Олександр Олійник, директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України, в інтерв’ю ЮГ розповів про організацію роботи Директорату в перші дні повномасштабної війни, що було зроблено для того, щоб система юстиції втрималася, які зміни відбулися і що ще потрібно для перемоги на юридичному фронті, а також про підвищену відповідальність державних службовців перед суспільством та необхідність викладатися на 200%, щоб не тільки підтримати моральний дух українців, але й забезпечити повноцінне функціонування державних інституцій в екстремальних умовах.
(1 частина, друга частина за посиланням)
— Олександре, 24 лютого розділило наше життя на «до» та «після». Яким запам’ятався перший день повномасштабної війни?
— Таке забути, напевно, неможливо. О 5-й годині ранку я, як і всі, прокинувся від звуків вибухів, увімкнув інтернет та все зрозумів. Слава Богу, дитина спала і нічого не чула, але дружина була у стривоженому стані. О 7-й ранку я зібрав у Zoom нараду з колективом та попередив, щоб ніхто не виходив на роботу. Вже близько 10-ї ранку я був у міністра, щоб узгодити наш порядок дій, і в подальшому давав відповідні вказівки підлеглим.
На першій нараді я наголошував, що кожен має передусім забезпечити особисту безпеку, було надано загальні поради, а саме: не виїздити у перші дні з Києва. Я додавав, що кожен має діяти з огляду на особисте бачення безпекової ситуації, адже ми вперше опинилися в таких умовах. Всіх попросили постійно бути на зв’язку, бути з комп’ютерами, і наша практична робота не просіла. Я постійно наголошую, що ми як державні службовці даємо присягу та служимо нашій державі. Якщо ти вже державний службовець, ти маєш бути прикладом та взірцем для інших громадян. Уявіть, якби наші військові почали панікувати або поліцейські. Коли у нас питають поради, знаючи, хто ми, ми маємо відповідати впевнено і заспокоювати громадян. Це також було меседжем на нараді, бо як би не було важко, ми своїм прикладом маємо показувати, як правильно діяти у тій чи іншій ситуації.
— Як було організовано роботу Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Мін’юсту в перші тижні?
— Щодо нашого підрозділу важливе значення мають декілька моментів. Справа в тому, що Директорат проводить правову експертизу документів, які стосуються національної безпеки та обороноздатності нашої держави. По тих документах, які ми опрацьовували до початку війни спільно з Міністерством оборони, Міністерством освіти і науки та іншими профільними структурами, розуміли, що Україна готується до повномасштабного вторгнення (серед них закони України: «Про основи національного спротиву», «Про критичну інфраструктуру», «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України»). Створювалась правова основа для розгортання підрозділів ТРО, для забезпечення нашого війська всім необхідним, для посилення захисту критичної інфраструктури, тому, звичайно, якоюсь мірою це вселяло впевненість, що юридична база готова.
Другий момент теж важливий – те, що наше Міністерство пройшло досвід карантину під час світової пандемії і наші ІТ-спеціалісти підготували Міністерство до роботи онлайн. У нас працює система АСКОД™ – електронна система документообігу, в якій ми отримуємо всю пошту, створюємо документи та підписуємо їх за допомогою ЕЦП. По суті юридично не має значення, де працює працівник, головне, щоб у нього був інтернет, доступ до планшета чи комп’ютера, і всю роботу можна проводити онлайн.
Специфіка нашого підрозділу в тому, що ми працюємо з НПА, і для того, щоб якісно виконувати нашу роботу, фізичної присутності саме на робочому місці не потрібно. За допомогою Zoom та месенджерів без проблем можна створити нараду, власне, що й було зроблено, і проговорити ті деталі, які треба погодити у колективі. Так працювала вся держава, це не було новим, і саме це допомогло нам бути більш готовими до воєнних подій.
