23 вересня 2024 року делегація України на чолі з агентом України, Послом з особливих доручень МЗС України Антоном Кориневичем розпочала представлення позиції України на усних слуханнях в Арбітражному трибуналі у справі щодо прав України як прибережної держави в Чорному і Азовському морях та у Керченській протоці (Україна проти росії). Про це повідомила пресслужба МЗС України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Війна та шкода для довкілля: чи можна притягнути росію до відповідальності".
Справа, позов у якій було подано Україною у 2016 році, стосується порушення росією основоположних принципів морського права – права на транзитний прохід, свободи судноплавства, зобов’язання щодо захисту підводного навколишнього середовища та підводної культурної спадщини.
За інформацією МЗС, слухання в Палаці Миру в Гаазі триватимуть до 5 жовтня 2024 року та є конфіденційними для громадськості за винятком вступного та заключного виступів агентів сторін у спорі.
У міністерстві вказали, що робота делегації України в Гаазі впродовж наступних двох тижнів має на меті відновити справедливість для України в галузі морського права, а також оприлюднили вступне слово Антона Кориневича:
"1. Пане Президенте, шановні члени Трибуналу, для мене велика честь сьогодні виступити перед вами як Агент України.
2. Ми тут перед вами, щоб розглянути серйозні питання відповідно до Конвенції ООН з морського права (ЮНКЛОС). Ми тут, щоб розглянути питання про дотримання основних принципів цієї Конвенції – свободи судноплавства, права на транзитний прохід, захисту навколишнього середовища та підводної культурної спадщини. Російська Федерація вирішила не поважати ці фундаментальні принципи морського права. Як українці, ми неодноразово стикалися з такою поведінкою росіян – це країна, яка вважає, що вона вище права і може грати за власними правилами.
3. Україна вважає, що міжнародні спори мають врегульовуватись мирним засобами. Україна тут, у легендарному Палаці Миру, щоб домогтись справедливості та відповідальності. Прагнення до справедливості та відповідальність є частиною Формули миру Президента Зеленського. Україна та її народ заслуговують на відновлення справедливості.
4. У цій справі Україна доводить численні порушення Росією морського права та демонструє, що Росія не має права переписувати морське право. Держави-учасниці узгодили ЮНКЛОС як конституцію морів. Кожна держава-учасниця, включно з Російською Федерацією, повинна дотримуватися її положень.
5. Коли Україна подала позов у цій справі в 2016 році, неповага Росії до міжнародного права вже була очевидною. Росія почала будувати так званий «Керченський міст». Вона почала переслідувати судна під іноземним прапором. Вона захопила бурові установки під прапором України. Вона привласнила дорогоцінну підводну культурну спадщину. Росія також незаконно окупувала Крим і розширила свою агресію на інші регіони України, що є ще одним свідченням неповаги до України та міжнародного права.
6. Я стою перед вами у 2024 році, коли агресія Росії та кричуще нехтування нормами міжнародного права призвели до бомбардувань, ракетних обстрілів і атак безпілотників на українські міста та села, на пологові будинки, школи та портову інфраструктуру в Одесі – критично важливому для експорту зерна порті. Повномасштабне вторгнення та звірства Росії починаючи з лютого 2022 року розглядатимуться в рамках інших відповідних формувах. Але ці два випадки порушень – незаконне повномасштабне вторгнення Росії та порушення Росією ЮНКЛОС в Азовському, Чорному морях і Керченській протоці – мають щось фундаментально спільне. Обидва випадки відображають зневагу Росії до міжнародного права, її намагання повернутися до часів Радянського Союзу, ба навіть до часів Російської імперії.
7. Але Україна ніколи не повернеться в той час. Згідно з ЮНКЛОС, усі держави мають право на свободу судноплавства, зобов’язані захищати підводне навколишнє середовище та зобов’язані поважати спільну культурну спадщину людства. Як зазначено у Статті 89, «жодна держава не має права претендувати на підпорядкування будь-якої частини відкритого моря своєму суверенітету». Це прості положення, які цей Трибунал покликаний застосовувати.
8. В основі цього спору є прості запитання: чи може одна держава в односторонньому порядку виключити велику водойму — ціле море — з-під правового регулювання ЮНКЛОС? Цього тижня Україна продемонструє, що відповідь на це запитання має бути лише «ні».
9. Море, яке Росія намагалася привласнити – це, звичайно, Азовське море. Воротами в це море є Керченська протока. Ця міжнародна протока з’єднує Азовське море з Чорним морем, іншою водоймою, яка розглядається в рамках цього спору. Керченська протока тисячоліттями використовувалася як шлях торгівлі, подорожей і культурного обміну греками, римлянами, візантійцями та багатьма іншими народами. У наш час десятки тисяч суден щороку проходили через протоку. Вона забезпечує доступ до Маріуполя та Бердянська, важливих портів на сході України, які протягом десятиліть забезпечували промислове серце України основними товарами та слугували центрами експорту української сталі та корисних копалин.
