Голова Ради адвокатів Київської області Петро БОЙКО переконаний, що українська адвокатура все ж стала незалежним інститутом, хоч і отримала цю незалежність в боях. В ексклюзивному інтерв’ю «Юридичній Газеті» він розповів про те, які насправді відносини сторони захисту і органів державної влади, чи є у Мін’юсту шанси підкорити адвокатуру, з чим пов’язане зростання кількості обшуків у адвокатів, як він оцінює спроби реформувати адвокатуру, кого називає «адвокатською сім’єю» та що вважає диким популізмом.
— У листопаді ц.р. адвокатське самоврядування відсвяткувало чергову річницю. Чи можна стверджувати, що за цей час українська адвокатура стала незалежним інститутом? Які сьогодні існують проблеми реалізації та загрози незалежності адвокатів в Україні?
— Українська адвокатура дійсно стала незалежним інститутом і отримала цю незалежність реально в боях. Пам’ятаю, коли лише створили у Раді адвокатів Київської області комітет захисту прав і гарантій адвокатської діяльності, за весь рік ми спостерігали 2 чи 3 обшуки у адвокатів. На сьогодні лише за 3 місяці у адвокатів Київської області було проведено 32 обшуки, а з початку року 149. У такій ситуації ми повинні розуміти, що адвокат вільно чи ні протистоїть цілій армії правоохоронних органів і тим самим входить у конфліктну зону. Адвокатів завжди хочуть поставити у так звану залежність. Ми з цим не погоджуємося, тому реально почали боротися за свої права.
В історії боротьби за незалежність адвокатури мене здивувало НАБУ. Був час, коли цей орган реально здійснив «наїзд» на адвокатів. Пам’ятаю перші справи, які НАБУ порушило лише за однієї підстави, яка полягала в тому, що адвокат, володіючи знаннями про право, закони, надавав правові консультації своєму клієнту. Бюро дійсно вважало, що адвокат — посібник злочинця, бо надає консультації про те, як клієнту уникнути кримінальної відповідальності. Звичайно, ми почали протестувати, збиралися для обговорень в парламенті, щоб роз’яснити свої права та обов’язки. Ми не захищаємо злочин — ми захищаємо людину. Щоб це зрозуміти, потрібен був час. На щастя, протистояння припинилося, ми побудували конструктивний діалог з НАБУ і уникнули подібних непорозумінь. Чесно зізнаюся, на це пішов не один рік роботи.
— З чим пов’язане таке зростання кількості обшуків у адвокатів?
— Значна частина обшуків проводиться задля здійснення тиску на адвокатів. Коли Рада адвокатів Київської області помітила ріст у статистиці обшуків, ми письмово звернулись із запитами до всіх органів, які проводили обшуки за останні 3 роки, щоб дізнатися, скільки було направлено кримінальних проваджень до суду. З‘ясувалося, що до суду було направлено лише приблизно 10% тих кримінальних проваджень, у яких було проведено обшуки у адвокатів. Тобто 90% обшуків проводилися для тиску. Їх мета була — не зібрати докази у справі, а тиснути на адвоката. Незалежність адвокатури ми відстоюємо кожного дня. Більше того, ми вже привчили правоохоронні органи, що при обшуках у адвокатів вони дотримуються всіх стандартів і намагаються не порушувати права адвокатів та гарантії адвокатської діяльності. Таких непорозумінь, які спостерігалися раніше, стає менше. Ми нікому не дамо нас зламати і зробити залежними від когось.
— Як відомо, судді ВАКС неодноразово зверталися до дисциплінарних комісій адвокатури з приводу поведінки адвокатів. Які насправді відносини сторони захисту і ВАКС?
