючи практичні рекомендації щодо звернення до Європейського суду, юрист секретаріату ЄСПЛ Дмитро Третьяков у своєму виступі наголосив, що заявником у суді завжди повинна виступати особа, чиї права порушені, а не її представник. «Якщо заява подається юридичною особою, то має стояти не тільки підпис та ім'я офіційної особи, а ще й надаватись документи, що свідчать про наявність повноважень. У разі відмови у прийнятті заяви документи не надсилаються назад, за винятком документів ув'язнених, якщо вони надсилали оригінали», – підкреслив правник.

Зважаючи на той факт, що заяву до ЄСПЛ можна подати протягом 6-ти місяців з дня ухвалення остаточного рішення національного суду, як зазначив пан Третьяков, Європейський суд не бере до уваги святкові дні. Тобто не можна надсилати заяву пізніше, мотивуючи це тим, що останній день строку був вихідним як це, наприклад, передбачено процесуальним законодавством України. Також Дмитро Третьяков звернув увагу учасників дискусії на тому, що з 01.01.2016 набуває чинності нова редакція Регламенту ЄСПЛ.

Розповідаючи про свій досвід роботи з рішеннями Європейського суду з прав людини, партнер ПГ «Побережнюк і партнери» Тетяна Ігнатенко зупинилася на ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що гарантує право на мирне володіння майном. «Європейський суд надає достатньо широке тлумачення поняттю майна. Це як те майно, що ви маєте, так і законні сподівання на отримання майна у власність. Це може бути рухоме/нерухоме майно, акції, ліцензії, патенти, клієнтура компанії та добре ім’я – все це підпадає під захист згідно з положеннями ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції», – наголосила адвокат.

Пані Ігнатенко навела приклад для учасників круглого столу, як компанія «Побережнюк і партнери» застосовує прецедентну практику Європейського Суду. Товариство в 2001 р. отримало земельну ділянку з правом на постійне користування. Але в 2011 р. прокуратура в інтересах Міністерства оборони звернулась до суду щодо визнання недійсним рішення про виділення земельної ділянки, договору про право на постійне користування, а також реєстрацію права власності на будівлі, що були побудовані на земельній ділянці.

«Зважаючи на 10-ти річний термін з моменту виділення цієї земельної ділянки, – пояснює доповідач, – нашими колегами застосовувалися усі можливі методи захисту. Обґрунтовуючи пропуск строку позовної давності, відсутність порушеного права держави, ми не могли не застосувати таку практику Європейського суду, як «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Федоренко проти України». Висновки щодо цих справ стосувались наступного: навіть якщо орган державної влади перевищив повноваження щодо винесення того чи іншого рішення, але суб’єкт господарювання, на момент винесення цього рішення, діяв у межах законодавства, то в такому випадку Європейський Суд тлумачить це на користь заявника, як порушене право на мирне володіння майном».

Доповідач розповіла про ще одну справу, що стосується обставин, коли в межах кримінального провадження накладався арешт на майно – «East/West Alliance Limited» проти України», за результатами розгляду якої суд постановив Україні сплатити 5 млн євро. В українського представництва іноземної компанії були літаки, які вона передала в лізинг іншій компанії. І трохи згодом було порушене кримінальне провадження за статтею ухилення від сплати податків. Податкова міліція, наклавши арешт, з часом визнала ці літаки «безхазяйними» та продала третім особам. Заявники багато років невдало намагались повернути своє майно, але на початку 2014 р. ЄСПЛ виніс рішення, яким констатував порушення права заявника на мирне володіння своїм майном.

Щодо підходу Європейського Суду в категорії податкових спорів, то за словами Тетяни Ігнатенко, податковий кредит також належить до категорії майна, відповідно до ст. 1 Протоколу №1. Зокрема, у справі «Інтерсплав проти України» Європейський Суд зазначив: якщо ви у своїй роботі мали справу з недобросовісними постачальниками послуг чи товарів, то податкова міліція або інспекція не може позбавляти вас права на податковий кредит. Мають бути докази того, що ви були залучені до протиправної діяльності контрагента  чи вам було відомо про його незаконну діяльність.

