Два провадження були частиною інтегрованого та послідовного підходу до домашнього насильства відповідно до законодавства. Така інтегрована система допускала покарання заявника за окремі акти насильства менш суворою санкцією у справі про незначне правопорушення, з подальшим кримінально-правовим впливом.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "У Раді Європи узагальнили заходи щодо виконання рішень ЄСПЛ, пов'язаних з правами ЛГБТІ"
Таких висновків дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Галович проти Хорватії» (заява № 45512/11), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».
Протягом 2006 – 2008 років Міленко Галович був притягнутий до відповідальності за ряд правопорушень, пов’язаних із нападом на його дітей та дружину. Його заарештували і взяли під варту в листопаді 2008 року в рамках провадження про незначне правопорушення і, серед іншого, він отримав вирок до тюремного ув’язнення.
В липні 2009 року він також був притягнутий до відповідальності за домашнє насильство та невиконання обов’язків стосовно дитини, але вже в рамках кримінального провадження. Ця справа охоплювала інциденти за попередній період, починаючи з 2005 року. Галовича засудили до п’яти років позбавлення волі та зобов’язали пройти курс лікування від алкогольної залежності.
Апеляційний суд переглянув справу, скоротивши покарання на дев’ять місяців. Подальше оскарження було безуспішним.
Тоді чоловік звернувся до Європейського суду з прав людини. Зокрема, посилаючись на ст. 4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на те, що був притягнутий до суду та покараний двічі за той самий злочин.
Суд у Страсбурзі відзначив, що факти у двох провадженнях у справі про незначне правопорушення проти заявника частково були ідентичними фактам у наступному кримінальному провадженні.
Оцінюючи наявність дублювання, високі судді встановили, що ці провадження були взаємодоповнюючими та передбачуваними, і були достатньо пов’язані по суті та в часі для того, щоб вважатися частиною цілісної схеми санкцій відповідно до законодавства Хорватії за злочини домашнього насильства.
Зокрема, провадження у справі про незначні правопорушення повинне було розглядати окремий випадок домашнього насильства, а також не допускати подальшої ескалації, хоча кримінальне провадження за фактом триваючого домашнього насильства було відкрите після того, коли його протиправна поведінка досягла певного рівня суворості, щоб кваліфікувати насильницьку поведінку.
Також ЄСПЛ зауважив, що між національними судами в різних провадженнях був належний рівень взаємодії, а накладені покарання не були для заявника надмірним тягарем. Крім того кримінальний суд вирахував із вироку заявника термін, який він провів під вартою на підставі двох засуджень за незначні правопорушення.
Загалом, провадження та покарання заявника були достатньо пов’язані по суті і в часі, та утворювали цілісне та пропорційне ціле. Правова система в Хорватії допускала покарання як за окремі акти, так і за модель поведінки заявника в ефективний, пропорційний та стримуючий спосіб.
З цього випливало, що не було порушення статті 4 Протоколу № 7 Конвенції.
З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Галович проти Хорватії» (заява № 45512/11) у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.