Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за позовом мешканців котеджного містечка до керуючої організації, яка зобов’язалася надавати послуги із забезпечення охорони території котеджного комплексу, про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням умов договору, що призвело до крадіжки майна позивачів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "У КАС ВС висловилися щодо повноважень компетентних органів щодо встановлення меж населених пунктів".
Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Зазначається, що визнаючи обґрунтованим висновок апеляційного суду про задоволення позову з огляду на порушення відповідачем договірного зобов’язання в частині забезпечення безпеки на території вказаного комплексу та збереження майна, суд відхилив аргумент касаційної скарги відповідача про неправильну юридичну кваліфікацію апеляційним судом договірних відносин сторін і неврахування ним того, що передбачений договором обов’язок відповідача щодо здійснення заходів, спрямованих на "збереження майна" на території котеджного комплексу, не є тотожним цивільно-правовому інституту "зберігання майна".
Виходячи з цього Верховний Суд зазначив наступне.
За загальним правилом виконавець у договорі про надання послуг має надати послугу особисто. Не виключається, що сторони в договорі про надання послуг встановлять право виконавця покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, але виконавець залишається відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо виконавець покладає виконання договору про надання послуг на іншу особу, в неї не виникає обов’язку. Зрозуміло, що покладення виконання на іншу особу не робить її стороною в зобов’язанні, яке виникло на підставі договору про надання послуг, та не створює для неї жодних прав і обов’язків. По суті дії іншої особи з виконання договору про надання послуг є діями самого виконавця. При цьому виконавець залишається стороною зобов’язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг.
Так, у разі, якщо з’ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов’язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".
Також, у пункті договору про участь у витратах на утримання території котеджного комплексу передбачено, що керуюча організація зобов’язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки на території котеджного комплексу, збереження майна, що знаходиться на території котеджного комплексу, за винятком особистого майна власника на території його земельної ділянки, а також організувати цілодобову охорону і здійснення режиму пропуску на територію котеджного комплексу.
Таким чином апеляційний суд розтлумачив цей пункт у сукупності з іншими умовами договору, зокрема з пунктом, у якому вказано, що керуюча організація зобов’язується надавати власникові послуги із забезпечення охорони території котеджного комплексу. Крім того, в іншому пункті договору передбачено, що під терміном «послуги» розуміються послуги, що надаються власникам керуючою організацією власними силами та/або із залученням третіх осіб.
Читайте також: "ВС: зміна судової практики щодо юрисдикції не повинна бути перешкодою для доступу до суду".
Із повним текстом постанови Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 756/1381/17-ц (провадження № 61-30637св18) можна ознайомитися за посиланням.