JUSTCONF UKRAINE 2023: відчувати справедливість

Ніколи знову: як запобігти повторній травматизації

Олена Бальжик, суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, нагадала учасникам конференції, що є вже понад 114 тисяч зареєстрованих воєнних злочинів та злочинів агресії рф, понад 11 тис. загиблих лише цивільних осіб (із них більш як 500 загиблих дітей). 

На її переконання, левова частка цих справ є сенситивною і потребує спеціального підходу. В українських реаліях жертвам збройного конфлікту не пощастило більше: спочатку, коли злочинець завдав їм фізичних та моральних страждань, і вдруге, коли злочинці не відповідають за скоєні злочини: “Десятки тисяч потерпілих, свідків збройного конфлікту ми повторно занурюємо в драматичний досвід шляхом неодноразових допитів, експертиз, слідчих експериментів, але подивімось правді в очі та визнаємо, що покази від цього кращими не стають, а частіше навпаки. Особа може не пам'ятати або не хоче пам'ятати обставин, може надавати неповні неточні свідчення або взагалі відмовитися від них. Для багатьох таких людей судова та правоохоронна системи виглядають не набагато краще за росіян, які вкотре гвалтують свою жертву”.

У Кримінальному процесуальному кодексі України відсутні спеціальні заходи, спрямовані на запобігання травматизації свідків і потерпілих.

Спікерка також розповіла, як можна запобігти повторній травматизації: 

• застосувати ст. 225 КПК, яка надає можливість допитати потерпілого свідка на досудовому розслідуванні слідчим суддею;

• використовувати технічні засоби;

• проводити закриті судові засідання.

Що варто запозичити в іноземних колег?

• запитання заздалегідь;

• залучати психолога;

• познайомити з процесом;

• запитувати делікатною та зрозумілою мовою;

• знімати запитання;

• забезпечити комфорт.

На думку Олени Бальжик, на законодавчому рівні потрібно мінімізувати кількість допитів вразливих осіб, адже чим менше особа буде згадувати про своє горе, тим краще для її психічного здоров'я. Також вона запропонувала забезпечити вразливих осіб безоплатною правовою допомогою та залучати психологів. 

Вижити в окупації чи скоїти злочин проти держави

Анастасія Сербіна, адвокатка, засновниця Тренінгової групи АС, поділилася своїм баченням того, як збільшити частку людей, які можуть вибрати Україну, а не рф. 

На її переконання, для цього насамперед потрібно попрацювати над політиками. Також має бути чіткий план того, що робити, коли відбудеться деокупація. За словами спікерки, чинна ст. 111-1 КК України про колабораційну діяльність віддаляє нас від можливості, щоб людей, які вибирають нашу країну, стало більше. Ч. 5 вказаної статті не дає сформувати поведінку, щоб зрозуміти, чи його діяльність підпадає під кримінально каране або ні. Адвокатка переконана, що з такою низькою юридичною “технікою” ми дуже далекі від норм міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та високих європейських стандартів. 

Подібна карна політика розділяє наш народ і ділить на своїх і чужих, що є вкрай небезпечним явищем, що здатне лише породжувати нові війни. Анастасія зауважила, що стаття потребує змін з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права та дотриманням принципу юридичної визначеності та самої ситуації окупації.

Спікерка запропонувала декілька кроків, які держава має вжити вже зараз задля світлого майбутнього нашої країни та людей: 

1. Чіткий текст статті про колабораційну діяльність допоможе дотримуватися принципу юридичної визначеності як складової верховенства права та зрозуміти, що є кримінально караним, а що ні.

2. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права (наприклад, Женевська Конвенція дозволяє медикам усіх категорій працювати в окупованій території, але ст. 111-1 КК України цілком криміналізує діяльність головного лікаря медзакладу, який продовжує працювати в окупації й віодночас надає медпослуги та виконує адмінфункції керівника).

3. Приклади громадянського опору (на прикладі херсонців, які виходили під час окупації на мітинги й проганяли зло (рф) з наших територій. Таких прикладів має бути більше.

4. Просвіта.

5. Перехідне правосуддя (право на правду, запровадження спеціальних фільтраційних механізмів із недопущення людей, які обрали не той шлях, право обирати та бути обраним, притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто дійсно винен у війні з рф, прощення тих, хто схибив, але їх діяльність не призвела до серйозних наслідків мають право на прощення).

