11 лютого 2022, 17:12

Стягнути не можна банкрутувати. Де ставимо кому?

Олена Волянська
Олена Волянська «LCF, ЮГ» партнер, керівник практики банкрутства та реструктуризації, арбітражний керуючий
Денис Спєров
Денис Спєров «LCF, ЮГ» радник, керівник практики виконання судових рішень та розшуку активів
Анна Трішичева
Анна Трішичева журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»

— Юридична група LCF у кризовому 2020 р. прийняла рішення про розширення бізнесу та суттєво збільшила кількість практик. На додачу до вже відомих судової практики та практики банкрутства компанія активно розвиває арбітраж, податкову, корпоративну та кримінальну практики, а також практику енергетики. Чи є виділення нової самостійної практики виконання судових рішень та розшуку активів продовженням цього процесу, чи до цього підштовхнули нові потреби ринку?

Волянська

Олена Волянська: — Практика виконання судових рішень та розшуку активів для нашої фірми, зрозуміло, не нова. Одним з принципів нашої роботи є ефективність наданої клієнту послуги. Ми не могли б стати лідером у галузі судової практики або успішно захищати інтереси наших клієнтів у справах про банкрутство, якби судові рішення на користь наших клієнтів не виконувались. На жаль, конституційний принцип обов’язковості судового рішення та усвідомлення його виконання як складової права на справедливий суд анітрохи не дисциплінують недобросовісних боржників. Реформування цієї галузі як частина судової реформи, діджиталізація процесів виконавчого провадження, поява нових інструментів (наприклад, автоматизований арешт коштів у банківських установах), наявність великої кількості перепон для виконання судових рішень через запроваджені державою мораторії потребують поглиблення спеціалізації від юристів практики. Тому, на нашу думку, найбільш ефективною практика може стати за умови надання їй самостійності та заохочення системного підходу до роботи.

Денис Спєров: — Концентрація більшої уваги саме на процедурі виконання судового рішення та розшуку активів боржника дозволяє напрацювати дієві та іноді інноваційні методи. А попередній досвід, отриманий у судовій практиці та під час роботи у справах про банкрутство, дозволяє спрогнозувати ризики та судові перспективи у процедурі виконання, не дозволити формальностям перешкодити ефективному виконанню.

— Що додатково пропонує клієнтам нова практика LCF?

Д. С.: — Ми пропонуємо нашим клієнтам комплексну роботу з боргом. Ще до початку судового стягнення ми проводимо аналіз фінансового стану боржника за даними українських та іноземних ресурсів, відслідковування правочинів боржника та руху його активів за роки, які передували виникненню боргу, аналіз групи пов’язаних осіб та їх активів. Це дозволяє ще до початку судового процесу спрогнозувати необхідні дії з виконання майбутнього рішення, запропонувати забезпечувальні заходи. Також ми здійснюємо повний супровід процедури виконання судових рішень, комунікуємо з приватними та державними виконавцями та контролюємо їх дії у процедурі, займаємо проактивну позицію для пошуку джерел виконання судового рішення, за необхідності оскаржуємо дії несумлінних виконавців у судовому порядку.

— Як побудований процес розшуку активів та на якому етапі він застосовується?

Д. С.: — Процес розшуку активів боржника має бути грамотно структурований та завершуватися комплексною аналітикою. Результат пошуку — це не хаотична база знайдених даних, а готова стратегія повернення цих активів, фактично «дорожня карта», наприкінці якої — погашення боргу в максимальному розмірі. Предметами розшуку можуть бути банківські рахунки, нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери та частки в статутних капіталах компаній як самого боржника, так і його пов’язаних осіб, на яких могли бути відчужені активи. З метою якісного розшуку всіх цих активів необхідно вміло використовувати широкий спектр джерел інформації, досить часто з іноземних юрисдикцій, а для підвищення ефективності процесу можливе залучення іноземних спеціалістів. Практика виконання судових рішень та розшуку активів тісно співпрацює майже з усіма іншими практиками компанії, проте, звісно, в більшості випадків така співпраця відбувається з практиками вирішення судових спорів і банкрутства та реструктуризації. 

Сперов1 — Щодо співпраці з судовою практикою все зрозуміло. А яким чином реалізується співпраця практик банкрутства та реструктуризації і виконання судових рішень та розшуку активів?

О. В.: — Основною метою справи про банкрутство є погашення вимог кредиторів у максимальному розмірі. Специфіка національних процедур банкрутства полягає в тому, що здебільшого на момент початку процедури основні ліквідні активи з боржника вже виведені, й кредиторам годі сподіватись отримати погашення боргу без активних дій з їх розшуку та повернення. Як правило, такі дії здійснюються арбітражним керуючим, який призначається у справу, або активними кредиторами. Ухвалення та майже півторарічний період роботи нового Кодексу України з процедур банкрутства свідчать про деякий прогрес. Так, сьогодні для порушення справи про банкрутство боржника не потрібно отримувати судове рішення та очікувати 3 місяці. Є обов’язок директора у разі загрози неплатоспроможності самостійно звернутись до суду із заявою про банкрутство. Невиконання цього обов’язку матиме наслідком стягнення з директора солідарно з боржником суми зобов’язань перед кредиторами. Власники та пов’язані особи боржника субсидіарно відповідають перед кредиторами у разі вчинення дій з доведення до банкрутства.

Надзвичайно позитивним моментом є також розвиток у судовій практиці концепції фраудаторності щодо правочинів боржника, тобто можливість визнання недійсними правочинів, які вчинені боржником на шкоду кредиторам для уникнення повернення боргів. Для того, щоб усі ці новації запрацювали у повній мірі на практиці, надзвичайно важливий системний та комплексний підхід, який і реалізується в межах нашої нової практики. Ми встановлюємо та аналізуємо укладені правочини боржника, оцінюємо їх реальність. У разі виявлення угод боржника, які мають ознаки фраудаторності, нами розробляється стратегія по оскарженню таких угод з метою повернення майна до ліквідаційної маси банкрута та задоволення вимог кредиторів. Додатковим напрямом роботи нової практики є виявлення пов’язаних осіб боржника, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності у межах банкрутства, та розшук їх активів.

Д. С.: — Хотів би звернути увагу ще на один аспект. Досить часто недобросовісні боржники використовують процедуру банкрутства для відстрочки примусового виконання судового рішення, адже з відкриттям справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів виконавче провадження підлягає зупиненню. Однак це правило не розповсюджується на виконавчі провадження, які вже перебувають на етапі реалізації майна боржника. Саме тому при підготовці стратегії супроводу справи нами також аналізуються ризики, пов’язані з можливістю порушення справи про банкрутство боржника.

— Плануєте брати участь у подальшому реформуванні інститутів банкрутства та виконання судових рішень?

О. В.: — LCF завжди брала активну участь у профільних правничих асоціаціях та надавала фахові рекомендації щодо реформ процесуального та галузевого законодавства. Галузь банкрутства та виконання судових рішень наразі в активному стані реформування. У липні 2021 р. було ухвалено у першому читанні законопроєкт №5660 про примусове виконання судових рішень, який докорінно змінить цю систему. Зміни напрацьовуються і у сфері банкрутства, депутати та стейкхолдери галузі працюють над удосконаленням діючого Кодексу. 26 листопада я була обрана до Ради арбітражних керуючих України і планую й надалі брати активну участь у напрацюванні змін до профільного закону для досягнення балансу інтересів усіх сторін конкурсного процесу. 

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати