Нещодавно адвокатське об’єднання Arzinger оголосило про розширення партнерського складу команди, призначивши на посаду партнера Катерину Олійник. В компанії вона очолює практику інтелектуальної власності та має більше ніж 15-річний досвід роботи у сфері IP. «Юридична Газета» поцікавилася очікуваннями пані Катерини від нової посади та планами на майбутнє. Також ми поговорили про останні тенденції практики інтелектуальної власності та її місце в житті юридичного бізнесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Пані Катерино, розкажіть, чи було партнерство Вашою метою?
– З впевненістю можу сказати, що партнерство не було для мене самоціллю. Приєднавшись до команди Arzinger, перше, що мене цікавило – це професійний розвиток та поглиблення знань у суміжних галузях права. У cфері IP я практикую більше ніж 15 років. Протягом цього періоду спостерігалося підвищення вимог до кваліфікації спеціалістів у сфері права інтелектуальної власності та ускладнювалися завдання, для вирішення яких вимагалася фахова допомога. Ключовою тенденцією у сфері надання юридичних послуг є те, що сьогодні від юриста вимагаються не лише глибокі знання у сфері права інтелектуальної власності, але й глибоке розуміння антимонопольного законодавства, процесуального законодавства, регуляторних питань (наприклад, під час розгляду справ про порушення прав інтелектуальної власності у галузі фармацевтики). Тому організація роботи практики IP із залученням у крос-проекти суміжних практик Arzinger, що мають визнану на міжнародному рівні експертизу в різних галузях права або індустріях, поглиблює глибину розуміння потреб клієнта, допомагає комплексно оцінювати проблему і пропонувати клієнту комплексні продукти, які є більш глибокими та бізнес-орієнтованими.
Що стосується мотивації для роботи. Чи можна назвати, наприклад, грошову компенсацію достатньою мотивацією? Абсолютно ні. Сьогодні проводиться багато досліджень, які визначають, що подібний вид мотивації працює лише місяць-два. Надалі основними чинниками є залученість особи до процесів компанії, розвиток нових напрямків та самореалізація. Мабуть, для мене все саме так склалося, і всі чинники зійшлися в одному місці – Arzinger. Вони стали додатковими кроками, які підняли мене до рішення про партнерство. Тому партнерство для мене – це точка відліку для розвитку нових експертиз та підвищення кваліфікації.
– На чому Ви зосереджуватиме увагу та чого б хотіли досягти як партнер юридичної компанії?
– По-перше, дуже класно, коли партнерство дає змогу популяризувати Україну на міжнародному ринку. Як не дивно, Україну досі сприймають не як країну можливостей, а як країну ризиків. Тому зараз, вже у ролі партнера, я продовжу популяризувати країну як бренд на міжнародних заходах та форумах. Я заявляю про те, що в Україні приділяється значна увага правам ІВ як вагомому активу інноваційних компаній, а захист прав проводиться з урахуванням найкращих міжнародних практик (звичайно, з адаптацією під чинне законодавство, яке наразі також модернізується в Україні). Наприклад, ми плідно співпрацюємо з UVCA (Ukrainian Venture Capital and Private Equity Association) і вважаємо дуже важливою ініціативу організації асоціації з проведення Ukraine House Davos, яка вже другий рік поспіль організовується в межах Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Це класний формат, коли збираються і представники бізнесу, і громадські діячі, й перші особи країни та розповідають іноземним інвесторам про те, що Україна є країною можливостей.
По-друге, це можливість участі в законотворчій діяльності. Зараз дуже цікавий час реформування системи інтелектуальної власності та її модернізації, враховуючи виклики нових технологій та трансформацію бізнесу. Це логічне продовження моєї роботи як голови ІР-комітету АПУ, що відповідає моїм обов’язкам як співголови ІР-комітету АСС.
Оскільки протягом останніх років ми рухаємося у напрямку інтеграції до ЄС, потрібно адаптувати українське законодавство до європейського. Однак тут є дуже цікавий момент, адже імплементація – це не калькування основних засад, які закладені в директиви чи положення Євросоюзу. Україна все ж таки має свою історію розвитку законотворчої діяльності та працює абсолютно в інших культурних умовах і цінностях. Тому ми маємо взяти європейські стандарти захисту прав інтелектуальної власності, але накласти та адаптувати їх до нашого законодавства, враховуючи вимоги сьогодення, правову систему та звичаї, які існують в країні. Те, що добре працює в ЄС, не може апріорі працювати в Україні. Тому створення такого гнучкого підходу вважаю цікавим напрямком для роботи в майбутньому. Багато проектної роботи планується покладати на команду практики IP в Arzinger, яка є дуже фаховою та готовою до самостійної роботи.