Третій фактор, який стосується безпосередньо нашого Директорату, – колектив, який у нас працює, був створений досить давно, десь 6 років тому, і ми системно працювали над тим, щоб колектив чітко розумів поставлені задачі. Щоб досягти такого результату, треба пропрацьовувати з командою спільне бачення та спільні підходи. Нам у цьому допомогли праці Барбари Мінто – науковиці, яка досліджувала правильне написання юридичних текстів; книга Ольги Хазової «Мистецтво юридичного письма», де також звертається увага на особливості написання документів; та книги з теорії права, які весь мій колектив ретельно опрацьовував, у тому числі шляхом тестування. Завдяки цьому ми чітко розуміємо, як видавати ту інформацію, яку від нас чекають, як працювати з матеріалом та як показувати гідний результат. Тож нам було легше працювати в екстремальних воєнних умовах.
— Що було найскладнішим?
— Звичайно, в перші дні всі були у дуже складному психоемоційному стані, дехто виїхав з Києва та потрапив у окупацію. Незважаючи на обставини, весь колектив стійко тримався, не видавав деструктиву, за що я їм дуже вдячний.
— Коли ви змогли повернутися до роботи офлайн?
— Ми повернулись десь у травні. Але, повторюсь, наша робота організована так, що все можна робити онлайн, тому все залежить від безпекової ситуації. Наприклад, на День Незалежності нам керівництво порадило два тижні працювати з дому. Зараз світ трансформується, бізнес трансформується також. Світ стає більш гнучкий та динамічно змінюється, тому пріоритетом має бути якісне та швидке виконання завдань, а не фізична присутність в конкретному місці. Більше того, країна входить у дуже складний опалювальний сезон, і я думаю, буде економія на опалюванні державних установ і ми знову повернемось до віддаленого формату роботи.
— Що було зроблено з початку війни? Чи можете виокремити здобутки, які мали найбільший інтерес для правової спільноти?
— Директорат оперативно реагував на виклики і потреби, з якими зіштовхнулась наша країна.
Наприклад, у сфері судово-експертної діяльності у березні було підготовлено наказ Міністерства юстиції України «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану» (наказ від 14.03.2022 № 1138/5), яким було продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям.
Йшлося про продовження строку дії свідоцтв для фахівців, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період воєнного стану або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану. Це дало змогу забезпечити належне функціонування системи судово-експертної діяльності та зберегти кадровий потенціал експертів, які могли бути залучені до розслідувань злочинів рф на території України.
Також було зупинено проведення планових та позапланових контрольних перевірок діяльності судових експертів, перевірок відповідності робочого місця, що дало можливість сконцентрувати увагу на більш нагальних проблемах.
У сфері виконання судових рішень та рішень інших органів можна виокремити те, що відразу виникла нагальна потреба розглянути та дослідити можливість здійснювати видатки з арештованих рахунків боржникам – фізичним особам, навіть якщо сума стягнення за виконавчим документом більше 100 тисяч грн.
Мін’юст отримував численні звернення з приводу розблокування рахунків, неможливості використання арештованих коштів, які містяться на рахунках боржників, та погіршення фінансового становища громадян нашої держави у зв’язку з війною. Також Національним банком України (НБУ) констатувалось надходження звернень від Міністерства оборони України, військовослужбовців ЗСУ, бійців ТРО щодо проблем зі здійсненням операцій з рахунку, кошти на якому арештовано. Тому Мін’юст скерував листи до Пенсійного фонду України щодо припинення відрахувань із пенсій боржників за постановами державних та приватних виконавців та до НБУ щодо неврахування банками постанов державних та приватних виконавців про арешт коштів при відкритті боржниками нових рахунків.
