— Чи змінилися і як пріоритети у Вашій професійній діяльності за останній рік? На що звертаєте більше уваги?
— На сьогодні вже напрацьовано достатньо особистого досвіду в практиці банкрутства, всі процеси в компанії давно налагоджені. Настав час застосовувати знання та досвід для поліпшення економічного клімату України шляхом активної позиції щодо змін у банкрутному законодавстві, реалізації напрацьованих ідей та популяризації банкрутства як законного інструменту вільного ринку. Я й далі продовжую особисто супроводжувати проєкти, бо живу своєю справою. Живу кожним клієнтом, відчуваю кожну проблему проєкту на собі й радію кожній перемозі разом з командою. Будь-яка законодавча ініціатива, нововведена норма чи коливання на ринку щодо практики банкрутства, в першу чергу, повинні забезпечувати мені як арбітражній керуючій комфорт, законність, відповідну винагороду та впевненість у виборі професії. Саме тому все, що я робила, роблю і буду робити, буде для «відбілювання» та підтримки прозорості репутації професії арбітражного керуючого, підвищення його статусу серед юридичної й банківської спільноти, бізнесу і державних органів. Останнім часом я стала дуже чутлива до чужих маніпуляцій. Для мене стали важливі, насамперед, щирість людей, з якими я співпрацюю, їх цінності й особиста мета. Навіть супер-професіонал, який має систему цінностей, що відрізняється від моєї, не може бути партнером у жодному проєкті.
— Як відомо, в Україні досі встановлено мораторій на банкрутство. Які проблеми для бізнесу та держави це створює?
— На сьогодні практика неплатоспроможності та банкрутства переживає не найкращі часи, що спричинено певними факторами. Одним з них є мораторій на відкриття проваджень у справах про банкрутство юридичних осіб за заявами кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 12.03.2020 р. Такий мораторій діє на період карантину та протягом 90 днів з дня його скасування. Велика кількість бізнесів опинилися під загрозою банкрутства через економіко-соціальні наслідки оголошеного в Україні карантину та протиепідеміологічних заходів. Мораторій дав зворотний ефект, оскільки відтермінування відкриття проваджень про банкрутство не дає позитивного економічного ефекту. За таких умов порушились економічні ланцюги розрахунків, адже відсутність оплати послуг (робіт) одного бізнесу породжує відсутність оплати для іншого. При цьому гравці ринку не можуть отримати задоволення своїх вимог через заборону відкриття справ про банкрутство.
Разом з тим, бізнес почав працювати в тіні та застосовувати готівкові розрахунки, про що свідчать аналітичні дані Національного банку України про збільшення обігу готівки в Україні. Поряд з цим мораторієм існує інший, який негативно впливає на економіку країни. Законодавством про банкрутство встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств з часткою державної власності більше 50% не застосовуються судові процедури санації та ліквідації. Господарські суди закривають провадження у справах про банкрутство таких підприємств за сукупності наступних обставин: закінчення строку процедури розпорядження майном та чинність заборони на застосування процедури санації та ліквідації щодо таких юридичних осіб. Тобто проти таких підприємств можна ініціювати справу про банкрутство, але вона буде полягати тільки у розпорядженні майном, що не дозволяє задовольнити вимоги кредиторів. Така заборона має дуже негативний економічний ефект саме для державних підприємств, оскільки потенційні контрагенти не бажають мати справу з ними. Причина досить банальна: приватний бізнес знає, що в будь-який момент може не отримати оплату за свої послуги й товари, а отримати їх через банкрутство неможливо. Тобто державні підприємства можуть зловживати й у такий спосіб постійно функціонувати без замовлень і перебувати у постійній збитковості. Треба розуміти, що банкрутство — складова екосистеми економіки країни і навіть світу. Цей інструмент слід застосовувати вчасно: прибирати неефективні підприємства з ринку, вивільняти активи для створення нових бізнесів, допомагати боржникам отримати певну фінансову підтримку. Водночас банкрутство допомагає вчасно зупинити кредиторів від «навали», надати компанії, що потрапила у складне становище, шанс відновити бізнес, повернути незаконно виведені активи і притягнути винних до відповідальності. При мораторії увесь цей ланцюг руйнується не тільки в країні, а й за її межами.
Українському бізнесу перестають довіряти, і це впливає на доходи, сплату податків і всю економіку країни. 14 грудня 2021 р. Верховна Рада скасувала мораторій, пов’язаний з карантином, і сподіваюсь, Президент не забариться з підписанням відповідного закону.
— Як щодо процедури банкрутства фізосіб: чи з’явилася практика у цій категорії справ? Чи працювали особисто Ви вже з такою процедурою?