— У нас немає таких проблем з іншими судами та органами, але дійсно є гостра динамічна напруженість з ВАКС. Першою заявою голови цього суду було те, що адвокатам не дадуть можливості зривати процеси у зв’язку із зайнятістю у інших справах. Я як керівник органу адвокатського самоврядування відреагував на це — на своїй сторінці у Facebook опублікував лист до голови ВАКС, у якому зазначив, що адвокати при здійсненні своєї професійної діяльності можуть мати одночасно декілька процесів у різних судах або в одному суді в один і той же день. Тому адвокату доводиться обирати, і ніякий з судів не є для нього заздалегідь пріоритетним. На мою думку, повага до суду — завжди річ взаємна. До речі, спільнота підтримала моє звернення, а в антикорупційному суді почали більш-менш домовлятися з адвокатами про час судових засідань задля уникнення зривів судових процесів. Тобто мій голос як керівника Ради адвокатів Київської області був почутий. Наразі спостерігаються випадки, коли без з’ясування причин неявки адвоката в судовий процес судді ВАКС відразу виносять ухвали, якими встановлюють неявку захисника у судове засідання без поважної причини. Якщо проаналізувати практику дисциплінарної палати, то рішення про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності за зверненнями ВАКС виносяться рідко. І це зовсім не свідчить про те, що це корпоративна система, і ми покриваємо один одного. Наші підходи об’єктивні.
Зокрема, у нас є багато рішень про позбавлення адвокатів права здійснювати адвокатську діяльність. Саме це свідчить про те, що система дисциплінарних органів працює і є самодостатньою. Вважаю, що проблема суддів новоствореного ВАКС полягає в тому, що їх амбітність, зверхність та зневага до прав адвокатів автоматично породжують протест самих адвокатів і провокують створення конфліктів вже на психологічному рівні.
— Як, на Вашу думку, правильно вирішити це питання?
— На мою думку, ця проблема ґрунтується на так званих «психологізмах». Судді вважають, що можуть бути вищі за закон, але це не так. Якщо адвокат не може реалізувати право на захист та надати належну правову допомогу своєму клієнту, що йому робити в процесі? Та чомусь часом суд сприймає адвокатську активність, як порушення адвокатом законів та процесу. Безумовно, є випадки, коли адвокати переходять цю межу, не контролюють, що кажуть у судовому процесі. Та таких, напевне, 15%. На жаль, склалася ситуація, коли професійні адвокати почали входити в цю зону конфлікту з однієї причини — через намагання захистити свого клієнта. А це не вписується в ті розуміння та правила, які створили судді ВАКС. Замість того, щоб вислухати сторону захисту, вони починають її обривати. Після цього йде психологічне напруження, яке перетворюється на конфлікт. Виникає питання: чому такі ситуації не спостерігаються в загальних судах?
— Як оцінюєте законодавчі спроби реформувати адвокатуру? Де вбачаються найбільші загрози?
— Завжди існувала загроза позбавлення адвокатів голосу. Ще за часів президентства Петра Порошенка у Верховній Раді України був зареєстрований законопроєкт про адвокатуру, у перехідних положеннях якого йшлося про зловживання правом, яке породжувало негативні наслідки. Це приклад того, як держава намагається взяти адвокатів під контроль. При нинішньому Президентові України заговорили про позбавлення адвокатів їхньої монополії на представництво у суді. На щастя, це питання дійшло до КСУ і далі не пішло. Відміна адвокатської монополії — це велика загроза і для самих адвокатів, і для громадян. Сподіваюся, це питання в минулому. Окремо хочу звернути увагу на ситуацію, яка на даний час складається між адвокатами-членами дисциплінарних палат КДКА та НАЗК з приводу обов’язкового декларування. Не можу не відзначити, що ми, зокрема наші колеги Володимир Качан та Олег Маліневський, домоглися того, що адміністративний суд визнав дії НАЗК щодо подання декларацій членами КДКА протиправними.
— Можна сказати, що спроба підкорити адвокатів з боку НАЗК провалилася? Чи вдалося остаточно поставити крапку в цій справі?
— Вважаю, це було невипадково — це була перша спроба поставити якщо не всю, то хоча б частину адвокатури під контроль держави, і саме в тій чутливій зоні, яка стосується дисциплінарної практики. Якщо член дисциплінарної палати залежить від НАЗК і його висновків, можна вплинути на весь орган, диктувати, яке рішення треба прийняти, і в результаті позбавити «нехорошого» адвоката свідоцтва. Коли ми зрозуміли це, одразу почали з цим боротися, навіть пішли на те, що проти нас порушили кримінальні справи. Ми стояли перед вибором, але не скорилися. Поки що на першому етапі вважаємо себе переможцями. Далі може бути апеляція. Можливо, будуть застосовувати певні законодавчі варіанти. Тобто боротьба триватиме, крапка не поставлена.
