Італійський апеляційний суд цього місяця виправдав і звільнив з‑під варти українського нацгвардійця Віталія Марківа.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Після початку війни на Донбасі він пішов добровольцем на фронт. У складі Першого батальйону Національної гвардії України ім. Кульчицького служив за контрактом, на посаді заступника командира взводу брав участь у боях під Слов'янськом навесні 2014 р. Через 3 роки його заарештували в Італії, куди він поїхав відвідати матір, яка живе там після переїзду з Тернопільщини.
Марківа звинувачували у причетності до вбивства італійського фоторепортера Андреа Роккеллі та його російського перекладача, журналіста Андрія Миронова, які загинули у травні 2014 р. під час обстрілу в сірій зоні поблизу Слов'янська. Тоді вижив французький журналіст Вільям Рогулон, який став ключовим свідком звинувачення Марківа у, як наполягала місцева прокуратура, «військовому злочині проти людяності», а саме «вбивстві цивільних осіб українською стороною за відсутності збройного конфлікту на момент інциденту».
У липні минулого року суд першої інстанції у місті Павія (Ломбардія) визнав, що Роккеллі загинув унаслідок прицільного мінометного обстрілу з позиції на горі Карачун. Сам Марків, за висновком суду, в цей час був навідником і передав українським військовим координати місцеперебування іноземців. Українця засудили до 24 років позбавлення волі.
Рік тому, у листопаді 2019 р. Україна подала апеляцію на рішення суду в Павії. Були створені дві потужні групи захисту. Перша — група адвокатів Марківа як фізичної особи-підзахисного, що складалася з італійських адвокатів Рафаелле Дела Валлє та Донателли Рапетті. Друга — група адвокатів держави Україна, що складалася з юристів фірми «Сергій Козьяков та Партнери» та італійської фірми Legance Avvocati Associati. У кожної з них були різні аргументи та процесуальні можливості, однак була погоджена єдина загальна позиція і стратегія захисту.
Ще за рік, на початку листопада ц. р., Марківа було виправдано в Італійському апеляційному суді. Після засідання Віталій заявив, що не очікував такого вироку, але перемога в суді довела, що «добро перемагає».
Одні з творців цієї перемоги, адвокати АО «Сергій Козьяков та Партнери» Андрій Карнаухов та Андрій Пилипенко в ексклюзивному інтерв'ю «Юридичній газеті» розповіли, як це було.
— Чому Ви вирішили брати участь у справі Марківа?
— Восени 2018 р. Міністерство юстиції оголосило про проведення тендеру на закупівлю юридичних послуг з представництва держави Україна як цивільного відповідача у справі Марківа, в якому брали участь наші партнери — італійська юридична фірма Legance Avvocati Associati. З ними ми обговорили можливість долучитися до італійської команди в якості українського радника з метою збору і оцінки доказів українського досудового слідства у справі вбивства журналістів, їх аналізу, дослідження юридичних обставин проведення АТО і висновків міжнародних організацій з приводу подій у її рамках у 2014 р., а також для допомоги в розробці стратегії захисту України без шкоди позиції Марківа. Справа потребувала дотримання максимальної конфіденційності. Важливим фактором була також вірогідна причетність до загибелі журналістів проросійських військ.
У свою чергу, АО «Сергій Козьяков та Партнери» вже давно відстоює інтереси як держави Україна і відповідних міністерств і відомств, так і стратегічних державних підприємств України у найрізноманітніших справах, що виникли внаслідок агресії Російської Федерації. Розуміючи, що відбувалося у 2014 р. на території Донецької і Луганської областей, ми вірили і віримо, що у будь-якому разі рядовий військовослужбовець не може нести відповідальність за свою службу у воєнний час, коли він захищав свою державу від агресора. Те ж стосується й Італійської Республіки. Державу Україна у цій справі в якості цивільного відповідача за заявлені дії Марківа фактично звинувачували в скоєнні атаки на цивільних через державні збройні формування — НГУ і ВСУ, що є порушенням норм міжнародного гуманітарного права.
— Чи було неочікуваним для Вас рішення суду першої інстанції м. Павія, за яким Марківа засудили до 24 років позбавлення волі?
