 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У грудні адвокатську спільноту приголомшила новина про те, що Рада адвокатів України (РАУ) ініціювала звільнення замміністра юстиції Валерії Коломієць із займаної посади та притягнення до дисциплінарної відповідальності як адвоката за «погану поведінку». Про корінь конфлікту, реальні підстави прийняття рішення про позбавлення адвокатського свідоцтва та чому цей сценарій віддає душком радянської номенклатури — докладніше в інтерв’ю «Юридичній газеті».
— Валеріє, вітаю! Розкажіть, будь ласка, детальніше, в чому суть претензій РАУ до Вас?
— Один із напрямів моєї роботи в Міністерстві юстиції – це здійснення загального управління з надання безоплатної правової допомоги в Україні. Головним координатором цієї роботи є Координаційний центр з надання правової допомоги, з яким Міністерство і співпрацює.
Власне, самі правничі послуги, що надаються за рахунок державних коштів, складаються як з юридичних консультацій (на які має право кожен громадянин України), так і з представництва інтересів людини у національних судах, правоохоронних та державних органах, органах місцевого самоврядування (цей вид послуг надається лише окремим категоріям). Юридичні консультації проводять штатні юристи системи безоплатної правової допомоги (БПД) як наживо – в наших центрах, бюро, через мобільні точки доступу, так і он-лайн – через єдину телефонну гарячу лінію, месенджери у соцмережах, мобільні додатки тощо.
Враховуючи те, що в нас існує адвокатська монополія, надавати такі послуги можуть тільки адвокати. Обирають їх через відкритий та публічний конкурс, з ними укладають контракти і надалі вони отримують доручення на представництво в кримінальних, цивільних чи адміністративних справах.
До того ж ми зараз почали активно розвивати напрям позасудового врегулювання конфліктів, відбирати на конкурсній основі та укладати контракти з медіаторами. Цей механізм широко застосовується в усьому цивілізованому світі. Прийняття в минулому році Закону України «Про медіацію» було довгоочікуваним та необхідним з огляду на наші послідовні кроки до наближення членства в ЄС. Окрім того, медіація не лише розвантажує судову систему та фактично зменшує судові витрати, а й надає сторонам того чи іншого конфлікту можливості досягнути бажаного результату швидше, ефективніше та з меншими втратами ресурсів і нервів. Медіатором може бути спеціально підготовлена фахова особа і, відповідно до Закону, це не обов’язково людина зі свідоцтвом про право на адвокатську діяльність.
То у чому ж тоді полягає суть претензій? На мою думку, корінь конфлікту, як завжди, банальний – гроші.
За 10 років, що в Україні існує система БПД, Національна асоціація адвокатів України не залишає спроб дискредитувати систему надання безоплатної правової допомоги, що координується Мін’юстом, та отримати можливість розпоряджатися кожною копієчкою, направленою з бюджету на функціонування системи. А це, щоб ви розуміли, приблизно 800 млн грн на рік. Найімовірніше, Раді адвокатів сумно, що ці 800 млн держава віддає не їм, а безпосередньо тим, хто зацікавлений у створенні найширшого інструментарію правничих послуг для Людини, а не у фінансуванні керівних органів НААУ. Звісно, вони цим не задоволені, ось і влаштовують боротьбу з таким явищем, як чесне розподілення бюджету. І тут така неприємність – до штатних юристів, котрі й так надають більше 50 % усіх послуг системи, додалися ще й медіатори. НААУ розуміє, що аргумент про те, що уся система БПД складається виключно з адвокатів і має управлятися НААУ, — стає дедалі більш і більш нерелевантним. І їх мрія отримати цілковитий контроль та право розпоряджатися грошима, що виділяються на функціонування системи з державного бюджету, стає більш і більш нездійсненною.
Мушу зазначити, що справді, в деяких правових системах світу існують моделі надання БПД, в яких бюджетні кошти надаються саме органам адвокатського самоврядування. Та це залежить виключно від того, яку конкретну модель було обрано в тій чи іншій державі. У нас обрали шлях, коли за бюджетні кошти відповідає держава, як і в багатьох розвинених країнах. І, як ми бачимо, за вже більш ніж 10 років успішного функціонування система демонструє, що це було правильне рішення. Рада ж адвокатів упевнена, що це неправильно стосовно них. Жодного аргументу, що так буде краще для ЛЮДЕЙ, для українців, котрим ці послуги надаються, я не чула ні разу.
