GR в Украні розвивається дещо за іншими напрямами, ніж у світі, переконаний партнер Hillmont Partners Олександр ІЛЬКОВ. В інтерв'ю «Юридичній Газеті» він розповів про регуляторну практику, GR і лобізм, про те, чому цей напрям стає трендовим на ринку, як відбувається взаємодія з клієнтами, а також про успішні кейси команди.
— Олександре, Ви відомий юрист з експертизою у GR. Чим викликаний професійний інтерес до цієї практики?
— Вважаю, що кожна людина має займатися тією справою, у якій може стати найкращою з професійної точки зору. Попередній досвід роботи дав мені можливість реалізуватися саме в цій практиці. Близько 10 років я працював у органах державної влади. Це дало можливість зрозуміти, як працюють державні інституції, як розробляються та приймаються рішення, як правильно комунікувати позицію, щоб вона була сприйнята політиком чи чиновником. Окремим блоком у моїй діяльності була нормотворчість, яка є важливою складовою регуляторної практики. Були й інші фактори. Так, коли я працював у держорганах, був робочий ознайомчий візит у Вашингтон, де ми мали зустрічі в Конгресі й Державному департаменті США. Окремим пунктом програми була зустріч з деякими лобістськими компаніями. Тоді я дізнався, що для Сполучених Штатів Америки це вже усталена практика, коли колишні конгресмени, посадовці Білого дому після завершення кар'єри на держслужбі переходять працювати у лобістські фірми, бо саме там можна ефективно використати попередній досвід. Відразу скажу, що мій перехід з державної служби у бізнес був не настільки плавний. Останні 5 років на державній службі я займався питаннями конституційного права, тому було досить складно перелаштовуватися на нові теми аграрного бізнесу, рітейлу, FMCG тощо.
— Чому зростає інтерес юридичного ринку до GR?
— GR в Україні розвивається дещо за іншими напрямами, ніж у світі. Там переважала і зберігається тенденція до створення спеціалізованих GR-компаній, які працюють виключно у цій сфері. В Україні практику GR спочатку формували фахівці, які працювали у сфері зв'язків з громадськістю, тобто вона виросла не з юридичного бізнесу, а з PR. Загалом і зараз в Україні досить мало компаній, які спеціалізуються виключно на GR, ринок розвивається шляхом створення окремих практик у юридичних фірмах. Цьому також є логічне пояснення, оскільки юридичний ринок в Україні досить розвинений, і є запит бізнесу на послуги GR. Очевидно, багато юрфірм у ході своєї діяльності зрозуміли необхідність створення окремої практики GR, оскільки мають експертизу в багатьох сферах, що потребують державного регулювання. У ході надання послуг клієнтам часто виявляються системні проблеми регуляторного поля, які потребують вирішення на рівні взаємодії з державними органами. Ці передумови і спровокували такий бум розвитку GR на базі юридичних фірм України. Тому GR у межах класичних юридичних фірм, на мій погляд, більше спрямований на регуляторну практику. Безумовно, це сильна сторона юристів, у т. ч. наша.
— Як змінився попит на послуги практики за останній рік? Він збільшується чи залишається стабільним?
— Якщо ми говоримо про іноземних клієнтів, у т. ч. представництва транснаціональних корпорацій в Україні, то для них залучення зовнішніх GR-фахівців вже стало правилом. Вважаю, така тенденція триватиме й далі. А національний бізнес більше тяжіє до питання адвокації конкретних проєктів, часто не розуміючи, що таке класичний GR, та цінність цього продукту. Тому він, як правило, звертається за послугами у разі виникнення конкретної проблеми, вирішення якої потребує взаємодії з державними органами. Однак у ході співпраці з українським бізнесом нам вдалося вийти за рамки такого уявлення про GR, і на сьогодні з окремими клієнтами ми вже працюємо за більш класичною схемою, що дозволяє не лише реагувати на проблему, яка вже виникла, а й запровадити систему виявлення таких потенційних проблем і попередження можливих негативних наслідків для бізнесу на більш ранніх стадіях регуляторного процесу.
— Ви підтримуєте прийняття законопроектів про лобізм та регулювання цієї діяльності?