Крім того, Мін’юст ужив заходів щодо надання можливості боржникам здійснювати видаткові операції з рахунків у межах відповідної суми, без урахування раніше накладеного арешту. За ініціативи Мін’юсту розпорядженнями КМУ («Про забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану» від 02.03.2022 № 198-р та «Про забезпечення здійснення розрахунків підприємств, установ, організацій в умовах воєнного стану» від 11.03.2022 № 212-р) було дозволено: громадянам України – боржникам – фізичним особам, на рахунки яких органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями було накладено арешт, користуватись коштами, що знаходяться на цих рахунках, за умови, що сума стягнень за виконавчими провадженнями не перевищує розміру 100 тисяч грн; боржникам – юридичним особам здійснювати видаткові операції з арештованих рахунків, але з конкретною метою – для виплати заробітної плати (в розмірі не більше 5 мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника), для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Відповідні розпорядження КМУ не звільнили боржників повністю від зобов’язань – визначені норми застосовуватимуться лише до припинення чи скасування воєнного стану на території України, після чого виконання рішень за зобов’язаннями боржників відбуватиметься в загальному порядку.
Зазначені положення актів уряду в подальшому були імплементовані в Закон України «Про виконавче провадження», який доповнено Законом України від 15.03.2022 № 2129-IX.
Після введення воєнного стану нові проблемні питання, які потребували нормативного врегулювання, постали також у сфері банкрутства.
Так, до деяких реєстрів було обмежено доступ з метою недопущення будь-яких несанкціонованих дій з інформацією, а саме: тимчасово призупинено роботу онлайн-сервісу, за допомогою якого здійснювалося надання відомостей у вигляді скорочених та повних інформаційних довідок з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство. Водночас до Мін’юсту почали надходити звернення від суб’єктів господарювання та від представників замовників за процедурами закупівель щодо наявності нагальної необхідності в отриманні відомостей про перебування суб’єктів у процедурах банкрутства.
Директоратом оперативно було розроблено наказ від 16.06.2022 № 2513/5 про внесення змін до Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство. Завдяки зазначеним змінам відомості з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, у разі обмеження доступу до онлайн-сервісу могли надаватися Мін’юстом або міжрегіональними управліннями у формі інформаційних листів за відповідним запитом.
— Денис Малюська у липні, під час презентації моніторингового звіту, зазначав, що повномасштабна війна з точки зору юриспруденції – це виклик для спільноти та інтерес з боку наших партнерів: «Як ми змоделювали систему юстиції, щоб вона втрималася в таких екстремальних умовах…». Розкажіть, будь ласка, які завдання покладалися на Директорат правосуддя та кримінальної юстиції?
— Передусім Директорат повинен забезпечувати нормативно-правове регулювання у тих сферах, де Мін’юст формує державну політику, а це питання виконання судових рішень та рішень інших органів, банкрутства, а також частково у сфері судово-експертної діяльності.
З виконанням таких завдань, про які я вже розповів, Директорат успішно впорався у перші дні війни. Однак пізніше ми вирішили провести оперативний моніторинг «Правосуддя в умовах війни» і проаналізувати наявні у зв’язку з війною проблеми як у системі юстиції, так і в сфері правосуддя.
Виклики, з якими зараз зіштовхнулося правосуддя, не є новими, зважаючи на досвід правосуддя в умовах карантину, однак зараз контекст і масштаби проблем зовсім інші, а тому й вимагають нових підходів. Нами в межах моніторингу було проаналізовано практику застосування відповідних нормативно-правових актів, досліджено статистичні дані на підставі отриманої інформації, публікацій та офіційних повідомлень Верховного Суду, Державної судової адміністрації України та Ради суддів України.
Відтак проблемні питання, пов’язані із функціонуванням системи правосуддя, були згруповані до кількох зазначених нижче категорій.
Інституційна спроможність судової влади (удосконалення інституту тимчасового відрядження суддів з окупованих територій, належний рівень безпеки суддів та працівників органів і установ системи правосуддя в умовах збройної агресії, можливість організації дистанційної роботи судів і установ системи правосуддя та здатність судів бути мобільними і спроможними забезпечувати правосуддя в особливих умовах).
Питання судової інфраструктури (відновлення функціоналу та матеріально-технічного стану судів, апаратів судів, формування відповідної інформаційної бази даних щодо постраждалих від збройного конфлікту суддів, працівників судових установ, їх потреб тощо).
