Кожен суб’єкт господарювання має справу із земельними відносинами, які мають особливу специфіку як правового регулювання, так і податкового та бухгалтерського обліку. Тож Офіс великих платників податків ДПС нагадав про особливості нарахування та сплати земельного податку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ФОП - платник єдиного податку отримав кошти за видами діяльності, що не зазначені у ЄДР: що з ЄСВ?".
Зазначається, що для юридичних осіб наймовірніша нагода стати власником землі - отримати її внаслідок укладення цивільно-правового договору, тобто насамперед через купівлю-продаж, міну чи дарування. Відчуження можливе й внаслідок інших правочинів, що передбачають перехід права власності, наприклад ренти.
Підприємства комунальної та державної форми власності не виступають власниками ділянок, якими користуються оскільки ті перебувають у відповідній власності й ними розпоряджаються відповідні органи влади.
Зокрема, земельна ділянка як об’єкт права власності включає у себе частину земної поверхні з установленими межами та певним місцем розташування. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу України). З цього випливає необхідність внесення до бюджету плати за землю.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ПКУ).
Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб прописані у п. 282.1 ПКУ.
Так, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (абзац 2 п. 286,5 ПКУ).
Також платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ПКУ).
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПКУ).
За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 286.4 ПКУ).
Для виправлення помилок, допущених у податковій декларації на поточний рік, суб’єкт господарювання може подати уточнюючу податкову декларацію з уточненням показників як за місяці, строк сплати податкових зобов’язань за якими минув, так і за місяці, строк сплати за якими не настав.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ПКУ).
Так, змінами, внесеними Законом України від 16.01.2020 року № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", встановлюється можливість визначення податкових зобов’язань з плати за землю на підставі невнесених до державних реєстрів правовстановлюючих документів за земельні ділянки та уточнюється порядок нарахування та надсилання контролюючим органом фізичним особам сум плати за землю.
Нагадаємо, збільшились штрафи за порушення термінів зберігання первинних документів.