Партнер LCF Law Group, керівник практики міжнародного арбітражу, адвокат, д.ю.н. Юлія АТАМАНОВА переконана, що створення арбітражної практики в юридичній компанії залежить не від її популярності, а від здатності команди надавати висококваліфіковану та організаційно складну юридичну послугу, яка охоплює знання арбітражу в цілому, іноземного права та навички роботи над проєктами з іноземними партнерами. Це і стало причиною, чому арбітражна практика «увірвалась» у життя LCF Law Group. Якої стратегії її розвитку дотримується команда? Як Україні убезпечити себе від нових позовів у арбітражах? Про це говоримо в інтерв’ю.
— Довгий час LCF Law Group позиціонує себе в якості флагмана судової практики в Україні. Чим зумовлене створення окремої практики арбітражу?
— LCF Law Group починала свою діяльність як бутікова юридична фірма зі спеціалізацією на супроводі судових спорів та досягла значного визнання не тільки в Україні, а й за її межами, в т.ч. незалежними міжнародними експертами. З кожним роком коло клієнтів разом із колом спорів розширювалося завдяки глибокій експертності юристів, їх сміливості освоювати нові підходи, високій організованості у реалізації проєктів. Очевидно, що завдяки таким якостям команди з’являлися запити й щодо супроводу спорів з іноземними елементами, які більш чутливі порівняно з національними. Спочатку запити на арбітраж були поодинокі, і ми реалізовували такі проєкти різним складом юристів відповідно до предметної спеціалізації спору. Але збільшення таких запитів і складність спорів потребували сепарації арбітражної практики для її подальшого розвитку. Це стало основною причиною прийняття партнерського рішення про створення в LCF Law Group самостійної арбітражної команди.
— Чи виправдало себе таке рішення?
— Однозначно так. До виділення в арбітражну практику ми вели такі проєкти поряд із супроводом судових спорів, інтенсивність яких не давала змоги приділяти достатньо часу для розвитку саме цього напрямку. Нас знали у цій практиці здебільшого ті колеги, з якими ми виступали по різні боки в арбітражних справах, причому не тільки як радники, а й як експерти. Після виділення практики відомість нашої команди серед арбітражної спільноти різко зросла. Думаю, відповідь на це питання може бути надана словами шановного колеги на недавньому професійному заході: «Ви довго сиділи тихо і ось несподівано увірвалися (в арбітраж — Ю. А.)». На мій погляд, це добрий відгук, який не тільки підтверджує правильність рішення про розвиток арбітражної практики, а й свідчить про наші активні кроки протягом першого року після нього.
— Практика існує вже понад рік. Розкажіть про найбільш цікаві кейси, над якими вдалось попрацювати за цей час. Чи можна вже підбити перші підсумки?
— Було декілька значних і навіть гучних справ, які супроводжувала наша арбітражна команда за останній рік. У деяких ще відсутні арбітражні рішення, що не дозволяє їх обговорювати. Але певними результатами вже можна поділитися. Так, в одному спорі за участю державної компанії-замовника арбітраж ухвалив часткове рішення про правильність розірвання клієнтом контракту з підрядником в односторонньому порядку. У цій справі підрядник, незважаючи на наявність підстав для розірвання з ним договору, намагався отримати оплату, оскільки вважав, що припинення відносин відбулося пізніше за його власним рішенням, а замовник діяв недобросовісно. До того ж, підрядник намагався повернути сплачені в Україні податки. Хоча арбітраж ще не виніс рішення щодо розрахунку збитків, але принципове питання для замовника вирішене саме цим проміжним рішенням: його дії з розірвання контракту з підрядником визнані правомірними та добросовісними.
Цікавим був і кейс з інвестиційного спору проти України у зв’язку з забороною у 2009 р. грального бізнесу. Його особливість полягала в тому, що після винесення рішення ЄСПЛ у справі «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України», в якому фактично було визнано порушення державою її позитивних зобов’язань скасуванням відповідного закону, основним завданням у цій справі було зменшення суми стягнення з держави за позовом іноземного інвестора. Слід визнати, що спільними з іноземними колегами зусиллями нам вдалося довести майже втричі меншу порівняно з первинно заявленим розміром суму понесених інвестором збитків. Протягом цього року нас можна було побачити на багатьох спеціалізованих заходах як активних учасників. Ми багато спілкуємося з іноземними партнерами, беремо участь в обговоренні профільних законопроєктів, проводимо публічні заходи з арбітражної тематики. Вважаю, що для першого року практики це хороша динаміка роботи.
