Про законодавчі зміни у сфері банкрутства та реструктуризації, судову практику в банкрутних справах, тенденції ринку та роботу з клієнтами, про юридичний ринок і чому не варто недооцінювати своїх опонентів — у великому інтерв’ю з Максимом Боярчуковим, адвокатом, керуючим партнером ЮК «Максим Боярчуков та Партнери».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Війна внесла свої корективи, тож як змінилися та якими є пріоритети у вашій професійній діяльності за останній рік? Чи є щось, на що ви звертаєте більше уваги?
— Ми живемо в такий час, коли визначальним пріоритетом є прожити кожен свій день не даремно. Докладаючи максимум зусиль, щоб все, до чого ти торкаєшся, приносило найбільшу користь і було цінним. І тут особисте та професійне є нероздільними. Самовладання, стійкість і мудрість стали нашими орієнтирами в усьому.
Особливе місце в житті кожного наразі посіло питання безпеки і, звичайно, ми також враховуємо його досить сильно та орієнтуємося як на істотний фактор. Це стосується як команди, так і клієнтів, адже якщо є найменший ризик, ми намагаємося визначитися з алгоритмом роботи, який є найбільш прийнятним та дієвим для усіх.
— Протягом минулого року прийнято багато законодавчих змін у сфері банкрутства та реструктуризації проблемної заборгованості, які з них можете виокремити? Наскільки вони є застосовуваними?
— Можу сказати, що порівняно з 2022 роком 2023-й виявився більш результативним на зміни у процедурі банкрутства, адже минулого року набрало чинності чотири закони. Як на мене, найгучнішими з них, що внесли досить широкий спектр змін у КУзПБ, є закони, прийняті у березні 2023-го та в липні 2023 року, інші ж стосуються змін по більш точкових питаннях, як, наприклад, зміни, пов'язані з неможливістю відкривати провадження у справі про банкрутство «Чорноморнафтогазу» до кінця 2025 року, або ж зміни, що стосуються особливостей провадження банкрутства кредитних спілок.
Мною та колегами, які практикують у сфері банкрутства, неодноразово вже оцінювалися впроваджені березневим і липневим законами нововведення. Єдине, що, на мою суб’єктивну думку, хотілося б зазначити, так це те, що прийняті зміни дуже опосередковано впливають на проведення процедури банкрутства саме в умовах війни, незважаючи на прийняття обох законів під час війни та навіть попри той факт, що липневий закон має назву «Зміни щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану».
Березневий закон перебував на розгляді ВРУ з 2020 року, а усі зауваження та доопрацювання здійснено ще у січні 2022, тобто до початку війни, тому текст, розроблений до початку збройної агресії, не може враховувати обставини, яких на момент його розробки не було. І те, що прийнято його під час війни, аж ніяк це не змінює.
Що ж до липневого закону, то я переконаний, що основні зміни, які ним пропонуються, розраховані на застосування у період мирного часу та не втратять актуальність після перемоги України. Впевнений, що із усіх змін досить адекватною відповіддю на вторгнення є мораторій щодо резидентів рф і компаній або фізичних осіб, які пов'язані з агресором, на участь у процедурі банкрутства, тобто якби росія не вторглась на територію України, такий механізм не був би запроваджений законодавцем, інші ж зміни, запропоновані, зокрема, березневим і липневим законами, покликані забезпечити належне функціонування закону загалом, а не в якийсь конкретний період.
— На що ви порадили би звернути увагу юридичній спільноті?
— Повернімося до питання змін. У листопаді 2022 року у ВРУ зареєстровано законопроєкт про мораторій на банкрутство під час війни, і одразу скажу, що я не є його прихильником.
Так, я досить категоричний щодо запровадження мораторію на банкрутство та вважаю, що наш досвід із ковідним мораторієм 2020 року жодних позитивних зрушень не приніс. Європейські країни під час пандемії зосередилися на розробці механізмів, що дали б змогу належно функціонувати системам відновлення платоспроможності, а ми пішли іншим шляхом, а саме заборони на відкриття проваджень у справах про банкрутство, тому з власного досвіду можу стверджувати, що мораторій на банкрутство під час війни матиме лише негативні наслідки.
У пояснювальній записці до згаданого законопроєкту вказано, що необхідність його прийняття зумовлена низкою факторів, під впливом яких збільшується вірогідність дефолту багатьох підприємств України за своїми зобов'язаннями, і як наслідок — ініціювання кредиторами проваджень про банкрутство, в межах яких кредитори, що не є профільними операторами відповідних активів, матимуть можливість отримати ці активи у свої руки, що зі свого боку призведе до втрати виробничого потенціалу країни. Іншими словами, ініціатор законопроєкту ототожнює процедуру банкрутства з механізмом рейдерського захоплення активів підприємства.