10. Російська Федерація незаконно побудувала постійну перешкоду для проходу через цей життєво важливий морський шлях – надзвичайно низький міст. Міст, що нижчий, ніж вказано в результатах російських досліджень; нижчий, ніж того вимагають власні комерційні інтереси Росії; і нижчий за будь-який інший міст, що сьогодні збудований чи навіть запропонований для побудови над міжнародною протокою. Через нього деякі з основних класів суден, які використовуються в міжнародній торгівлі, більше не можуть проходити через протоку. Ці судна перевозили українську сталь, зерно та інші продукти харчування до решти світу. Сьогодні цей міст не тільки перешкоджає транзитному проходу, але й використовується Росією для постійного переправлення озброєння на територію Кримського півострову.
11. Бажаючи заволодіти Азовським морем і Керченською протокою, Росія побудувала великі ворота біля їх входу, щоб обмежити міжнародне судноплавство, пропускаючи в основному свої невеликі річкові судна. Зараз Росія розглядає Керченську протоку, Азовське море і, можливо, навіть частини Чорного моря, як свої власні води. Росія хоче, щоб ці води розглядалися як частина її імперії 21 століття. І хоча ви почуєте, як російські експерти кажуть, що Азовське море схоже на озеро чи річку, Україна рішуче відкидає ці заяви, і цей Трибунал теж має їх відкинути. Азовське море - не озеро і не дельта невеликої річки. Це понад 37 000 квадратних кілометрів напівзамкнутого моря. Міст незаконний, і його необхідно демонтувати. Прохід через Керченську протоку має бути аналогічним тому, щодо був до початку цієї незаконної перешкоди судноплавству.
12. В основі цього спору є й інші прості запитання. Чи може Росія побудувати міст — а також трубопровід і підводний кабель — без оцінки впливу на підводне навколишнє середовище у цій протоці та двох унікальних напівзамкнутих морях, які вона з’єднує? Чи можуть дії Росія загрожувати безцінними артефактами, дозволяючи аматорам проводити маніпуляції з залишками стародавніх кораблів, а також проводячи фотозйомки, зокрема за участі голови російської держави? Знову ж таки, відповідь на ці запитання має бути лише «ні».
13. На відміну від Росії, Україна відійшла від минулого. З моменту розпаду Радянського Союзу Україна як незалежна держава вважа’ ЮНКЛОС основою для наших відносин у морській сфері. У 1992 році ми передали в ООН координати вихідних ліній для вимірювання територіального моря України та виключної економічної зони в Азовському морі. Загальновідомо, що після розпаду Радянського Союзу Україна залишалася під тиском свого більшого за розмірами сусіда, метою якого є збереження радянського статусу-кво. Наприклад, під час підписання Договору про Азовське море в 2003 році Росія загрожувала територіальній цілісності України, будуючи дамбу у Керченській протоці, що з’єднує український острів Тузла з російським Таманським півостровом. У тексті договору не зазначено, що Україна погодилася на поводження з Азовським морем в радянській спосіб. Навпаки, текст договору свідчить про бажання України рухатись уперед, а сам договір мав стати основою для майбутньої угоди щодо належного використання Азовського моря. На жаль, Росія ніколи не збиралася співпрацювати з Україною. Росія незаконно бере те, що хоче, переписує міжнародне право на свій смак, а потім вимагає, щоб трибунали, подібні до цього, визнавали все, що вона каже. Росія діє як завжди.
14. Справа України стосується морського права, і тільки морського права. Але навіть якщо протягом наступних двох тижнів ми зосередимося на конкретних фактах цієї справи, саме Росія намагатиметься відвернути увагу Трибуналу від своєї протиправної поведінки перед повномасштабним вторгненням у лютому 2022 року. Росія буде говорити про «зміну обставин»; про новий «територіальний спір» щодо узбережжя Азовського моря. Коли ви чуєте про нібито «зміну обставин» у Маріуполі, вам треба розуміти, що це означає облогу Росією цього портового міста з півмільйонним населенням. Протягом двох місяців, трьох тижнів та п’ятьох днів Росія знищила 90 відсотків житлових будинків Маріуполя і вбила тисячі людей. Коли ви чуєте про нібито «територіальний спір» на сході та півдні України, вам треба розуміти, що цей «спір» побудований на жорстокості: різанині в Бучі, тортурах у незліченний кількості міст від Харкова до Херсона, незаконній депортації понад 20 000 дітей, знищенні енергетичної та опалювальної інфраструктура в розпал зими. На морі цей нібито «спір» – це блокада експорту зерна, спрямована здебільшого не проти українців, а проти тих, хто споживає наші експортовані продукти харчування та сільськогосподарську продукцію.