— РАУ несподівано звинуватила Вас у негативному ставленні до адвокатської професії. Як вони аргументують цю заяву?
Ми залучаємо адвокатів, які працюють на себе чи на юридичні фірми, укладаючи з ними окремий договір. Для деяких адвокатів за рівнем оплати – це соціальна робота. Але для більшості, особливо зараз, коли економічна ситуація в країні дуже хитка і невизначена, для них це чи не основний спосіб заробітку. І останнім часом РАУ намагається створити у цих адвокатів хибне враження, начебто держава їм має забезпечувати повний обсяг робіт. РАУ намагається якраз на цьому і грати.
Що важливо, завдяки проактивній позиції Міністерства та Координаційного центру з надання правової допомоги ще на початку повномасштабного вторгнення адвокати, які співпрацюють із системою, отримують оплату за надані ними послуги навіть під час воєнного стану. Держава прагне так підтримати адвокатів, які продовжують сумлінно захищати права людини навіть у надскладних умовах повномасштабного вторгнення. Через війну можливості збільшити оплату адвокатських послуг у 2023 році немає, – хоч ми і просили про це Міністерство фінансів при формуванні бюджету. РАУ ж запевняє адвокатів, що держава, тобто Мін’юст у моїй персоні, жадібні й погано підтримують – тобто мало платять. Варто відмітити, що якраз керівництво НААУ не виступило ані ініціатором, ані висловило хоч якусь підтримку нам, коли ми порушили питання щодо збільшення адвокатських гонорарів у системі БПП, звернувшись із ним до Мінфіну та Уряду.
— А чому РАУ вирішила, що Ви їх особистий ворог? Не держава, не Міністерство, а особисто Ви?
— Я ворог тому, що, на думку РАУ, я намагаюся удержавити адвокатуру. Мені, звісно, дуже лестить така висока оцінка моєї політичної ваги та впливу, але за цими огульними звинуваченнями загубилося головне питання – для чого це мені? Людині, котра не один рік пропрацювала адвокатом, мала не одну успішну справу та не один виправдувальний вирок? Людині, яка, як ніхто, розуміє цінність незалежності адвоката як сміливця, що може виступити на захист прав свого клієнта перед будь-яким опонентом? На жаль, ці питання залишаються без відповіді – очевидно, через те, що зазначені звинувачення безпідставні.
Насправді моє особисте спілкування з деякими членами Ради адвокатів і керівництвом НААУ завжди було доброзичливим і сповненим їхніх нездійсненних обіцянок.
Я чудово розуміла, що конфлікт щодо БПД існував задовго до мого призначення і, незважаючи на підсміювання більш досвідчених колег, я наївно вірила, що зможу його перевести у конструктив. Очевидно, керівництво НААУ мало інші плани і їхнім персональним ворогом є будь-хто, хто очолює або ж координує роботу системи. До мене ворогом був колишній директор Координаційного центру з надання правової допомоги, якого вони теж позбавляли права на зайняття адвокатською діяльністю. Тепер настав мій час. Далі буде хтось наступний. Сценарій банальний і особливим креативом чи смаком не відрізняється.
— Як розгортався конфлікт?
Черговий виток надуманого НААУ конфлікту з Мін’юстом, що припав уже на мою каденцію, розпочався у 2019 році. Ситуація була досить неоднозначна – держава платить за послуги адвоката, а проконтролювати якість не має можливості. До нас часто зверталися клієнти, які були не задоволені якістю роботи адвокатів. Скаржилися, наприклад, що адвокат не бере слухавку чи два місяці не виходить на зв’язок тощо. Ми ж, як ті, хто оплачує послуги, точніше, їх відсутність, цьому адвокату, нічого зробити з цим не можемо.
