15.05.2018 р. виповнилось 5 місяців від початку роботи нового Верховного Суду. Про важливість комунікацій між суддями, специфіку роботи Великої Палати, єдність судової практики та першочергові завдання суддів ВС «ЮГ» розповів суддя цього суду, секретар Великої Палати Всеволод Князєв
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Пане Всеволоде, розкажіть про нові підходи в роботі ВС, які свідчать про те, що судова влада якісно змінюється?
– Новими підходами є відкритість, підзвітність та комунікація. В судовій системі я працюю з 2001 р. Судді завжди були закритою кастою, представники якої зовсім не спілкувалися з суспільством та журналістами. Сьогодні ситуація зовсім інша. І хоча ми ще не маємо великого досвіду, але на певному етапі судова система відчула необхідність комунікації з суспільством та потребу бути відкритими. Наскільки можливо, ми втілюємо це у життя: представники суду ведуть сторінки у соціальних мережах, власну сторінку має і Верховний Суд, судді постійно беруть участь у публічних заходах. Ми розуміємо, що підзвітні громадянському суспільству. Ми читаємо, що про нас пишуть, та прислухаємося до того, що нам кажуть. Відповідно, маємо можливість корегувати свою роботу з потребами суспільства.
Також варто відзначити нову структуру судових рішень, яку судді ВС поступово впроваджують. Ми взяли за приклад рішення ЄСПЛ. Це вдалий досвід, адже рішення стали більш зрозумілими не лише для юристів, але й для пересічних громадян, далеких від юриспруденції. Звичайно, в такому форматі ми поки що виносимо не всі рішення. Проте більшість нових суддів вже пишуть рішення за новим зразком, як це роблять наші колеги з ЄСПЛ.
– Ви багато говорили про відкритість. До якої межі суд має бути відкритим для суспільства?
– Якщо взяти, наприклад, країни розвинутої демократії, там немає такої відкритості, яка є в Україні. Однак там є висока довіра до суддів. Якщо суддя виніс рішення, то сторони ставляться до цього з повагою, розуміючи, що воно є справедливим та законним (хоча, як правило, рішення задовольняє лише одну зі сторін). Так, з ним можна не погоджуватися, але його виконують, оскільки існує авторитет судової влади.
У нас за роки існування судової системи у старому форматі накопичилася велика недовіра до судової системи, тому наразі у нас немає меж відкритості. Ми повинні бути настільки відкритими, наскільки це можливо. Лише таким чином ми можемо поступово вибудувати довіру до судової системи. Ми бачимо, що про суддів відкрито багато інформації (наприклад, суддівські досьє викладені в мережі Інтернет). Про кожного суддю наразі можна дізнатися багато інформації. Це добре, адже кожен учасник справи, перевіривши таким чином інформацію, може опосередковано бути впевненим, що рішення не буде упередженим чи заангажованим.
– Який досвід Ви отримали під час проходження всіх етапів конкурсу до нового Верховного Суду?
– Насправді, добір був дуже непростим, адже необхідно було конкурувати з найкращими юристами країни. Це був своєрідний стрес-тест, який зараз допомагає в роботі. Велику роль відігравала підготовка. Наприклад, рішення на практичному завданні потрібно було написати від руки. Можливо, це виглядає трохи смішно, але за два дні до практичного завдання я з ранку до ночі писав гіпотетичні проекти рішень. Як результат, на відміну від деяких моїх колег, я встиг написати рішення до кінця.
– Який основний меседж повинні дати нові судді громадянському суспільству?
– Основний меседж полягає в тому, що в Україні є суд, який може захистити людей та винести справедливе і законне судове рішення. На мою думку, це головне. Я розумію, що не кожне рішення подобатиметься абсолютно всім. Адже якщо є позивач і відповідач, як правило, рішення ухвалюється на користь одного з них, тому одна сторона буде незадоволеною. Однак таке рішення повинно бути настільки обґрунтованим та справедливим, щоб люди розуміли, що навіть якщо вони з ним не згодні, воно є законним і правильним. Сьогодні це має бути основною нашої роботи.
– Яку кількість справ за майже піврічне існування ВС встигла розглянути Велика Палата? Можна їх структурувати?
– Сьогодні на розгляді Великої Палати перебуває близько 900 справ. З них вже розглянуто близько 300 справ. Однак це найскладніші справи, які взагалі є у ВС, тому що касаційні суди у складі ВС передають найскладніші справи до ВП. Підкреслюю, це дуже непрості справи! Деякі з яких ми обговорюємо годинами, не можемо знайти спільної думки, відкладаємо, потім ще раз обговорюємо, ще раз відкладаємо, щоб все обдумати, поспілкуватися з колегами, проаналізувати практику ЄСПЛ з цього питання тощо.
Тобто це не ті справи, які можна розглянути за годину чи навіть добу. Ці справи роками накопичувалися у ВСУ та вищих спецсудах. Мабуть, вони їх не розглядали, тому що не хотіли брати на себе відповідальність. Можливо, є інші причини, але я хочу сказати, що ми поступово розглядаємо такі справи та вже даємо перші результати. Більшість громадян сприймає це позитивно. Так, можуть бути незадоволені, але ми намагаємося, щоб наші рішення були взірцем якості: грамотні, вмотивовані, відповідали законодавству.
– Які справи найскладніше розглядати? Кримінальні, адміністративні, господарські чи цивільні?
