Наталія Ісаханова, партнер АО «Сергій Козьяков та Партнери», розповіла нам історію свого професійного життя, кар’єрного зростання, поділилася поглядами на роль жінки в юридичній професії, а також зазначила про особливості роботи партнера юридичної компанії.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пані Наталіє, займатися улюбленою справою, що приносить високий дохід – розкіш, яку не кожен може собі дозволити. Таке під силу виключно сильним, цілеспрямованим людям, котрі знають, чого вони хочуть від життя, та добиваються цього. Чи вважаєте Ви себе такою людиною?
- Так, мені пощастило, адже в мене була можливість йти шляхом свого професійного вибору, на відміну від Жульєна Сореля (героя роману Ф.Стендаля «Червоне і чорне»), який завжди мріяв бути військовим, але через певні обставини пішов вчитися на священика. Проте навіть наявність такої можливості вимагала наполегливості та великих зусиль у досягненні бажаного результату.
Коли я вирішила стати юристом-міжнародником, то в цьому виборі мене підтримувала лише мама. Мій батько був категорично проти. Він бажав, щоб я пішла батьківським шляхом і здобула технічну спеціальність. Я закінчила школу із золотою медаллю та мала можливість вступити до будь-якого технічного ВНЗ лише за співбесідою. Однак я не відмовилася від своїх мрій, хоча й розуміла, що вступити на факультет міжнародних відносин Київського університету буде досить складно, тому що конкурс величезний (тоді на кожне відділення факультету приймали лише одну дівчину).
Перша спроба була невдалою, що стало великим потрясінням для мене як для людини, яка є перфекціоністом і завжди досягає того, чого прагне. Коли мій батько сказав, що після невдалої спроби, напевно, наступного року потрібно вступати до технічного ВНЗ, я відповіла, що не збираюся відмовлятися від своєї мрії, тому продовжуватиму спроби вступити туди, де я насправді хочу вчитися.
Свій кар’єрний шлях я розпочала як лаборант кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин Київського університету. На кафедрі я працювала з людьми, яким імпонувала моя мета. Вони підтримували мене, даючи можливість готуватися до вступних іспитів. Рік пролетів непомітно, ставши етапом, з якого почалося моє доросле життя.
Наступна спроба вступу до факультету міжнародних відносин була для мене вдалою, про що мені телефоном радо повідомив батько, який зранку чекав на списки. В той день він сказав, що дуже мною пишається. Цей момент для мене досі дорогий. Таким чином я стала студенткою відділення «Міжнародне право» факультету міжнародних відносин Київського університету. Мені та моїм однокурсникам пощастило, тому що багато навчальних курсів нам викладали фахівці з міжнародного права, за книгами яких вчилися і вчаться юристи-міжнародники.
Закінчивши інститут з червоним дипломом, я була на роздоріжжі: обрати державну службу чи приватний юридичний бізнес, який тільки-но зароджувався в Україні. Зробити вибір на користь останнього допоміг випадок.В одній з приватних розмов я довідалася, що мій викладач та керівник диплому Сергій Юрійович Козьяков є одним із засновників адвокатського об'єднання. Я зателефонувала йому з проханням прийняти мене на роботу в нову фірму, на що він відповів: «Я не проти, але у мене ще є 4 партнери. Якщо вони будуть згодні з Вашою кандидатурою, то вважайте себе прийнятою на роботу». Так з посади помічника адвоката почалася моя кар'єра в Адвокатському об'єднанні «Адвокатська фірма «Сергій Козьяков та Партнери». На той момент (літо 1994 р.) юридичний персонал нашої фірми складався з 5 партнерів, 1 юриста та 1 помічника адвоката. Працюючи на фірмі, я закінчила аспірантуру та захистила дисертацію на тему «Міжнародно-правове регулювання зовнішньоекономічних зв’язків України з державами-учасницями СНД». Це коротко про мій шлях до професії юриста. Не можу сказати, що цей шлях був легким, але я ніколи не шкодувала про свій вибір.