Анастасія переконана, що це надасть репутацію системі, надію на повернення людей та імідж державі.

Вічний шлях до справедливості чи шлях до вічної справедливості?

“Часто ми стаємо свідками того, як постійні учасники кримінальної юстиції поводять себе так, ніби час безмежний, а вони безсмертні. Надмірна тривалість кримінального провадження, зокрема судового розгляду, є загальновизнаною”, - розпочав свій виступ Назар Кульчицький, адвокат, голова АО «Назар Кульчицький та партнери».

В адвокатській практиці Назара є справи, тривалість яких становила від 7 до 13 років. Версія державних органів десятиліттями залишається незмінною, а суди справді перевантажені. Часто учасники кримінальних проваджень вдаються до затягування судового розгляду. Саботує не лише сторона захисту, часто це робить і сторона обвинувачення. 

Назар запропонував ідеї, як прискорити судовий розгляд справ та підвищити ефективність кримінальних проваджень. По-перше, внести зміни в законодавство, які передбачають, що прокурор в обвинувальному акті повинен посилатися на ті докази, які він обґрунтовує кожну обставину, яка підлягає доведенню і до суду надавав ті документи, про які йдеться в обвинувальному акті. По-друге, адвокат запропонував привнести елемент письмового провадження кримінального процесу. Сторона захисту має подати свої аргументи щодо належності доказів поданих прокурором, допустимості таких доказів, а також викласти свою позицію доказів і долучити їх до заперечень.

“Коли на стадії досудового розгляду йде вирішення питання допустимості та належності доказів, коли об'єм доказової бази чітко визначений, переходимо до розгляду справи по суті. Це також дозволяє не лише скоротити час на розгляд, а й підвищує загальну ефективність”, - зазначив експерт.

іКейс. Шлях до цифровізації кримінальної юстиції

“Цифровізація кримінального провадження - новий етап розвитку кримінальної юстиції, який пришвидшить процес і створить нові можливості. Зміна культури мислення кримінальної юстиції з паперової на цифрову - це спільний виклик для всіх нас”, - переконаний Денис Гюльмагомедов, заступник Директора НАБУ.

Він розповів про переваги інформаційно-телекомунікаційної системи iКейс, завдання якої - перетворити процес у кримінальній юстиції на безпаперовий технологічний потік інформації до суб'єктів, які приймають рішення. Водночас можливо отримати простір для роботи слідчого, прокурора, адвоката, слідчого судді, забезпечити миттєвий обмін інформацією і документами між учасниками кримінального провадження; створити процесуальні документи в е-формі, фактично сформувати процесуальні документи з веденням виключно мінімально необхідної інформації.

На його думку, зміна бюрократичної паперової системи на цифрову вимагає від нас величезних ресурсів. Мова йде і про людські.

Денис повідомив що у 2024-2025 роках планується переведення усіх клопотань в електронну систему іКейс. До кінця 2025 року планується покрити цією системою 80-90% кабінетно-слідчої роботи. Також планується залучення підтримки спеціалістів з юридичного письма для того, щоб стандартизувати документи до найкращих практик, щоб документи в системі іКейс були структурованими та максимально корисними. 

Розслідування по-європейськи: досяжна ціль чи довічний виклик?

Україна обрала європейський шлях, вирішивши приєднатися до Ради Європи у 1995 році та пообіцявши забезпечувати верховенство права та права людини відповідно Європейської конвенції про захист прав людини. Однак системно-структурні проблеми досі існують, одна з яких - ефективне розслідування скарг на тортури та жорстоке поводження з боку правоохоронних органів. Ще складніша проблема - це розслідування таких скарг після рішень Європейського суду з прав людини.

Маргарита Сокоренко, Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини, повідомила, що наша держава займає третє місце в рейтингу звернень до ЄСПЛ і друге - за невиконання рішень цього суду. У 97 справах ЄСПЛ констатував порушення жорстокого поводження з боку правоохоронних органів, які Україна, на жаль, досі не спромоглась виконати. Наші партнери - Рада Європи та Європейський Союз - вважають, що ми постійно толеруємо та замовчуємо нагальну проблему жорстокого поводження в Україні. Невирішення цієї проблеми призводить до того, що наше суспільство дедалі більше не довіряє правоохоронним органам та судам. Наша система отримує ще додаткове перевантаження, оскільки справи повертаються на новий розгляд, але вже під особливим наглядом Ради Європи. Це нас відштовхує від ЄС.