— Практика банкрутства фізичних осіб формується, і ми вже можемо побачити позитивні зрушення. При цьому певна частина боржників цієї категорії не розуміють процедури, її мети та можливостей. До того ж, фізичні особи не хочуть розуміти можливостей залучення та підтримки арбітражного керуючого у таких справах, не хочуть авансувати його винагороду, а при авансуванні не бажають далі оплачувати фактично його заробітну плату. Такі дії боржників стають причиною відмови у відкритті справ та відмови керуючих реструктуризацією продовжувати участь у справі. Для більш масштабного залучення фізичних осібборжників досить критичною є роз’яснювальна робота з боку держави. Найчастіше людина приходить зі стереотипним мисленням, звинувачуючи державу в своєму фінансовому становищі, і вважає, що саме арбітражний керуючий тепер має безоплатно виправити помилки. Можливо, слід запровадити безоплатну правову допомогу для підготовки документів у суд і відшкодовувати з бюджету винагороду арбітражному керуючому для тих верств населення, що дійсно фінансово неспроможні. Наша компанія проводить відновлення платоспроможності, здійснює підготовку плану реструктуризації та надає підтримку боржникам. Також ми маємо позитивну практику реалізації позовів у межах справ про банкрутство та повернення майна таким особам.
— Назвіть 3 головні тренди процедури банкрутства, що сформувалися з часу прийняття профільного Кодексу.
— У бізнес-спільноті з’явилося розуміння, що керівник і власник можуть бути притягнуті до відповідальності. Швидкі оберти практики по субсидіарній і солідарній відповідальності потроху змушують бізнес підвищувати рівень культури платоспроможності. Практика визнання угод недійсними в межах справи про банкрутство та повернення виведених активів до ліквідаційної маси теж набуває позитивного застосування і викликає бажання ретельніше перевіряти контрагента та документи, прискіпливо ставитись до цінової політики, предмету угоди й мети її реалізації. Практика заохочує керівників якісніше вести бізнес, заздалегідь будувати законним шляхом бізнес-процеси, а бенефіціарів — виважено ставитись до управлінських рішень, створювати резервні фонди та вчасно реагувати на ознаки неплатоспроможності.
— Історично так склалося, що в суспільстві банкрутство сприймається як «чорна» процедура, тому й до арбітражних керуючих ставлення різне. Як, на Вашу думку, можна покращити статус цієї професії в очах соціуму?
— Я вірю в теорію голографічності світу. Визнаю той факт, що якщо бажаєш змінити світ, то починати треба з себе. Зайве обурюватись на попередників, на негативний досвід, що був раніше, на нечисті пропозиції, занедбаність і перетворення на металобрухт заводів у минулому. Для початку треба усвідомити та прийняти той факт, в якому стані зараз знаходиться професія. Він показує рівень розвитку і є відправною точкою для того, щоб намітити вектор руху і способи досягнення результату. Лише через роботу над собою кожного арбітражного керуючого, через знання і позитивний досвід учасників процедур банкрутства ми зможемо досягти підвищення репутації професії і поступово чорне перетворити на біле.
Моя компанія вже 14 років займається виключно процедурами банкрутства. Бренд NOBILI є хорошим взірцем прозорості й бездоганної репутації. З нами співпрацюють топові юридичні компанії, для яких репутація має досить велике значення. Нам віддають свої проєкти великі групи та підприємства, для яких важливо провести процедуру максимально чисто і законно. Але ми розуміємо, що інколи не отримуємо надприбутків, відмовляючи клієнтам, цінності яких суперечать політиці нашої компанії. Думка в суспільстві формується, виходячи з особистості кожного арбітражного керуючого. Якщо кожен буде прораховувати заздалегідь свої репутаційні ризики та дбати про своє ім’я, ми зможемо змінити думку суспільства щодо практики в цілому. Сюди можна додати популяризацію самого банкрутства як ефективного інструменту для бізнесу, налагодження співпраці з основними стейкхолдерами ринку, такими як банки, об’єднання підприємств, органи державного управління, судді. Тоді ставлення до роботи арбітражних керуючих буде поступово змінюватися, з’являтиметься повага з боку суспільства. Адже робота арбітражного керуючого — це досить тяжка праця, яка потребує поєднання специфічних знань, досвіду і відповідних особистих якостей. Вірю, що найближчим часом ця професія посяде гідне місце серед юридичних професій і буде досить популярною.
— Нещодавно Вас обрали до ради арбітражних керуючих. Який шлях розвитку планує обрати НААКУ на найближчі 2 роки?
