Протягом 8-ми років в Україні триває збройна агресія Російською Федерації. За цей час українські правоохоронні органи неодноразово проводили розслідування кримінальних проваджень стосовно військовослужбовців. Наразі розслідуванням військових злочинів займається ДБР. Проте частою проблемою таких кримінальних проваджень була відсутність розуміння слідчими й прокурорами військової специфіки та проблем, з якими військові зіштовхуються на лінії зіткнення. Водночас з боку військових часто виникає непорозуміння щодо того, як слідчі дії стосовно них можуть проводити особи, які «не нюхали пороху». Тож створення в Україні правоохоронного органу, який проводив би слідство в межах військової юстиції, назріло вже давно. 15.02.2022 р. народні депутати України подали до парламенту законопроєкт №6569-1 «Про Військову поліцію». Він є альтернативним до раніше поданого законопроєкту №6569 «Про Державне бюро військової юстиції». Спробуємо розібратися, чи існують суттєві відмінності між проєктами, чи альтернативна версія була створена «для галочки».
Відмінність визначень
Це перше, що впадає в око під час порівняння законопроєктів. Для визначення Військової поліції застосовується звичне для державних структур поняття «центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом». Однак для Державного бюро військової юстиції (далі – ДБВЮ) законотворець підібрав чомусь доволі дивне поняття «центральний правоохоронний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом». Тут варто зазначити, що поняття «центральний правоохоронний орган» не зустрічається в жодному законі, що визначає діяльність всіх правоохоронних органів України, які наразі існують. Чи означає це, що поняття «центральний» має піднести статус ДБВЮ над іншими правоохоронними органами, які за визначенням є просто «центральними органами»? Питання залишається відкритим.
Відмінність у поширені юрисдикції
Також проєкти мають відмінності щодо суб’єктів, на які поширюватиметься їхня юрисдикція у забезпеченні законності та правопорядку. В обох є згадка про Збройні Сили України та інші військові формування, проте надалі суб’єктний склад відрізняється. ДБВЮ здійснюватиме державний нагляд (контроль) за діяльністю Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також військово-цивільних та військових адміністрацій. Перелічені вище суб’єкти відсутні в альтернативному проєкті закону. Військова поліція здійснюватиме спеціальні превентивні заходи щодо Міністерства оборони України, органів управління силами й засобами, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони, згадка про які відсутня вже в основному проєкті.
Місце в системі державних органів
Якщо ДБВЮ передбачається як незалежний правоохоронний орган, то діяльність Військової поліції планується спрямовувати та координувати через Кабінет Міністрів України та Міністра оборони України. Частково це створює конфлікт інтересів з боку Міністра оборони України, адже Військова поліція має забезпечувати законність та правопорядок в його профільному міністерстві.
Відмінність завдань
Основним завданням як для ДБВЮ, так і для Військової поліції є попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття злочинів, кримінальних проступків, що належать до питань військової юстиції. Однак до завдань ДБВЮ планується включити протидію диверсійним проявам та злочинам терористичної спрямованості, а також забезпечення охорони та оборони арсеналів, баз і складів Збройних Сил України та інших військових формувань. Така логіка автора є як мінімум дивною, а як максимум – нерозумною. Адже протидія тероризму – це одне з головних завдань Служби безпеки України, а для охорони військових арсеналів існують окремі підрозділи ЗСУ. Сумнівно, що дублювання цих функцій з боку ДБВЮ підвищить обороноздатність та безпеку в країні. Навпаки, це закладає чергову колізійність норм та повноважень між державними відомствами.
Відмінність вимог до посади Голови відомства
Основний законопроєкт встановлює віковий ценз для Голови ДБВЮ – 35 років, придатність для військової служби та здатність виконувати службові обов’язки на посадах осіб офіцерського складу. Натомість альтернативний проєкт закону не має вікових обмежень, проте встановлює обов’язкову наявність юридичної освіти за ступенем не нижче ніж спеціаліст (магістр), стаж роботи за спеціальністю не менше ніж 10 років та досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади не менше 6 років. Голова Державного бюро призначається строком на 5 років, а Голова Військової поліції – на 7 років. З позиції професійних компетенцій, тут виграє альтернативний законопроєкт.
Військова поліція vs Військова поліція
Як не дивно, обидва законопроєкти передбачають створення військової поліції. Однак якщо в альтернативному законопроєкті це саме назва правоохоронного органу, то в основному – це лише структурний підрозділ ДБВЮ. Передбачається, що він здійснюватиме дізнання кримінальних проступків, забезпечуватиме громадський порядок у військових частинах, конвоюватиме та охоронятиме військовослужбовців на гауптвахтах і дисциплінарних батальйонах та виконуватиме інші функції, не пов’язані з проведенням слідчих дій.
Військовий аудит
Також основний проєкт передбачає створення у структурі ДБВЮ підрозділу військових аудиторів. Вони здійснюватимуть фінансовий аудит, перевірку і моніторинг державних закупівель щодо виконання оборонного замовлення, контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів військовими формуваннями та підприємствами оборонно-промислового комплексу. Враховуючи часті випадки корупційних дій та зловживань з боку окремих військових керівників, логічно, щоб стежили не тільки за правопорядком, але й за фінансами. Варто нагадати, що одна з корупційних оборудок у сфері оборонно-промислового комплексу вартувала п’ятому Президенту переобрання на посаду.
Замість підсумків
Як бачимо, між двома законопроєктами існує чимало відмінностей. Оцінку, який з них кращий, має надати профільний комітет парламенту, а також представники Міністерства оборони України, Збройних Сил України та правоохоронних органів, що наразі здійснюють розслідування у сфері військової юстиції. На мою суб’єктивну думку, рівень нормопроєктуальної техніки альтернативного законопроєкту є значно вищим від першочергового. Нам тільки залишається чекати, який з них підтримують народні депутати та чи підтримають взагалі…
Також читайте на цю тему: Чи буде в Україні Державне бюро військової юстиції?