Щиро та відкрито — про сім’ї, які переживають випробування війною, та будні сімейного адвоката в нових реаліях. Катерина ВЛАСЮК, правозахисниця жінок, керівниця Адвокатського бюро «Сімейний адвокат Катерина Власюк», розповіла про зміни в компанії за час повномасштабного вторгнення, нові напрями у практиці сімейного права, чому думала про еміграцію в Канаду, а потім вирішила залишитися в Україні, та про свій проєкт допомоги чоловікам і жінкам, які переживають процес розлучення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Сімейне право та війна. Яких змін зазнала ваша практика з огляду на те, що для сімейних стосунків війна — це вже велике випробування, зокрема відстанню?
— Як сімейна адвокатка я, звісно ж, професійно деформована. Тому для мене питання розлучень — це, на жаль, буденний процес, який відбувається в суспільстві. Оскільки я останніх шість років займаюся дослідженням статистики, можу сказати, що це нормальне явище, коли хтось розлучається, а хтось створює сім’ї. Зараз, під час війни, враховуючи, що страх загинути більший, ніж страх розірвати шлюб, багато пар наважилися на те, щоб почати нове життя окремо. Тому, звісно, війна додала певного відсотка до подружніх проблем. Але я не можу сказати, що цей відсоток критичний. На тлі розлучень аналогічно багато пар одружуються. Це пари, які раніше проживали у, так би мовити, цивільному шлюбі й не планували одружуватися, але під час війни вирішили узаконити свої стосунки. Так само багато пар сформувалося на тлі того, що когось призвали на фронт, хтось пішов добровольцем. Багато пар військових реєстрували свої шлюби для того, щоб в майбутньому захистити економічні інтереси своєї половинки. Можливо, тому, що в умовах війни багато правових напрямів звузилося (менше запитів на господарські процеси або трудові чи інші спори), сьогодні є сплеск звернень до сімейних адвокатів. Але це пов’язано не тільки з тим, що збільшилася кількість розлучень (у другій половині 2024 року ми дізнаємося, чи дійсно кількість розлучень була шквальна).
Є люди, які почали дбати про своє сімейне життя і, не бажаючи розлучатися, вже почали звертатися по допомогу до сімейних адвокатів. Маємо багато запитів на укладення шлюбних договорів і договорів по утриманню дітей. Є пари, які попри те, що вони роз’їхалися та проходять випробування відстанню, намагаються зберегти стосунки. Вони укладають шлюбні договори й починають робити, так би мовити, перезавантаження свого життя. Можу констатувати той факт, що стосунки на відстані погіршили багато сімейних взаємовідносин. Хоча коли спілкуєшся з людьми на першій консультації, розумієш, що проблеми, які виникли в їхньому подружжі, лише частково спричинені відстанню або війною. Переважно це конфлікти, які рано чи пізно вийшли б назовні. Якщо не ковід чи війна, то щось інше стало б чинником, який призвів би до розірвання шлюбу.
— Як змінилися напрями або які з’явилися нюанси у вашій роботі під час війни?
— Я бачу позитивні явища в українській судовій системі та розвитку міжнародного елемента в українському судочинстві. Багато українців виїхали за кордон, тому з’явилася нова категорія справ, яка розвивається — справи з іноземним елементом. Ми по-новому відчуваємо тенденції закону про міжнародне приватне право. Раніше воно було більше винятком, аніж правилом. А зараз дуже багато українських справ мають міжнародний елемент. Я переконана, що завдяки іноземному елементу українське законодавство і далі буде розвиватися. Так само, як розвивається практика в іноземних країнах щодо розгляду справ українських громадян. На жаль, є негативна статистика, що стосується мам-українок за кордоном. На територіях різних держав почали відбирати дітей через зловживання батьківськими обов’язками. Це призвело до того, що частина таких матерів повертаються до України, частина — знайомляться з нормами іноземних законодавств і стають більш дисциплінованими щодо правильного та відповідального батьківства.
Нові напрями, які у нас активно почали розвиватися під час війни — це комунікація з громадянами, які виїхали за кордон незадовго до війни або після початку повномасштабного вторгнення. Ми активно співпрацюємо з більшістю українських посольств, укладаємо договори поділу майна подружжя, оформляємо заяви про розірвання шлюбу через консульства, а також оформляємо дитячі договори. Єдиною проблемою в цьому напрямі справ є те, що дуже складно в деякі українські посольства отримати слоти на відвідування. Але, на щастя, в цьому році ми закінчуємо всі справи. Нам вдалося, попри дефіцит слотів, отримати їх для всіх наших довірителів. Також у нас активно розвивається практика консультування іноземних адвокатів і юридичних компаній щодо сімейного законодавства України. Якщо у наших довірителів або іноземних колег виникають запити, я як сімейна адвокатка й експертка у цій сфері надаю письмові та усні консультації, а також беру участь у розробці стратегії і даю свої рекомендації щодо того, як краще представити позицію довірителя в іноземних судах. Є пари, які готові розлучатися і хочуть це робити через Україну, навіть якщо хтось один або двоє знаходяться за кордоном, розуміючи, що розлучення за кордоном буде тривати довше та коштуватиме в рази дорожче.