— На сьогодні рада Національної асоціації арбітражних керуючих України сформована з однієї команди зі схожими цінностями й бажанням змінити ставлення до практики банкрутства і підвищити статус арбітражного керуючого в суспільстві. Кожен член команди йшов зі своєю чітко виписаною програмою і відповідає перед своїми виборцями за її реалізацію. Але ці програми схожі в бажанні змінити процедуру банкрутства на краще. У моїй програмі були наступні положення:
1. Вирішення питань щодо забезпечення роботою арбітражних керуючих та зняття мораторію на відкриття проваджень про банкрутство.
2. Проведення просвітницької діяльності щодо банкрутства як законного інструменту вільного ринку з суддями, представниками банківського сектору (асоціаціями банків), державними та приватними виконавцями та їх спільнотою. Особливу увагу в просвітницькій роботі слід приділити представникам податкових та правоохоронних органів, державним реєстраторам, аудиторам та представникам приватних охоронних компаній.
3. Оптимізація щорічних внесків шляхом розширення джерел надходжень: спонсори та міжнародні донори, проведення заходів тощо.
4. Переформатування підвищення кваліфікації арбітражних керуючих шляхом запровадження змішаної системи, яка передбачає проведення курсів, застосування бальної або іншої прийнятної системи з розширенням способів підвищення кваліфікації.
5. Виключення дискримінації в оподаткуванні діяльності арбітражних керуючих: встановлення вимоги податкового навантаження на рівні 5% від доходу та оплати єдиного соціального внеску, оскільки арбітражний керуючий є такою ж самозайнятою фізичною особою, як і інші фізичні особи.
6. Запровадження «монополії арбітражного керуючого» в провадженнях про неплатоспроможність
7. Переформатування досудового порядку підготовки та подання заяви про банкрутство.
8. Запровадження запиту арбітражного керуючого за аналогією з адвокатським запитом.
— Ваш професійний досвід налічує вже майже 20 років. Можете назвати справи, які найбільше запам’яталися, можливо, стали найцікавішими чи найскладнішими у практиці?
— Кожна справа — це частина життя. Можливо, в моєму досвіді й були прості справи, але це було на самому початку практики. Колись це була досить швидка процедура, яка не вимагала креативу, була незарегульована й нікому не зрозуміла. З кожним новим законом процедури банкрутства «обростають м’ясом», все більше набувають урегульованих процесів. Додаються нові інструменти, з’являються нові вимоги, і з часом сторони процесу стають більш обізнаними. Справа, яка тривала 6 років і закінчилася в цьому році, була надто вагома для ринку банкрутства і надто емоційна для мого особистого сприйняття. Основним досягненням було повернення до ліквідаційної маси банкрута активу, що був реалізований номінальним керівником за заниженою ціною. Справа двічі відвідувала Верховний Суд, її намагалися закрити без оплати винагороди та компенсації витрат арбітражного керуючого. Двічі довелося залучати фізичну охорону для фактичної передачі майна. Вся процедура супроводжувалась низкою підроблених документів з боку опонентів та кримінальними провадженнями. Але результатом стало повне погашення кредиторських вимог, в т.ч. й податкового боргу.
— Чи змінилися підходи до роботи, комунікація з клієнтами, зважаючи на останні 2 пандемічні роки та введення локдаунів?
— Наша основна категорія банкрутств — підприємства з історією. Більшість з них реально потрапили в скрутне становище, і єдиним виходом для них є застосування процедури банкрутства. Недивно, що клієнт хоче бачити очі людини, якій повинен довірити своє підприємство. Процедурою передбачено, що тільки у процедурі розпорядження майном арбітражний керуючий виконує функцію спостерігача, а весь довгий шлях санації чи ліквідації боржника починається з передачі повноважень і особистої відповідальності арбітражного керуючого за підприємство. І саме від його правильних цілей, досвіду та цінностей залежить доля підприємства. Саме він шукає шляхи подолання неплатоспроможності, ініціює стягнення заборгованості з третіх осіб, повертає майно у ліквідаційну масу. Саме він має знайти порозуміння між кредиторами й боржником і максимально задовольнити фінансові вимоги всіх кредиторів. Як і раніше, для якісної комунікації ми використовуємо особисті зустрічі. Економія часу відбувається лише у соціальній роботі, а в роботі з клієнтами все так і залишається.
— Ви — арбітражна керуюча, керуюча партнерка, адвокатка, медіаторка. Як вдається поєднувати професійний розвиток з особистим, популяризувати особистий та професійний бренд водночас?
— Вважаю, що професійний бренд нероздільно пов’язаний з особистим. У світі юриспруденції дуже важливий персональний бренд. Він дає впізнаваність і викликає довіру у колег, клієнтів, органів влади. А також у інших організацій, де я захищаю інтереси клієнтів. Постійна підтримка персонального бренду — це кропітка щоденна робота, яка займає у мене третю частину загальної професійної діяльності. Але воно того варте.