15. Хоча я та мільйони українців живемо цією війною щодня, протиправна поведінка, про яку йдеться у цій справі, передує повномасштабному вторгненню Росії у 2022 році. Повномасштабне вторгнення не впливає на юрисдикцію Трибуналу розглядати цю справу. Росія просить вас дозволити їй отримати вигоду задля прикриття своєї попередньої протиправної поведінки наступною. Чи може країна в односторонньому порядку змінити відповідний період часу, що розглядається у спорі, намагаючись використати свої імперіалістичні зазіхання й уникнути відповідальності за морським правом? І знову відповідь може бути лише «ні».
16. Давайте повернемося до морського права та фактів цієї справи. Ми вже говорили про російський міст через Керченську протоку. Росія перешкоджала проходу через Керченську протоку та судноплавству в Азовському морі й іншими способами. Вона направила озброєних людей зі своєї прикордонної служби для перевірки понад 1600 суден, що прямують в Україну, набагато частіше, ніж судна, що прямують до Росії. Вона затримувала судна, які прагнули пройти транзитом до українських портів Азовського моря, на 40 годин, тоді як судна, що прямували до Росії, лише на 3 години. Вона самовільно забороняла прохід через Керченську протоку суднам іноземних держави протягом 6 місяців. Росія запровадила режим обов’язкового одностороннього проходу в Керченській протоці та встановила режим лоцманської проводки таким чином, що лише російські судна могли її уникати. Це лише порушення, що стосуються свободи судноплавства.
17. Коли справа стосується навколишнього середовища, Росія діяла необачно та нахабно. Вона не провела адекватну оцінку впливу на навколишнє середовище жодного зі своїх будівельних проектів у Керченській протоці. Вона продовжує приховувати відомості щодо проведення оцінки впливу будівництва свого мосту та трубопроводу через Керченську протоку на навколишнє середовище, і вона визнає, що ніколи не оцінювала наслідки встановлення підводного оптоволоконного кабелю. Росія також визнає, що вона не провела детальний екологічний моніторинг поточного впливу так званого Керченського мосту на навколишнє середовище, і вона визнає, що жодних звітів про моніторинг впливу її підводного кабелю та газопроводів не було опубліковано або передано відповідним міжнародним організаціям.
18. Коли йдеться про підводну культурну спадщину, дії Росії суперечать не лише основним принципам збереження культурної спадщини, а й основним нормам поваги до неї. Росія відмовляється від виконання зобов’язання захищати об’єкти археологічного та історичного значення, які були під водою менше 100 років. Росія стверджує, що вона не зобов’язана поважати будь-яку іншу державу або співпрацювати з нею, коли йдеться, наприклад, про літаки та уламки кораблів часів Другої світової війни. Вона зневажає одностайну позицію щодо збереження підводних артефактів in situ. І це дозволяє російським дайверам-любителям переміщати та вилучати безцінні культурні скарби. Для України ці артефакти є спільним надбанням людства. Для Росії вони є реквізитом для фотозйомок.
19. Ці дії є неправильними; вони безрозсудні; і вони не відповідають Конвенції. Порушення Росією ЮНКЛОС не тільки негативно впливають на Україну. Для багатьох держав, які омиваються Чорним морем, для багатьох держав, чиї судна використовують Керченську протоку, і для всіх держав-учасниць ЮНКЛОС ці фундаментальні принципи транзитного проходу, свободи судноплавства, захисту навколишнього середовища та збереження цінних культурних пам’яток не повинні бути розмиті односторонніми діями Російської Федерації та нехтуванням нею міжнародним правом.
20. Якщо застосовувати положення ЮНКЛОС, Росія не виграє. Натомість Росія подвоює свої претензії щодо «панування» в Азовському морі і Керченській протоці, стверджуючи, що всі 37 600 квадратних кілометрів Азовського моря є внутрішніми водами, на які дія Конвенції не поширюється. Цей Трибунал не повинен виносити рішення, яка б відходило від тексту ЮНКЛОС і визнати Азовське море внутрішніми водами декількох держав — територію, яка у двадцять разів перевищує площу будь-яких внутрішніх вод декількох держав, визнаних міжнародним співтовариством. Таке рішення поставило б під загрозу права України, а також держав, чиї судна історично транспортували мільйони тонн зерна, сталі та інших товарів до та з Маріуполя та Бердянська.
21. Пане Президенте, члени Трибуналу, Україна тут перед вами, щоб домогтись справедливості та відповідальності. Звернення України до цього Трибуналу є простим. Ми просимо вас застосовувати Конвенцію так, як вона написана. Згідно зі Статтею 293, ви «застосовуєте цю Конвенцію» відповідно до наявних у вас фактів. Виконуйте обов’язкову юрисдикцію, яку надає вам ЮНКЛОС. І за невеликий, але важливий випадок протиправної поведінки Росії, який розглядається — порушення нею морського права — притягніть Росію до відповідальності.
22. Дякую за вашу увагу сьогодні та протягом наступних двох тижнів".