У вересні ц.р. юридична фірма AEQUO оголосила про приєднання до її команди Миколи Ковіні як радника практики інтелектуальної власності. У розмові з ЮГ Микола розповів, що фактично співпрацює з командою вже не один рік і тепер радий стати її частиною. Будучи кандидатом хімічних наук, він переконаний, що перевагами для фахівців у сфері ІВ є технічна освіта та творчий підхід у роботі. Про найбільш захоплюючі справи у своїй практиці, погляди на реформи у сфері інтелектуальної власності, проєкти, які супроводжує в AEQUO, та плани щодо розвитку практики Микола Ковіня розповідає в інтерв'ю.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Миколо, як Ви прийшли до рішення приєднатись до команди AEQUO?
— З командою AEQUO я працюю, по суті, з 2012 р. Тоді я приєднався як патентний повірений до IP-практики у «Василь Кісіль і Партнери», яка згодом перейшла в AEQUO. Я був вражений талантом та професійним рівнем тоді ще порівняно молодих юристів, які зараз є досвідченими лідерами в IP-практиці AEQUO — Тетяни Кудрицької, Наталії Дрюк. Мене захопило те, як вони поєднали найкращі традиції західного бізнес-стилю, здатність ефективно виконувати величезний обсяг роботи та український «емпатичний» підхід до вирішення проблем клієнта. Це, як кажуть, «кохання з першого проєкту».
Причому зауважу, що тоді я не був юристом у класичному розумінні цього слова. Мої колеги навчили мене багато чому, і відверто кажучи, я й зараз вчуся. А повчитись є чому! Ось, наприклад, Наталія Дрюк має цінний досвід ведення прецедентних справ у галузі фармацевтики, а також справ щодо торгових марок у різних індустріях. Зокрема, її проєкт для Forbes відзначений престижним рейтингом Financial Times Innovative Lawyers. Інша моя колега, Тетяна Кудрицька має досвід роботи як у приватному, так і в державному секторі зі спеціалізацією у сфері інтелектуальної власності, медіа та в комерційних судових спорах. На посаді керівника департаменту судової реформи в Адміністрації Президента України (2014–2019 рр.) вона брала участь у розробці стратегії реформи, у т. ч. законодавства про Вищий суд з питань інтелектуальної власності та нового процесуального законодавства. Тетяна успішно представляла таких клієнтів, як DuPont, у значній кількості судових справ, які завершилися прецедентними судовими рішеннями щодо патентів і торгових марок у галузі агрохімії. Одним реченням: радію можливості працювати в потужній команді однодумців!
Навіть у період 2012–2014 рр., коли я працював на посаді голови Державної служби інтелектуальної власності України, я не втрачав зв'язок з колегами. Із створенням AEQUO команда IP-практики продовжила активно співпрацювати з Державною службою інтелектуальної власності з питань розвитку законодавства та налагодження цивілізованої комунікації між державою та бізнесом у цій сфері. Коли я закінчив державну службу, AEQUO залучала мене як консультанта у декількох судових справах. Потім певний час я працював у «Пахаренко і партнери», і ми з теперішніми колегами зустрічались у залах судових засідань як опоненти. З 2018 р. я співпрацював з AEQUO у справах спільного клієнта, великого українського промислового виробника, в Німеччині, Норвегії, Великій Британії та Іспанії. А 11 вересня 2020 р. отримав від AEQUO пропозицію приєднатися до команди, яку відразу ж прийняв. Отже, душею я завжди був у команді AEQUO, а тепер і юридично.
— Розкажіть, як до цього розвивалася Ваша кар'єра?
— З 2000 до кінця 2007 р. я працював як експерт відділення винаходів та корисних моделей в Укрпатенті. Суміщав цю роботу з науковою діяльністю на хімічному факультеті Національного університету ім. Тараса Шевченка. З 2007 по 2009 р. був патентознавцем у ПрАТ «Вентиляційні системи» (ВЕНТС), де, як кажуть, у бойових умовах здобував навички комерціалізації нестандартних технічних рішень конструкторського бюро. З 2009 по 2012-й займався приватною практикою захисту прав інтелектуальної власності з паралельним процесом комерціалізації для українських винахідників на американському ринку. З 2012 по 2014 р. — керівник Державної служби інтелектуальної власності. Це був новий корисний досвід — як професійний, так і життєвий. Після цього займався захистом прав інтелектуальної власності і комерціалізацією українських винаходів на американському та європейському ринках.