Організаційні питання (вирівняння навантаження та вирішення кадрових питань – у судах, до яких переведені у порядку відрядження судді, штат апарату недоукомплектований, є значна кількість вакантних посад працівників, внаслідок наявності вакантних посад суддів навантаження на наявних суддів збільшено, в результаті чого може виникнути дисбаланс кадрових та організаційних ресурсів; потребує чіткого визначення порядок та алгоритм дій для органів системи правосуддя на випадок блокування та захоплення приміщень, забезпечення повноцінного функціонування судової влади в умовах активних бойових дій).
Питання забезпечення доступу до правосуддя (актуальності набувають питання збереження судових справ та архівів, питання інфраструктури та можливості забезпечення доступу до суду, всебічного впровадження дистанційної форми роботи судів, можливості участі у судовому засіданні суддів та секретаря судового засідання, підписання судових рішень та процесуальних документів, проведення розгляду справ у залах засідань інших судів, а також поза межами приміщення суду (зали засідань), у тому числі й суддею, з використанням власних технічних засобів тощо).
Спричинені бойовими діями складнощі не можуть бути усунені судовою системою самостійно, а потребують також і відповідних змін у нормативно-правовому регулюванні.
У сфері судочинства нами було виокремлено такі ключові проблемні питання, які потребують невідкладного правового регулювання під час воєнного стану:
- поновлення та продовження процесуальних строків в умовах воєнного стану (відсутність правового регулювання, яке б передбачало можливість поновлення процесуальних строків саме на підставі обставин, зумовлених введенням воєнного стану);
- відновлення втраченого судового провадження (проблемним на сьогодні є питання можливості відновлення втраченого незакінченого судового провадження у справі. Процесуальним законодавством не передбачена можливість подання заяви про відновлення втраченого судового провадження особами, які не брали участі у справі. Тобто існує проблема у випадку звернення із такими заявами правонаступників чи то осіб, на права та обов’язки яких безпосередньо впливає рішення у справі);
- дистанційний розгляд справ в умовах воєнного стану (існує проблема забезпечення можливості здійснення судочинства поза межами приміщення суду для більш широкого кола осіб: безпосередні учасники процесу, перекладачі, секретарі засідань чи навіть судді);
- розширення категорії справ письмового провадження (через реальні ризики для безпеки учасників процесу чи їх об’єктивної неможливості з’явитися до суду існує проблема необхідності оптимізації процесуальної форми розгляду справ з урахуванням обставин воєнного стану);
- встановлення юридичних фактів під час війни (існує проблема належного встановлення окремих юридичних фактів, як-от: народження, смерть, знаходження дитини на утриманні тощо. Так, критично необхідним є забезпечення можливості оформлення документів про смерть чи народження особи в умовах, коли не може бути застосована звичайна процедура).
Також одним з питань, що досліджувались у межах оперативного моніторингу «Правосуддя в умовах війни», є питання стосовно розширення повноважень приватних виконавців щодо фіксування шкоди, завданої збройною агресією рф.
Директоратом опрацьовано й питання у сфері судово-експертної діяльності. Наразі йдеться про необхідність створення нормативної можливості державним спеціалізованим установам Міністерства юстиції проводити молекулярно-генетичні дослідження (наказ Мін’юсту від 11.05.2022 № 1872/5). На жаль, реальність сьогодення засвідчує, що цей вид досліджень є одним з пріоритетних. І такі нормативно-правові зміни дали б змогу збільшити кількість експертів, які можуть проводити вказані дослідження. І вже зараз судові експерти системи Міністерства юстиції долучилися до забезпечення доказової бази для розслідувань злочинів росії в Ізюмі.
— Що у планах?
— У планах продовжувати працювати. Зараз за результатами проведеного оперативного моніторингу напрацьована низка пропозицій у сфері цифровізації правосуддя, яка буде відображена у відповідному законопроєкті. Зокрема, до законопроєкту буде включено такі пропозиції:
- можливість для суддів відправляти правосуддя дистанційно в режимі відеоконференції шляхом використання підсистеми відеоконференцзв’язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;
- закріплення письмового провадження як основної форми вирішення справ судом касаційної інстанції в кримінальному судочинстві;
- закріплення права судді на безоплатне отримання інформації з державних реєстрів, інформаційних та автоматизованих систем;
- приведення судового експерта до присяги суддею в режимі відеоконференції, а також підписання тексту присяги експертом шляхом використання власного кваліфікованого електронного підпису;
- можливість оформлення висновку експерта в електронній формі.