Маргарита Скоренко запропонувала шляхи вирішення даної ситуації, що склалася в нашій державі. По-перше, це змінити сприйняття рішень ЄСПЛ, а саме перевести такі рішення з формату рекомендованого в обовязкові; по-друге, змінити сприйняття правопорушення та визнати, що в Україні дійсно існує система жорстокого поводження, розібратися із нею, забезпечити ґрунтовний підхід до розслідування та превентивні заходи.

За її словами, минулого року було внесені зміни в КК України за злочини катування. Відтепер вони не мають строків давності. Крім того, за ці злочини можуть бути притягнені до відповідальності й представники держави. 

До того ж Маргарита переконана, що скарги про жорстоке поводження повинні розслідуватися оперативно та ретельно. Методологія розслідування має включати кращі міжнародні практики та стандарти, повинен бути визначений чіткий порядок дій правоохоронних органів після отримання такої скарги. Має бути чіткий механізм і порядок фіксації фактів катування та тілесних ушкоджень працівниками правоохоронних органів, судові експертизи мають проводитися без затягувань та зволікань.

Поза законом. Етика в кримінальному провадженні

Змагаючись за результат, учасники подекуди не приділяють достатньої уваги моральним приписам, що позначається як на процедурі та результаті кримінального провадження, так і на самих учасниках, зокрема їхній репутації. В умовах соціально-політичної та юридичної нестабільності для формування національної правової традиції потрібно приділяти увагу проблемі етики в кримінальному провадженні.

Віра Михайленко, голова Вищого антикорупційного суду, мріє, щоб в кримінальній юстиції не лише розбудовували професійну експертизу, а й виховували людей в собі та нашому суспільстві. За її словами, КПК надає розумні, зрозумілі та досить однозначні регламенти, які можна впроваджувати в життя вже сьогодні.

"У визначальній для кримінального провадження статті згадуються такі словосполучення: "охорона прав і свобод", "в міру своєї вини", “жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу". Погодьтеся, що це не стільки про закон, як про людяність, гуманізм і етику. Так само і верховенство права - це не стільки про право, як про людину, чиї права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави", - зазначила Віра Михайленко.

Вона нагадала учасникам заходу, що ст. 9 КПК зобов'язує слідчого прокурора неупереджено дослідити, виявити обставини, що виправдовують, пом'якшують покарання: "Але коли судді бачили зі сторони обвинувачення докази щодо виправдовування? Коли ми востаннє чули щось відмінне від шаблонного "...враховуючи вік та особу обвинуваченого…" і прохання від прокурора пом'якшити покарання?".

Голова ВАКС переконана: цей перелік можна продовжувати, що яскраво ілюструє наповненість кримінального процесу України етичними нормами. Якщо керуватися такими принципами, то поведінка слідчих, прокурорів, адвокатів і суддів має бути взірцем людяності та гідності: "В реальності ми бачимо іншу картину: нерідко зустрічаються випадки катувань в органах правопорядку. Спостерігаємо повсякденне стеження за особами з метою отримання доказів. Бачимо, як слідчі перестають бути об'єктивними та збирають лише обвинувальні докази. Ми є очевидцями того, як судові засідання перетворюються на перфоманс, є свідками фальсифікації доказів, бачимо тиск на бізнес тощо. Чи було б це можливим, якби ми всі діяли добросовісно? Це і є основа професіоналізму - чинити так, як каже закон і підказує совість", - підсумувала вона.

Кримінальний процес. Недитяча тема очима дитини

Наразі існує багато законів і нормативних актів про захист прав дітей, але, на жаль, чимало з них є лише декларативними. То в чому ж полягає проблема, чи потребує законодавство оновлення? Олеся Волошина, заступниця керівника Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству ОГП, вважає, що кримінальний процес за участі дитини можна зробити дитиноцентричним завдяки зміні самих підходів.