— Командна робота є основою успіху переважної кількості кейсів. Хто входить до вашої команди та на чому спеціалізується кожен з її членів?
— Члени команди мають різний досвід, що дозволяє нам всебічно оцінити перспективи та ризики справи та відповідно побудувати позицію для клієнта. Більшість з нас мають тривалу та активну адвокатську практику. Наявність відповідних навичок вельми допомагає у визначенні тактичних питань у веденні процесу, а знання судової практики дає змогу передбачати можливі перепони у виконанні арбітражних рішень в Україні. Безумовно, це також необхідна вимога для надання юридичних послуг щодо визнання та виконання арбітражних рішень, що потребує ведення окремого судового провадження. Більше того, після отримання рішення суду про визнання іноземного судового рішення або рішення міжнародного арбітражу нашими колегами з інших практик надалі нерідко надаються супутні послуги клієнту, наприклад, щодо практичного виконання арбітражного рішення шляхом стягнення сум заборгованості або банкрутства недобросовісного українського боржника.
Слід також відзначити глибокий експертний рівень нашої команди. Оскільки я є доктором юридичних наук та арбітром МКАС при ТПП України, мене неодноразово залучали як експерта з українського права у міжнародних справах, що вирішувалися арбітражем. Мій колега Максим Кодунов має неповторний досвід роботи з міжнародними справами, адже майже 5 років очолював департамент міжнародних спорів Міністерства юстиції України та відомий як сильний юрист-міжнародник, зокрема в інвестиційних спорах. Таке поєднання різного досвіду дозволяє нашій команді всебічно підходити до супроводу арбітражних спорів та бачити більше, ніж юристи з вузькою спеціалізацією.
— Якої стратегії розвитку практики ви притримуєтесь? Волієте залишатись закритою кастою професіоналів, що системно підвищують знання та навички, чи, навпаки, відкриті до розширення?
— Сказала б, що зазначені стратегії не суперечать одна одній. Нам якраз близький шлях, який поєднує обидві. Безумовно, ми докладаємо багато зусиль для покращення власних навичок, поглиблення знань та досвіду, які набуваємо як шляхом прямого навчання, так і в кожній справі, оскільки кожна з них має унікальний характер та свої особливості. Водночас ми розраховуємо на подальший активний розвиток арбітражної практики, який потребуватиме посилення команди новими перспективними молодими юристами. До речі, вже протягом цього року ми відкривали стажерам можливість отримувати перші навички роботи в арбітражній практиці, ділячись з ними власним досвідом.
— Сьогодні арбітраж — дуже популярний засіб альтернативного вирішення спорів. Існують інвестиційні, комерційні, морські арбітражі тощо. Розвитку яких спеціалізацій ви віддаєте перевагу?
— Наша спеціалізація в арбітражі, перш за все, пов’язана та базується на нашому попередньому досвіді як в широкому, так і у вузькому значенні. Первинна спеціалізація на комерційних та корпоративних спорах, спорах у банківському секторі, безумовно, стала основою для спеціалізації й у арбітражі. Зокрема, в нашому арсеналі — супровід комерційних спорів різного профілю, в т.ч. з такими інструментами, як договори поставки та купівлі-продажу, форвардні контракти та опціони, банківські гарантії. Декілька років поспіль ми залучені до супроводу спору в будівельному арбітражі за правилами ФІДІК. А останній рік був здебільшого присвячений супроводу зернових спорів, що розглядаються спеціалізованим арбітражем ГАФТА. Безумовним нашим інтересом також є інвестиційний арбітраж, в якому у нас є значні переваги порівняно з іншими українськими юридичними фірмами.
— Яке ваше бачення розвитку практики на 3–5 років?