Для того щоб займатися улюбленою справою, потрібно наполегливо йти за своєю мрією. Наше життя безпосередньо пов'язане з обраною професією. Саме цілеспрямованість у виборі професії та подальше наполегливе опанування професійних висот врешті-решт призведе до щасливого, комфортного та повноцінного життя. Завжди всі бачать лише результат (професіоналізм, визнання клієнтів, повагу колег, хорошу репутацію, комфортне життя, цікаві хобі, гарний вигляд), але за всім цим стоїть щоденна важка праця, а також велика відповідальність за те, що ти робиш. На мою думку, кожна людина має певний талант. Просто потрібно знайти цей талант і реалізувати його. Якщо людина займається улюбленою справою, то вона щаслива, а щасливі люди завжди успішні.
- Чому Ви обрали саме юридичну професію?
- Насамперед, почну з того, чому я обрала саме факультет міжнародних відносин. В цьому зіграв свою роль юнацький романтизм. Син друзів моїх батьків закінчив цей факультет і як військовий перекладач був відряджений до Республіки Сейшельські Острови. Він багато розповідав про свою роботу та передавав батькам відеофільми про казкове місце, де збереглася первозданна краса дикої природи (піщані пляжі, гігантські черепахи, рідкісні морські птахи, загадкові мешканці океану, казкові коралові рифи). Такий собі рай на землі! Я була у захваті від цієї краси. Саме тоді, у далекому 1986 р., я вирішила вступити на факультет міжнародних відносин, щоб отримати шанс працювати й подорожувати різними країнами та пізнавати світ.
З відповідним відділенням факультету міжнародних відносин визначилася під впливом книг та фільмів про роботу юристів. Можу назвати декілька, що сприяли формуванню мого уявлення про юридичну професію. Звичайно, не можу не згадати книгу Харпер Лі «Убити пересмішника», в якій розповідається про адвоката, для якого правда і честь були вищими за статус та гроші. Ця книга про те, з чим доводиться мати справу майже кожному адвокату. Це також книга Юргена Торвальда «Сто років криміналістики» (перевидана під назвою «Століття криміналістики»), яка для мене була цікавішою за детективи Агати Крісті та Артура Конан Дойла. Якщо хтось хоче дізнатися про історію становлення судової медицини, то рекомендую прочитати. Що стосується кінематографу, то це фільм режисера Нормана Джуісона «Правосуддя для всіх» з неперевершеним Аль Пачіно. Саме завдяки цій ролі Аль Пачіно став одним з найулюбленіших моїх акторів.
- Ким би Ви хотіли бути, якби не стали юристом?
- Якби я відмовилась від своєї мрії стати юристом, то скоріш за все пішла б шляхом батьків та здобула технічну спеціальність. Сьогодні ж для саморозвитку та за наявності вільного часу я б здобула б додаткову освіту в Sotheby's Institute of Art за програмою «Art Business»». По-перше, я хотіла б отримати нові знання щодо особливостей створення, продажу та колекціонування арт-об'єктів. По-друге, є мета більш глибоко розуміти сучасну структуру арт-ринку та поведінку його гравців. Це бажання безпосередньо пов’язане з моїм хобі – колекціонуванням живопису.
- Що для Вас означає бути партнером юридичної компанії, адже це велика відповідальність?
- Отримання посади партнера юридичної фірми – це важливий та бажаний етап у професійному житті кожного юриста. Це не лише статус, а й значне розширення кола обов’язків, виконання яких вимагає додаткових зусиль, потребує багато часу, а також збільшення відповідальності.
Крім повсякденної роботи, партнери повинні сприяти пошуку нових клієнтів, ефективно розвивати нові проекти з урахуванням наявних клієнтів та перспектив; вміти делегувати частину своїх обов’язків іншим співробітникам; контролювати якість послуг, що надаються; організовувати власну практику з урахуванням спільних цілей; рекомендувати клієнтам інших адвокатів та юристів, які працюють в юридичній фірмі, з метою забезпечення комплексності послуг, що надаються; сприяти ефективному розподілу робіт серед юристів і контактів з клієнтами; брати участь в управлінні фірмою; нести витрати, пов’язані із забезпеченням виробничої діяльності фірми та багато іншого. Насамперед, партнери юридичної фірми відповідальні за виконання фірмою, як роботодавцем, всіх зобов’язань перед співробітниками.