Ми детально аналізуємо кожен випадок для того, аби не нашкодити своєму довірителю. Адже слід пам’ятати, що швидке розлучення з приховуванням від суду повної інформації без інформування іншої сторони може в подальшому призвести до оскарження розірвання шлюбу, що я неодноразово робила у своїй кар’єрі. Тому ми не продаємо своїм клієнтам послугу дуже швидкого розлучення, оскільки розуміємо всі юридичні ризики, які можуть виникнути потім. Завжди аналізуємо ситуацію, пропрацьовуємо варіанти розлучення в Україні та за кордоном, рекомендуємо і застосовуємо заяву від іншої сторони про те, що вона не заперечує проти розірвання шлюбу в Україні та повідомлена про слухання такої справи. Це дає в майбутньому змогу убезпечити наших довірителів від негативних наслідків, а також повідомити суду всю необхідну достовірну інформацію. Тому окремим нюансом, я вважаю, в подальшому буде велика кількість справ щодо оскарження рішення судів про розірвання шлюбу, оскільки частина українських громадян, які перебувають за кордоном, навіть не усвідомлюють, що вони вже не знаходяться в зареєстрованому шлюбі.
У своїх прямих ефірах я часто наголошую на тому, що навіть якщо ви перебуваєте за кордоном і відчуваєте, що ваші стосунки залишають бажати кращого, то варто час від часу перевіряти «Дію» на предмет отримання судових повісток або ж реєстр судових рішень. Тому що якщо ваша друга половинка вже пішла на те, щоб незаконно з вами розлучатися, то будьте певні, що персональну інформацію, як-то: емейл, адресу реєстрації чи телефон, вона точно повідомить неправильно, і можливо, ви взагалі не одразу дізнаєтеся, що ваш шлюб вже розірвано.
— Що змінилося у вашій роботі та загалом Адвокатського бюро «Сімейний адвокат Катерина Власюк»?
— У нас в команді відбулася ротація. Дехто з членів колективу виїхав за кордон і не мав змоги працювати в межах бюро, тому з цими адвокатами ми попрощалися. Ми оновили команду, взяли до себе нових працівників. Я певний час моніторила ринок, спілкувалася з людьми, які направляли нам резюме на роботу. Можу сказати, що досить багато юристів на ринку нині шукають роботу. Заробітна плата для юристів під час війни зменшилася, і зараз набагато легше обрати вільних юристів з хорошою практикою, бажанням працювати, але за значно менші кошти, ніж це було до повномасштабної війни. Також на ринку відчувається нестача деяких кадрів, адже частина громадян знаходяться за кордоном, а звідти досить складно працювати для України. Тому ми з такими адвокатами налагодили партнерство: радимо їх, а вони радять нас, аби на партнерських засадах виконувати доручення довірителів.
Іншим аспектом змін у роботі Адвокатського бюро є формат роботи зсередини. Ми з командою збираємося на регулярні зустрічі офлайн або онлайн. Кожен із членів погоджує свої завдання та починає їх втілювати. Працюємо ми більше на довірі та самостійній організації часу. Наразі у нас в новому офісі відбувається ремонт. Сподіваюся, що ближче до початку весни ми туди переїдемо та презентуємо новий підхід до роботи з клієнтами. Перші консультації зараз я в 99% випадків проводжу онлайн. Не бачу сенсу наражати себе та довірителів на небезпеку. Оскільки обстріли відбуваються нерегулярно і неможливо знати, що саме відбудеться в той день, коли у тебе запланована зустріч. Багато хто знаходиться за кордоном, тому такий формат підходить більшості наших довірителів.
— З якими викликами ви стикаєтеся у своїй роботі сьогодні?
— Часто під час війни межі робочого часу досить розмиті. Я останнім часом почала намагатися привести свій робочий графік у звичайний режим, не працюючи по вечорах та вихідних, аби не втрачати продуктивність. Важливо зараз тим громадянам, які залишилися в Україні, вчасно та одразу надавати юридичну допомогу і підтримку. Більшість із нас нині знаходяться в стані підвищеної тривоги, і якщо ти ставиш людей на паузу, вони не розуміють, чому це відбувається, і можуть обрати іншого адвоката тільки тому, що той прямо зараз готовий провести їм консультацію. Важлива підтримка й зважена робота команди, намагання знаходити позитивні моменти й продовжувати жити, попри воєнні дії.
