В Україні партнерами юридичних компаній все частіше стають досить молоді юристи. Ще 15 років тому подібні речі було складно уявити, а наразі така реальність. Про підводні камені партнерського крісла, підтримку work-life balance, відмінності між молодшим і старшим поколіннями партнерів, а також про те, як пандемія вплинула на роботу юристів, ми поговорили з партнером юридичної компанії Stron Анною ШВИДЕНКО.
— Анно, розкажіть, з чого розпочалась та як розвивалась Ваша кар’єра.
— Історія починається банально, адже ще з дитинства я хотіла стати юристом. Як для кожної дитини, прикладом для мене були батьки. Тато був юристом, мама — лікарем, і оскільки стосунки з виглядом крові у мене складались з досить мінливим та непевним успіхом, свій вибір я зупинила на професії юриста. Після закінчення університету я почала працювати в юридичній сфері, спробувала себе в різних галузях, і найбільш цікавою мені видалась сфера міжнародного корпоративного та податкового права. Саме в цій сфері я відчула перспективу для свого розвитку, оскільки цей напрям стрімко розвивається і постійно змінюється. Потрапила я в цю сферу багато років тому, вперше — на посаді помічника керівника юридичного відділу, який тепер є керуючим партнером у нашій компанії.
— Ви стали партнером юридичної компанії у досить молодому віці. Чи можна на Вашому прикладі сказати, що наразі партнерство в юридичних компаніях молодшає?
— Складно відповісти на це питання, особливо зважаючи на мій приклад. Думаю, не варто узагальнювати конкретний досвід. Але загалом можу погодитись, що зараз є тенденція до зменшення віку партнерів юрфірм. Сьогоденні темпи кар’єрного розвитку не порівняти з тими, що були навіть 20 років тому. Зараз на ринку величезна конкуренція, яку я відчуваю кожного дня, і це, звичайно, двигун прогресу. Молодь зараз ставить у пріоритет кар’єру, і вже давно відійшло в минуле поняття роботи з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 18.00. Молодці фахівці дуже спраглі до успіху, кожен намагається стати якнайкращим спеціалістом у своєму напрямі. Тому зараз дійсно можна побачити партнерів молодшого віку, ніж це було звично раніше. Загалом існує два шляхи стати партнером: або пропрацювати багато років у компанії і стати одним з партнерів (на це йде приблизно 8 років), або ж стати партнером власної фірми. Мій випадок — саме другий варіант.
— На якому етапі роботи в компанії Ви почали задумуватись про партнерство?
— Зараз у STRON три партнери: я, В’ячеслав та керуючий партнер Олег. Раніше ми разом працювали в IT-компанії, але навіть тоді були не інхауз-юристами, а генерували прибуток. Нам вдалося вибудувати таку команду та міжособистісні зв'язки всередині неї, що кожен з нас виконував окрему частину роботи та був у ній профі, а всі разом ми закривали весь цикл роботи. Вже тоді ми бачили, наскільки крутою є наша команда, кожен з нас не лише був професіоналом у власній сфері — ми мали спільну ідеологію, принципи та бачення майбутнього. З часом наш потенціал значно перевищив ті можливості для реалізації, які були у нас як у юридичного відділу компанії. Разом з тим, середовище та умови в тій компанії були далекі від комфорту, тому ми зрозуміли, що просто зобов’язані йти далі разом. Ми об’єднались і створили власну юридичну фірму.
— Якої роботи у Вас зараз більше: юридичної чи партнерської?
— Моя робота як партнера складається здебільшого з юридичної. Як я вже казала, кожен з наших партнерів виконує свою частину роботи, і саме через те, що кожен з нас робить свій унікальний вклад, ми є такою цілісною командою. Моє коло відповідальності, окрім звичних партнерських завдань (управлінські рішення тощо), складається з безпосередньої щоденної взаємодії з нашими співробітниками щодо реалізації проєктів. Як тільки ми укладаємо угоду на виконання певного проєкту та погоджуємо всі умови, я починаю займатися його реалізацією, розділяю його на етапи, делегую їх виконання відділам та контролюю всі процеси виконання замовлення.
— Які основні відмінності між молодшим і страшим поколіннями партнерів у юридичних компаніях?