По-третє, ефективна робота з командою. Сьогодні важливим напрямком є розвиток своєї команди як справжніх професіоналів. Адже прийшли нові технології – загальний обіг нових знань становить щонайбільше 5 років (на відміну від часу, коли я навчалася в університеті; тоді говорили, що цінність нових знань існує протягом 10 років). Це потребує швидкого реагування та застосування гнучких процесів пошуку нових нестандартних рішень для клієнтів, створення нових продуктів. Для цього потрібна відповідна команда – гнучка та готова до пошуку цікавих рішень, здатна працювати в інтенсивному режимі. Тому для мене важливо не лише передати знання, але й поділитися досвідом стратегічного планування з командою, яка формуватиме базис для розвитку компанії та напрямку інтелектуальної власності й індустрії ТМТ-компанії загалом.
Окремий фундаментальний сегмент роботи в межах компанії – це практика захисту даних. На днях увесь світ спостерігав за допитом Марка Цукерберга в Конгресі США з питань витоку даних з соціальної мережі Facebook. Це яскравий приклад того, що країни все більше і більше уваги приділяють питанню захисту даних, враховуючи фундаментальні права та свободи громадян, все більше опікуються питанням і регулюванням онлайн-середовища. Окрім того, враховуючи набуття чинності 25 травня регламенту Євросоюзу GDPR (General Data Protection Regulation), що передбачає введення нових стандартів захисту персональних даних та нових комплаєнс-процедур, у межах компанії з’являється все більше проектів, пов’язаних із впровадженням таких комплаєнс-політик для клієнтів.
Окрім того, вважаю за необхідне залучати практикуючих юристів у роботу зі студентами та проводити індивідуальні авторські курси. Це те, що надихає, задає ціль та формує основні чинники для розвитку нової хвилі юристів в Україні.
– Як Ви думаєте, які навички Вам доведеться опанувати або які знання здобути як партнеру?
– На мою думку, дуже цікавим напрямком є маркетинг юридичних послуг. Багато юристів, які працюють з клієнтами, наприклад, у сфері електронної комерції, так чи інакше зіштовхуються з рішеннями, що пропонуються в межах маркетингових компаній (логістичних) або рішень з просування певних продуктів чи товарів через мережу Інтернет. Юридичний ринок абсолютно інший. До нього не можна застосувати всі ці механізми. Вони потребують повної трансформації.
У нас працює піар-відділ, який має відповідну кваліфікацію. Однак особливість полягає в тому, що піар-відділ повинен тісно співпрацювати з юристами, адже кожен з них просуває свою індустрію, практику та створює надскладні продукти. Щоб «перекласти» їх на мову клієнта, виявити основні його точки болю (що для нього є найбільш важливим) та правильно «маркетувати» це на ринок, необхідні значні інвестиції та кваліфіковані кадри. Це вимагає як залучення фахівців з піар-відділу, так і власних знань та вмінь.
Ми бачимо, що ринок юридичних послуг та робота з клієнтом вимагає personal touch. Правильна робота з клієнтами, комунікація, розуміння їхнього бізнесу та пропозиція ціннісних для них продуктів, нешаблонних рішень – це те, чого потрібно навчитися. Окремим блоком є те, чого ніколи й нікого не вчили в цій країні – економіка юриспруденції як напрямку бізнесу. Це один із видів бізнесу, що має свої особливості (як вибудовується команда, масштабується бізнес, здійснюється пошук нових напрямків розвитку). Це потребує helicopter view та розуміння не лише юридичних, але й глобальних економічних процесів.
– Якщо в Україні ці знання спеціально не дають, тоді де їх можна здобути?
– Взагалі, це цікава тема. Наш керуючий партнер Тімур Бондарєв протягом останніх років був моїм куратором. Я багато чого у нього навчилася. Він на все має комплексний погляд, завжди готовий до діалогу та може надати дієву пораду. На сьогодні саме він передавав свій досвід управління юридичною компанією, навчаючись на власних помилках та враховуючи іноземний досвід. Він подорожував, брав best practices в іноземних компаніях та імплементував їх у нас. Щось виходило, щось – ні. Фактично, сьогодні ми вже імплементували best practices, але розуміємо, що краще вчитися на помилках інших, ніж на своїх.
– Якби це не була компанія Arzinger, в якій іншій компанії Ви себе бачите? Можливо, як інхаус-юрист або працівник державної служби?
– Це питання мені ставили достатньо часто. Наприклад, за останні 2 роки, коли стояло питання створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, у мене запитували, де анкета, чому не подаєтеся? Однак на нинішньому етапі розвитку я бачу консалтинг як найбільш цікавий сегмент ринку. Це комунікація з людьми, яка дає поштовх для особистісного розвитку. Це такий собі челендж, що наштовхує на пошуки нового.
