Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати у безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: Державна податкова служба запустила тестування програмного РРО
Пунктом 2 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі «Інтернет», при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Тобто якщо розрахунки за товар чи послугу відбулися із використанням банківської платіжної картки чи (інтернет-еквайрингу) WayforPay, LiqPay, Portmone, Fondy та інших аналогічних систем, то така операція підпадає під визначення «розрахункової операції» у розумінні Закону № 265, застосування РРО є обов’язковим.
Втім у разі здійснення розрахунків за реалізовані товари (надані послуги) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки, РРО не застосовується.