Окрім того, варто звернути увагу, що ці скарги потребують перевірки не виключно з метою покарання адвоката, адже часто вони можуть бути спричинені тим, що людина просто не задоволена кінцевим рішенням суду, і адвокат насправді усе робив правильно. І очевидно, що це має бути встановлено в процесі перевірки. На той момент при обласних радах адвокатів вже були передбачені комісії з якості надання БПД, але в реальності їх мало де було створено, тому саме ж НААУ фактично позбавила людей можливості сигналізувати про неналежну якість надання БПД адвокатами в частині випадків.
Тож на доручення Президента України ми підготували законопроєкт, який давав можливість моніторити якість надання правової допомоги адвокатами, що співпрацюють із системою. Робити це мали інші адвокати, оцінюючи своїх колег за результатами роботи та на основі процесуальних документів.
Насправді це була не нова ідея, над нею працювали ще до того, як я почала роботу в Міністерстві. До того ж НААУ брала активну участь у розробці та обговоренні цієї ідеї ще з 2018 року, навіть їздили з представниками системи БПД у закордонні відрядження, аби ознайомитися з найкращими міжнародними практиками. За взірець взяли систему в Канаді й домовились запровадити те, що англійською називається «peer review», або експертна оцінка колегами. Найцікавіше в цій ситуації те, що в самому законопроєкті ми лише передбачили існування такого механізму. Функціонування та побудову архітектури передали якраз до органів адвокатського самоврядування, намагаючись максимально усунути участь представників органів державної влади або ж Координаційного центру з надання правової допомоги. З цього механізму можна було б зробити хороший спосіб більш індивідуалізувати систему підвищення кваліфікації адвокатів, використовувати її для поширення найбільш успішних практик тощо. Але в РАУ вирішили не шукати можливостей для співпраці та розвитку, навпаки, під час погодження цього документа з керівництвом НААУ в робочому порядку вони вийшли з публічною позицією про нібито спроби Мін’юсту втручатися в діяльність адвокатів. Тобто знову – замість того, щоб конструктивно пропрацювати з нами наданий проєкт, почали створювати інформаційний привід.
З того моменту все й почалося. Зараз їм потрібно зробити вигляд, що вони дійсно щось корисне роблять для адвокатів в умовах повномасштабної війни, а для цього необхідно «перемогти ворога». Вони вирішили призначити цим ворогом мене, бо я не боюся відкрито називати речі своїми іменами, називати брехню брехнею, і не боюся їх. Банально прийшла моя черга стати «ворогом», за допомогою якого можна відвести увагу від них самих.
— У рішенні РАУ зазначається про «деструктивне управління ввіреною їй сферою»? На підставі чого зроблені такі висновки? І про яку сферу йдеться?
— Наскільки я можу здогадуватись, увесь деструктив мого управління зводиться до того, що керівництво НААУ і досі не має жодної можливості впливати на розподілення бюджетних коштів, що виділяються на утримання системи БПД. Більш точно ми про це дізнаємося, коли мене позбавлять зупиненого мною у 2019 році права на зайняття адвокатською діяльністю.
Кожного разу знаходяться якісь нові недолугі пояснення з їх боку, але я бачу одне – щоб їм підвищити рівень довіри до себе, потрібен персональний ворог і, бажано, на високому державному щаблі. Рівень заступника міністра – достатній. Я ж з ними все одно пересікаюсь – ми працюємо на одному полі. Можна брати будь-яку нашу комунікацію чи недокомунікацію і загортати в ту обгортку, яку вони вважають вигідною для себе. Якщо на цій посаді завтра, умовно, буде пан Красник і він справді розвиватиме систему БПД, у центрі якої знаходиться Українець, а не виключно інтереси керівництва адвокатського самоврядування, – ворогом стане він.
— Яка мета цього дійства? Чому саме зараз?
— У тому й річ, що я не бачу ніякої цілі. Наскільки мені відомо, всередині адвокатської спільноти виникає дуже багато питань щодо легітимності керівних органів НААУ, вони ж теж мають строки повноважень. Передвиборчий процес починається задовго до виборів, зрозуміло, тому, я думаю, що активний напад на систему БПД зараз – це спосіб набрати бали серед адвокатів, які співпрацюють із системою. Друге – це робиться не для цілі, а для процесу. Якщо проаналізувати в принципі, що НААУ зробила для адвокатури або для України за час повномасштабного вторгнення, то з яскравих прикладів можна згадати виключно боротьбу зі мною за «мою погану поведінку». Як персонально, так і через афілійовані ЗМІ.
