ІТ-індустрія сьогодні є найпрогресивнішою галуззю в Україні, доходи компаній, кількість яких оцінюється у 4 тис., перевищили $6 млрд. Основними споживачами послуг наших IT-компаній є США та ЄС. Візуально начебто все добре. А чи є плями на яскравому вітчизняному IT-сонці? Про це та багато іншого розмовляємо з CEO компанії ALCOR Дмитром ОВЧАРЕНКОМ.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Верховна Рада ухвалила Закон № 5376 щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні, який визначає податкові умови спеціального правового режиму «Дія Ciті». Податковий рай для ІТ не за горами?
— Принаймні, на папері Україна тепер виглядає як одна з топових ІТ податкових юрисдикцій у світі. І до того компанії ІТ-галузі платили 5% податку на доходи фізичних осіб, працюючи з ФОП 3-ї групи, а відтепер є можливість і в штат наймати на ті самі 5%. А ще — податок на виведений капітал (9%) і решта податкових «плюшок». Колеги кажуть, що лише Дубай більш привабливий у цьому сенсі. Але якщо обирати в контексті юрисдикції не лише податки, а й інші умови, можна вважати, що Україна в майбутньому стане найпотужнішим ІТ-хабом у Східній Європі, а може, й у світі. Проте диявол завжди в деталях. Тепер треба дивитись, як це буде відбуватись на практиці, включаючи увагу правоохоронних органів та багато іншого. Але сподіваємось на краще.
— «Доходи IT-галузі в Україні за 3–5 років можуть збільшитись до $16,5 млрд на рік, а частка українського ІТ-сектору зросте до 10% ВВП». Ви поділяєте оптимізм Президента України?
— Поділяю, але мій оптимізм — це реалізм. Якщо взяти калькулятор і порахувати, то торік IT приніс близько $4,5 млрд експортних надходжень. Цього року очікуємо понад 6 млрд. Тобто темп приросту — 30%. І якщо його зберегти, можна додавати щороку ті самі 30%, і навіть без «Дія Сіті» вийде така сума. Головне, щоб не чіпали. Якщо не будуть заважати працювати, ця сума цілком реалістична.
— Під час вересневої зустрічі з інвесторами, представниками венчурних фондів та акселераторів Кремнієвої долини Президент Зеленський заявив, що «Україна максимально сприятиме іноземним інвесторам». Яким медом намазана інвестиційна складова української IT-галузі? Чи є в його бочці ложка дьогтю? До чого мають бути готові іноземні інвестори?
— Найбільша ложка дьогтю — це, звичайно, Росія. Приклад, кілька тижнів тому ми спілкувалися з представниками двох компаній з американської Кремнієвої долини. Перша хотіла відкрити в Україні центр розробки на 50 осіб, друга — на 200. І обидві, почувши, що РФ планує у січні напасти на Україну, негайно поставили перемовини на паузу. Адже жодна притомна людина не буде вкладатись у державу, в якій незрозуміло, що відбувається. Для нас це вже просто фон, ми до цього звикли, а іноземці дуже чітко реагують на подібні речі. А якщо додати до цього ще й недавню історію про державний переворот, який нібито готується в Україні, то такі заяви перекреслюють усі попередні домовленості. Погодьтесь, ніхто не буде інвестувати в такому випадку. Ось і головні «ложки дьогтю». І не лише в IT-галузі, а й у інших.
— У квітні ц.р. Ви писали, що «прикладом результативності асоціації IT Ukraine є спільна боротьба з «маски-шоу». Останній раз я чув про такі шоу 5–6 років тому. Яким чином вони позначились на бажанні спеціалістів IT й надалі працювати в Україні?
— Ви праві, саме тоді прокотилася хвиля обшуків — близько 30 за місяць. Було цілком очевидно, що дали команду «фас» саме на IT. Ми тоді зустрічалися з головою СБУ, генпрокурором, міністром внутрішніх справ, розповідали про важливу експортну роль IT-індустрії. І після цього масові обшуки припинилися, хоча й зараз є поодинокі випадки. Але проблема в тому, що з того часу не змінилась законодавча база. Якщо хтось з політичних міркувань дасть чергову команду... В принципі, піти до суду і за якусь $1 тис. взяти постанову про обшук залишається, на жаль, цілком можливим. І це, відзначу, без жодної відповідальності для прокурорів, слідчих, які можуть вилучити все обладнання, а потім торгуватись про його повернення. У кращому випадку: «Вибачте, ми помилилися». Це гра в одні ворота. Тому ми в IT Ukraine розробили законопроєкт, який назвали «Маски-шоу стоп-3». Попередні два були провалені, незважаючи на активну піар-кампанію навколо них. Кожен юрист з кримінальної практики скаже, що насправді це був «пшик», а не боротьба з «маски-шоу». Зараз розроблено серйозний документ, він зареєстрований у парламенті, але ходу йому не дають. Продовжуємо роботу, спілкуємось зі стейкхолдерами. Користуючись нагодою, прошу всіх зацікавлених осіб переглянути цей законопроєкт і висловити свою точку зору.
