Розвиток практики кримінального права, необхідність оновлення законодавства, проблеми та можливі рішення для розвитку адвокатського самоврядування України… Своїми поглядами на ці питання з нами поділився адвокат, керуючий партнер АГ «Солодко і Партнери» Євген Солодко.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пане Євгене, розкажіть про останні тенденції надання юридичних послуг у сфері кримінального права. Як держава та політична ситуація в країні впливають на юридичний бізнес загалом та на вашу сферу практики зокрема?
- Складається таке враження, що бізнес в нашій країні знищується цілком свідомо. У певні періоди нашої не надто давньої історії подібні речі називалися шкідництвом. Подивіться навколо – більш-менш комфортно себе почуває бізнес, який певним чином стосується влади, інші просто виживають. «Розпилювати бюджет» стало національним видом спорту. Ніяке НАБУ не може це зупинити. Відповідно, юридичні бізнес-практики перебувають у досить складному становищі, оскільки складнощі їхніх клієнтів призводять до зменшення бюджетів на зовнішніх консультантів. Наша сфера практики затребувана. «Професійні» дії панів з рекламних агентств (жарт) МВС, НАБУ, ГПУ, СБУ та інших забезпечують стабільний попит на фахівців з кримінального захисту бізнесу. Затребувана та звичайна кримінальна практика, оскільки криміногенна ситуація в країні досить далека від благонадійної.
- Чи потребує КПК внесення змін, зважаючи на те, що він порівняно новий? За якими напрямками?
Так, ці зміни вже назріли. Для початку варто повернутися до формулювання «кримінальна справа», замість дуже незручної «кримінальне провадження». Це комфортніше навіть фонетично. Необхідно реанімувати досудову перевірку заяв про злочин, що сприятиме розширенню принципу змагальності, надасть можливість оскаржувати порушення фактових кримінальних справ, якими завалені органи правопорядку та які часто використовуються як формальний привід для обмеження прав і свобод. Також потребує уточнення інститут обрання запобіжного заходу – вся країна вже неодноразово спостерігала за «всенощными бдениями» в судах. Інакше як знущанням над людьми такі процеси назвати не можна. Практика показала необхідність розширення переліку дій слідчого/прокурора, які можна оскаржити в суді.
- В нашій країні давно намагаються «викоренити» стереотипи, що образ адвоката дорівнює образу клієнта. Чи відбувається певний прогрес у цьому напрямку? Взагалі, чи варто це робити?
Я не бачу прогресу в цьому напрямку. Освічені та виховані люди подібного порівняння собі не дозволяють. Політики та журналісти чудово розуміють складність роботи адвоката. А думки політиканів і писак, якими заповнені соціальні мережі, свідчать про їхню неграмотність та духовну злиденність. Звичайний громадянин, який не пов'язаний з правом, може перейматися цим питанням у двох випадках – з літератури або на власному досвіді. «Сформувати думку», з якою погоджуватимуться всі, неможливо.
- Яку оцінку Ви можете надати антикорупційній політиці держави?
Її немає. Це суцільна «говорильня», профанація. Про псевдоактівістів та нібито антикорупціонерів не хочу говорити – це люди, що збагачуються ситуаційно, матеріально або політично. Для викорінення корупції потрібно створювати економічні передумови, а не продукувати контролюючі органи та ручні громадські організації.
- Розкажіть, як Ви ставитеся до проблем та «незрозумілих ситуацій», які зараз відбуваються в органах адвокатського самоврядування? Як Ви вважаєте, чи можливо зараз об'єднати українську адвокатуру, щоб зосередитися на реформуванні інституту?
Почнемо з останнього – в якому напрямку його потрібно реформувати? Особисто я не бачив і не чув виразної концепції реформування, хоча, можливо, її було написано, до того ж людьми, вельми далекими від професії. Я бачу лише потребу реального забезпечення прав та гарантій нашої діяльності, які порушуються і не дотримуються.
Також назріло питання доступу до професії. Після так званої люстрації за адвокатськими посвідченнями кинулися всі – колишні прокурори, слідчі та оперативники, які ще вчора вважали нас спільниками бандитів. Тепер вони вирішили стати нашими колегами. Не можу сказати, що такий приплив кадрів в адвокатуру сприятиме її етичній та моральній чистоті. «Колишні» можуть стати адвокатами через кілька років після звільнення з органів, коли у них зміниться світосприйняття, коли вони всередині (про себе) перестануть називати бандитом потенційного клієнта. В іншому випадку роботи з ними не вийде.
Вважаю, що необхідними є вимоги до адвокатського офісу – це нормально. Приміром, нотаріуси такі вимоги виконують і працюють. Адвокат повинен мати право на вогнепальну зброю, оскільки наша робота пов'язана з ризиком, а органи правопорядку не можуть нас захистити. Також адвокати повинні мати право на першочерговий прийом державними чиновниками, адже ми реалізуємо конституційне право особи на правову допомогу.
Що стосується органів адвокатського самоврядування, то для мене це найболючіше питання, особливо коли воно вийшло за межі нашої професії, вийшло ганебно (скандали, взаємні образи, бійки). Це негідно професії. Як і раніше, я залишаюся прихильником незалежної професії, якою адвокатура була завжди. Навіть за часів Радянського Союзу, мабуть, це була єдина самоврядна організація. Нам потрібно зберегти принципи незалежності та самоврядування. В наше самоврядування ми повинні допускати наймудріших наших колег або призначати професійних менеджерів з нашого ж професійного співтовариства. Адвокатів у всіх країнах світу об'єднують етичні та моральні принципи професії, корпоративна солідарність, захист своїх прав і гарантій діяльності. Однакове розуміння цих принципів дозволить згуртувати професію, повернути її елітарність.
- Чи відчуваєте Ви у своїх повсякденній роботі результати проведення судової реформи?
Звісно, відчуваю. Судова система знищена, багато професійних суддів її залишили, оскільки їм образливо працювати в подібних умовах. Силові структури підім'яли під себе суди, вони вже неприховано здійснюють на них тиск. Лише деякі судді можуть дозволити собі справжню, а не «показушну» незалежність. Судовий контроль як такий вихолощений, оскільки суди втратили владу, вони перестали бути символом третьої, судової влади. Силовики роблять все, щоб використовувати суди лише як засіб для реалізації своїх дій – отримання обвинувальних вироків. З таким ставленням до судів ми ніколи не збудуємо насправді незалежну судову систему.
- Скажіть, чи накладає відбиток Ваша професія на особисте життя та характер? В чому це проявляється?
Є таке поняття як професійна деформація або професійний кретинізм – це сприйняття життя через призму своєї професії. Тому адвокат є адвокатом і на роботі, й у повсякденному житті. Що стосується характеру, то він або є, або його немає. Від професії це не залежить.
- Одним з Ваших життєвих принципів (про які я прочитала на сайті компанії) є абсолютна безжалісність до себе. Що це означає?
Це означає – не шкодувати себе. Колись у юності тренер ставив перед нами, здавалося б, нездійсненні завдання. Ми їх виконували через «не можу», стиснувши зуби від його образливого питання: «Чи любите себе дуже?» Ми ставали від цього сильнішими фізично й духовно. Потім ця звичка викладатися в «на повну» перейшла в адвокатську роботу. Адвокат не може лінуватися, адже за нами людські долі, а це величезна відповідальність.