За офіційними даними, в Україні зафіксовано понад 2 000 випадків завдання шкоди навколишньому середовищу в результаті війни, близько 20 % природних територій країни постраждали від конфлікту.
Читайте статтю в оригіналі на вебсайті IWPR за посиланням.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) визнає знищення довкілля воєнним злочином, в Кримінальному кодексі України також є положення, що стосуються злочинів проти довкілля. Стаття 441, наприклад, визначає «екоцид» як масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також інші дії, що спричинили або можуть спричинити екологічну катастрофу.
Ольга Мелень-Забрамна, керівниця юридичного департаменту міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», розповіла кореспондентці IWPR Анастасії Кучер, що документування та притягнення до відповідальності за нищення довкілля ставить Україну перед низкою викликів.
Ольга Мелень-Забрамна
— Про яку кількість екологічних злочинів вам наразі відомо?
— Ми отримуємо інформацію з офіційних джерел, таких як Офіс Генерального прокурора та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. На початку повномасштабного вторгнення Офіс Генерального прокурора задокументував близько 20-30 екологічних злочинів, пов'язаних з військовою агресією. Міндовкілля також заявляло про близько 200 випадків екоциду, але ми скептично ставимося до цієї інформації. Кваліфікувати діяння як злочин – справа слідчих органів, а визначати покарання – справа суду.
— Які організації документують ці злочини і що вони роблять з доказами?
— Насамперед ті, які зобов'язані це робити за законом – Державна екологічна інспекція та комісії, створені при військових адміністраціях, які виїжджають, зокрема, на місця ракетних ударів. Також є організації в Україні та за кордоном. Наприклад, наша організація «Екологія-Право-Людина» веде реєстр злочинів проти довкілля з доступних джерел. Є кілька міжнародних організацій, які також використовують інформацію з соціальних мереж та супутникових знімків і передають її до Міндовкілля та інших установ.
До того ж Україна звернулася до міжнародних організацій під егідою ООН за допомогою у фіксації злочинів проти довкілля та визначенні збитків, тож ці організації також частково задіяні або готуються приєднатися. Ми також знаємо, що якщо шкода завдається в межах природних заповідників, то адміністрація заповідних територій веде відповідний облік.
— Якими є шанси України на розслідування цих злочинів?
— Теперішні інституції майже не підходять для переслідування воєнних злочинів, таких як екологічні злочини, тому для цього були створені спеціальні міжнародні механізми. Є плани створити окремий трибунал і компенсаційну комісію для України, подібну до тієї, що була створена для Кувейту та Іраку в 1991 році [після того, як іракські військові підірвали кувейтські нафтові свердловини, що призвело до восьми місяців пожеж], і чи буде ця комісія займатися питанням екологічної шкоди – те, що потрібно дослідити. Ми знаємо, що наше Міністерство закордонних справ працювало над концепцією створення цієї комісії, тож там може бути передбачена компенсація за шкоду, завдану довкіллю.
Також ми не виключаємо, що Україна порушуватиме питання за статтею 8 Римського статуту, яка говорить, що «умисне здійснення нападу, знаючи, що такий напад спричинить широкомасштабну, довготривалу і серйозну шкоду навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою», є воєнним злочином.
— Римський статут містить положення про екологічні злочини. Чи може Україна зараз приєднатися до нього? Як діяти експертам, щоб привернути увагу МКС до цих злочинів?
— Це питання досить складне. Насамперед частина місць, де можна документувати злочини, є небезпечними і замінованими. Туди немає доступу, тому немає можливості щось задокументувати. Інший аспект полягає в тому, що було б доцільно робити лабораторні аналізи, брати зразки, але знову ж таки, питання в тому, хто буде це фінансувати і хто буде робити ці лабораторні аналізи? Чи мають лабораторії в Україні технічну можливість визначити повний перелік забруднюючих речовин, які можуть бути присутніми у воронках від бомб?
На даний момент це дуже складно, ми пробували брати проби ґрунту на аналіз, пробували віддавати їх в різні лабораторії. Перша проблема – бюрократія, друга – це досить дорогий процес, третя – лабораторії не володіють інформацією про те, які саме речовини вимірювати. Вони вимірюють загальні речі, такі як радіаційний фон. Є складнощі з технічним оснащенням лабораторій, з тим, що кількість випадків дуже велика і не всі лабораторні аналізи можуть бути виміряні.
Коли ми надамо результати аналізів, суд може запитати нас, що відбувалося раніше. Ви впевнені, що забруднення було спричинене війною у 2022 році, чи у вас є дані з 2021 року? Нам потрібно багато вихідних даних, що є проблемою, тому що моніторинг був і є на низькому рівні. Це роблять різні інституції, недостатньо якісно, оскільки немає відповідної кількості місць для моніторингу.
Я думаю, що ми ратифікуємо [Римський статут] найближчим часом, це питання не знімається з порядку денного. Хоч Україна ще не ратифікувала Римський статут, але Римський статут передбачає, що навіть без ратифікації держава може визнати юрисдикцію суду в певних випадках, подавши відповідну декларацію, що Україна вже зробила.
— Чи можуть ці злочини бути переслідувані в Україні, чи ключовим є залучення МКС?
Переслідування має відбуватися на двох рівнях - національному та міжнародному. Ці рівні можуть доповнювати один одного. З 2014 року люди подають позови та є рішення, які ще не реалізовані у справах, пов'язаних з впливом військових дій на здоров'я людей.
Ймовірно, найближчим часом ми зможемо їх реалізувати, спираючись на міжнародні стандарти. Зокрема, процедури, які будуть розроблені для фінансового відшкодування збитків та визначення джерел, з яких можна буде їх компенсувати. В останні тиждень-два з'явилося багато інформації про те, що в Канаді та США створюється законодавча база, яка дозволить передавати конфісковані російські активи на реконструкцію.
— Якою є приблизна оцінка шкоди, завданої навколишньому середовищу з початку повномасштабного вторгнення?
На даний момент збитки оцінюються в сотні мільярдів гривень. Цифри приблизні, тому що не всюди можна потрапити. Над цим питанням працює Міндовкілля. На їхньому сайті майже щотижня оновлюється інформація про шкоду завдану довкіллю. Вони також запустили додаток EcoThreat, який надає достовірну інформацію про збитки і дозволяє людям повідомляти про екологічну шкоду, свідками якої вони стали.
Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Голоси України», який реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй та розвитку Великої Британії (FCDO).