На початку тижня в програмі ВДЗЗ Діма Гадомський та Єгор Желтухін поспілкувалися з екс-членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (26.10.2016-27.06.2019 рр.) Андрієм Козловим.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про конфлікти в Комісії
- Випадків, коли я захищав якогось суддю, небагато. Моє прізвище містить слово «зло», тому я маю бути тим необхідним злом, яке було в Комісії. Тепер його там нема.
- З кінця лютого (2019 р. - прим. ред.) на ВККС розпочалася масштабна атака. Фактично один за одним почали атакувати членів Комісії. Як на мене, це один із перших випадків у нашій історії, коли об’єктом політичного рейдерства стала не якась компанія, об’єкт, а державний орган.
Про конфлікти адвокатів
- Наскільки мені відомо, починаючи з часу прийняття нового закону про адвокатуру та адвокатську діяльність, розпочався конфлікт між двома групами київських адвокатів. Одна з них, умовно, - це стара Рада адвокатів… Стара київська адвокатура, скажімо так. Інша група - нова, що з якихось причин одержала підтримку Національної асоціації адвокатів України та її керівництва.
- І вони оспорювали, хто із них є більш легітимним, хто з них є «дійсною» радою адвокатів. Але річ у тому, що декілька тисяч київських адвокатів виявилися заручниками цієї ситуації, адже їхні особові справи зберігаються в старій Раді адвокатів. Нова Рада адвокатів і НААУ, мені здається, не зважають на цю обставину, як не зважила на неї і шановна пані Уповноважена ВРУ з прав людини, звільняючи мене.
Про ментальність суддів
- Комісія - це багато різних людей з різним бекграундом. Більшість з них - судді, але треба розуміти, що вони - це певною мірою люди, які все ж таки відірвані від життя суспільства. Причому якось так сталося, що це їх свідомий вибір.
- Якщо піти на якийсь суддівський форум, розписавши якусь житейську ситуацію, дуже часто можна почути: «Ну, я - суддя. Чому я маю щось в цьому розуміти?». І це проблема, тому що прості життєві ситуації породжують нові правовідносини або правовідносини з новим елементом. І якщо суддя не хоче вмикати абстрактне мислення (принаймні, емпатію), щоб розібратися в ситуації, то перестає бути висококваліфікованим.
Про «суддів Майдану»
- До «суддів Майдану» я відношу три категорії. Ті, хто брали людей під арешт, в тому числі побитих людей без медичного освічення, як того вимагає ст. 206 КПК України. Ті, хто позбавляли людей водійських прав. Ці автомобілі були і кіннотою, і розвідкою, і «швидкою» допомогою - вони були всім, і було зрозуміло, чому цих людей вибивають шляхом позбавлення водійських прав. Ну і нарешті ті, хто забороняли більш-менш серйозні мітинги, які мали серйозні наслідки. Цих всіх людей, як носіїв репресивного мислення в судовій системі, мало не стати. Проте, на жаль, так сталося далеко не з всіма ними.
Про судову реформу
- Тіні минулого повертаються і будуть тяжіти до того, щоб відновити статус кво для того, щоб навіть ті невеликі надбання, які відбулися, були згорнуті. Все це для того, щоб під соусом захисту чесних, яких «злі ГРД вигнали на вулицю», повернути ті самі старі кадри і побудувати звичну слухняну вертикаль.
- Корінного перелому у мисленні суддів у їхньому сумлінні, ймовірно, не відбулося.
- Не тішать і певні результати психологічних тестів, які ми проводили. Здатність пручатися впливам ззовні - це не найсильніша сторона українських суддів, поки що. Це якщо брати загалом.
Про доброчесність
- Судді не прилетіли з Марсу чи з Венери. Вони звідси. Тому коли доброчесність знецінюється в суспільстві, вона знецінюється і в судовій системі.
- Є досить небагато прикладів, коли ти чиниш як треба, і не отримуєш за це умовні «печеньки». Далеко не завжди, зробивши все правильно, ти виграєш. Скоріше, навпаки.
Про етичність збору даних і їх вплив на передбачуваність судових рішень
- Хочемо ми цього чи ні, але кожного з нас аналізують. Щодо кожного руху кожного з нас, хто має якийсь вплив на певні процеси, завжди складається якесь досьє, в тому числі роблять якісь психологічні профілі.
- Очевидно, що всі наші дії в соціумі дають певне уявлення про те, як ми будемо чинити в подібній ситуації, і до якого варіанту розвитку подій ми свідомо чи несвідомо схиляємося. Просто через те, що у нас був такий досвід, така освіта, такі друзі і колись в житті, можливо, в нас була подібна ситуація.
Про суддю в соціальних мережах
- Суддя - людина, чому ні (чому їй не мати акаунту в соцмережах, - прим. ред.)?. В тому, що не стосується ходу його думок стосовно прийняття певного рішення, обговорень, його конкретних справ або певних відносин, які можуть потрапити в його сферу діяльності.
- Чому судді не ведуть соцмережі? Думаю тому, що вони не хочуть, щоб їх зчитували. Крім того, коли розпочалася Революція і коли в Instagram і в VK познаходили цікаві історії з суддівського життя (в тому числі і з очевидно означеним цікавим майном), багато суддів вирішили, що це надто небезпечно.
- Для ведення робочих акаунтів в судах є прес-служба. Але суддя є особистістю, він може вести свій акаунт, просто обираючи, скільки в нього буде друзів і яку інформацію для якої аудиторії він буде опубліковувати.
- Ти - публічна особа. Чого тобі ховатися, якщо в тебе все окей?
Про Комісію і ГРД (чому остання не реалізувала свій потенціал)
- Обидві сторони насправді певною мірою доклали зусиль для цього. Але оскільки Комісія в цій ситуації є старішою за віком, сильнішою за повноваженнями, оскільки в ГРД немає повноважень, окрім як дати висновок, то хто більше винний у цьому?