Спікерка презентувала модель Центру правосуддя для дітей, у роботі якого спеціалізовані слідчі, прокурори, судді, адвокати, психологи тощо об’єднують свою роботу заради дитини, забезпечення її найкращих інтересів і відчуття нею справедливості.

“На моє переконання, щоб це все подолати, має бути сформована спеціальна спільнота. Всі суб'єкти, які дотичні до кримінального провадження за участі дитини, мають бути спеціально підготовлені (а саме дізнавач, слідчий, слідчий суддя, суддя, прокурор, органи пробації, терапевти, психологи). Цих людей необхідно навчити, як враховувати інтереси дітей”, - зазначила Ольга. 

Вона вважає, що потрібно розробити процесуальні елементи та алгоритми, які б допомогли наші буденні процесуальні дії здійснювати в інтересах дитини: “Якщо ми поєднаємо спеціально підготовлену дитиноцентричну спільноту, застосуємо дитинорієнтовні підходи і все це об'єднаємо навколо дитини, то це може стати центром правосуддя, підтримки та турботи для дитини, де все об'єднується заради її благополуччя. Це дозволить виростити покоління не травмованих, ментально здорових дітей із ширшими можливостями, які поважають державу, бо держава поважає їх, де вирок суду не буде дорівнювати вироку в житті. Це змінить бачення суспільства на саму систему, для якого наразі це бездушна машина, пріоритетом якої є дотримання процесу”.

Війна кримінальної юстиції: за що ми боремося?

Наразі наша країна й система кримінальної юстиції переживають надзвичайно складні часи, утім саме зараз є величезні можливості для змін. Юрій Бєлоусов, начальник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, ОГП, впевнений, що подолати наявні виклики через застосування традиційних підходів неможливо.

“Ця війна довела нам всім, що перемагає не кількість, а якість, здоровий глузд, а не "ми завжди так робили". Технології, а не безглузде слідування застарілим методам. Інновації стали синонімом виживання, і мені особисто дуже хотілося б, щоб у кримінальній юстиції це розуміли. Інновації сьогодні - це не лише перемога на фронті, а і перемога у площині справедливості”, - зауважив Юрій.

Він нагадав учасникам про серпневу ракетну атаку на драмтеатр у м. Чернігів. “Тоді завдяки використанню надсучасних дронів та 3D-сканерів наш територіальний підрозділ протягом перших годин після атаки зміг максимально задокументувати все, що відбулось, перетворити цю інформацію у 3D-модель, для побудови якої дрон зробив понад 1500 фото надзвичайно високої якості”, - зазначив Юрій. 

За його словами, зараз ці матеріали зберігаються у кримінальному провадженні, тож в суді можна буде наочно показати, що відбувалося протягом перших годин після атаки. За допомогою іншого програмного забезпечення можна набагато швидше ідентифікувати потенційних воєнних злочинців.

“Ми працюємо з величезною кількістю відеоінформації. Розслідуючи провадженння по пропаганді, ми маємо 500 терабайт відеофайлів за останні 11 років із російських каналів. Використовуючи програмне забезпечення, побудоване з використанням ШІ, ми можемо в будь-який момент знайти будь-який фрагмент по особі, ключових словах. І не просто знайти, а і перевести цей фрагмент у стенограму та використовувати її у кримінальному провадженні. За звичайних умов для опрацювання масиву даних ми б потребували десятки років та тисячі працівників. Зараз це можливо протягом кількох хвилин”, - повідомив спікер. 

На переконання Юрія Бєлоусова, інновації - це не лише про технології. Це і про нові підходи до ухвалення рішень, креативні підходи до правосуддя. Україні вдалося об'єднати весь демократичний світ навколо спільної мети - покарати зло, не дати цьому злу пересуватися світом та спокійно жити. Україні вдалося розширити парасольку правосуддя, до якої ми долучаємо не тільки національні суди, а і суди інших країн: “На сьогодні 24 країни світу розпочали власне розслідування злочинів, які вчиняються на нашій землі. Ми координуємо з ними роботу, передаємо нашу інформацію щодо кримінальних проваджень та штовхаємо їх на шлях правосуддя, прохаючи їх переслідувати злочинців у своїх національних юрисдикціях. Ми вже працюємо над спеціальним трибуналом та співпрацюємо з Міжнародним кримінальним судом”.

Переглянути всі світлини заходу можна за посиланням.