— Вступивши у справу і ознайомившись з матеріалами звинувачення, ми зрозуміли, що воно з самого початку було безпідставним. Доказів причетності до злочину Марківа, як і української армії взагалі, не було. Ми зіткнулися з масою матеріалів, не пов'язаних з тягарем доведення. На нашу думку, метою обвинувачення було вплинути на внутрішнє переконання присяжних суду Павії шляхом приписування нацгвардійцю Віталію Марківу умисного вбивства, а державі Україна — військових злочинів. Для цього цивільні позивачі і обвинувачення некоректно інтерпретували події, які мали місце в Україні у 2014 р. і не закінчилися по сьогодні, не визнаючи їх бойовими діями і разом з тим фактично обвинувачуючи українських військових у каральних операціях.
Подібні аргументи прокуратури спростовувалися захистом Марківа і України. Очевидно, що обвинувачення не до кінця розуміло чи й не хотіло зрозуміти ситуацію в Україні. При цьому ніхто не бажав встановити дійсні обставини справи. Разом з тим, усі розуміли, що ані в матеріалах справи, ані в журналістських статтях, ані у свідченнях потерпілих та свідків не було жодного прямого доказу участі Марківа чи держави Україна в обстрілі журналістів. У такій ситуації були обґрунтовані очікування застосування судом принципу презумпції невинуватості для Марківа. Проте суд Павії оголосив вирок навіть суворіший, аніж просила прокуратура — 24 замість 17 років ув'язнення. Це стало несподіванкою для всіх.
— Тоді, у ліпні 2019 р., Ви вже розуміли, яким чином можна добитися його перегляду?
— Після аналізу тексту рішення суду першої інстанції стало зрозуміло, що мотивувальна частина вироку наполовину базувалася на абсолютно некоректній інтерпретації й оцінці обставин справи, а наполовину — на домислах і фантазії суду. Зокрема, звіти ОБСЄ про тортури і вбивства цивільного населення на непідконтрольних Україні територіях були інтерпретовані так, ніби це робили українські війська, а не бойовики. Знаходження на місці злочину бойовиків, які стріляли по журналістах, що було зафіксовано на відео і відображено в свідченнях єдиного свідка, котрий вижив — Вільяма Рогулона, було інтерпретоване судом як допомога журналістам! Разом з тим, для суду достатніми підставами засудити Марківа стало його місцезнаходження у травні 2014 р. на Карачуні, його коментарі італійським журналістам та нібито його зізнання у в'язниці. Складалося враження, що суд сприйняв усі фантазії обвинувачення і проігнорував усі факти захисту.
— Чи правда, що в суді першої інстанції використовувалося свідоцтво самого Марківа проти себе: нібито вже під арештом він зізнався співкамерникові у вбивстві Роккеллі? Насправді він сказав: «Мене звинувачують у вбивстві», і саме ці «труднощі перекладу», окрім іншого, були використані захистом?
— Під час слухань у першій інстанції захист заявляв, що Марків ніколи не зізнавався у скоєнні злочину, проте це було проігноровано судом, а достовірність перекладу фрази, що була використана обвинуваченням, суд першої інстанції перевірити не дозволив. Разом з тим, перед першими слуханнями в апеляції, у вересні ц. р. прокурор несподівано подав клопотання апеляційному суду Мілану про повторне розшифрування фрази «ми вбили журналістів», яку нібито промовив Марків у в'язниці. На думку генерального прокурора Мілану, розшифровка цієї фрази мала поставити крапку в розгляді справи, оскільки вони були впевнені у зізнанні Марківа.
Тоді адвокатами держави Україна було подане і апеляційним судом задоволене зустрічне клопотання про розшифрування перекладу всієї розмови, що могла включати зазначену фразу. Були призначені перекладачі від суду, обвинувачення та захисту. І на подив генерального прокурора, повний переклад спірного висловлювання Марківа звучав так: «Там у 2014 р. убили журналістів, а тепер все хочуть повісити на мене, проте я не маю до цього відношення». Очевидно, що ніякого зізнання Марківа не було, як і не було будь-яких посилань на українську армію.
Звичайно, зазначений судово-експертний висновок був використаний захистом як аргументація, що звинувачення базується на фейках та припущеннях і фактично є безпідставним.