— У нас амбітні плани. Не хотілося б говорити про конкретні цифри та показники, але маємо намір і надалі розвивати арбітражну практику та зробити її однією з основних для LCF Law Group, а арбітражну команду вивести в ряд провідних на українському просторі. Безумовно, роботи багато, але це тільки надихає та стимулює.
— На ринку юридичних послуг створення власної арбітражної практики є популярним рішенням для залучення нових клієнтів. Які конкурентні переваги арбітражної практики LCF Law Group?
— На мій погляд, рішення про створення нової практики зумовлюється не її популярністю, а здатністю команди надавати висококваліфіковану та організаційно складну юридичну послугу, яка охоплює не тільки глибоку аналітику, знання особливостей арбітражу в цілому та арбітражних проваджень за різними регламентами, знання іноземного права та навички роботи над спільними проєктами з іноземними партнерами. Неможливість забезпечити цю послугу саме на такому рівні приведе не до залучення нових клієнтів, а до репутаційних втрат. Тому для започаткування арбітражної практики потрібні відповідні передумови, фірма має бути здатна надавати послуги high level. Безумовно, при прийнятті рішення про виділення арбітражної практики ми виходили саме зі здатності команди працювати в цьому сегменті юриспруденції на такому рівні. Більше того, наш досвід у судовій практиці та наявність інших, «не процесуальних» команд дозволяє нам забезпечити багатоаспектність підходів у роботі з кожним кейсом: ми можемо не тільки вести сам арбітражний процес як радники, а й виступати експертами з різних питань, що потребують спеціальних знань. Я та наші юристи неодноразово виступали експертами з українського права у провідних арбітражних інститутах, таких як ICC, LCIA, SCC.
— Чи існують, на Вашу думку, в Україні перспективи створення міжнародного арбітражного суду рівня Парижа, Стокгольма чи, принаймні, Гонконга?
— Безумовно, хочеться дати ствердну відповідь на таке питання. Потенційно ми можемо запровадити в Україні найкращі стандарти арбітражної практики. Питання в іншому: який час ми маємо присвятити та що маємо зробити для цього? Зараз вітчизняна арбітражна спільнота здебільшого складається з молодих, амбітних юристів з прекрасними знаннями, які намагаються зробити Україну звичним місцем арбітражу для іноземних партнерів та інвесторів. Їх ініціативи, зокрема Асоціації правників України та Української арбітражної асоціації, щодо підвищення рівня підготовки юристів-арбітражників, обміну досвідом з іноземними колегами дають надію, що Україна увійде до рейтингу країн з високим рівнем розвитку арбітражу та його підтримки державою. Також хочеться відзначити кроки МКАС при ТПП України у цьому напрямку — цього року він уперше рекомендований авторитетним міжнародним виданням у сфері арбітражу The Global Arbitration Review (GAR) як арбітражний інститут Східної Європи, який гідний уваги.
— Як Україні убезпечити себе від нових позовів в арбітражах?
— Убезпечити себе від позовів в арбітражі можна лише одним шляхом — виконуючи взяті на себе міжнародні зобов’язання. Це не «рецепт», а шлях, яким Україні слід іти.
— Не секрет, що рівень правосуддя в Україні заважає залученню нових інвестицій. Чи здатна розбудова національних арбітражних інституцій зменшити рівень цього негативу?
— На мій погляд, слід змістити акценти. Залученню іноземних інвестицій сприяє не кількість арбітражних інституцій в державі, а стабільність та прогнозованість національного законодавства та якість захисту прав інвесторів, який надається як судами, так і арбітражами. Сторони спору і зараз можуть обрати будь-який арбітраж, і не тільки український, або утворити в Україні ad-hoc (разовий) арбітраж для вирішення конкретного спору, або визначити місце проведення арбітражу в Україні, навіть якщо адміністрування розгляду спору буде здійснюватися іноземною арбітражною інституцією. Тобто проблема не в кількості арбітражних інституцій. Важливіше для бізнесу питання щодо кола спорів, які вони можуть передати на вирішення арбітражу, та ставлення держави до визнання та виконання арбітражних рішень. Якщо стосовно обох цих питань Україна буде демонструвати позитивний вектор розвитку, впевнена, іноземні інвестори будуть легше приймати рішення про спрямування своїх капіталів в Україну.