— Наразі не бачу необхідності у прийнятті окремого законопроєкту, який врегульовував би питання лобізму. Закони покликані регулювати певну сферу суспільних відносин. На сьогодні в Україні ця сфера саме як окремий бізнес недостатньо розвинена для того, щоб приймати спеціальне регулювання. Більше того, законопроєкти щодо лобізму, з якими я ознайомився, мають концептуальні та системні вади і будуть гальмувати розвиток суспільних відносин та цивілізованого лобізму, створювати штучні перешкоди, а не сприяти тому, щоб цивілізований ринок формувався. На мою думку, на сьогодні є достатньо законодавчих механізмів, які унеможливлюють недобросовісні корупційні практики у цій сфері. Якщо необхідно додатково врегулювати певні питання, це може бути зроблено шляхом внесення змін до чинного законодавства. Важливо розуміти, що окрім бізнесу, з органами державної влади взаємодіють ще багато інших суб'єктів (бізнес-асоціації, громадські організації тощо). Відомо, що вони є одними з найбільш активних критиків законодавчих ініціатив, які наразі розглядаються в парламенті України. У свою чергу, ми плануємо попрацювати над окремим напрямом — створення етичних стандартів на ринку, які будуть розроблені та схвалені його учасниками.
— GR і лобізм — все-таки у чому різниця? GR час то ототожнюють з лобізмом. Це вірно чи ні?
— GR — це більш широке поняття, ніж лобізм. Однією зі складових GR є або може бути лобізм (адвокація). Правильна побудова практики GR передбачає набагато більше інструментів і не зводиться лише до лобізму. Своїм клієнтам ми також пропонуємо систему регуляторного моніторингу, що дає компанії можливість чітко розуміти, які зміни сьогодні обговорюються чи розробляються в органах державної влади. Для окремих компаній ми ввели таку послугу, як політичний моніторинг, який є важливим в Україні, враховуючи досить змінний політичний ландшафт. Як правило, такі зміни дуже різко позначаються на законодавчому полі, яке теж зазнає змін залежно від політичної кон'юнктури.
— Як реагують державні органи на бажання компаній просувати інтереси таким чином? Чи спостерігається в цьому супротив з боку держорганів, чи навпаки, вже є розуміння, що ця практика знаходить розвиток в Україні?
— Ми завжди організуємо комунікацію з держорганами виключно в інтересах клієнтів, з якими працюємо, бізнесу та ринку. Це бізнес комунікує з державою, а ми вже виступаємо консультантами, які добре знають, як правильно організувати цю комунікацію. Після Майдану вона вийшла на якісно новий рівень, у бізнесу з'явилася можливість доносити свою позицію. Більше того, він отримав можливість просувати власні ініціативи. Починаючи з 2014 р., ми спостерігали потужний сплеск взаємодії бізнесу та держави. Були два ключових тренди, які співпали і позитивно вплинули на цю взаємодію. По-перше, це проголошений державою курс на дерегуляцію бізнесу. Очевидно, що цей процес міг відбуватися лише у рамках діалогу, адже ніхто краще за сам бізнес не розуміє, в яких сферах він має найбільше регуляторних бар'єрів та зазнає труднощів у взаєминах з органами влади. Бізнес сам виступав ініціатором та чітко вказував на процеси, які необхідно змінити. По-друге, це реалізація наших євроінтеграційних прагнень і, відповідно, процес наближення українського законодавства до права ЄС. Експертиза великого міжнародного бізнесу, який працює на багатьох ринках, у цьому питанні, звичайно, була набагато потужнішою, ніж у державних органах, тому держава була зацікавлена, щоб бізнес допомагав своєю експертизою, ділився найкращими практиками й досвідом того, як та чи інша сфера діяльності врегульована у ЄС.
— Скільки приблизно часу Ви витрачаєте на реалізацію певного проєкту?