Щодо інхаусів, вважаю, що це дуже цінна категорія фахівців, які працюють в юридичній царині. Як ми бачимо, їхні функції сьогодні не зводяться до функцій юридичної підтримки операційної діяльності компаній; вони є скоріше бізнес-радниками, які інтегруються в роботу з управління бізнес-ризиками в компанії. Виконавчі органи у відповідних секторах бізнесу вимагають від них не просто юридичної консультації, але й оцінювання ризиків, надання бізнес-консультацій та допомоги у стратегічному розвитку компанії.
Проте консалтинг для мене більш цікавий. Це абсолютно інша сфера, що передбачає ширший підхід. Інхаус-лоєр – це генералізований юрист, який має розумітися на всіх галузях права, що стосуються операційної діяльності компанії. Робота у full-service компаніях (наприклад, в Arzinger) дає можливість спеціалізації. Цей вектор я собі обрала давно. Тому якби не Arzinger, навіть важко сказати, що це була б за компанія. Arzinger абсолютно відповідає моєму внутрішньому стану.
– Ви спеціалізуєтеся на IP-сфері та є керівником відповідної практики в Arzinger. Розкажіть, як плануєте розвивати практику?
– У нас є вектор на розширення команди та поглиблення спеціалізації у сфері IP. Окремим буде вектор розширення роботи у таких напрямках як технології, медіа та телекомунікації, захист даних. Сьогодні технології для сфери інтелектуальної власності є значним челенджем. Нові технології artificial intelligence, віртуальної реальності задають тон та додають питання, які потребують нових досліджень та нових поглядів на сферу інтелектуальної власності. Тому це будуть нові продукти, які стосуватимуться IT/IP та розвитку суміжних продуктів (з антитрастом, рекламою, телекомунікаційною сферою, health care, ритейлом). В Arzinger є найкращий набір спеціалістів з високою компетенцією у багатьох галузях права, на стику з якими можна будувати нові продукти, пропонувати комплексні рішення. Ми усвідомлюємо, що це потребуватиме значних інвестицій, але ми до цього готові.
– Якими є тенденції розвитку практики інтелектуальної власності в Україні?
– Відбувається певна стандартизація процесів, які пов’язані з набуттям охорони на об’єкти інтелектуальної власності. Створюються автоматизовані платформи, які пов’язані з набуттям охорони об’єктів інтелектуальної власності (наприклад, стандартизуються процеси реєстрації торговельних марок). На сьогодні це важливі завдання, але вони відходять до IP-бутиків, які мають у своєму складі одного або кількох патентних повірених – фахівців, які спеціалізуються, передусім, на питаннях набуття охорони на об’єкти ІР.
Звичайно, всі юридичні компанії, які мають відповідний напрямок, також надають такі послуги, тому що це важливо. Однак такі послуги інтегруються у більш складні продукти. Наприклад, побудова IP-портфоліо інноваційних стартапів та вже усталених бізнесів. Багато наших клієнтів беруть участь у таких грантових проектах як Horizon 2020. Основна капіталізація таких клієнтів – це стартапи, в яких головною цінністю є інтелектуальна власність. Ці програми передбачають виділення значних інвестицій на набуття охорони таких об’єктів.
Ми будуємо міжнародне IP-портфоліо, виявляємо об’єкти, які потребують такої охорони, та займаємося питаннями щодо отримання захисту в юрисдикціях, в яких компанія масштабує свій бізнес. Такі процеси набуття охорони на об’єкти ІВ у великих компаніях інтегруються у більш складні процеси. Основний акцент – консалтинг, захист у судовому порядку, робота з Антимонопольним комітетом, побудова франчайзингових моделей, корпоративно-податкове структурування і трансфер технологій. Це більш складні продукти, пов’язані не лише зі знанням інтелектуальної власності, але й з іншими галузями права.
– Як сьогодні можна оцінити сферу законодавчого забезпечення IP в Україні? А що стосується євроінтеграційних процесів?
– До того, як була підписана Угода про асоціацію між Україною та ЄС, європейські представники проводили у нас певний аудит, що загалом виявив достатній рівень спеціалізованого законодавства у сфері ІР. В основному,питання завжди стояло в enforcement, тобто в захисті цих прав. Проте це було 5 років тому. Сьогодні ми бачимо, що Україна нічим не відрізняється від тих вимог та челенджів, з якими зіштовхнулася вся міжнародна спільнота. Зокрема, у сфері авторського права – необхідність переглянути концепцію охорони авторських прав і колективного управління правами, більше звернути увагу на виклики, пов’язані з регулюванням авторського права, враховуючи розвиток технологій (створення комп’ютерних програм, хмарних технологій, платформ, які монетизуються за рахунок авторського контенту).
