Прокурор та законні представники потерпілої дитини оскаржили до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалу апеляційного суду, якою їхні апеляційні скарги були залишені без задоволення. Згідно з вироком райсуду особа, яка обіймала посаду вихователя дошкільного навчального закладу (ясла-садок), була засуджена за те, що вона, неналежно виконуючи свої посадові обов’язки щодо охорони життя та здоров’я вихованців через несумлінне ставлення до них, залишила дітей без нагляду на ігровому майданчику, внаслідок чого одна дитина, впавши на кріплення спинки стільчика, отримала тяжкі тілесні ушкодження (ч. 2 ст. 137 КК України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Обмеження органом місцевого самоврядування режиму роботи закладу сфери обслуговування, - позиція КАС ВС".
Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Зазначється, що цим самим вироком іншу особу, котра обіймала посаду завідувачки ДНЗ, визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України, та виправдано у зв’язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги законних представників дитини та прокурора, а за апеляційною скаргою цивільного відповідача – ДНЗ вирок суду першої інстанції скасував у частині вирішення цивільного позову та призначив новий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.
Зокрема, у касаційній скарзі прокурор та представники дитини зазначили, що вважають виправдання завідувачки незаконним і необґрунтованим, оскільки її винуватість повністю доведена доказами обвинувачення, саме вона згідно з чинним законодавством відповідала за створення безпечних умов навчально-виховного процесу та повинна була, зокрема, обмежити доступ до ігрового майданчика чи небезпечного обладнання.
Як установив ККС ВС, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду, а також залишив поза увагою доводи апеляційної скарги представників потерпілої щодо невідповідності змісту вироку суду першої інстанції вимогам ст. 374 КПК України, оскільки в ньому не наведено формулювання обвинувачення, яке пред’явлене завідувачці ДНЗ й визнане судом недоведеним.
Крім того, апеляційний суд не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора та представників потерпілої про безпідставність виправдання завідувачки ДНЗ, дійшовши необґрунтованого висновку про законність у цій частині вироку суду першої інстанції.
Отже, апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, адже ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду щодо виправдання завідувачки ДНЗ і призначив у цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Водночас він зауважив, що під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
З постановою ККС ВС у справі № 524/8385/17 (провадження № 51-2788км20) можна ознайомитися за посиланням.
Нагадаємо, КАС ВС розглянув справу щодо відрахування до держбюджету частини чистого прибутку держпідприємствами.