— На це питання складно відповісти однозначно, адже бувають різні кейси. У нас є тривалі проєкти, які, як правило, стосуються системних реформ, і їх реалізація може займати декілька років. Зокрема, майже 5 років від ідеї до ухвалення парламентом закону зайняв процес реформи у сфері сільськогосподарської кооперації, тривалий час ми займаємося реформою у сфері таксі. Цей ринок через застарілість та недосконалість законодавчого регулювання тривалий час знаходиться переважно «у тіні». З іншого боку, протягом 2 останніх років так званий «турборежим» нової влади значно переорієнтував класичні процеси у регуляторній практиці. Такі інструменти, як робочі групи чи обговорення в рамках громадських рад, часто не працюють, не встигаючи за тією активністю та темпами, які задала влада. Тому часто потрібно швидко включатися у процеси, адже дуже скоротився час для розробки проєктів та ухвалення рішень.
— Як відбувається взаємодія з клієнтами? Як народжується спільна позиція?
— Для нашого спілкування з клієнтами від старту переговорів про можливу співпрацю і протягом усього періоду взаємодії характерні прямі і відверті комунікації. Інакше це не працює. Ми маємо розуміти, у чому саме цінність ініціативи для розвитку одночасно і бізнесу, і держави, адже нам належить розкласти завдання на конкретні кроки, аргументувати логіку дій, пов'язаних ризиків і наслідків для усіх учасників та спостерігачів процесу новацій чи зміни усталених принципів роботи. Наша команда сильна у тому, щоб надати практичні інструменти з мінімізації чи заповнення розриву, який існує між буквою закону та його реальним застосуванням на благо успішних економічних і репутаційних взаємин обох сторін. Відверто кажучи, це процес тривалий і кропіткий. До моменту, коли співпраця державних органів і бізнесу переходить у ефективну стадію і проєкт набуває конкретики зі строками та прописаними позиціями, ми самостійно генеруємо і ведемо багато діалогів, працюємо з полярними переконаннями, надихаємо і штовхаємо вперед, коли є ризик спуститися до висхідної точки, і головне — тримаємо контроль над етикою взаємин. Старт такої синергії — найкраща винагорода за наші зусилля.
— Як Ви оцінюєте розвиток практики GR найближчим часом? Які є проблемні моменти у її розвитку?
— Вважаю, що практика GR має ще достатній потенціал для розвитку в Україні, у першу чергу, за рахунок залучення національного бізнесу. Разом з тим, практика GR, на відміну від інших практик у юридичному бізнесі, має низку особливостей, які слід враховувати. Наведу декілька прикладів. По-перше, це обмеження у виборі клієнтів. На відміну від судової чи корпоративної практик, ти не можеш одночасно працювати з 2–3 клієнтами з однієї індустрії, адже виникне конфлікт інтересів. По-друге, є певний ліміт проєктів, які ти можеш одночасно вести без втрати у якості послуг. Адже на відміну від інших практик, це робота в режимі 24/7: ти постійно маєш бути в темі, що відбувається в конкретній індустрії. Кожен ранок починається з порядку денного ВРУ, засідань комітетів Ради, аналізу нових регуляторних актів, зареєстрованих на сайтах органів держвлади. І власне, з цим пов'язане ще одне важливе питання. Намагаючись розвивати свою практику, ми зіткнулися з проблемою формування команди, яка могла б успішно реалізувати складні проєкти, з якими ми сьогодні працюємо. Можливо, у нас занадто високі вимоги до таких спеціалістів (посміхається — прим. ред.).
— Поділіться найцікавішим кейсом з Вашого досвіду.
— Хочу відзначити нашу роботу в межах розгляду і прийняття Закону України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями в Україні». Це ініціатива, яка була задекларована новою владою на старті її роботи, на яку дуже довго чекав бізнес. Власне, коли з'явився текст відповідного законопроєкту, ми отримали несподіваний сюрприз: з тих потенційних сфер, які могли б розраховувати на держпідтримку, була виключена сфера добувної промисловості. Ми супроводжуємо низку великих інвестиційних проєктів в цій сфері, і під час доопрацювання законопроєкту в парламенті до другого читання нам вдалося зламати стереотипи про те, що добувною промисловістю в Україні займаються виключно олігархи, які отримують надприбутки, і донести до парламентарів позицію, що, власне, нові greenfield-проєкти у сфері видобування, які принесуть в Україну сучасні та екологічні технології видобутку, потребують державної підтримки. У фінальному тексті закону було знайдено формулу, яка дозволила сфері добувної промисловості розраховувати на державну підтримку.
