Обмеження права осіб, що знаходяться під вартою, на відвідування родичами повинні бути обґрунтовані в кожній окремій справі з причин необхідності запобігання заворушень, підтримання безпеки або інтересами розслідування. Обвинувачені особи, які не були визнані винними, повинні отримувати користь від презумпції невинуватості.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Чалдаєв проти Росії» (заява № 33172/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.
Артур Чалдаєв, який був засуджений до тринадцяти років ув’язнення за озброєне пограбування, перебував під вартою, чекаючи апеляцію. Його батьки подали запит на відвідування їх сина, але суддя відмовив у дозволі на тій підставі, що вони нещодавно вже мали побачення. Кілька наступних запитів також не отримали позитивного рішення. Причини при цьому не вказувалися.
Тоді Чалдаєв подав до прокурора республіки скаргу на невелику кількість і коротку тривалість його відвідувань. Візити проходили в кімнаті з перегородкою, яка перешкоджала будь-якому фізичному контакту і він міг розмовляти зі своїми батьками використовуючи телефон, який прослуховували співробітники в’язниці.
Читайте також: ЄСПЛ підтвердив доцільність монополії адвокатури на представництво в українських судах
Згодом апеляція підтвердила вирок суду першої інстанції і засудженого перевели у виправну колонію для відбування покарання.
Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав та основоположних свобод, заявник звернувся до ЄСПЛ із скаргою на обмежену кількість відвідувань його батьками у в’язниці та існуючі правила таких візитів, в тому числі, відсутність можливості фізичного контакту з родичами та прослуховування розмов.
Суд у Страсбурзі нагадав, що у багатьох попередніх справах він виявляв порушення статті 8 у зв’язку з відмовою надати дозвіл на сімейні візити особам, які тримаються під вартою до вироку суду, а також у зв’язку з наявністю перегородки між ув’язненим і відвідувачами. ЄСПЛ вважав, що національний закон не відповідав критеріям якості та передбачуваності, оскільки надавав необмежені дискреційні повноваження органам влади у питанні візитів до установи тримання під вартою і не визначав обставини, за яких може бути відмовлено в таких візитах.
Суд також зазначив, що обмеження візитів до Чалдаєва були засновані на Правилах попереднього ув’язнення та застосовувалися автоматично до всіх затриманих. І держава не має необмежені повноваження для того, щоб встановлювати загальні обмеження, не допускаючи гнучкості у визначенні того, чи обмеження були відповідними або дійсно необхідними. Цих фактів виявилося достатньо, аби констатувати порушення статті 8 Конвенції.
Крім цього, суд погодився з доводами заявника про дискримінацію в розумінні ст. 14 Конвенції його прав на побачення з родичами. Так, відзначається, що особи, які тримаються до набрання вироком сили у слідчих ізоляторах, мають право на побачення з близькими, так само як і засуджені громадяни, стосовно яких обвинувальний вирок вступив в силу. ЄСПЛ зауважив, що ув’язнені у СІЗО повинні також мати більш легкий доступ і до інших форм спілкування зі своїми родичами.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Чалдаєв проти Росії» (заява № 33172/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.