Найголовніший виклик, як на мене — це психічна здатність і далі працювати у звичному режимі, створювати плани на майбутнє та відновлюватися після нічних атак. У цьому аспекті, на мою думку, головний скіл — це адаптивність. Хто не може адаптуватися в Україні, хто не може жити в підвішеному стані, не розуміючи, коли завершиться війна, хто не може будувати майбутнє та інколи відволікатися від воєнних подій, той, на жаль, злетить з юридичного небосхилу. Однак я відслідкувала у себе й колег, що багато хто зараз вкладає кошти у власне навчання. І я щиро вважаю, що найкращий час — той, який ти інвестуєш у себе, і кошти теж. У цьому році я запустила вже дві хвилі навчання наставництва для адвокатів, які розпочинають свою кар’єру або хочуть сегментуватися. Це чотири унікальні лекції, в межах яких я розповідаю весь свій шлях і мотивую адвокатів для того, щоб вони максимально вкладали кошти у своє зростання, будували свої команди та розвивалися на ринку юридичних послуг.
Якби мені роки три тому сказали, що якщо буде війна, я проводитиму персональне навчання, як мінімум, я б здивувалася. Але зараз розумію, що незважаючи ні на що, треба рухатися далі. Також я планую вже цього року завершити свою нову книгу. Це буде книга-натхнення, що розповідатиме про мій власний шлях з конкретними корисними порадами, які спрацювали у моїй роботі. Думаю, що для всіх нас і досі залишається загадкою, як ми можемо працювати, проводити судові засідання, робити це онлайн в умовах воєнних дій. Попри те, що йде війна, я неодноразово бувала і в Полтаві, і в Запоріжжі, і в Одесі. Деякі судові засідання вимагають від мене особистого перебування. Мені як жінці досить важко їздити в регіони, наближені до фронту, але заради інтересів довірителів я це роблю.
— Які особисті цінності ви вважаєте найважливішими у вашій роботі, особливо в контексті сімейного права?
— Не кожен адвокат може стати сімейним адвокатом. Розуміючи, що з кожним роком сфера сімейного права піднімається на новий рівень, багато хто з колег розглядатимуть її як можливість непоганих заробітків. Але якщо ми говоримо про успіх, то без душевного покликання його не буде. Найбільше мені допомагає у роботі те, що я мала власний досвід розірвання шлюбу, дуже непростого розлучення — з дитиною, поділом майна, стягненням аліментів і багатьма іншими юридичними моментами. Тому я, як ніхто, на власній шкірі відчула, що таке розлучення, і можу зрозуміти все, з чим до мене приходить довіритель.
Я вважаю, що якщо у сімейного адвоката немає власного досвіду, то він не зможе повною мірою допомогти своїм довірителям. Бо ніколи не зрозуміє, наприклад, чому людина, яка роками піддавалася домашньому насиллю, не пішла від свого кривдника... Думаю, що зараз, як ніколи, важливо бути професіоналом і налаштовувати своїх довірителів на те, що без хабаря можна виграти рішення суду й встановити справедливість. Очищення судової системи, відновлення довіри до суддів та адвокатів — це наше спільне адвокатське завдання. Адже ми всі розуміємо, що до розповсюдження корупції адвокати мають безпосереднє відношення, і вже бачимо в публічному просторі випадки притягнення колег до відповідальності. Коли до нас приходить клієнт, ми маємо зазначити, що дотримуємося певних правил поведінки: не продукуємо корупцію, не даємо хабарі суддям. А виграємо справи лише завдяки своїй професійній роботі. Тому сьогодні, обираючи адвоката, треба керуватися не тільки його публічністю, а й тим, як він підходить до ведення справи.
Мої принципи роботи — це порядність, відданість довірителю, не вступати у перемовини за його спиною. Всі мої довірителі відсторонені від судових процесів. Лише у крайніх випадках вони приходять до суду. Вони знають, що ми виграємо завдяки професіоналізму та правильній правовій позиції, а не тому, що ми комусь занесли «подарунок». Також вони розуміють, що я не покину їх, не відмовлюся від ведення їхньої справи, як би складно не було. Нещодавно моя довірителька заплатила мені більший гонорар, ніж мала. На моє запитання, чому, відповіла, що не знає адвоката, яка б із власної кишені заплатила судові збори за апеляцію та касацію, коли коштів у неї не було. Я не боюся безкоштовної роботи, бо були часи, коли працювала по 16 годин і без вихідних, щоб пробитися в адвокатурі та прогодувати себе і сина. Тому я точно знаю, як це, коли немає коштів, і намагаюся не проходити повз людей.
