У касаційній скарзі засуджений стверджував, що укладена з прокурором угода про визнання винуватості не відповідала його внутрішній волі та що на момент укладення цієї угоди він не розумів наслідків її укладення (зокрема, суд першої інстанції не роз’яснив йому, що на підставі цього вироку з нього будуть стягуватися збитки на загальну суму 227 549,92 грн).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Чоловіку, який стріляв із рушниці у військових ТЦК на Волині, повідомили про підозру"
Про це повідомляє пресслужба ВС.
За обставинами справи підозрюваний самостійно ініціював укладення угоди про визнання винуватості та звернувся з клопотанням про це до прокурора. Як під час укладення угоди про визнання винуватості, так і під час її затвердження судом першої інстанції інтереси засудженого представляв захисник за його вибором, який забезпечував надання йому правової допомоги впродовж погодження умов угоди та в ході її судового розгляду. Пред’явлене обвинувачення містило інформацію про розмір заподіяної ним шкоди, адже це є обов’язковою ознакою інкримінованого йому кримінального правопорушення (службова недбалість).
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушень судом першої інстанції вимог КПК України під час затвердження угоди, із чим погодився ККС ВС.
Колегія суддів ККС ВС вказала, що подальше звернення прокурора з позовом про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в інтересах держави після затвердження судом угоди про визнання винуватості не є порушенням КПК України, оскільки визначені в КПК України умови угоди про визнання винуватості не обмежують стягнення шкоди на підставах, визначених відповідними нормами ЦК України, зокрема ст. 1166 ЦК України. Звернення прокурора з позовом після затвердження судом угоди про визнання винуватості в розумінні ч. 4 ст. 474 КПК України не є наслідком її укладення та затвердження, а є реалізацією прокурором своїх повноважень в інтересах держави в порядку певного судочинства, яке гарантоване чинним законодавством.
Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій.
Постанова ККС ВС від 13 серпня 2024 року у справі № 569/730/22 (провадження № 51-3572км22) за посиланням.