Крім того, під час оперативного моніторингу у нас була ідея насамперед опрацювати питання щодо того, як залучати міжнародних судових експертів для забезпечення міжнародної співпраці та підсилення позиції України у розслідуванні воєнних злочинів.
Чому так важливо залучати саме міжнародних експертів? Щоб теза про постановочні фото з Бучі чи Ірпеня більше не повторювалася навіть пропагандистами. Щоб світова спільнота не могла сказати, що українські експерти в силу їх національної приналежності не можуть бути на 100% об’єктивні. Щоб незалежні іноземні експерти підтвердили висновки наших експертів, щоб винні у воєнних злочинах були покарані. Це звична практика міжнародних моніторингових місій, коли до складу місії не включаються громадяни країни, в якій проходить робота місії.
Саме тому питання залучення міжнародних експертів є актуальним. І оскільки йдеться про створення міжнародного трибуналу, ми маємо наперед запропонувати варіант, як буде забезпечуватися доказова база. Тож над цими питаннями ми наразі продовжуємо працювати.
У сфері виконання рішень у рамках щорічного моніторингу ефективності НПА буде досліджено питання виконання рішень національних судів, відповідачем за якими є рф.
Директоратом зібрано інформацію щодо таких рішень судів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої особам збройною агресією рф та окупацією частини території України, починаючи з 2014 р., а також боргу за наслідками арбітражних угод, стороною за якими є рф.
Зазначені рішення на сьогодні набули законної сили і відповідно до Конституції України підлягають обов’язковому виконанню. Проте чинним законодавством порядок виконання судових рішень саме щодо іноземної держави не визначено.
Складність питання полягає в тому, що сама іноземна держава і її майно за міжнародним звичаєвим правом захищені імунітетом від виконання.
Незважаючи на це, Директорат здійснює пошук способів вирішення окресленої проблеми шляхом вивчення наукової доктрини та міжнародного досвіду, зокрема:
- практики ЄСПЛ;
- міжнародно-правових угод, не ратифікованих Україною;
- судових рішень міжнародних юрисдикційних органів;
- НПА окремих іноземних держав;
- судових рішень деяких іноземних держав.
Наразі триває анкетування стейкхолдерів, у якому одним із питань є виконання рішень національних судів, відповідачем за якими є рф.
Найближчим часом планується проведення фахових консультацій із заінтересованими сторонами з метою напрацювання варіантів вирішення зазначеного проблемного питання, що набуло особливої актуальності з початком повномасштабного вторгнення.
У сфері банкрутства пропонується передбачити можливість проведення зборів (комітету) кредиторів дистанційно у режимі відеоконференції або шляхом опитування на постійній основі.
Наразі таку можливість дистанційного проведення зборів (комітету) кредиторів передбачено лише на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Проєктом Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану» (реєстр. № 7442 від 07.06.2022) пропонується встановити можливість аналогічного дистанційного проведення зборів (комітету) кредиторів і на період дії воєнного стану та протягом шести місяців з дати припинення або скасування воєнного стану.
Зокрема, збори (комітет) кредиторів можуть проводитися в режимі відеоконференції. Якщо учасник зборів (комітету) кредиторів не має електронного цифрового підпису, підтвердження особи такого учасника здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Носій відеозапису відеоконференції є обов’язковим додатком до протоколу зборів (комітету) кредиторів. Протокольне рішення зборів (комітету) кредиторів підписується арбітражним керуючим, а в разі проведення зборів (комітету) кредиторів без участі арбітражного керуючого – кредитором, обраним головою зборів (комітету) кредиторів.