— Чи обов'язково юристу, який спеціалізується в практиці GR, мати досвід роботи у державних органах?
— Якщо говорити про формування повноцінної практики GR, на моє особисте переконання, у ній обов'язково має бути спеціаліст з досвідом роботи в державних органах — тоді можна передбачити, як думає інша сторона, які аргументи вона сприймає, якої експертизи очікує. Ми намагаємося реалізувати проєкти таким чином, щоб відбувалась певна синергія, щоб той продукт, з яким ми звертаємося (представляємо), задовольняв не лише бізнес, а й державу та суспільство. Одна з моїх колег прийшла до нас з Американської торгової палати в Україні, в якій очолювала напрям правової політики, але ніколи не працювала в державних органах. Безумовно, той досвід, який вона здобула в АСС, дуже корисний для всієї команди.
— Успішний юрист у практиці GR — це...
— Це той, хто здатний вийти за рамки шаблонів та звичного уявлення про класичний юридичний бізнес. Юристи в основному працюють з діючим законодавством, а ми у практиці GR більше працюємо з перспективним, тобто з недоліками чинного, трансформуючи його у досконале. Досить часто юристам, які звикли порпатися в проблемах чинного законодавства, важко вийти за його рамки. Також успішний юрист у GR має вміти працювати одночасно з декількома різноплановими проєктами та постійно бути в курсі того, що відбувається в тій чи іншій індустрії. Ну і, звичайно, він має бути стресостійким, тому що багато процесів залежать не лише від фахівця, який може якісно зробити свою роботу, наприклад, підготувати якісний законопроект і донести його мету парламентарям, але в результаті ніхто не може гарантувати його прийняття.
— Що мотивує Вас особисто у обраній справі? Який Ви у щоденній роботі?
— Без жодного пафосу можу говорити про дві речі. Перше і головне — я дуже люблю справу, якою займаюся, бо її результат спрямований у майбутнє. Сьогодні ми з командою безпосередньо задіяні у процесі удосконалення законодавства країни, у якій будемо жити завтра. Друге — я не просто вірю, а з особистого досвіду знаю, що спільними зусиллями бізнес і держава здатні змінити на краще неідеальну «прошивку» локального правового і репутаційного ландшафту. Попри низьку довіру з боку бізнесу і соціуму, у державному секторі є талановиті і мотивовані фахівці, які готові на професійному ентузіазмі продукувати гідні рішення з національного регулювання. Співпрацювати з ними, об'єднувати досвід, видавати мудрі продукти — справжнє задоволення. У щоденній діяльності, за відгуками колег, я зосереджений і наполегливий, надміру уважний до деталей і формулювань. При цьому люблю дотепний влучний жарт і тонку іронію. Ділю день та енергію між натхненними переговорами і формальними зустрічами, працюю з ризиками і можливостями, надаючи сенсу буквам у важливих документах. Міцна кава є невід'ємним атрибутом мого ранкового моніторингу інформаційного та регуляторного середовища України та світу, а сім'я, любов до книг і спорту чудово переключають після напруженого дня.
— Чи існують для Вас професійні табу?
— Так. Це нульова толерантність до корупції. Ми постійно працюємо з багатьма транснаціональними корпораціями, в яких запроваджена власна сувора політика комплаєнсу, антикорупційних практик. Кожен наш контракт, який передбачає таку складову, як адвокація просування змін до законодавства, містить застереження, що ми не можемо гарантувати досягнення позитивного результату, оскільки його прийняття лежить у площині ухвалення політичних рішень, на які ми не можемо впливати. Ми робимо все для того, щоб якісно донести позицію до держорганів та готувати досконалі законодавчі пропозиції, але ніколи не можемо гарантувати, що політики приймуть позитивне рішення, яке відповідатиме інтересам бізнесу. У цьому сенсі мені імпонує ідентична позиція юридичної фірми Hillmont Partners, де ми розвиваємо свою практику стратегічних комунікацій. Знання того, що фірма не толерує антипрофесійні кроки і не будує на них свою роботу з клієнтами, зумовило початок нашої співпраці у 2019 р. Позиція фірми залишається незмінною і сьогодні, ми активно генеруємо роботу і готуємо продукти у системі спільних цінностей і табу.