— Чути розмови про те, що Мін’юст хоче підпорядкувати адвокатуру. Чи справді є такий ризик?
— Ми настільки міцно стали на ноги, полюбили свою свободу та незалежність, що спроба знову загнати адвокатуру під Мін’юст і повторити сценарій Радянського Союзу викличе великі протести. За 9 років ми реально відбулися, ми незалежні, самофінансуємося і дуже потужні та успішні. Мені відомо, що в тій же Литві є таке підпорядкування, і дисциплінарні органи створюються їхнім Мін’юстом. В Україні це неможливо. Ми маємо велику кількість правоохоронних органів, і їм протистоїть лише адвокатура. Якщо її «одержавити» — що робити звичайному громадянину чи бізнесу? Де шукати захисту?
— Чи відчуваєте Ви кризу в адвокатурі? Які є можливості її подолати?
— Самі по собі адвокати непрості та самодостатні люди, тому наша спільнота не може бути монолітною на кшталт армії. Полярні думки та позиції будуть серед правників завжди. Тому наше завдання — створювати такий майданчик та вживати заходів, щоб якомога більше уникати конфліктів, і пропонувати речі, які об’єднують. Втім, якщо хтось захоче позбавити нас незалежності, ми швидко забудемо конфлікти і відразу об’єднаємося, це наша національна риса.
У Раді адвокатів Київської області суттєво зросла кількість адвокатів, тому що у нас створені саме такі комфортні умови та немає конфліктів. — На Вашу думку, чому адвокатура залишається розрізненою? Що її може об’єднати? Чи існують проблеми наступності та конфлікту поколінь? — Розрізненість — це відлуння тих часів, коли не було самоврядних органів, і адвокати були самі по собі. Наразі демократичні інститути працюють, і голосування більшості також працює. Якщо ви хочете перемогти, будь ласка, перемагайте, завойовуйте авторитет, завойовуйте більшість, просувайте свої ідеї і будете об’єднувати. Більшість адвокатів не беруть активну участь в адвокатському самоврядуванні, залишаються осторонь, лише платять внески і вважають, що там все погано. Насправді ж органи адвокатського самоврядування реально орієнтовані на адвокатів та залежні від них, адже вони їх обирають та фінансують. Проблеми наступності існують. Наведу як приклад Раду адвокатів Київської області. За 9 років відбулося омолодження членів органів адвокатського самоврядування. Дійсно з’явилося багато молодих, розумних, професійних колег, які готові віддавати особистий час (на громадських засадах) і серце для розвитку адвокатури та підтримки колег. Я з вдячністю сприймаю всі ініціативи колег та сприяю їх підтримці. Але, на жаль, не всі адвокати активні.
— Змоделюйте, якою бачите сильну та потужну адвокатуру, якщо виключити всі недоліки.
— Сьогодні гріх скаржитися: закон про адвокатуру та адвокатську діяльність дає більш ніж достатньо для самореалізації адвоката як професіонала і фахівця. У нас є все для того, щоб побудувати сильну, незалежну адвокатуру, перешкод для цього я не бачу. Разом з тим, бачу сильну і потужну адвокатуру, яка знаходиться у конструктивному діалозі з керівництвом держави, правоохоронних і судових органів. Як казав класик, «якщо живете в суспільстві, ви не можете бути вільним від нього». Так само і в адвокатурі — якщо живемо в державі, ми не можемо повністю бути вільними й діяти, як самі забажаємо. Так, ми незалежний інститут і будемо підтримувати це усіма зусиллями, але діалог з державою має бути.
— Наступного року відбудуться перевибори до керівного складу НААУ та РАУ. Будете подавати свою кандидатуру?
— Хотів би, щоб адвокати Київщини обрали мене членом Ради адвокатів України, щоб вже вище реалізувати свою політику та гідно представляти не лише Київську область, а й інтереси адвокатів усієї країни. Якщо мене оберуть, буду вдячний.