— Як патентний повірений Ви працювали для українських та міжнародних клієнтів у різноманітних спорах. Поділіться найбільш цікавими для Вас як професіонала.
— В Україні для мене був цікавий спір великої міжнародної фармацевтичної компанії, для якої працював і я, проти української фармацевтичної компанії, яка використовувала у своєму виробництві речовину, що входила в обсяг правової охорони за патентом, що діяв на той момент. Опоненти весь час заявляли, що патент на речовину вже закінчив дію в Україні, як і в інших країнах, а цей є так називаним «зеленим патентом». І знаєте, було дуже важко пояснювати в суді, що таке «зелений патент». І ситуація в касаційній інстанції для клієнта була важкою. Ми відчували, що судді на боці опонента. Тоді в дебатах я запитав: чому ж ви використовуєте у виробництві не суміш ізомерів, як передбачає патент, який закінчив свою дію, а конкретну ізомерну форму цієї речовини, яка захищена цим так званим «зеленим патентом»? І відповідь опонента схилила ваги Феміди у наш бік: представник відповів, що суміш є значно токсичнішою, ніж ця конкретна ізомерна форма, і міф про «зелений патент» в очах суддів розтанув!
У США ми доводили неправомірну відмову у видачі американським патентним відомством (USPTO) патенту на пристрій, що дозволяє здобувати водень із води. Американське відомство стверджувало, що винахід українського заявника є «вічним двигуном», оскільки наука довела, що енергія утворення зв'язку водень-кисень є меншою, ніж енергія розриву цього зв'язку. У нашій заявці ми показували, що технічне рішення потребує менше енергії для розриву зв'язку водень-кисень, ніж енергія утворення цього зв'язку. Переможним у суді був доказ, який не прийняв USPTO: що з 1825 р. енергія відновлення алюмінію до металічного була настільки високою, що металічний алюміній коштував дорожче золота, а з винайденням електролітичного способу одержання алюмінію ціна на нього суттєво впала. Так і в нашому винаході використовується інший спосіб розриву зв'язку водень-кисень, який не ставить під сумнів енергетичний баланс реакції утворення та розриву такого зв'язку, а використовує інший фізичний принцип. Наразі очікуємо на виконання рішення суду — реєстрацію патенту.
— Чим викликаний Ваш професійний інтерес до сфери інтелектуальної власності?
— Він є історичним. Життя привело мене після університету в цю галузь. Ця галузь мене захопила, і навряд чи я її залишу.
— Які знання і вміння є наразі найважливішими для фахівців у сфері ІВ?
— На моє глибоке переконання, фахівець у сфері інтелектуальної власності отримує додаткову перевагу, коли має природничу (технічну) освіту або спеціальну освіту в галузі мистецтв і є творчою особистістю. Заняття інтелектуальною власністю вимагає ще й постійного саморозвитку як в технічній сфері, так і сфері мистецтв.
— Як Ви оцінюєте рівень розвитку та конкуренцію в практиці ІВ у нашій країні?
— Порівняно з розвитком та конкуренцією в практиці ІВ Західної Європи та США ми ще знаходимося в зародковому стані. Та якщо оцінювати розвиток та конкуренцією в практиці ІВ з 2000 по 2010 і з 2010 по 2020 рр., ми зробили дуже великий крок уперед. І відповідно до першої тези, я впевнений, що практика ІВ в Україні буде показувати постійний ріст ще принаймні десятиліття, а конкуренція буде ставати все жвавішою.
— Як вплинули на практику локдаун та інші зміни, пов'язані з кризою?
— Локдаун та інші зміни в цілому не вплинули на практику ІВ та обсяг робіт. Проте коронакриза позбавила можливості живого спілкування. На мій погляд, це дуже серйозно, оскільки в комунікації віч-на-віч випливають на поверхню більш глибокі думки, а з ними — і суть технічних рішень.