— Яким чином вдалося довести, що показання Рогулона не можуть свідчити саме проти Марківа?
— Вільям Рогулон скомпрометував себе тим, що під час своїх свідчень кожний раз згадував щось нове, або ж його свідчення суперечили попереднім. У відповідях французькій поліції незабаром після трагедії він не знав, хто по ньому стріляв, проте вказував, що коли ховався в рові біля заводу «Зевс-Кераміка» (який на той момент контролювався бойовиками), чув, як хтось заходив у рів і продовжував стріляти, чув хрускіт гілок. Це при тому, що українська армія знаходилася за 2 км від того місця. Коли ж він згодом тікав звідти на таксі, по ньому стріляли озброєні люди без пізнавальної символіки, що ховалися на території заводу. Згодом у суді Павії він уже був упевнений, що по них стріляли українські війська і спеціально намагалися їх убити.
Сторона захисту неодноразово наполягала на врахуванні саме перших, «свіжих» свідчень Рогулона як об'єктивних. Тим більше, що вони співпадали зі свідченнями таксистів, котрі возили журналістів і також були потерпілими у цьому інциденті.
— Яким чином 3 листопада вдалося зрештою довести невинуватість Марківа?
— Однозначно можна сказати: враховуючи, що і в першій інстанції, і в апеляції справа слухалася судом присяжних, незаангажоване висвітлення подій під Слов'янськом журналістськими організаціями Італії, а також демонстрація в італійському сенаті фільму Wrong place з великою вірогідністю мали позитивний вплив при розгляді справи апеляційним судом. До того ж, обвинувачення в апеляції нічим не підкріпило свою позицію, навпаки, через негативний для себе висновок експертизи звукозапису у в'язниці (який саме ж і замовило) поставило під удар усі інші свої аргументи.
Адвокати держави Україна надали апеляційному суду експертизи, отримані завдяки активній роботі вітчизняного МВС, які засвідчували неможливість для Марківа бачити журналістів, а отже, і корегувати вогонь мінометів чи стріляти по журналістах з автоматів Калашникова. До того ж, була надана експертиза звукозапису з відео, зробленого на фотоапарат Рогулона, де російський журналіст Міронов казав, що десь поруч по них стріляв міномет. Також очевидним було застосування принципу презумпції невинуватості до Марківа.
Наразі ми очікуємо повного тексту рішення апеляційного суду для аналізу мотивувальної частини виправдувального вироку.
— Україна називала збройний конфлікт на Донбасі антитерористичною операцією. Зрозуміло, навіщо — щоб не вводити надзвичайний стан з пов'язаними з ним складними правовими процедурами і не потрапляти в контекст міжнародного гуманітарного права, який обмежує державу в діях. Проте події потрапляли в контекст бойових дій, адже це фактично був великомасштабний конфлікт із застосуванням важкої техніки, коли є можливість застосування зброї і смерті від неї не тільки супротивників (тобто дозволеної мети), а й цивільних осіб. Як вдалося розв'язати цю колізію?
— З самого початку цивільні позивачі та прокуратура намагалися інтерпретувати ситуацію в Україні як масові заворушення і операції українських сил з придушення повстань в умовах мирного часу. При цьому на пропозицію сторони захисту поїхати в Слов'янськ і провести експеримент на місці прокуратура та суд відповіли категоричною відмовою.
Специфічна мета захисту української держави передбачала оскаржити вирок першої інстанції в частині висновків про те, що військовослужбовці ЗС України та НГУ є військовими злочинцями, які виконували незаконні накази на порушення Женевської конвенції і міжнародного гуманітарного права і атакували все, що рухалося в радіусі 2 км навколо гори Карачун. Адвокати держави Україна надали виключні аргументи і докази щодо правового статусу АТО на Донбасі, меж проведення АТО та коректності звітів ООН та ОБСЄ, які засвідчували порушення в т. ч. норм гуманітарного права з боку бойовиків.
Як ми вже зазначали, наразі ми очікуємо повного тексту рішення апеляційного суду для аналізу мотивувальної частини виправдувального вироку і підстав для задоволення апеляційних скарг держави Україна та Марківа.
— Випадок Марківа може бути прецедентним для інших подібних випадків, чи кожний з них окремий?