— Асоціація IT Ukraine опікується й іншими законодавчими ініціативами. Чи знаходять вони підтримку у владі? Чого ще не вистачає IT-сектору для повного законодавчого щастя?
— Флагман цього руху — закон про «Дія Ciті». Тому фокус на ньому, і всі законодавчі ініціативи асоціації згуртовані навколо нього. Закон закладає підвалини, найфундаментальніші речі. Тепер настає час розробки величезної кількості підзаконних актів на рівні Кабміну, Мінцифри. Наприклад, це положення про апеляційну комісію, яка буде розглядати скарги щодо виключення з «Дія Ciті», та багато іншого. Зараз положення про «Дія Cіті» треба деталізувати, щоб не було перекручення змісту основних законів. Головна увага індустрії зараз зосереджена на цьому.
— Наскільки плідні взаємини з Мінцифри?
— Плідні. Заступник міністра Олександр Борняков у минулому сам IT-бізнесмен, він навчався у Колумбійському університеті (США) якраз на Public Administration (держслужба). Враховуючи, що наша IT-галузь на 90% працює на Штати, Канаду і Західну Європу, така освіта у поєднанні з розумінням Олександром специфіки IT-бізнесу дозволяє нам працювати з Мінцифри більш плідно, ніж з іншими державними органами.
— У переліку юридичних послуг, що надає ваша компанія, які користуються найбільшим попитом? Які тренди і чому вони саме такі?
— Найбільший попит на комплаєнс. Мається на увазі не якась конкретна галузь права, а загалом структурування бізнесу так, щоб він був на 101% «у білу». Поясню. Наприклад, Amazon відкриває власний центр розробки в Україні, а згодом до нього приходить якийсь наш «зоряний» слідчий з купленою постановою на обшук, і все це потрапляє у західні ЗМІ. Уявіть заголовок у Financial Times: «По Amazon відкрито кримінальне провадження». Це у нас кримінальні справи штампуються тисячами, і ми до цього звикли, а на Заході це буде сприйнято, як бомба, що суттєво підірве акції Amazon, і та втратить мільярди доларів. Тому запит на комплаєнс, структурування відповідно до українського законодавства дуже великий. Інші питання досить традиційні: передача прав інтелектуальної власності, структурування відносин з розробниками, податкові питання.
— Восени Ви констатували різкий зліт попиту на IT-послуги і пояснювали це тим, що початок пандемії призвів до заморозки бюджетів. Потім їх розморозили та вкинули нові кошти, і в підсумку — величезний сплеск. Чи є вже статистика цього сплеску? Є перспективи подальшого зростання обороту, яке у вересні Ви оцінювали у 20–25%? Адже пандемія не закінчується, омікрон наступає...
— Ситуація розвернулась до навпаки. Якщо спочатку фіксувалося зниження активності на 10–15%, то потім ми все це відіграли. І йдеться вже не про 20–25%, які я прогнозував, а про 30%. Тез тут декілька. Перша, можливо, прозвучить провокаційно, але пандемія йде на спад. Про це свідчить статистика. Хто б що не казав, але вакцинація працює. Не можна сказати, що фактор пандемії не враховується, але я прогнозую, що ближчим часом він буде впливати все менше. Друга теза: світ поступово, але впевнено переходить «у цифру», починаючи від замовлення піци, продуктів, одягу і нашої з вами розмови в Zoom. До пандемії у нас в ALCOR не було жодного контракту, який би ми підписали по Zoom. Перемовини — так, але на фінальну стадію клієнти приїжджали в Київ. А зараз майже всі угоди підписуються віддалено. І все це потребує послуг IT.
— Тобто у бізнесу збільшується запит на цифрову трансформацію. У вітчизняної ІТ-галузі є можливості задовольнити цей попит? Принаймні, ваші колеги констатують дефіцит підготовлених фахівців на ринку і дуже серйозну конкуренцію за таланти...
— Наразі це найбільша проблема. Дефіцит не в замовниках, а в талантах. До речі, до пандемії ми основний фокус робили на маркетингу, продажах, тому що умовою масштабування компанії було збільшення кількості клієнтів. А зараз все змінилося. На моїй пам’яті це вперше за останні 10–15 років, коли вистачає клієнтів, а не вистачає спеціалістів. Тепер умовою нашого масштабування є збільшення числа талантів. І це дуже велика проблема. Наразі Україна називається найбільшою ІТ-локацією Східної Європи у контексті пулу спеціалістів. У нас близько 200 тис. розробників. У Польщі, що на другому місці, їх близько 160 тис., але вона наростила потужності до 50 тис. нових спеціалістів щороку, а в Україні — лише 25–30 тис. А якщо згадати, що ці 25–30 тис. частково лише на папері, по держзамовленню, і якість освіти навіть з Польщею порівнювати не варто, то фактично якісних спеціалістів виходить 5–10 тис. на рік. Тому ми дуже стрімко втрачаємо свої переваги. І якщо не реформувати галузь державної IT-освіти (у що я не вірю), то вже за декілька років та ж Польща нас обійде. У мене більше надії на приватні ВНЗ, серед яких є дуже успішні бізнес-моделі, в т.ч. й щодо подальшого працевлаштування.
