В Одесі погасили поштову марку, присвячену авторові визначення «геноцид» – польсько-американському юристу єврейського походження Рафалу (Рафаелю) Лемкіну.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це «Юридичній Газеті» розповів директор відкритого цього року в Одесі Музею геноцидів «Територія пам’яті», історик і дослідник геноциду євреїв у Другу світову війну Павло Козленко. Випуск марки присвячено 76-й річниці ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН у Парижі Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
«На жаль, в Україні нечасто згадують видатну особистість Лемкіна, професійна спадщина якого втілена насамперед у Конвенції про геноцид. Немає навіть вулиці на його честь. Тож нехай марка стане першим кроком до відновлення історичної справедливості для України, яка потерпає від геноцидної війни росії», – зазначив Павло Козленко.
Також він розповів, що дизайн марки розробили самостійно, випустили обмеженим тиражем, а розповсюджуватимуть також самотужки. Зібрані кошти направлять на літературу, що поповнить фонд одеського Музею геноцидів.
Батьки Рафала Лемкіна та члени його великої родини загинули у варшавському гетто, концтаборах, на маршах смерті. Видана в 1944 році книга Лемкіна «Правління Осьових сил в окупованій Європі: закони окупації, аналіз правління, пропозиції до змін» стала чи не найпершим аналізом злочинних діянь нацистського режиму. «Документальним і критичним звітом про німецькі окупаційні заходи» визнавав наукову роботу Рафаеля Лемкіна інший видатний правник і сучасник Лемкіна – Герш Лаутерпахт.
У документальній книзі про скоєні нацистами масові вбивства євреїв як форму політики Лемкін вперше представив термін «геноцид». І хоча відповідний розділ зайняв усього 16 з 670 сторінок, решту свого життя Рафал Лемкін зосередив виключно навколо концепту геноциду. Лемкін невтомно лобіював включення терміну «геноцид» до Нюрнберзького процесу.
Коли 30 вересня та 1 жовтня 1946 року лорд-суддя Міжнародного військового трибуналу у Нюрнбергу Джеффрі Лоуренс виголошував рішення суду, слово «геноцид» у ньому було відсутнє. Однак термін Лемкіна був використаний Верховним національним трибуналом Польщі у судовому процесі 1949 року над одним із керівників нацистського окупаційного режиму в Польщі Артуром Ґрейзером.
Не було б Лемкіна — не існувало б і Конвенції про геноцид. Прагнучи кодифікації злочину геноциду в міжнародному праві, юрист майже самотужки розробив міжнародний багатосторонній договір, яким геноцид проголошувався міжнародним злочином.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1948 року.