Будьмо відверті, будь-який правовий механізм можливо спотворити і використати всупереч його дійсній меті. Грубо кажучи, рейдерство — це встановлення контролю над активами компанії проти волі її власників шляхом вчинення незаконних або ж квазізаконних дій, але до чого тут банкрутство? Складається враження, що його ініціатори мають дещо хибне уявлення про мету й цілі процедури банкрутства та передають її громадянам. Тут доречно буде згадати усталену позицію ВС про те, що призначенням провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, досягнення чого є можливим за умови гарантування:
1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів;
2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб;
3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Тобто вчинення будь-яких дій з активами боржника у межах процедури банкрутства перебуває як під контролем кредиторів та боржника, так і під судовим контролем, що навпаки ускладнює рейдерське захоплення.
Безперечно, недобросовісні учасники процедури банкрутства можуть намагатися використати її механізми з метою отримання протиправної вигоди, але такі намагання можуть бути у недобросовісних учасників будь-яких правовідносин, тож введення заборони на процедури банкрутства під час війни, обґрунтоване наявністю потенційної можливості використати механізми процедури банкрутства всупереч закладеній у них меті, є, м’яко кажучи, недоречним.
— На вашу думку, що потребує подальшого врегулювання?
— Щодо особистих пропозицій, то я б рекомендував на законодавчому рівні зосередитися на питанні особливостей функціонування процедур банкрутства, спричинених війною, а саме: запровадження більш активної участі держави у процедурі банкрутства у випадку, якщо доведення до банкрутства стало наслідком військової агресії, можливо, запровадження дотацій або компенсацій у межах справи про банкрутство, списання податкового боргу боржника тощо.
— Як ви оцінюєте роботу Верховного Суду у справах про банкрутство?
— Нещодавно ВРП опублікувала на своєму сайті оцінку ефективності судової системи в Україні у 2023 році. Саме оцінювання містило такі фактори, як рівень довіри, неупередженості, організації роботи тощо. За п’ятибальною шкалою оцінка ефективності судової системи в Україні у 2023 році становила близько 2,7 бала.
Вважаю, що 2,7 бала з п’яти — це більш ніж пристойний показник в умовах війни, адже в будь-якому спорі є декілька зацікавлених сторін, і цілком закономірно, що задоволена судом буде та сторона, на користь якої винесене судове рішення, тобто досягти стовідсоткового результату, коли усі були б задоволені, неможливо.
Щодо висновків ВС, то про їхню якість і обґрунтованість годі й говорити, наприклад, варто порівняти будь-яку постанову ВСУ за 2013 рік і постанову ВС за 2023-й. Враховуючи касаційні фільтри, навіть підготовка касаційної скарги сьогодні більше схожа на підготовку наукової роботи із необхідністю проведення дослідження суті спірного питання, ніж на підготовку процесуального документа. Тож за таких обставин висновки ВС, без перебільшення, є тією базою, якою повинен керуватися не лише суд під час вибору та застосування норм права, а й будь-який практикуючий юрист у своїй повсякденній роботі.
Протягом 2023 року КГС ВС розглянуто близько 700 спорів, пов’язаних із процедурами банкрутства, що становить близько 16% від загальної кількості спорів, розглянутих КГС ВС минулого року, це при тому, що судами перших інстанцій за 2023-й відкрито більше 800 проваджень у справах про банкрутство.
Статистика говорить сама за себе: безсумнівно, діяльність ВС у банкрутних справах є плідною, але у юридичної спільноти загалом та банкрутної палати КГС ще багато роботи з формування практики застосування положень КУзПБ.
— Верховний Суд часто відходить від правових позицій, які були сформовані судовою практикою раніше?
— Принципами роботи Верховного Суду є відданість гарантіям дотримання правової визначеності, справедливості, розумності та добросовісності, вважаю, що Суд своєю діяльністю підтверджує це постійно. Тому, як на мене, явище відходу від правових позицій, сформованих раніше, не є частим, радше ВС уточнює та удосконалює раніше викладені висновки.
— Наша країна вже третій рік перебуває у стані повномасштабної війни, якою є судова практика щодо юридичних і фізичних осіб, що знаходяться на окупованій території та чи врегулював це якось законодавець?
— З початку війни тією чи іншою мірою законодавцем і судовою владою врегульовано низку питань, зокрема:
‒‒ дотримання процесуальних строків в умовах дії воєнного стану та строків проведення процедур банкрутства;
‒‒ інвентаризація та включення до ліквідаційної маси майна, що перебуває на непідконтрольній території;
‒‒ можливість вилучення об’єктів, що належать резидентам рф;
‒‒ сплата боржником зборів та оплата послуг арбітражного керуючого;
‒‒ територіальна підсудність справ, вплив зміни місцезнаходження боржника після подання заяви на територіальну підсудність;
‒‒ можливість боржника вносити зміни до плану санації у зв’язку з неможливістю його виконання, зумовленого початком бойових дій;
‒‒ оптимізація строків розгляду справ про банкрутство, можливість розгляду спорів за правилами спрощеного позовного провадження тощо.