– Складність не залежить від категорії справ, це лише надає певної специфіки. Наприклад, кримінальні справи складні з психологічної позиції. Мова йде про долі людей у прямому сенсі цього слова, особливо в контексті дуже тяжких злочинів. Складними є справи щодо визначення юрисдикції, тому що виникає багато запитань. Існують питання, які ВСУ роками залишав без відповіді. За ці півроку ми розглянули багато подібних справ і на деякі дали чіткі відповіді. Роботи дуже багато! Ми починаємо працювати о 9 ранку і виходимо з роботи не раніше ніж об 11 вечора. Звичайно, якщо порівняти кількість справ з касаційними судами, то у нас їх менше, але ж вони набагато складніші.
– Коли очікувати на перші узагальнення судової практики? Як відбуватиметься процес, враховуючи введення в дію нових процесуальних кодексів?
– Для того щоб зробити узагальнення судової практики, однозначно, цю практику потрібно напрацювати. Чому я про це говорю? Тому що може бути 100 або 1000 справ і ми будемо впевнені, що вже маємо практику та готові зробити узагальнення, а потім з’явиться одна справа, яка переверне все з ніг на голову. Тому ще раз наголошую, тут потрібен час, принаймні поки ми не розглянемо ті справи, які давно цього потребують. Гадаю, що до кінця року все ж таки буде кілька узагальнень у тих категоріях справ, які є найбільш болючими та щодо яких виникає найбільше запитань.
– На якому рівні відбувається комунікація між ВС і судами першої та апеляційної інстанції? Чи взагалі вона потрібна?
– Це абсолютно необхідна річ, оскільки судова практика формується на рівні першої та апеляційної інстанції. Судді розглядають тисячі справ, вивчають докази та вже мають певну думку щодо тієї чи іншої категорії справ. Як то кажуть, суди першої інстанції – це кузня судової практики. До нас доходять далеко не всі справи, тому комунікація має бути обов’язковою. Відбувається вона по-різному. Зокрема, шляхом проведення семінарів за участю суддів першої та апеляційної інстанцій або неформальної (у доброму значенні цього слова) комунікації між суддями різних інстанцій, коли судді радяться один з одним. При чому ініціативу можуть проявляти як судді нижчих, так і вищих інстанцій.
Ми не повинні нехтувати їхнім досвідом, адже така взаємодія забезпечить кращий результат. Крім того, завдяки сучасним засобам комунікації навіть немає потреби у фізичній зустрічі, оскільки багато професійних питань ми можемо обговорювати за допомогою різних професійних груп у соціальних мережах. Тому судді ВС намагаються бути якомога більш комунікативними.
– І все ж таки, які суди (першої чи апеляційної інстанції) допускають більше помилок, ухвалюючи рішення?
– У мене немає такої статистики, але певен, що такі речі некоректно порівнювати, з огляду на низку причин (починаючи від кількості та закінчуючи складністю справ тощо). У будь-якому випадку більшість рішень, які виносяться, є правильними та законними. Звісно, є певний відсоток помилкових рішень, але його не можна назвати критичним щодо загальної кількості розглянутих справ.
– Кулуарно судді говорять про те, що існують розбіжності та протистояння між «новими» та «старими» суддями у складі нового ВС? З вашого досвіду спілкування з колегами, наскільки це відповідає дійсності?
– До Великої Палати ВС входять як судді, які мають великий суддівський досвід (це судді різних інстанцій), так і науковці та адвокати. Не буду заперечувати, що часто виникають дуже запеклі дискусії. Проте ми знаходимо компроміс між великим суддівським досвідом і підходами, які привнесли та привносять молоді судді. Це забезпечує хорошу комбінацію для ухвалення виважених рішень. Можливо, через різні погляди, професійний та життєвий досвід вони даються нам нелегко, але позитивний результат маємо.
– Які завдання стоять перед суддями нового ВС? Виділіть три першочергові.
– По-перше, відновити довіру до судової влади. По-друге, забезпечити єдність судової практики та її передбачуваність. По-третє, законні та справедливі рішення. Суспільство має відчути, що український суд незалежний і покликаний захищати та відновлювати права громадян.
– Сталість, передбачуваність та єдність судової практики – завдання нового ВС. Як цього досягти?
– Наразі для цього існують достатньо дієві інструменти. Зокрема, це створення Великої Палати, формування об’єднаних палат на рівні касаційних судів, інститут зразкової справи. Тобто для реалізації судової реформи законодавець дав серйозні та дієві інструменти, щоб забезпечити сталість та єдність практики. Звичайно, новий ВС лише починає працювати та потрібен час, щоб повноцінно реалізувати зазначені інструменти, але ми вже зараз бачимо, що цей механізм працює.
– В якому статусі сьогодні перебуває Верховний Суд України? Працюють чи не працюють судді?
– Відповідно до конституційних змін було створено новий Верховний Суд, а Верховний Суд України підлягає ліквідації. Однак законом, яким вносилися зміни до Конституції, не було передбачено чіткої процедури ліквідації ВСУ. Наразі з цього приводу виникають дискусійні питання. Зокрема, як це правильно зробити, щоб максимально врахувати інтереси суддів, які залишилися працювати, та працівників апарату. Водночас вже розпочато процес ліквідації ВСУ як юридичної особи, суддям пропонуються посади в інших судах для переведення та реалізації їхніх прав. Думаю, що поступово це питання буде вирішено. Воно не є простим, але вирішувати його необхідно.