Ми з партнерами часто жартуємо, що в нашій фірмі краще бути просто співробітником, оскільки, незалежно від будь-яких обставин, ти отримуєш все те, що прописано у твоєму трудовому договорі. Адже партнери несуть всі фінансові ризики, що можуть виникнути в результаті нестабільної ситуації як на юридичному ринку, так і в країні в цілому.
- Хто для Вас є прикладом для наслідування серед видатних юристів?
- Звичайно, це юрист, який зробив з мене спеціаліста-практика в певних галузях права, – Сергій Юрійович Козьяков. Саме він надав мені можливість розпочати свій професійний шлях у приватному юридичному бізнесі, передав унікальний практичний досвід з питань корпоративного й конкуренційного права та права міжнародної торгівлі, ввів мене у світ живопису і дав поштовх для саморозвитку в цьому напрямку. Це єдина людина, професійну критику від якої я сприймаю мовчки, навіть не намагаюсь сперечатися.
Що стосується професійних порад від Сергія Юрійовича, а їх за роки нашої співпраці було чимало, то згадаю одну з них: «Завжди консультуйте або складайте юридичні документи з урахуванням довгострокових наслідків для клієнтів». Вважаю, що саме виконання цієї поради сприяє співпраці з більшістю клієнтів протягом всього періоду моєї юридичної практики.
- Ви висококласний спеціаліст і водночас жінка, берегиня домашнього вогнища. Повністю присвячуючи себе роботі, доводиться чимось жертвувати. Чим жертвуєте Ви?
- Для мене професійна діяльність та особисте життя не є конкурентами, вони доповнюють одне одного. На мою думку, потрібно намагатися знаходити баланс між професійною діяльністю та особистим життям. Я дуже вдячна своїм бізнес-партнерам, а також своїй родині та близьким людям, оскільки вони мене підтримують і допомагають досягти такого балансу. Я завжди намагаюся зосередиться на тому, що мене насправді цікавить, що я люблю, що у мене добре виходить (як у професійному, так і в особистому житті), залишивши вирішення решти питань тим, хто краще в них розбирається.
- Бувають моменти, коли хочеться все кинути та відійти від справ? Як боретеся з таким настроєм?
- У кожного інколи бувають такі моменти. Для мене найдієвішою терапією у такій ситуації є «зміна картинки» хоча б на декілька днів. Я їду в незнайоме місто або країну. Це допомагає мені не просто відволіктися від ситуації, а ще й знайти правильне рішення. Як писала Анна Ахматова, немає нічого більш корисного для нервів, ніж побувати там, де ніколи не був.
- Що для Вас означає успіх? Які його складові?
- У кожної людини своє поняття успіху. Для мене успіх – це коли ти реалізовуєш себе; коли досягаєш того, чого прагнеш; коли допомагаєш людям і вони стають щасливішими; коли ти нікому нічого не повинен доводити; коли ти вільний обирати, з ким спілкуватися; коли можеш жити повним життям. Однак будь-який успіх неможливий без чітко сформованих цілей, впевненості у своїх силах, старанної роботи та позитивного мислення.
- Робота вимагає багато часу та зусиль. Як Ви відпочиваєте від справ? Чим захоплюєтесь?
- Життя прекрасне своєю різноманітністю. Крім усього іншого, саме захоплення допомагають урізноманітнити наше життя. Люблю подорожувати. У мене з друзями є наш особистий план подорожей. Ми відвідуємо не менше ніж 2 нові країни на рік. Я колекціоную український живопис. Намагаюся відвідувати найцікавіші художній виставки, які проходять у Києві. Ходжу на театральні та кінопрем'єри. Також понад 15 років професійно займаюся фітнесом. Загалом, роблю те, що може принести задоволення та нові позитивні емоції.
- Що можете порадити сучасним жінкам, які хочуть досягти успіхів у кар’єрі?
- Щоб досягти бажаного у професійній сфері, жінкам завжди потрібно докладати вдвічі більше зусиль, ніж чоловікам. Я хочу порадити всім жінкам бути цілеспрямованими, наполегливими, впевненими у своїх силах, позитивно налаштованими, а також співпрацювати з тими людьми, які мають з ними спільну мету та інтереси. Тоді життя відкриє перед ними безліч необмежених можливостей.