Товариство оскаржило до суду дії митниці, яка відмовила в прийнятті митних декларацій, митному оформленні імпортованого товару, транспортних засобів комерційного призначення, мотивуючи тим, що позивач занизив ставку акцизного податку за ввезення алкогольних напоїв.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "КГС ВС: Неповідомлення Мін’юстом про час та місце розгляду скарги не може вважатися формальним порушенням"
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Позивач зазначив, що товар, для якого він визначив код УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, згадується в двох різних колонках таблиці ставок акцизного податку, вказаних у підпункті 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПК України: 11,65 грн за 1 л (вина ігристі та вина газовані, зброджені напої); 8,02 грн за 1 л (суміші із зброджених напоїв та суміші на основі зброджених напоїв). Позивач вважає, що імпортований ним товар є сумішшю на основі зброджених напоїв, а тому він правомірно визначив нижчу ставку.
Митниця, заперечуючи проти позову, вказала, що відповідно до вимог ПК України ставка податку 8,02 грн за 1 л застосовується виключно до товарів згідно з кодом УКТ ЗЕД 2206 «в іншому місці не зазначеному», а ввезені позивачем товарні позиції зазначені в УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, що є підставою для застосування до нього ставки податку 11,65 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Узявши до уваги, що імпортований позивачем товар згадується в двох різних колонках таблиці ставок акцизного податку, суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що в положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Презумпція сформульована як принцип у ст. 4 ПК України (п. 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності.
Для застосування презумпції необхідно й достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. До того ж наведеним положенням закону охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов’язок вибору визначеного нею варіанта поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанта поведінки покладається законом на контролюючий орган.
Суд також вказав, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання зумовлює виникнення в позивача стану правової невизначеності.
Отже, принцип правової визначеності має застосовуватися не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Колегія суддів зазначила, що фактично положення підпункту 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПК України відсилають для цілей визначення ставки податку до коду та опису товару згідно з УКТ ЗЕД. При цьому в разі якщо відповідний код міститься у двох рядках таблиці, превалюючим є саме опис товару (продукції).
Суди попередніх інстанцій встановили, що найбільш точний опис цього товару для цілей оподаткування акцизним податком – це саме інші зброджені напої (у тому числі суміші із зброджених напоїв та суміші на основі зброджених напоїв), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об'ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 22 відсотки об'ємних одиниць етилового спирту.
З урахуванням вищевказаного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правильність визначення позивачем ставки акцизного податку за імпортований товар відповідно до товарної підкатегорії за кодом УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, з огляду на те, що акцизний податок за ставкою 8,02 грн за 1 л підлягає застосуванню, якщо такі інші зброджені напої без додання етилового спирту в іншому місці не зазначені, що узгоджується з раніше викладеною позицією Верховного Суду у справах із подібними правовідносинами.
Постанова Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.005537 (адміністративне провадження № К/9901/15224/20).