— А що не вдалося зробити?
— В Україні діє 13 мораторіїв у сфері примусового виконання рішень і 11 у процедурах банкрутства.
Мораторій простими словами – це легітимована законом заборона виконувати рішення суду, котре Конституцією України визначено обов’язковим до виконання і виконання якого держава має гарантувати.
Ці заборони впроваджувались законами України як тимчасовий захід для покращення становища окремих підприємств чи галузі в цілому. Деякі з мораторіїв були впроваджені у зв’язку з окупацією території України і втратою контролю над певною її частиною.
Скасування мораторіїв має відбуватися шляхом ухвалення одного загального закону, який мусить визначити необхідні заходи для зняття кожного конкретного мораторію. При цьому існують певні мораторії, для скасування яких потрібне вжиття додаткових заходів, у зв’язку з чим рекомендується встановити перехідний період для поступового скасування у найкоротший можливий строк дії таких мораторіїв та/або особливі умови примусового виконання рішень.
Має бути сформований перелік стратегічно значимих підприємств, а також підприємств, майно яких (що використовується в роботі) не може бути реалізоване. На сьогодні ситуація ускладнилась масштабним воєнним вторгненням рф, тому наразі питання зняття мораторіїв та його реалізацію довелось відтермінувати до припинення чи скасування воєнного стану.
У сфері судово-експертної діяльності через війну відтерміновано розгляд законопроєкту «Про судово-експертну діяльність» у зв’язку з необхідністю вирішення Верховною Радою України більш нагальних питань, пов’язаних із забезпеченням обороноздатності держави.
Але ми робимо все можливе, аби пришвидшити розгляд важливих проєктів.
А загалом ті завдання, які ми ставили перед собою і які ще не вдалося реалізувати, зараз опрацьовуються. Ми не відкладаємо завдання і не кажемо, що ми не змогли чи не вийшло. Ми продовжуємо працювати. Найскладніше зараз, певно, як і для всіх, це моральний стан, і підвищена відповідальність. Бо саме зараз ми маємо викладатись вже навіть не на 100%, а на 200%, оскільки є чітке розуміння, що поки наша армія боронить Україну та звільняє території – ми маємо працювати на Перемогу на своїх місцях.
— Продовження судової реформи – одна із головних вимог, яку Україна повинна виконати для того, щоб стати членом Європейського Союзу. Як Директорат співпрацює з судами, щоб в Україні дійсно відбулася якісна судова реформа та становлення верховенства права?
— Співпраця Директорату з судовою гілкою влади відбувається під час здійснення моніторингу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сфері судоустрою та судочинства, а також при підготовці відповідних проєктів актів законодавства. Основним нашим стейкхолдером є найвищий судовий орган в Україні – Верховний Суд, думка якого для нас при погодженні законопроєктів, що стосуються, зокрема, судочинства, є дуже цінною.
Так, наприклад, Директоратом з урахуванням позиції Верховного Суду було підготовлено проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вирішення проблеми надмірної тривалості цивільного, господарського та адміністративного провадження» (реєстраційний номер 8083), а також проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення механізму судового контролю за виконанням рішень судів та процедури встановлення або зміни способу виконання судових рішень» (реєстраційний номер 7648).
Метою проєкту 8083, як вбачається вже із самої назви, є вирішення проблеми надмірної тривалості цивільного, господарського та адміністративного провадження.
Так, Україна є однією з небагатьох держав – членів Ради Європи, у яких Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) виявив структурну проблему, що стосується надмірної тривалості судових розглядів, яку ще належить розв’язати (групи справ Світлани Науменко (скарга № 41984/98) проти України).
ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі конкретних обставин справи з урахуванням критеріїв, напрацьованих Європейським судом, зокрема складності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів та важливості предмета спору для заявника.
Запропоновані проєктом Закону 8083 надання права апеляційним судам під час розгляду справ у порядку цивільного та господарського судочинства проводити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, удосконалення порядку розгляду адміністративних справ судом касаційної інстанції, а також встановлення права подати заяву про повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого при поданні позову (заяви, апеляційної чи касаційної скарги), у разі порушення суддею строків розгляду справи, встановлених законом, сприятимуть пришвидшенню розгляду справ судом.