— Матеріали засідання РАУ вирішено скерувати до прем’єр-міністра України, міністра юстиції України тощо. Міністр юстиції вже їх отримав?
Які саме матеріали було направлено до КМУ, я можу лише здогадуватись з огляду на те, що це вже не перша їхня спроба здійснити на мене протиправний політичний вплив. Правда, минулого разу високоповажні юристи поскаржилися на мене до КМУ як на держслужбовця, яким я не є. Тож вищого рівня юридичного оформлення цих нових матеріалів я, на жаль, теж не очікую.
— Складається враження про штучне нарощування конфлікту. Це конфлікт між Мін’юстом та НААУ? Чи є сенс сісти за стіл переговорів та публічно обговорити всі гострі, найбільш чутливі питання, що постали між адвокатами та державою?
— Я не вважаю, що можна говорити про існування конфлікту між адвокатами та державою. Адвокатура – це поважна та незалежна правнича професія, яка надає юридичні послуги людям, бізнесу, органам державної влади та недержавним організаціям. До того ж саме професійні адвокати, юридичний бізнес та професійні правничі спільноти (до прикладу АПУ, ААУ, ЮрФем тощо) стали дуже важливими, корисними та стійкими партнерами для держави у найскладніший період. Адже обсяги роботи у сфері захисту прав людини після 24 лютого минулого року набули неосяжних масштабів. І саме мої (поки що) колеги-адвокати одними з перших почали співпрацювати та надавати допомогу жертвам воєнних злочинів, внутрішньо переміщеним особам та іншим людям, що опинилися в складних життєвих умовах. Також не можна не відмітити ту експертну підтримку та допомогу, яку колеги надають органам державної влади фактично за першого ж прохання. Ось такі відносини в адвокатури з державою.
Ми ж з Вами обговорюємо конфлікт між керівництвом НААУ та моєю демонізованою особою. Його було створено штучно та умисно. Чи можливо в цьому випадку застосувати медіацію? Особисто я намагалася це робити більше трьох років підряд, щоразу слухаючи чергові обіцянки про співпрацю. Ми могли б реалізувати не один спільний проєкт на користь і самих адвокатів, і Українців у доступі до правосуддя. Виглядає, що в нашому випадку це неможливо, оскільки, судячи з вчинків керівництва НААУ протягом останніх 10 років, вони мають протилежний політичний інтерес.
— Ви брали участь у розробці проєкту Плану відновлення та модернізації України. Хто ще працював у команді? Який статус цього документа сьогодні? Чому НААУ так негативно сприйняла цей проєкт?
— Рада відновлення є консультативно-дорадчим органом при Президентові України. Її склад було затверджено Указом Президента і все це є у відкритому доступі на офіційному сайті Глави Держави. Саме Рада відновлення фактично і курувала остаточні пропозиції до проєкту Плану відновлення, попередньо залучивши усіх основних стейкхолдерів, національних та міжнародних експертів, партнерів та донорів.
Власне, мене запросили до робочої групи, яка розробляла подальші кроки з відновлення у сфері юстиції. Оскільки адвокатура, згідно із нормами Конституції України, є частиною правосуддя і має дуже важливе завдання у сфері захисту жертв війни та воєнних злочинів, логічно, що не запросити адвокатів до співпраці при підготовці Плану було неможливо.
НААУ ж – єдина організація, яка проігнорувала неодноразові офіційні запрошення долучитися до робочої групи, а також неодноразові офіційні прохання надати свої пропозиції до опублікованого проєкту Плану. Зараз План готовий і чекає на затвердження без внеску від НААУ. Впевнена, що однією з реальних підстав прийняття рішення про позбавлення мене адвокатського свідоцтва стало те, що я опублікувала пост у ФБ, де навела усі факти щодо цього.