— Останнім часом до лав адвокатури намагаються приєднатися особи, які можуть негативно впливати на імідж професії. У Верховній Раді вже зареєстрований законопроєкт, який покликаний заборонити нинішнім та колишнім держслужбовцям отримувати адвокатські свідоцтва. До того ж, вказано, що судді, прокурори, слідчі не зможуть отримувати адвокатські свідоцтва під час своєї основної діяльності «на майбутнє», як «запасний аеродром». На Вашу думку, це добре чи погано? Як Ви оцінюєте такі спроби реформувати адвокатуру?
— Вважаю, що вказані законопроєкти виникли з не зовсім коректного сприйняття юридичної професії. Чому такий дискримінаційний підхід лише через те, що особа зараз з іншого боку барикади? Раніше я також працював слідчим прокуратури, тому за наявності такого закону ніколи не став би адвокатом. Свого часу я змінив професію, бо настав час, коли довелося обирати: або брати хабарі, або моя сім’я має померти з голоду. Я чесна людина і вихований в інших умовах, жодного разу хабарі не брав. Розумію, що мова йде про одіозних осіб, які приєднуються до адвокатури. Проте у чинному законі є норма: якщо держслужбовця звільнили за порушення присяги, встановлений строк, протягом якого він не може стати адвокатом. Тому я не розумію позицію авторів вказаних законопроєктів і вважаю запропоноване простим популізмом.
— Які бачите переваги впровадження електронного суду для адвокатів? Чи є ризики?
— Так чи інакше ми переходимо в нове, електронне життя — в магазинах розраховуємося за допомогою телефона чи картками, і наші гроші не губляться, маємо їх захист. В електронному суді я бачу деякі переваги. Якщо будуть певні недоліки, вважаю, їх швидко усунуть. Будьякі технічні недоліки — це питання технічного порядку. Адвокатам дуже зручно працювати онлайн, не витрачаючи час на шалений трафік столиці. Все, що економить наші сили та час, ми підтримуємо. Безумовно, ми ще наб’ємо шишки, адже одна справа — коли ти бачиш суддю наживо, відчуваєш його фібри та погляд і при цьому оцінюєш, чи впливаєш на нього своєю позицією захисту. Звичайно, через монітор це робити складніше. До того ж, і суддя онлайн сприймає адвоката інакше.
— Як голова Ради адвокатів Київської області, як знаходите спільну мову з адвокатами?
— Коли мене обрали головою Ради адвокатів Київської області, з’явилася можливість вибудувати Раду і діалог з адвокатами таким чином, щоб цей орган адвокатського самоврядування відповідав нашим ідеалам. Я зрозумів, що треба створювати справжню адвокатуру, навіть якщо лише у межах Київської області. Спочатку ми були без приміщення, без коштів. На сьогодні ми маємо власне приміщення, власні кошти. Сьогодні на рахунку Ради адвокатів Київської області — 28 млн грн. Це найбільший по чисельності орган адвокатського самоврядування. Ще на початку я наказав працівникам секретаріату, що адвокати мають розуміти, за що саме вони платять внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, тому наша робота має відповідати їхнім вимогам. Перше, від чого страждають адвокати, — це від нападів правоохоронних органів. У Раді адвокатів Київської області ми створили комітет захисту прав адвокатів. Люди, які в ньому працюють, віддані своїй справі. Далі, у нас належним чином організоване підвищення кваліфікації адвокатів. Багато задля цього зробила Регіна Гусейнова. Також ми створили комітет ветеранів адвокатури, який єдиний в Україні. Маємо й власну футбольну команду. Кожного року проводимо захід «Золотий карась адвокатури», на який колеги приходять з сім’ями для неформального спілкування. Тобто фактично ми створили сім’ю адвокатів Київської області. Ми все зробили, щоб виключити корупційні ризики у Раді і КДКА. Тож якщо говорити про вибори, до нового складу органів адвокатського самоврядування Київської області слід обрати людей, які не зруйнують напрацьоване нами за 9 років.