— Мабуть, основна відмінність між старшим поколінням партнерів і молодим у тому, що ми ще працюємо на репутацію, а в їхньому випадку репутація вже працює на них. Ми біжимо швидко, а вони мають змогу трохи перепочити.
— Пандемія все ж стримала розвиток вашої компанії чи, навпаки, надала їй більшого драйву для розвитку?
— У нашому випадку вона дійсно дала більше драйву для розвитку. У нас великий штат співробітників, і ми не могли дозволити собі залишити таку кількість людей без оплати і без роботи. Ми пишаємось, що нам вдалось пережити цей нелегкий період без втрат. Для мене особисто і для кожного з партнерів нашої компанії кожен співробітник є великою цінністю, оскільки ми всі разом працюємо на одну мету, і для нас компанія — це не лише партнери, а абсолютно кожен з команди.
— Як вдається підтримувати work-life balance у якості партнера?
— Відповідаючи на це запитання, дуже хочу розвіяти стереотипи. Менш за все мені б хотілось, щоб оточуючі думали, що я встигаю все сама. Трохи більше року тому я вперше стала мамою, і після півтора місяців догляду за дочкою мені довелося вчитись поєднувати роль партнера юридичної фірми і роль мами. Головне, чого я навчилась за цей рік, — це приймати допомогу. Я зрозуміла, що приймати допомогу — це не соромно. Сьогодні дуже легко відчути себе неповноцінним, бо ми щодня бачимо ідеальні картинки і фото в соцмережах, які швидко руйнують самооцінку. Я не хочу, аби хтось хоча б на мить втратив мотивацію і віру в себе, дивлячись на мене і думаючи, що я все можу сама.
Я там, де я знаходжусь, бо мені пощастило отримувати допомогу, я навчилася її приймати і перестала думати, що це неправильно. Безперечно, моя робоча ефективність знизилась би, якби в офісі мені доводилося кожні 2 години годувати дитину і вкладати її спати тричі за робочий день, а в перервах між цим заспокоювати її й розважати. Бути мамою складно, а поєднувати материнство і партнерство без допомоги, на мою особисту думку, неможливо. Бабуся мого чоловіка доглядає за донькою, поки я в офісі. Я маю надзвичайну команду, на яку можу покластись, поки я вдома. Мої партнери з розумінням і підтримкою ставляться до того, що в мене є донька, а вся моя сім’я з тією ж підтримкою та розумінням ставляться до того, що я є партнером юридичної фірми. Тому бути в гармонії і мати змогу поєднувати партнерство та материнство мені вдається завдяки надзвичайній підтримці близьких, без якої це, напевне, не було б можливим.
— Яку головну пораду Ви дали б починаючому юристу, котрий мріє про посаду партнера?
— Перше і основне, що я порадила б, — відмовитись від мрії про посаду партнера як таку. Вона відразу неправильно сформульована. Я вважаю, що треба мріяти і йти до того, щоб стати професіоналом своєї справи. Значимою є не сама мрія, я шлях до неї. Партнерство — це не еталон «підтвердження професійності», не єдиний варіант визнання вас як успішного юриста. Не варто вважати, що якщо хтось став партнером, він неодмінно кращий за вас. І навпаки — якщо ви не стали партнером, це не означає, що ви не реалізувалися в юридичній професії. Просто йдіть до того, щоб стати кращою версією себе. Якщо ви сьогодні кращий, ніж були вчора, це є показником успіху. Є вираз Конфуція, який мені дуже імпонує: «Якщо ти — найрозумніший у кімнаті, значить, ти знаходишся в неправильній кімнаті». Оточуйте себе людьми, які вас надихають, людьми, за якими ви можете йти вгору.
— Яким напрямом Ви займаєтесь та як його розвиваєте?
— Ми намагаємось постійно розвиватись і розвивати нашу команду. Ми займаємось міжнародним корпоративним правом та податковим структуруванням, а в цій сфері якщо ти зупиняєшся в розвитку, ти програєш. Цього ми не можемо собі дозволити, тому виділяємо фінансування на розвиток команди — наші співробітники відвідують конференції, курси, ми заохочуємо та допомагаємо оплачувати навчання за кордоном. Декілька з наших юристів зараз отримують LLM в університетах Англії, а наш керівник фінансового відділу отримує аудиторську сертифікацію європейського стандарту (ACCA), в чому ми їх підтримуємо і чим дуже пишаємось.