До того ж після подачі Україною опитувальника для отримання нашою країною статусу кандидата на вступ до ЄС, в той момент, коли наші партнери розпочали його опрацьовувати, керівництво НААУ направило до Єврокомісії доволі цікавого листа. В ньому стверджується, що НААУ нібито умисно не була долучена до роботи над Планом відновлення в частині адвокатури. За їх словами, План було «напрацьовано невідомою групою осіб» (затвердженою Указом Президента України, на хвилинку) і ставить під сумнів, що такі дії держави відповідають декларованому нами євроінтеграційному вектору руху.
Для чого таке робити? Для чого створювати штучні перепони своїй же воюючій Батьківщині в її боротьбі за своє проєвропейське майбутнє? Не знаю. Але думаю, що фокус цієї теми вже давно час перевести з питання «що їм не сподобалось?» на питання «для чого подавати до органів ЄС відверто неправдиву та дискредитуючу державу інформацію в переддень прийняття рішення щодо надання Україні статусу кандидатки на вступ до Європейського Союзу?».
Але це поки що риторичне запитання, певно, має бути адресоване як до професійної спільноти, так і до компетентних органів. Я не оцінюю ці дії. Просто констатую.
— Дисциплінарна комісія адвокатури «розглядатиме Вашу справу». Які виникають думки щодо цього? Це такий собі спосіб впливу на замміністра юстиції?
— Не просто «розглядатимуть мою справу», а, скоріше за все, позбавлять мене адвокатського свідоцтва. Днями до мене дійшли чутки, що нібито це вже було зроблено одразу після Нового року. Не можу стверджувати, що це дійсно правда, та якщо це так, то цю процедуру було проведено таємно, всупереч існуючим правилам та строкам розгляду – адже жодних офіційних повідомлень на цю тему я досі не отримала.
Взагалі в мене виникає підозра, чи не хоче Асоціація адвокатів таким чином продемонструвати вплив на публічних осіб, які мають свідоцтва адвоката, і фактично заявити, що людину, яка виконує свої функції на користь держави на державній посаді, може бути покарано за її політичну або державницьку позицію. Я ж не перша, на кого намагаються вплинути хоч якось, в реальності не маючи жодного впливу, але тенденція ну дуже віддає душком радянської номенклатури, що абсолютно неприпустимо в сучасних реаліях.
Тобто сьогодні позбавляють свідоцтва мене, завтра суддю, який виніс рішення, з яким не згодне керівництво НААУ, далі прокурор, з яким у когось із того ж керівництва виник процесуальний конфлікт, потім один з народних депутатів, що насмілився дати «не такий» коментар ЗМІ або ж проголосувати за «неправильний» закон. Звісно, ці спроби впливу можуть для цих людей виглядати так само сміховинно, як і для мене, але головне тут інше! Те, що такі спроби натиснути та вплинути на державних службовців, посадових та публічних осіб, які в момент коментування, голосування чи прийняття певного рішення не здійснюють адвокатської діяльності, – таки здійснюються.
Також дуже цікаво, як вони сформулюють, за що вони мене намагаються покарати. Чи це за якийсь мій пост у ФБ, чи, може, їм якісь мої селфі не подобаються.
— Якими будуть Ваші подальші дії?
Робота з Парламентом над пришвидшенням прийняття змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», де передбачено збільшення категорій суб’єктів її отримання (що надзвичайно важливо в умовах воюючої країни) та інші зміни, що дадуть змогу продовжити функціональний розвиток системи навіть зараз. Продовження посилення співпраці з міжнародними та національними партнерами, запровадження нових цифрових рішень для функціонування системи, розширення партнерства із аналогічними інституціями за кордоном, подальший розвиток позасудових способів врегулювання конфліктів.
Це звучить дуже офіційно, насправді ж я і надалі робитиму усе, аби підтримати та допомогти системі БПД якнайкраще та найефективніше надавати правничу допомогу для Людей. Для Українців.
Та бачите, робота з БПД є не єдиним напрямом у Міністерстві, за який я відповідаю. Тож я навряд чи матиму багато вільного часу, щоб брати участь у чергових штучно створених «скандалах, інтригах, розслідуваннях», тобто недолугих спробах деяких людей здобути собі на цьому всьому хоч якийсь політичний капітал. Хоча, не буду приховувати, спостерігати за цим доволі втішно.