Проєкт Закону 7648 розроблено на виконання Плану заходів щодо реалізації Національної стратегії розв’язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року (затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 № 210-р.).
Відповідно до щорічного звіту Комітету міністрів Ради Європи (далі – КМ РЄ) за 2019 рік Україна перебуває на третьому місці серед країн з найбільшою кількістю заяв, що надійшли до Європейського суду з прав людини, і справ, що знаходяться під наглядом КМ РЄ. Однією із ключових є група справ Іванов/Бурмич, що перебувають під посиленим наглядом КМ РЄ і стосуються довготривалої структурної проблеми невиконання або несвоєчасного виконання судових рішень національних судів (порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Європейської конвенції з прав людини, статті 1 Протоколу № 1).
Так, однією з причин виникнення системної проблеми невиконання судових рішень вищевказаною Національною стратегією було визначено недосконалий механізм здійснення судового контролю за виконанням рішень судів щодо стягнення заборгованості, а однією із цілей вказаної Стратегії закріплено удосконалення процедури встановлення або зміни способу або порядку виконання судових рішень.
Проєктом Закону передбачається впровадження таких змін:
1) можливість суду змінити спосіб і порядок виконання судового рішення на підставі заяви стягувача чи державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яке підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Механізм заміни способу виконання судового рішення з вимоги щодо повернення майна на матеріальну компенсацію сприятиме вирішенню довготривалої структурної проблеми невиконання судових рішень національних судів, виконання яких гарантовано державою;
2) удосконалення інституту судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, боржником за якими є суб’єкт владних повноважень Зокрема, передбачається зобов’язання суду здійснювати судовий контроль за виконанням рішень у справах щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу: обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням тощо, а також можливість суду за наслідками здійснення судового контролю розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення;
3) впровадження в цивільному та господарському судочинстві аналогічного інституту судового контролю за виконанням судових рішень, боржниками за якими є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державне або комунальне підприємство (крім положень щодо обов’язкового встановлення судового контролю);
4) встановлення чітких правил розмежування юрисдикцій у справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (розгляд скарги в межах однієї юрисдикції, встановлення вимог до форми та змісту скарги, а також збільшення граничного строку розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення з десяти днів до тридцяти днів).
Прийняття проєкту Закону, на наш погляд, дасть змогу забезпечити гарантоване право особи на судовий захист в частині виконання судового рішення та сприятиме виконанню значного обсягу судових рішень, які залишаються невиконаними.
Разом з тим сьогодні основним завданням судової реформи є формування доброчесного і професійного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя.
Як відомо, нині здійснюють свою діяльність Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Етична рада, до повноважень якої належить сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.
Згідно з вимогами законодавства члени Етичної ради та Конкурсної комісії, запропоновані міжнародними та іноземними організаціями, які постійно не проживають у місті Києві, мають право на компенсацію витрат на проживання та переїзд за рахунок коштів державного бюджету, порядок та граничні розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.
Також для здійснення своїх повноважень членам Етичної ради надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді), а членам Конкурсної комісії – безоплатний доступ до відкритих державних реєстрів виключно в тій частині, що може стосуватися діяльності Конкурсної комісії.
У зв’язку з цим 27.05.2022 урядом було прийнято постанову № 629 «Деякі питання діяльності членів Етичної ради та конкурсної комісії, утвореної для проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», яка розроблена Директоратом правосуддя та кримінальної юстиції з метою забезпечення здійснення членами Етичної ради та Конкурсної комісії своїх повноважень.
Тобто такими маленькими, але важливими кроками у підготовці змін щодо нормативно-правового регулювання діяльності як судів, так і інших органів, дотичних до системи правосуддя, ми спільними зусиллями намагаємося забезпечити здійснення ефективної судової реформи та утвердження верховенства права в нашій державі.