— До кінця року Ви очікували 20–30 поглинань на ринку IT-компаній. Чи справдилися очікування? І чи не призведе цей тренд до концентрації українського ринку IT в декількох руках і подальших ризиків у зв’язку з монополізацією його послуг?
— Ці 20–30 поглинань, про які я казав, стосуються переважно компаній у 100–300 розробників, адже коли «гігант» заходить на ринок і хоче найняти таку кількість програмістів, це може затягнутись на роки. Набагато вигідніше купити компанію у 100–150 співробітників, стартувати і вже до неї додавати людей органічним наймом. Враховуючи, що у нас є компанії, в яких працюють по 10 тис. спеціалістів, а топ-50 активних гравців на цьому ринку дуже різноманітні (переважно це представники міжнародних компаній від США до Австралії), вести мову про монополізацію зарано. А ось про укрупнення, коли більші компанії поглинають менші разом з талантами, вже можна.
— «Дія» стала головним експонатом української експозиції нещодавньої всесвітньої виставки ЕКСПО в Дубай. Але за спостереженнями моїх друзів, хто на ній був, вона не викликала великого захоплення відвідувачів. Що не так, на вашу думку: а) з промоцією «Дії» у світі; б) з самою «Дією»; в) з відвідувачами?
— Я справді пишаюся нашою «Дією», нещодавно подорожував і всюди, де це вимагалось, показував QR-код про вакцинацію, і вона всюди працює. У багатьох країнах Європи ще паперові сертифікати. Україна в цьому сенсі зробила величезний крок уперед, за що треба подякувати розробникам цього застосунку і голові Мінцифри Михайлу Федорову. Так, є багато нарікань на те, що бувають збої. Але я відчув лише переваги. А щодо промоції «Дії» на ЕКСПО, то я чув багато нарікань, що можна було й краще. Можливо, й так, але мені сподобалось. До речі, на виставці була велика кількість павільйонів, але люди найчастіше зупинялись і фотографувались у одному з них, де презентувався автомобіль «Мерседес» майбутнього. Тобто якщо є якась експозиція, експонат, якого можна торкнутися, це викликає найбільший інтерес. Можливо, це варто враховувати тим, хто займається промоцією.
— Чи можна очікувати в Україні появи якогось глобального IT-продукту на кшталт «Яндекса»?
— На мій погляд, є навіть кращі. Новина останніх 2 місяців: компанію Grammarly оцінили у $13 млрд. Її двома засновниками є кияни Олександр Шевченко та Олександр Литвин. За своїми статками вони легко входять до трійки нашого «списку Forbes». Ще один представник «нових мільярдерів» — харків’янин Дмитро Запорожець, засновник GitLab. Це свідчить про те, що наш список мільярдерів починає змінюватися від, так би мовити, «ресурсних», які почалися з буремних 90-х, до сучасних, які заробили свої статки власним інтелектом, створивши інноваційні продукти, що вражають світ. І попри те, що вони переважно проживають у Штатах, тут залишається величезна частина їх бізнесу, і вони будуть його вести й надалі. Ось такі приклади закладають підвалини змін України взагалі та її IT-сектору зокрема. Вони можуть стати локомотивом трансформацій у наступні 5–7 років. І можливо, саме завдяки цьому Україну перестануть називати країною втрачених можливостей. Адже у нас регулярно з’являється фантастичний шанс, і щоразу ми його карколомно втрачаємо. Такі компанії, як Grammarly та GitLab, будуть з’являтися й надалі, думаю, протягом найближчих років — по одній на місяць. Отже, зміни невідворотні.
— Чи чекає змін ALCOR у 2022 р.? Які плани?
— Дуже велику увагу приділятимемо нашій місії. Коли мені виповниться 70–80 років, хочеться казати не тільки про те, що я, наприклад, заробив мільйон доларів, а й про те, що я зробив щось вагоме. І таким вагомим ми бачимо ті самі приклади, про які я казав вище. Ми хочемо, щоб було якомога більше таких продуктових IT-компаній, які будуть «продукувати» все більше мільярдерів та мільйонерів. Адже всі ці гроші так чи інакше будуть йти в Україну і стимулювати зміни на краще. Тому наразі ALCOR працює з 400 програмістами наших клієнтів, яких ми юридично та операційно підтримуємо. І цю цифру наступного року хочемо подвоїти, тобто з 400 потенційних мільйонерів зробити 800. Я справді бачу, що IT — це щасливий шанс для України на успішні зміни.