Людмила КУСА, керівниця практики вирішення спорів, партнерка Gracers Law Firm, не розділяє лідерство на жіноче та чоловіче і вважає, що головна риса лідера — це казати правду і водночас давати віру в завтрашній день. Про юридичний ринок, роботу компанії під час повномасштабної війни, виклики, які стоять сьогодні перед партнером, та вміння працювати за будь-яких обставин, про зростання у війну кількості сімейних спорів, підтримку власної команди, мрії та плани — в інтерв’ю для ЮГ.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Яке лідерство необхідне зараз Україні? Чому це важливо?
— Насправді я б не розділяла лідерство на якісь види, а зазначу, що лідерство як таке необхідне нашій країні, яка переживає дуже непрості часи. Однак оскільки в суспільстві є певна розгубленість щодо того, що нас чекає завтра, то, на мою думку, необхідні люди, які вміють не тільки надихати, а й при цьому казати правду.
Ми всі очікували, що війна — це ненадовго, а вийшло так, що вже другий рік живемо в іншій реальності, де стан речей далекий від того, щоб можна було вважати своє життя щасливим.
Тому лідери, які вміють казати правду і при цьому дають віру в завтрашній день, дуже необхідні Україні.
— Які риси, на вашу думку, сьогодні асоціюються з лідерством на юридичному ринку?
— Це передусім сила духу.
— Які головні виклики ви як партнерка маєте на порядку денному?
— Один із таких викликів — можливість приділяти достатньо часу команді. Я маю звичку інколи з головою занурюватися в проєкт, яким займаюся, а роботу з командою відсунути на другий план. Декілька місяців тому я зрозуміла, що це неправильно. Передусім увагу потрібно приділяти тим, з ким ти працюєш. Тому зараз працюю над собою в цьому аспекті: вивчаю питання налаштування роботи з командою, читаю відповідну літературу. Моє завдання сьогодні — створити максимально комфортні умови для тих, з ким я працюю, щоб кожен ходив на роботу із задоволенням. Маю надію, що це мені вдасться.
— Яким був 2023 рік для юридичного ринку України? Як він змінився від початку повномасштабної війни?
— Таким самим, як і для усіх сфер нашого життя. Адаптивним. Ми вже звикли до нових реалій, але в 2023 році все ще вчилися в них жити.
На мою думку, основна зміна полягає в кадрах. Багато людей покинули країну, наша команда теж стала меншою внаслідок цього. Юридичні компанії потребують працівників, і на ринку відчувається кадровий голод.
Радує те, що з’являється багато молодих юристів, які ще навчаються на перших курсах університетів, але вже приходять влаштовуватися навіть на неповний робочий день.
— Що найскладніше було у вашій роботі під час війни? Як адаптувалися та вистояли? Розкажіть, будь ласка, про свій досвід.
— Для мене все ще триває адаптація. Під час війни, особливо після нічних атак на Київ, складно іноді навіть думки до купи вранці зібрати. А робота адвоката вимагає від тебе максимальної зібраності. Я не можу сказати про себе, що я адаптувалася до тих умов, у яких ми живемо, або вистояла, радше навпаки — часто буваю не в настрої, ще частіше — втомлена і розбита. Єдине, що для себе точно зрозуміла, що треба передусім рятувати себе і допомагати собі, а потім вже іншим.
Важливо давати собі час на відпочинок, займатися спортом, подорожувати. Такі ніби прості речі дають змогу привести тіло і розум до ладу, дають ресурс, щоб знову допомагати іншим людям.
— Ви керівниця практики вирішення спорів. Розкажіть про власні цікаві проєкти 2023 року. На яких напрямах зосередилися зараз?
— Власні проєкти в минулому році у мене — це тільки кримінальні провадження, на цьому напрямі я і зосереджена. Якщо говорити про проєкти, якими керую і над якими працює команда, то в рази збільшилася кількість сімейних спорів, особливо з елементами криміналу. Все частіше колишнє подружжя подає одне щодо одного заяви про вчинення кримінального правопорушення. Все частіше предметом сімейних спорів стають діти, які опинилися з одним із батьків за кордоном, а інший із батьків вимушений добиватися хоч якогось спілкування з дитиною.
— Чи є чіткий план, що потрібно робити далі? Як працює команда зараз?
— Чіткий план у таких умовах, у яких ми нині живемо, на мою думку, неможливий. Все змінюється й адаптується під конкретні обставини. Команда працює злагоджено, і це головне. У планах — збільшувати команду, кількість практик.
— Коли ви думаєте про Україну в перспективі 10 років, якою є для вас ідеальна країна?
— Точно та, в якій немає війни. Це країна, де поважають і дотримуються прав людини. Це держава, яка дбає про своїх громадян, особливо про тих, хто втратив на цій війні рідних, свій дім.
— Ми сьогодні говоримо про жіноче лідерство. У чому зараз ваші суперсила та потенціал? Що вас мотивує? Як тримаєте баланс і відновлюєте сили?
— Суперсила зараз — у вмінні працювати за будь-яких обставин. Попри те, що через нічні обстріли сон може бути близько двох годин, зібратися і провести зустрічі, взяти участь у судових засіданнях, вивчити матеріали справ, написати між цим апеляційну скаргу, провести нараду та заслухати поточний стан проєктів.
Тримаю баланс завдяки спорту, зустрічам із друзями, подорожам.
— Наскільки жінки готові зараз до жіночого лідерства? Чи є сьогодні стереотипи і штампи (або система упереджень) у професії? Які найпоширеніші? Чи відчуваєте це на собі? Які є бар’єри у професії загалом?
— Я не розділяю лідерство на жіноче та чоловіче. Жінки є прекрасними лідерками, зокрема і в юридичній професії. Раніше я б могла сказати, що є стереотип, що молода жінка-адвокатка і солідний чоловік з бородою — адвокат — це два різних адвокати в очах клієнта. Мені доводилося стикатися з тим, що на першій зустрічі клієнт міг мене запитати про мій вік, про те, де навчалася, і чому його справу доручають саме мені, такій молодій адвокатці. Але це поодинокий випадок, переважно такі стереотипи вже відійшли в минуле. Зараз на собі я їх не відчуваю.
Бар’єрів у професії немає жодних, якщо сам собі їх не ставиш.
— Якими життєвими цінностями ви керуєтеся у професійному житті? Що для вас є цінним? Що категорично недопустимо?
— Передусім це повага до себе, до клієнта, до опонентів.
Категорично недопустимим як у професійному, так і в повсякденному житті для мене є хамство в будь-якому його прояві.
Також незрозумілою та неприйнятною для мене є поведінка колег, які шкодять своїм клієнтам. Нещодавно я стикнулася із ситуацією, де була можливість мирним шляхом вирішити спір, що виник між сімейною парою, яка разом прожила майже 30 років. Але дії адвоката, який представляв іншу сторону, призвели до того, що таке врегулювання стало неможливим. Мене ця ситуація на декілька днів змусила думати про те, наскільки важливим для адвоката є розуміння того, що саме хоче отримати клієнт у кінцевому результаті. Та як важливо, щоб цінності адвоката збігалися з цінностями клієнта. Адже, з одного боку, ти можеш докласти усі свої зусилля і завершити спір мирно, де кожна зі сторін залишиться при своїх інтересах, з іншого — дати клієнту пораду, що найкращий вихід — це судові спори, які будуть тягнутися роками, а ще можна кримінал на опонента відкрити і шкодити йому весь цей час.
Так ось, я вкотре зрозуміла, що другий варіант не про мене і не про мої цінності. Я з тих, хто обирає перший.