— Кожна можлива справа є індивідуальною в контексті судового органу, що її розглядає, сукупності обставин, доказів, учасників. Проте справа Марківа слухалася судами Італії, тобто іноземної юрисдикції, щодо якої у України діє юрисдикційний імунітет. Адвокатами держави Україна було прийняте рішення, з одного боку, відстоювати юрисдикційний імунітет України стосовно рішень судів Італії, а з іншого — зробити все можливе, щоб через процесуальні важелі у справі наповнити її матеріали доказами і фактами невинуватості Марківа і допомогти його адвокатам.
Інша справа, наприклад, Міжнародний кримінальний суд ООН. Слід зазначити, що незважаючи на відсутність ратифікації Римського статуту, Україна скористалася механізмом визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду, подавши заяву від імені Верховної Ради України про визнання юрисдикції МКС щодо можливого вчинення злочинів проти людяності та воєнних злочинів на всій території України (включно з Кримом і Донбасом) з 20 лютого 2014 р. до сьогодні (кінцева дата відкрита). Навіть у разі можливого ігнорування Україною негативних рішень, наприклад, судів іноземних країн щодо військових дій на Донбасі, з огляду на сильний інформаційний резонанс таких справ, це негативно впливає на політичне реноме нашої держави у міжнародних відносинах, а отже, є небажаним. Проте у кожній справі слід розробляти індивідуальний підхід з урахуванням усіх обставин і наслідків. У справі Марківа ми, українці, показали всьому світу, що Україна своїх не кидає.
— Процес, окрім іншого, був гучний з медійної точки зору щонайменше для трьох країн: України, Росії та Італії. Справою особисто опікувався голова МВС Арсен Аваков, який назвав її «справою честі». Це ускладнювало роботу захисту чи допомагало?
— МВС допомагало захисту з моменту вступу України у справу, оперативно надавало Міністерству юстиції та адвокатам усю необхідну інформацію і документи щодо статусу Марківа, статусу АТО, спорядження військових на той час, кількості загиблих від атак бойовиків і багато іншого. Під час розгляду справи у першій інстанції адвокатами неодноразово зверталася увага суду на необхідність проведення судових експертиз на місці події, оскільки це було єдиною можливістю отримати цінні належні докази в рамках провадження. При цьому МВС запрошувало представників італійської прокуратури до співпраці і організації спільної групи з розслідування інциденту, проте такі пропозиції були проігноровані. Після несподіваного рішення суду першої інстанції м. Павія, а також у рамках досудового слідства в Україні МВС провело слідчі експерименти і організувало відповідні експертизи.
Завдяки роботі МВС і Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ми надали апеляційному суду нові, раніше недоступні докази і матеріали, такі як свідчення нових свідків, результати слідчих експериментів, балістичні та звукові експертні висновки — все те, що повинен був витребувати суд першої інстанції під час розгляду справи.
— Окрім вас, до групи захисту Марківа і держави Україна входили й італійські адвокати. Як ви оцінюєте спільну роботу з ними?
— Це неймовірний досвід, коли над такою важливою для України справою з боку захисту працює настільки велика команда. На боці захисту виступали дві групи адвокатів — по захисту безпосередньо пана Марківа і по захисту інтересів України як держави. Між італійськими адвокатами та юристами адвокатського об'єднання «Сергій Козьяков і Партнери» і сьогодні здійснюється постійна координація стратегії захисту держави Україна у цій справі, оскільки ще можлива касаційна скарга прокуратури та/або цивільних позивачів до Верховного суду Італії.
Важливу роль у справі відіграло Міністерство юстиції України, виступивши в якості ефективного координатора. Мін'юст оперативно опрацьовував і передавав усі матеріали та інформацію від Національної гвардії України і Міністерства внутрішніх справ. Ми розподілили завдання з командою адвокатів Марківа і розставили акценти в аргументації, що забезпечило всебічний захист Марківа і України. В Україні нам також допомогали українські адвокати Марківа — АО «Правотар» в процесі організації належного отримання і надання експертиз та інших доказів італійським адвокатам. Це була відмінна командна гра, яка і дозволила нам представити колосальний масив аргументів і доказів непричетності Марківа і України до трагедії 2014 р. у Слов'янську.