За даними міжнародних експертів, рівень піратства в Україні є одним з найвищих показників у світі. Міжнародний альянс інтелектуальної власності (далі – IIPA) неодноразово рекомендував Американському торговому представництву визнати Україну найбільш «піратською» країною та помістити на перше місце у списку країн, що не забезпечують ефективну правову охорону інтелектуальної власності. Втім, вітчизняні фахівці, що спеціалізуються у цій сфері, відкидають подібні закиди та стверджують, що про такий високий рівень піратства в нашій державі можна було говорити 10-15 років тому. Таку позицію висловив к.ю.н., асистент кафедри цивільного права юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка Богдан Воєводін під час круглого столу «Стратегія і тактика правового захисту національних інтересів при використанні об'єктів інтелектуальної власності».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, за словами юриста, про масштабні обсяги піратства в нашій країні можна було говорити років 10 тому, коли в Україні працювали лінії з виробництва піратських дисків. «Зараз Україна не може перевиробляти контент у сфері піратства. Ми можемо лише його споживати. Тобто кожен українець може споживати певний контент, викладений на певних інтернет-ресурсах. Виробництва піратського контенту, як такого, в Україні вже давно немає. Навіть якщо говорити про сайти, які займаються розповсюдженням нелегального контенту, сьогодні вони переходять в правове русло», – каже пан Воєводін. За його словами, приміром, на сайті ex.ua створено функцію реагування на звернення правовласників. Адміністрація ретельно розглядає кожне таке звернення і дає відповіді щодо видалення контенту або залишення його на сайті. «Насправді, вони видаляють дуже багато нелегально розміщеного контенту, працюють із правовласниками. Тож, я не можу казати про те, що піратство в Україні справді існує на такому високому рівні, про який говорять. Це міф 10-15 річної давнини», – резюмує експерт.
Жорстке нормативне регулювання
Торкаючись питання стратегії тактики правового захисту національних інтересів при використанні об’єктів інтелектуальної власності, експерт наголосив на необхідності розділу цього сектору на публічну та приватну сферу. «Якщо ми говоримо про культурний продукт як право інтелектуальної власності, що має загальнодержавне значення, там повинно бути жорстке нормативне регулювання. Якщо ми говоримо про інтелектуальну власність як відносини між автором та споживачем, людиною, яка слухає музику, дивиться на твір тощо, варто підтримати світові тенденції щодо регуляції та щодо передачі цих питань певним самостійним самоврядним організаціям, які працюють на принципах саморегуляції. Наприклад, візьмемо вирішення доменних спорів, яке в усьому світі сьогодні здійснюється не на державному рівні. Доменні спори вирішуються абсолютно диспозитивно. Є організації, які цим займаються на світовому рівні. Тут все дуже чітко: є невелика правова регламентація, звіт правил, яких всі дотримуються. Така система працює надзвичайно ефективно», – зазначив Богдан Воєводін.
Інерційне реформування
А от реформування системи регулювання права інтелектуальної власності, на думку правника, проходить дещо інерційно. «Кожне рішення, кожна зміна в системі регулювання права інтелектуальної власності, повинні проходити через державну службу, через комітети. Це досить тривалий процес. Відповідно, законодавство ніколи не буде встигати за регуляцією цієї сфери. Сьогодні у нас існує досить непогане базове законодавство у сфері прав інтелектуальної власності. Цивільний кодекс та Закон України «Про авторське право й суміжні права» досить повно регулюють цю сферу. Проблеми починаються, коли щось виходить за межі регулювання, тому що ми не встигаємо реагувати на новітні тенденції у суспільстві та створювати нормативно-правові акти, які будуть регулювати нові тенденції», – констатував експерт.
Коментар:
Микола Сірий, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького
Країни зі слабкою економікою об’єктивно не можуть жити за тими ж правилами, за якими існують країни з сильною економікою, у тому числі й у сфері інтелектуальної власності. Ми не можемо перейти на повний пакет дотримання правил, за якими живуть найрозвиненіші країни, але надзвичайно важливо демонструвати динаміку як у відносинах з ЄС, так і у відносинах з країнами англосаксонського права. Нам важливо ставити акценти саме з позиції динаміки розвитку. Тема захисту інтелектуальної власності сьогодні є складовою частиною політики безпеки держави. Від того, що знаходиться у мізках українців, значною мірою залежить безпека країни. Сьогодні «перфекціонізм» наших організацій та структур, котрі займаються питаннями захисту інтелектуальної власності, – це необхідність для виживання країни. Бажано, аби наші закордонні колеги теж почули це. Наразі нам конче необхідно підтримувати наших авторів, наші організації, підтримувати внутрішній розвиток ринку. Це важливо не лише з позиції входження у загальний контекст захисту інтелектуального права усього комплексу прав у цій сфері, але це також необхідно, аби ми могли захистити нашу країну.