Для України це надзвичайно важливий пакет, який є предметом багатьох дискусій. Це інтеграційний пакет, що стосується імплементації норм європейського законодавства в систему українського права. Ми зіштовхнулися з тим, що існує певний конфлікт різних бізнесів щодо того, яким чином його потрібно імплементувати. Тому сьогодні важливо знайти ті рішення, які сприятимуть розбудові економіки України, побудованої на знаннях. Мінекономрозвитку задекларувало цей вектор розвитку для зростання економічного потенціалу в Україні. Також необхідно створювати сприятливе середовище для розвитку українського бізнесу та іноземних компаній, які приходять сюди зі своїми інвестиціями. Ми побачили значний конфлікт у багатьох індустріях. Тому врегулювати цей конфлікт для нас, як для юристів, є челенджем: знайти компроміс та вибудувати систему, яка буде працювати.
– У сфері інтелектуальної власності Ви працюєте вже понад 15 років. Розкажіть, як «еволюціонувало» її правове регулювання з тих часів?
– Цікаво було завжди. Я навіть застала той «хвостик» часу, коли до мене доходили справи, в яких правовідносини з набуття прав інтелектуальної власності регулювалися перехідними положеннями (1992-1993 рр.). Були прийняті перші закони у сфері промислової власності, які регулювали питання набуття охорони на об’єкти інтелектуальної власності. Цей період тривав достатньо довго. Тому до 2004 р. ми фактично набували best practices – яким чином застосовувати стандарти у набутті правової охорони на об’єкти промислової власності в Україні.
Наступним вектором розвитку було прийняття нового Цивільного кодексу – поява Книги 4, яка стосувалася прав інтелектуальної власності. Це був час буму справ, пов’язаних із судовим захистом, та перші ластівки подачі заяв до АМКУ про захист від недобросовісної конкуренції. Тоді для АМКУ це були нові справи як новий сегмент недобросовісної конкуренції. Практикуючі юристи привнесли багато чого, щоб сьогодні Комітет звітував про великі зрушення в цьому напрямку.
За 25 років становлення галузі – це класний період реформування системи, побудова нового IP-офісу, який має опікуватися формуванням державної політики у сфері інтелектуальної власності, застосовувати кращі практики з охорони об’єктів, бути рушійною силою для захисту всіх об’єктів інтелектуальних прав.
Останні 4 роки були найгарячішими для всіх практикуючих юристів, тому що відбувалася величезна кількість робочих засідань та зустрічей на абсолютно різних майданчиках. Починаючи ще зі Служби інтелектуальної власності України, потім МЕРТ, профільні асоціації… Такого буму ще не було. Однак це дуже добре. Все це обговорюється з бізнес-спільнотою. Є така надія, що законопроекти, які навіть ініціює Кабінет Міністрів України, – це документи, які не проходять повз увагу бізнес-спільноти. Всі законотворці дослухаються до голосу бізнесу та враховують його у процесі розвитку нової системи. Принаймні ми покладаємо багато зусиль, щоб забезпечувати публічні обговорення законопроектів та надавати зауваження бізнесу.
– Яким, на Вашу думку, є ринок юридичних послуг в Україні?
– Основний масив юридичних компаній працює у зоні так званого «червоного океану», надаючи більш-менш подібні чи споріднені види послуг. Дуже важко інколи відрізнити для клієнта одну компанію від іншої. Це легкий шлях. Зрозуміло, якщо ти надаєш певну послугу, то можеш оцінити вартість цієї послуги. З позиції прогнозованості, це більш легкий шлях, якого можна досягти.
Ми бачимо, що є певні компанії, які намагаються шукати нові шляхи позиціонування. Для себе ми вже давно обрали шлях диференціації. Ми пропонуємо ефективні та нестандартні рішення, тим самим створюючи «блакитний океан». Клієнти цінують такі компанії, розуміючи, які переваги вони отримують, залучаючи зовнішнього консультанта. Наша діяльність має результати одразу на кількох рівнях: від переваг для клієнтів, які отримують ефективні рішення, що підсилюють їхню репутацію, до зміни сприйняття всієї юридичної галузі України на більш позитивне.
Ми бачимо обережне ставлення інвесторів до України. Тому відбувається певний демпінг зі сторони великого масиву пропонування юридичних послуг та нівелювання цінностей юриста. Такий демпінг створює комплекс меншовартості. Однак ми все ж таки дивимося на це оптимістично. Ми бачимо ті складні продукти, які мають високий попит і становлять додаткову цінність для бізнесу клієнта.