Як зазначив у своїй доповіді суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Володимир Донець, на сьогодні ми лише вчимось застосовувати практику Європейського суду з прав людини. За його словами, якщо адвокат, представляючи інтереси свого клієнта в суді, не зазначає у своїх аргументах про практику ЄСПЛ у цій справі, а суддя не знає про неї, то остання, відповідно, й не буде застосована. «Більшість юристів, що сьогодні працюють в Україні, отримали освіту в радянських ВНЗ, звикли застосовувати позитивістський підхід до тлумачення норм права. А проблема стосовно прав особи, метою захисту яких було прийняття та затвердження Конвенції у 1997 р., якось пройшла повз нас. Це все через те, що ми є вихідцями з радянської системи, і тому все це природно», – підкреслив пан суддя.

«Ми знаємо, що наразі в доволі складній ситуації знаходиться судова влада, оскільки поширюються негативні думки про судову систему. Для того, щоб вирішити цю проблему, судам необхідно надати незалежність. Доки на судову систему будуть чинити вплив вказівки зверху та, як говорили в Радянському Союзі, думка партії, то про яку незалежність судової влади можна вести мову. Але що ми можемо зробити зараз? Поки наша держава займається реформуванням та побудовою незалежної судової гілки влади, ми можемо надавати суду на допомогу саме якісний юридичний захист інтересів осіб, яких представляємо, і робити це дійсно обґрунтовано. Вважаю, що єдиним виходом є співпраця юристів та адвокатів з судом в плані підвищення рівня юридичного захисту особи», – зазначила Лариса Побережнюк, керуючий партнер ПГ «Побережнюк і партнери», та передала слово судді ОАСК м. Києва Костянтину Пащенку, який розповів про власний досвід застосування Конвенції у податкових спорах.

Зокрема, користуватись практикою ЄСПЛ у цій категорії спорів, за словами судді, можна на прикладі 2-х основних справ – «Булвес» АД проти Болгарії» та «Інтерсплав проти України». Вони стосувались податку на додану вартість, висновки ЄСПЛ були на користь суб’єктів підприємницької діяльності та на сьогодні широко застосовуються адвокатами в позовних заявах. Це справи, пов’язані з реальністю господарських операцій, нікчемних правочинів і так далі. «Бувають випадки, коли сторони посилаються на згадані рішення ЄСПЛ у кожній своїй заяві, але якщо розібратись у цих рішеннях, то далеко не до кожного випадку їх можна застосувати», – підкреслив пан Пащенко.

Якщо взяти до уваги справу «Булвес» АД проти Болгарії», Європейським судом податкові питання було прирівняно до майнових інтересів. Питання полягало у тому, що компанія-заявник придбала товар у свого контрагента, задекларувала його, сплатила відповідну суму ПДВ, а контрагент задекларував це зобов’язання лише через декілька місяців. В результаті уряд Болгарії пішов на принцип, вважаючи, що оскільки контрагентом зобов’язання було задекларовано невчасно, то компанія повинна понести за це відповідальність. Під час аналізу ситуації Європейський суд вказав на те, що зрештою держава нічого не втратила, оскільки податок був задекларований належним чином. ЄСПЛ зазначив, що був порушений баланс інтересів: з одного боку, держава проявляє формалізм, з іншого – суб’єкт господарської діяльності, який усе сплатив і не мав можливості проконтролювати дії свого контрагента, мав законні сподівання щодо отримання відповідного захисту за законом про ПДВ, але не зміг цього домогтися. «Це найбільш «чистий» приклад. Але він не завжди актуальний у тих справах, які є предметом спору в наших судах. Зокрема, часто у таких справах існують контрагенти, які не є добросовісними платниками», – додав суддя.

Керівник Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ольга Давидчук розповіла про звернення до ЄСПЛ як «інструменту» повернення активів та захисту інших прав та інтересів, що передбачені Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод, як на тимчасово окупованій території АР Крим, так і в зоні проведення антитерористичної операції. За її словами, сьогодні Україна знаходиться в ситуації, коли всі державні органи мають здійснювати належні заходи для захисту інтересів України в міжнародних інстанціях. 

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати