Практика енергетики дуже змінилася за останні декілька років. Процеси, які відбуваються в цій галузі, передбачають зростання ролі консалтингу та приватних юристів. Про те, наскільки сьогодні велика конкуренція в енергетиці на юридичному ринку, як налаштовані інвестори та в які проєкти краще інвестувати, ми поспілкувалися з Іваном БОНДАРЧУКОМ, новим партнером практики Energy and Projects LCF Law Group.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Іване, вітаємо вас на позиції партнера у LCF Law Group. Як довго ви йшли до цього? Розкажіть, як енергетика прийшла у ваше професійне життя?
— Все вийшло випадково. Коли я був студентом четвертого курсу, почав працювати в юридичній фірмі ILF. Компанія щороку проводила літні школи, щоб поглибити ерудицію юристів у різних галузях. Тоді мені й випала сфера енергетики. Потім так склалося, що на фірмі створювалася індустріальна команда, яка мала займатися розробкою проєктів у сфері енергетики. Незабаром партнер, який координував команду, покинув компанію, а я продовжив розвивати цю практику. Загалом на початку своєї кар’єри я поєднував роботу у сфері енергетики з проєктами з адміністративного, господарського та цивільного права.
— Як ви оцінюєте розвиток практики енергетики на юридичному ринку?
— Практика енергетики дуже змінилася за останні декілька років. Процеси, які відбуваються в цій галузі, передбачають зростання ролі консалтингу та приватних юристів. Історично енергетика залишається зарегульованою галуззю зі значним впливом держави та державних компаній.
Раніше багато питань розв’язувалося на рівні регуляторних актів, а роль юридичного консалтингу, тобто залучених зовнішніх юристів, була відносно незначною.
Пізніше у відновлювану енергетику та видобувну промисловість почали активно заходити приватні інвестиції. Водночас за грошима клієнтів прийшли юристи та почали з’являтися спеціалізовані команди з питань транзакцій на ринку, придбання активів.
Далі з’явилася велика кількість нових приватних гравців на ринку електроенергії та природного газу. Врешті-решт у 2019 році відбулася лібералізація ринку, почав працювати новий ринок електроенергії та відповідно з’явився новий обсяг роботи для юристів: більше спорів, проєктів, пов’язаних із регулюванням ринків і захистом конкуренції.
Під час війни в Україні виникли нові питання, пов’язані з відшкодуванням шкоди та збитків, заподіяних рф. Отже, обсяг роботи в цій галузі збільшується. Також розширюються вимоги до тих, хто працює в енергетиці.
— Іване, конкуренція в галузі енергетики є великою на юридичному ринку?
— До повномасштабного вторгнення практично кожна юридична фірма з ТОП-10 заявляла, що має експертизу у сфері енергетики, тому конкуренція була дуже значною. Зараз, з одного боку, конкурентів стало трішки менше, тому що велика кількість експертів, команд і клієнтів вимушено покинули Україну. З іншого — й кількість активних проєктів клієнтів зменшилася. Тому загалом рівень конкуренції залишається високим.
— Які додаткові напрями/функції розвиватимете на посаді керівника практики Energy and Projects?
— З огляду саме на мою специфіку роботи, тобто індустріальну експертизу — глибоке розуміння бізнесу клієнтів та їхніх реальних потреб — ми формуємо команди під конкретний проєкт із різних практик фірми. За останні декілька років практично всі кейси моєї практики були реалізовані спільно з колегами з інших практик. Наприклад, останні проєкти — із судовою практикою та практикою антимонопольного права LСF Law Group.
До моїх обов’язків як керівника практики енергетики додалася координація того, як фірма опікується справами клієнта. Ми фактично стаємо юридичними радниками та координаторами проєктів клієнта в будь-яких суміжних сферах. Це можуть бути інфраструктурні проєкти, інвестиції… Тобто все, що передбачає вхід міжнародних іноземних клієнтів в Україну. Це має бути розбудова системної роботи розвитку бізнесу.
— Які європейські практики чи технології ви вважаєте найперспективнішими для впровадження в енергетичну галузь України?
— Якщо говорити про енергетичні технології, то потрібно розділяти актуальні саме сьогодні потреби і ті технології, до яких ми прийдемо в найближчому майбутньому. У віддаленій перспективі нам буде потрібна система накопичення та зберігання енергії, поєднана з великою кількістю відновлюваних джерел енергії, відновлюваними технологіями газу, біометану тощо.
Якщо йдеться про сьогодення української енергетики, а саме про велику кількість знищених або пошкоджених потужностей, то бачимо декілька завдань.
Перше — це забезпечення генерації для того, щоб замінити ті електростанції, які були пошкоджені. Для цього використовують відновлювані джерела енергії, які достатньо швидко можна розгортати, а також електростанції, що працюють на газу.
Друге — потрібно робити нашу систему розподіленою та диверсифікованою. Централізована енергосистема, яку ми мали донедавна, була достатньо ефективною з технічного погляду, але дуже вразливою. Під час атаки на одну конкретну електростанцію, вузол або підстанцію «відпадає» дуже великий шматок енергосистеми. А коли енергосистема розподілена, тобто в кожному районі є певна кількість генеруючих потужностей, які ближче до споживача, легше підтримувати загальний баланс у системі і забезпечувати споживача електроенергією. В цьому велика роль відновлюваних джерел енергії, тому що замість п’яти, 10 або 20 атомних реакторів ми можемо мати сотні вітряків, мільйони сонячних панелей, розподілених по Україні. Відповідно агресору буде важко «вибити» кожну з них.
Така система буде підтверджувати свою ефективність сьогодні. Та є умова: потрібно піклуватися про баланс енергосистеми, щоб вона працювала як єдине ціле. Тому на додачу до відновлюваних джерел енергії нам потрібно будувати балансуючі потужності.
Нещодавно зазнала масованого ракетного удару ДніпроГЕС. Це була одна з найбільших станцій, яка забезпечувала балансування. Тож зараз її потрібно чимось замінити в системі. Це можуть зробити електростанції, які працюють на газу і здатні швидко змінювати навантаження, або системи накопичення енергії. Це, звісно, тягне за собою нові виклики. Тому питання балансуючих потужностей завжди в динаміці та розвивається.
— Як налаштовані сьогодні інвестори, адже наша країна все ж залишається ризиковою для інвестицій, чи не так? Які необхідні інструменти для залучення інвестицій сьогодні?
— Насправді інвестори обережні (це очевидно), але динаміка досить позитивна. Коли почалася активна фаза війни у 2022 році, то всі лише думали про те, як зберегти поточні проєкти, персонал і забезпечити фізичну безпеку. У 2023 році інвестори з обережністю почали розглядати нові моделі, відповідно до яких зможуть співпрацювати з українськими компаніями.
У 2024 році ми близькі до угод щодо інвестицій. Але такі угоди точно не передбачатимуть масове будівництво тут і зараз. Вони будуть радше на перспективу. Першими інвестувати зможуть ті, у кого є політична підтримка. Такі проєкти мають стати пілотами та показати, як це буде працювати. Після того будуть заходити системні інвестиції. Тут нічого нового, ми спостерігали за аналогічним процесом у 2015–2019 роках. Зараз інвестори ще більш обережні, тому що війна набрала інших обертів та іншого рівня.
Інвестиції залежать від перебігу війни. Торік інвестори покладали багато надій на контрнаступ, були оптимістично налаштовані. Відповідно постало питання нового розподілу матриці ризиків. Більшість інвесторів, які зайдуть на український енергетичний ринок, аналізуватимуть політичні ризики та потребуватимуть страхування від них чи гарантій. Але ми вважаємо, що з часом правила гри будуть ставати прозорішими. Адже найгірше, що може бути для інвестора — це невизначеність.
— Іване, в які проєкти ви б радили насамперед інвестувати? Наприклад, як ви оцінюєте перспективи інвестування у вітроенергетичний сектор України сьогодні?
— Це залежить від обсягів і капіталу, які є в розпорядженні інвестора, а також від його спеціалізації та очікувань. Енергетика — це складна сфера, а технологічні проєкти потребують потужної експертизи.
Велика помилка — розцінювати свій вклад в енергетичну галузь як депозит у банку. Це складний інфраструктурний бізнес, який залежить від великої кількості факторів: ефективності на етапі будівництва, експлуатації об’єкта, здатності захищати свою інвестицію від зловживань регулятора.
Беззаперечний тренд — це вітрова енергетика. Вона буде потрібна завжди, станції будуються навіть під час війни. Ми з командою нещодавно супроводжували будівництво однієї з таких станцій і продовжуємо працювати над подібними проєктами. Також популярними є нові технології: біометан, energy storage тощо. Якщо інвестор не розуміється в жодному з напрямів, ми будемо радити шукати партнерів у потрібній експертизі.
— На вашу думку, енергетика — найбільш прибуткова галузь в юридичному бізнесі? Які галузі можуть конкурувати з нею?
— Енергетична галузь — дуже хороший генератор клієнтів. Але прибутковість юрфірми залежить від того, як партнери вміють працювати з клієнтами, наскільки досвідчена команда та глибока експертиза. Якщо фірма все це має, то будь-яка успішна галузь принесе гарний результат. Більше грошей приносить та галузь, в якій більше інвестицій і коштів в обороті. З цього погляду енергетика дуже приваблива. Окрім відновлюваних джерел електроенергії, можна говорити про видобувні галузі, нафтогазовий сектор. Однією з цілей нашої фірми є збільшення кількості клієнтів саме в цих сферах.
— Порівняйте запити клієнтів у сфері енергетики до 2022 року та після. Як вони змінилися? На яких запитах сьогодні зосереджена ваша експертиза?
— 2018–2020 роки можна назвати часом великих інвестицій. Популярними були запити на структурування угод, інвестицій, супроводи будівництва, проходження регуляторних процедур, отримання ліцензій тощо.
Зараз ситуація дещо інша: 30-40% нашого портфеля — це потенційні транзакції, активність яких нині значно менша. Додалися питання стягнення збитків, компенсації пошкоджених і втрачених активів, питання діяльності електростанцій на тимчасово окупованих територіях. А також питання регуляторних спорів, захисту конкуренції на енергетичних ринках.
Якщо раніше 70% портфеля становили питання інвестицій і розвитку галузі, а 30% — захисту активів, то зараз 70% — це захист активів, інвестицій, своєї позиції на ринку, а також супровід поточної діяльності, а 30% — потенційні інвестиції.
— Чи дотичні ви з командою Комітету АПУ з питань енергетики до законодавчих змін або рішень, які впливають на енергетичну сферу країни?
— Ми працюємо з Асоціацією правників України та Українською вітроенергетичною асоціацією над великою кількістю ініціатив щодо поліпшення інвестиційного клімату і спрощення розвитку нових проєктів в Україні. Наш Уряд заявив про амбітні цілі в галузі відновлюваної енергетики. Україні потрібні десятки ГВт нових потужностей до 2030 року. Це означає, що, окрім загального інвестиційного клімату в країні, у нас має бути максимально спрощена дозвільна процедура, процедура відведення землі, проходження екологічної оцінки проєктів. Також необхідно усунути або адаптувати під реалії ті бар’єри, з якими стикається інвестор під час будівництва об’єктів.
Дуже багато даних і тверджень, з яких виходили регулятори та законодавці та які були чинними у 2020–2021 роках, втратили свою актуальність. Ми живемо в інших реаліях. Тому зараз ключові виклики для проєктів — це приєднання до електромереж, страхування воєнних ризиків, можливість довгострокового механізму продажу електроенергії, який потрібен для залучення банківського фінансування. Це та роль, яку раніше виконував зелений тариф.
Галузь уже прийняла той факт, що зелений тариф не є актуальним для нових проєктів, але проблема залишилася. Ми говоримо не про розмір тарифу, а про ризики, що постають перед інвестором. Йому потрібна гарантія довгострокового продажу електроенергії за ціною, яка забезпечує мінімальний рівень окупності та обслуговування інвестицій, залучених для реалізації проєкту.
Пошуками саме цих рішень ми займаємося разом з асоціаціями. Маємо позитивні зміни щодо процедури відведення землі під будівництво об’єктів енергетики. Також у нас є напрацювання у сфері оцінки впливу навколишнього середовища.
Але найбільші виклики нас чекають попереду. Це питання приєднання, механізму підтримки та страхування. Після того, як інвесторам буде запропонована модель розв’язання цих питань, значно прискориться розвиток інвестицій.
З іншого боку, маємо загальні вимоги до якості регулювання. Наразі збільшилася кількість судів, у яких інвестори судяться з державними підприємствами та регулятором. І проблеми тут насправді дві: по-перше, недостатня комунікація політики і несприйняття цього гравцями ринку, по-друге, якість регуляторних рішень дуже впала. На це впливає як війна, так і неспроможність органів підготувати якісні регулювання, що зі свого боку призводить до зловживань. Дуже важливо працювати з різними стейкхолдерами, щоб покращувати координацію з державними органами.
— Війна спричиняє постійні руйнування в енергокомпаніях. Чи напрацьовані вже механізми отримання відшкодування збитків? І чи це взагалі реально?
— Такими кейсами займаються мої колеги з інших практик у LCF Law Group. Нещодавно запрацював Реєстр збитків, завданих агресією рф. Також є перші звернення енергокомпаній до українських судів про стягнення збитків. Іноземці та великі холдинги більш обережні в напрацюванні своїх рішень. Їхні кроки в цьому напрямі ми побачимо вже дуже скоро. Кількість пошкоджених об’єктів збільшується. Першочергові кроки, які пов’язані з фіксацією збитків, отриманням страхових виплат, відбулися, і вже стає зрозуміло, що буде з цими об’єктами та як з ними працювати. Тому ми очікуємо подальших кроків від власників вже скоро.
— Продовжте речення: Енергетична галузь в Україні через два-п’ять років…
— …це розподілена генерація. Галузь, яка є одним з інвестиційних магнітів, що залучає велику частку інвестицій, спрямованих на відновлення України.