Повертаючись до вирішального запитання, що ж відбувається з майном боржника, яке знаходиться на окупованій території, то врегульовано це так: ліквідатор окремо зазначає такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подає до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. У разі, якщо після закриття провадження у справі про банкрутство фактично буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов’язаних із провадженням у справі, то учасники мають право звернутися до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі про банкрутство на цій підставі.
Важливим у цьому є те, що поняття витрат, пов’язаних із провадженням у справі про банкрутство, не є тотожним зобов’язанням боржника перед кредиторами. Тобто законодавець продемонстрував, що він обізнаний із такою проблемою, але зміст запроваджених законодавчих змін не відповідає викликам, що спричинені саме воєнним станом і тимчасовою відсутністю доступу до майна. Можливість завершення ліквідаційної процедури передбачена, а ось спосіб задоволення вимог кредиторів — ні. Вважаю, що з практичного погляду наразі доцільно в межах справи про банкрутство ініціювати однозначно непростий спір про відшкодування збитків, завданих боржнику саме військовою агресією рф.
— Що скажете щодо неплатоспроможності фізичних осіб, чи помітна якась тенденція?
— На мою думку, статистика завжди є дуже показовою. Беручи до уваги кількість оприлюднених оголошень про неплатоспроможність фізичних осіб у 2023 році, а таких є 600, і, для порівняння, в довоєнний період, протягом 2021 року — 520 оголошень, то навряд чи таке незначне збільшення проваджень у справах про неплатоспроможність свідчить про стрімке зростання інтересу фізичних осіб до процедур банкрутства.
Особливості провадження процедури банкрутства фізичних осіб, неплатоспроможність яких спричинена війною, належить до дискреційних повноважень суду. Тож формування висновків щодо існування та функціонування процедур банкрутства, орієнтовного переліку доказової бази впливу війни на стан учасників справи про банкрутство та значення такого впливу на процедуру передусім залежить від креативності юристів, які беруть участь у таких провадженнях.
— Максиме, ви давно в юридичній професії, що для вас є головним у роботі?
— Я завжди кажу: «Роби те, що ти вмієш робити, і роби це найкраще». Для мене та моєї команди досягнення очікувань клієнта є основоположним у роботі. Що може бути приємнішим, ніж відчуття того, що ти впорався та своїми діями досяг успіху. Успіх клієнта стає твоїм власним успіхом. Але особисто для мене ключовою все ж є довіра клієнта.
Більшість речей не є такими очевидними, як нам здається на перший погляд. Коли я аналізую питання клієнта, навіть зовсім незначне, я завжди намагаюся глобальніше, більш критично все оцінити, спрогнозувати всі можливі варіанти, оцінити ризики та перспективи. Навіть коли все виглядає ідеально, не потрібно бути таким впевненим, в одну мить одна маленька деталь змінює все, тому краще мати декілька варіантів і ніколи не варто недооцінювати своїх опонентів.
— Чи впливає розвиток особистого бренду на бізнес-активність у вашій юридичній компанії?
— Безсумнівно. Ви знаєте, раніше я не приділяв цьому особливої уваги, для мене розвиток особистого бренду був чимось більш другорядним. Я б навіть сказав, небажаною втратою свого дорогоцінного часу. Створивши власну компанію, я зрозумів, що правильне позиціонування власного бренду на ринку є таким самим важливим, як й інші бізнес-процеси в компанії. Я чудово усвідомлюю, що досвід співпраці клієнтів зі мною раніше, на початковому етапі роботи компанії, дуже допоміг.
Амбіції не дозволяють зупинятися, і я не є винятком. Особистий бренд — це важливо, переконаний, що його створення та прогресування зобов’язує брати на себе більшу відповідальність. А для мене вона є ще й визначальною в особистісному розвитку. Сказати, що визнання є чимось приємним — це нічого не сказати. Отримувати підтвердження правильності своїх рішень, дій, кроків від колег із юридичної спільноти і клієнтів є безцінним. Така підтримка дуже надихає, надає сили та пробуджує віру в себе, коли стає важко.
Із власних спостережень скажу, що клієнтам важливо бачити твої досягнення, це своєрідний доказ безпомилковості їх вибору та безпеки. І зі свого боку я обіцяю продовжувати докладати максимум зусиль для укріплення цього.
— Що буде у 2024-му?
— Я знаю, зараз кожен із нас сповнений стресу та перевтоми, але роботи й викликів на нас ще чекає чимало. Ми усі на своєму шляху відповідальності і маємо це чітко усвідомлювати. Звичайно, ми багато очікуємо від законодавців, судової влади, але важливо сприймати свідомо, що кожен має робити все можливе задля нашого спільного майбутнього. Шукайте свої орієнтири, усвідомлюйте власні цілі та пріоритети — так буде простіше обрати свій шлях і визначитися з правильними ресурсами.