— Багато для кого війна та криза, спричинена нею, дають стимули для розвитку, самовдосконалення і сили рухатися далі. Чи було у вас щось подібне?
— Коли після початку повномасштабного вторгнення я евакуювалася на Західну Україну, то зрозуміла одне: я не буду ставити своє життя на паузу. Думала про еміграцію до Канади, потім вирішила цього не робити, а прийняла рішення продовжувати працювати тут. Я з’ясувала, для яких клієнтів ми можемо працювати, почала шукати нових клієнтів, взяла нових працівників у команду. Паралельно запустила проєкт студії краси й проводила щотижневі трансляції у своєму інстаграмі та через платформу Асоціації адвокатів України, де донині очолюю Комітет із сімейного права. Я хотіла підтримати себе, довірителів і колег.
Звичайно, планувати щось під час війни неможливо. Ми розуміємо, що ринок впав, і ті обсяги, які були до повномасштабного вторгнення, поки важко відновити. Будь-який довіритель, який до нас звертається, розраховує, що через військову агресію ми запропонуємо йому кращі умови, але я прийняла рішення не падати в ціні, зберігати можливість надання послуг на тому самому рівні з тими самими розцінками. Але звісно ж, ми йдемо назустріч нашим довірителям і можемо сьогодні розбивати платежі. З моменту початку війни я зареєструвала дві нові компанії, через які клієнти нам можуть здійснювати офіційні платежі. Якщо говорити з погляду податкових нарахувань, то за час повномасштабного вторгнення відрахування до бюджету з боку моєї компанії зросли.
Я не можу однозначно сказати, що саме війна мене стимулювала розвиватися. Я маю досить сильну мотивацію всередині. Мої плани та цілі можуть змусити виходити із зони комфорту та робити щось, що я не робила раніше. Про рішення не емігрувати я не пошкодувала, оскільки розумію, що тієї якості життя, яка у мене є в Україні, попри обстріли, на жаль, не буде в жодній країні світу. Тому своє майбутнє я бачу саме тут. Щодо розвитку. Звісно, я роблю все можливе, щоб наблизити перемогу, але розумію, що кардинально вплинути ні на що не можу. Тому я не живу в очікуванні, що завтра все закінчиться. Я живу з відчуттям того, що як тільки все закінчиться, я буду безмежно рада, але продовжую будувати своє життя вже сьогодні. З моменту початку війни ми надавали й продовжуємо надавати 30-хвилинні безкоштовні консультації жінкам, які постраждали від повномасштабного вторгнення. Я зареєструвала свій благодійний фонд, через який відправлялась гуманітарна допомога.
Кілька тижнів тому презентувала свій проєкт «Дій». Я подала його на кілька грантів. Відкрила банку в монобанку, і всі охочі можуть її поповнити та допомогти. Мета проєкту полягає в тому, щоб допомогти людям, які потребують правничої допомоги з розірванням шлюбу і трансформацією свого життя після нього. Наразі у цьому проєкті є експерти — юристи, адвокати, коучі та психологи, які готові за невеликі кошти надавати підтримку тим, хто цього потребує. Мій проєкт — це те, що я готова дати світу. Оскільки колись пообіцяла собі, що якщо вдало пройду своє розлучення й зможу стати на ноги, то обов’язково організую проєкт для допомоги чоловікам і жінкам, які потребують опори в такий складний період життя, як розірвання шлюбу.
— Чи траплялися випадки, коли ваша робота змінювала ваш погляд на сімейні відносини або суспільство загалом?
— Основне, що я здобула за той час, коли стала сімейною адвокаткою— це безоціночне ставлення до людей. Я можу прийняти й вислухати будь-яку позицію. Я не беруся засуджувати людей. Вважаю, що кожен має право жити так, як він хоче. Єдине, що я як адвокатка приймаю рішення, чи готова я супроводжувати цього довірителя, чи ні. Якщо я не відчуваю емпатії, якщо не співчуваю людині, не хочу щиро допомогти, то таку справу я не беру. Звісно, не все в роботі з моїми довірителями дається мені гладко. Інколи я працюю з авторитарними людьми, з людьми, які люблять контролювати і «знають», як краще. Тут доводиться вибудовувати комунікацію так, щоб у стосунках з’являлося більше довіри, й вони розуміли, що можуть покластися на мене. До чого я прагну? Супроводжувати справи так, щоб зміни відбувалися на квантовому рівні, та змінити Сімейний кодекс, чим і займатимуся наступного року.