— Ваше ставлення до реформ, що відбулись у сфері інтелектуальної власності? Які кроки варто відзначити як позитивну тенденцію, а що було зайвим?
— У цілому оцінюю реформи позитивно. Наприклад, стало простіше боротися з «патентним тролінгом», допомагають зміни правового регулювання щодо корисних моделей. Створення механізму досудового розв'язання спорів стосовно знаків для товарів і послуг також покращить ситуацію з «тролінгом».
З іншого боку, спробу створення НОІВ вважаю невдалою. Сама ідея, що обговорювалась, чудова, базується на успішних прикладах наших сусідів. Я б навіть сказав, що і USPTO, по суті, функціонує схоже до передбаченого в Законі «Про внесення змін до де яких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності». Проте реалізація поки що виглядає лише як «зміна вивісок», що може призвести до зникнення незалежності експертизи, гнучкості робочих процесів, які були створені в попередній моделі, втрати кваліфікованого експертного складу. Хочу помилятися, але моє бачення і висновки базуються на спостереженні за тим, що відбувається з моменту ліквідації Державної служби інтелектуальної власності України.
— Миколо, які перспективи чекають на бізнес, що має суттєву частку прибутку в об'єктах права інтелектуальної власності?
— За останні роки українське суспільство стало краще ставитись до прав інтелектуальної власності. Я кажу про повагу цих прав. Кількість піратських стримінгових ресурсів зменшилася не тільки тому, що ефективно працює кіберполіція, але й тому, що зменшується кількість користувачів таких ресурсів, свідомо зникає реклама на них. Кроки правовласників назустріч користувачам контенту також сприяють повазі прав ІВ.
Кроки, які були зроблені урядом для підтримки наукоємних підприємств, заохочують впроваджувати більше нових технічних рішень, що збільшує додану вартість кінцевої продукції. Погляньте: зокрема, в аграрній сфері на сьогодні передовими є підприємства, що впроваджують об'єкти ІВ. Навіть де які банківські установи почали кредитувати під заставу прав ІВ. Коронакриза також підштовхнула до активного використання та розвитку ІТ-технологій. Переконаний, що бізнес, котрий має суттєву частку прибутку в об'єктах права інтелектуальної власності, буде демонструвати збільшення валового продукту.
— Ваші цілі щодо роботи та розвитку практики ІВ в AEQUO на найближчий час?
— Юридична фірма AEQUO майже з самого свого створення визнана бізнес-спільнотою як інноваційна компанія. Свого часу практика ІВ, що історично вийшла з судової практики, завоювала репутацію завдяки створенню судових прецедентів у справах щодо захисту патентів та торгових марок для міжнародних клієнтів на кшталт Дюпон чи Google, конструюючи судові справи так, як цього раніше ніхто не робив.
Ми будемо й надалі поєднувати досвід членів команди ІВ з інноваційним підходом, пропонувати нові продукти. Разом з традиційним набором послуг у сфері ІВ ми працюємо над комплексною послугою забезпечення не тільки охорони і захисту, але й комерціалізації прав інтелектуальної власності. На сьогодні таких проєктів уже декілька. Перший — це цікава біологічно-активна добавка, що значно полегшує перебіг коронавірусної хвороби. За невеликий строк, що я в AEQUO, проведена підготовча робота щодо подачі заявок на винахід, а також знайдено партнера, який погодився на клінічні дослідження в Швейцарії. Перші результати дуже обнадійливі. Другий проєкт не менш цікавий — це аграрний препарат, який стимулює імунну систему рослин, що, у свою чергу, дає рослині змогу переживати стреси, пов'язані з такими вже помітними змінами клімату на нашій планеті, і при цьому давати кращий урожай. А фантастичним є те, що кількість необхідного препарату вимірюється у шкалі нано.
Будемо докладати зусиль, щоб такі ідеї працювали і на українську економіку, адже інтелект продукту в нашій країні з кожним днем цінується все вище і вище.