У період з 01.01.2020 року до 01.05.2020 року, навіть в умовах карантину, судами України було винесено 11 вироків у справах про жорстоке поводження з тваринами, з яких 2 – за наслідками перегляду справи в апеляційній інстанції. Станом на 01.05.2020 року з цих вироків вже 6 набули законної сили.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «У Раді зареєстрували законопроект про ветеринарну медицину за стандартами ЄСі».
Сьогодні в нашій державі випадків жорстокого поводження з тваринами значно більше, аніж вироків та адмін постанов про притягнення до відповідальності живодерів чи навіть відкритих кримінальних проваджень. В першу чергу, на статистику впливає те, що потерпілі та свідки не завжди звертаються до поліції через різні причини, що, своєю чергою, не дає змоги сформуватися позитивній практиці притягнення кривдників до відповідальності, підвищити ефективність роботи поліції, яка не завжди демонструє гарні результати, та судів у згаданому напрямку. Доведення кримінального провадження до суду справедливо вважається справою складною, проте реальною, про що найкраще свідчить новітня судова практика.
Нагадаємо: за жорстоке поводження з тваринами законодавство України передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність, яка розмежовується залежно від характеру діяння та наслідків вчиненого. За ч. 1 ст. 89 КУпАП передбачена санкція у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я, тобто від 3400 до 5100 гривень. Стаття 299 КК України передбачає покарання від арешту на строк до шести місяців до позбавлення волі на строк до 8 років.
Призначені покарання
До обвинувачених у 2020 році застосовувалися штраф, позбавлення волі на строк один та п’ять років, арешт строком на 3 місяці. Серед судових рішень виділяється вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.03.2020 року, за яким засудженому за ч. 1 ст. 299 КК України було призначено покарання, яке санкція ст. 299 КК України не містить, а саме – штраф. У цій справі суд перейшов до іншого, більш м`якого виду основного покарання в виді штрафу в розмірі, більшому за мінімальний на підставі ст. 69 КК України. Вирок ще не набув законної сили та сподіваємось, що прокуратура подасть апеляційну скаргу.
«Умовні» вироки
Чотири засуджених з 11 були звільнені від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, 3 особи – з випробуванням тривалістю 2 роки, в інших справах покарання призначалось без випробування. З першого погляду може здатися несправедливою така кількість вироків з випробуванням, особливо, коли 1 або 2 роки випробувального терміну замінюють позбавлення волі протягом 5 років. Водночас, якщо ознайомитися зі статистикою звільнення від покарання з випробуванням по іншим категоріям злочинів, процент таких звільнень складає не менше 40%, а при першому притягненні до кримінальної відповідальності – в рази більше. Навіть якщо злочинці отримують умовні терміни, це стимулює їх до законослухняної поведінки, оскільки перебування на звільненні покарання з випробуванням передбачає можливість отримання реального строку у випадку порушення правил, а суспільству дозволяє ідентифікувати суспільно-небезпечних осіб та, можливо, уникнути наступної справи «Дніпропетровських маніяків».
Наприклад, у цій цьогорічній справі кривдник спочатку був засуджений умовно за жорстоке поводження з тваринами, а потім за сукупністю вироків отримав реальний строк у 5 років позбавлення волі.
Застосування запобіжних заходів на час слідства
Практики щодо застосування до обвинувачених запобіжних заходів у цих справах майже немає, оскільки такі заходи зазвичай не застосовуються у справах, які стосуються тільки жорстокого поводження з тваринами. Тобто обвинувачених не визнають такими, які мають реальні ризики не виконання процесуальних обов’язків.
Докази, які використовувались
Судово-ветеринарна експертиза з вироків 2020 року проводилась тільки у даній справі, що є нормою, оскільки її проведення є виправданим, коли сукупність інших доказів за відсутності експертних знань не дає можливості встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Водночас, вчасне проведення експертизи дозолить уникнути ризиків у майбутньому, хоча не є обов’язковим. Серед використаних слідством доказів – протоколи патологоанатомічного розтину трупа тварини (саме його дуже важливо провести вчасно), висновок судово-психіатричної експертизи, показання обвинуваченого/ної, свідків та потерпілої/го, протокол огляду місця події, серед речових доказів – знаряддя вчинення злочину.
На останок, нагадаємо, що дуже часто саме тварини стають першими жертвами правопорушників, об’єктами девіантної поведінки демонстрації сили та залякування. Особи, які жорстоко поводяться з тваринами, схильні також до насильства щодо членів своєї родини. У дослідженні «Refining the Link Between Animal Abuse and Subsequent Violence» проаналізовано поведінку сорока чотирьох серійних вбивць, за наслідками якої, зроблено висновки, що 73% травмували або вбивали тварин у дитинстві чи підлітковому віці до того, 55% – також катували тварин. У даному вироку 2020 року, особа демонструвала насилля і до тварин, і до людей (раніше була засуджена за ст. 121 КК України «Тяжкі тілесні ушкодження»).
Якщо вам стало відомо про жорстоке поводження – телефонуйте 102, також поради у таких випадках ви знайдете у довіднику, доступному для завантаження тут.