Через рік після тектонічних змін у процесуальному законодавстві прийшов час дізнатися, наскільки ефективним виявилося це реформування. 5 лютого 2019 р. з цією метою Проектом ЄС «Pravo-Justice» спільно з юридичним факультетом КНУ ім. Т. Шевченка було організовано захід «Місія з моніторингу імплементації процесуальних кодексів: Хід імплементації нових процесуальних правил під пильною увагою експертного середовища».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Наскільки все було добре, де були помилки і переваги, показує час та практика застосування. Сьогоднішній захід зорієнтований на те, щоб зрозуміти, до чого призвела реформа. Тобто що в ній призвело до полегшення від застосування норм, а що або погіршилося, або залишилося як і було», - зазначила під час відкриття заходу Олеся Отраднова, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи.
Берт Маан, міжнародний експерт Проекту ЄС «Pravo-Justice», порівняв реформування з менеджерською діяльністю на підприємстві, де всі зміни проходять через призму PDCM (plan, do, check, act - плануй, дій, перевіряй, виконуй – прим. ред.). За його словами, у даному контексті стадія «plan» полягає в розробці законодавства, коли визначається, що потрібно змінити; «do» - у його імплементації; «check» - перевірці, що і як було впроваджено, чи були досягнуті цілі, заради яких ці зміни впроваджувалися; «act» - написанні рекомендацій, що ще потрібно змінити. Після цього все починається спочатку.
Для того, щоб проаналізувати хід імплементації нового процесуального законодавства, Проектом ЄС «Pravo-Justice» було створено опитувальник, що включає в себе п’ять ідеологічних частин, де відбулися певні зміни: якість судочинства, роль сторін та їх адвокатів, роль суду, процедурні моменти, врегулювання та альтернативне вирішення спорів.
Про зловживання і відводи
Зміни, які відбулися щодо ролі сторін та їх представників, проаналізувала Ірина Кобець, адвокат, старший юрист Юридичної групи LCF. Оскільки ідеєю було зменшення ролі суду та надання більшого значення сторонам, процесуальна дисципліна була не останнім завданням реформування. Тому процесуальної дисципліни стосуються два важливі аспекти: протидія зловживання процесуальними правами та стадійність процесу.
«Ключовим тезисом для нас у зловживанні процесуальними правами є розуміння межі між зловживанням та креативністю сторін і хто має встановлювати цю межу», - наголосила пані Кобець.
Відповідно до процесуальних кодексів, суд зобов’язаний вживати заходи щодо протидії зловживання процесуальними правами, тобто його позиція має бути проактивною. Саме суд перебирає на себе роль такого запобіжника між процесуальними діями та зловживанням.
Можливості суду, що були закладені в кодексах:
- право залишити заяву, що є зловживанням, без розгляду;
- можливість накласти штраф на учасника процесу або його представника;
- постановлення окремої ухвали на адвоката, який зловживає.
«На жаль, у моєму особистому рейтингу інститут відводу займає топове місце серед тих інститутів, які запрацювали не так, як повинні були запрацювати», - наголосила Ірина Кобець.
Що мається на увазі? У попередній редакції процесуальних кодексів той склад суду, який розглядає справу, розглядав і заяву про відвід, яка йому була подана. Процесуальні кодекси змінили механізм з метою підвищення довіри до судової влади з огляду на те, що колегія або суддя, який розглядає справу, не можуть розглядати відвід самому собі. Тому був запроваджений відвід, який розглядає інший суддя.
Разом з цим були закріплені й певні запобіжники від можливого зловживання, серед яких є і строк відводу (десять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження або два дні з моменту, коли стало відома підстава для відводу).
За словами пані Кобець, цей фільтр від зловживання не запрацював, тому що на практиці, щоб дотриматися цих строків, будь-який учасник процесу заявляє клопотання, наприклад, про відкладення розгляду справи, отримує відмову і на цій підставі заявляє відвід, оскільки вважає, що суд порушує його право на рівність судового процесу. Формально два дні дотримуються з моменту, коли стала відома підстава відводу, однак ціль вказаного фільтру не запрацювала.
На її думку Ірини Кобець, до цих положень потрібно вносити певні корегування. Так, варто закріпити, що незгода з процесуальним рішенням судді і заявленням відводу через це є підставою для визнання відводу як зловживання. «Сьогодні, на жаль, заявлення відводу у 90% випадках є завданням для відкладення розгляду справи», - зазначила вона.
Що відфільтрувати?
Міжнародні експерти також наголосили, що насторогу викликає і сама кількість справ, які розглядаються в суді. Тобто особи, які завдяки вступу у судовий процес без достатніх на це підстав відстрочують виконання своїх обов’язків, шкодять судовій системі і суспільству загалом. «Треба карати тих, хто зловживає і забирає в суддів час, який вони мають витрачати на вирішення реальних справ. Доступ до правосуддя сприймається як догма, але він не має бути настільки абсолютним», - розповів Ремко Ван Рі, міжнародний експерт Проекту ЄС «Pravo-Justice».
З цього приводу Берт Маан додав: «У нас (в Нідерландах – прим. ред.) для того, щоб процес не затягувався, рішення судів першої інстанції одразу набувають законної сили та підлягають негайному виконанню. Відтак у сторін немає сенсу відтягувати таким чином виконання своїх обов’язків».
Експерти наголошують, що потрібно зробити так, щоб лише суттєві справи доходили до суду. «В Англії та Уельсі для кожного виду справи є свій протокол, що визначає, що потрібно зробити сторонам на досудовій стадії, зокрема сісти за стіл переговорів і намагатися домовитися. Деякі вважають, що це є зайвим гаянням часу, проте це не так, адже саме завдяки цьому механізмові суд економить свій час. Крім цього, під час судового розгляду сторони повинні співпрацювати і бути відповідальними за те, як розглядається справа. Зокрема, вони затверджують календар розгляду справи і потім є відповідальними за ці строки», - наголосив пан Ван Рі.
Разом з цим він вважає доцільними і жорсткі касаційні фільтри. Так, тільки ті справи, які мають значення з юридичної точки зору, мають потрапляти у касацію, адже ВС має встановлювати, куди рухається судова практика, а «не вирішувати 1001 спір».
Без навчання нічого не зміниться
«У Європі, у т.ч. і в Україні, існує віра в те, що якщо ви змінюєте правила, то змінюєте реальність. Це не так. Якщо не навчити правову спільноту, не підготувати її до того, як це має бути впроваджено, то нічого не зміниться», - підсумував пан Маан.