15 березня Президент України подав на розгляд до Верховної Ради законопроект №5246 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо запровадження інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Коментарі
Дмитро МАЙСТРО, адвокат, партнер ЮК «Майстро і Беженар» (Запоріжжя)
Відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», інформаційно-телекомунікаційна система — це сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Вказаним проєктом пропонується доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України ст. 106-1, у якій закріпити, що інформаційно-телекомунікаційна система досудового розслідування — це система, яка забезпечує створення, збирання, зберігання, пошук, обробку і передачу матеріалів та інформації (відомостей) у кримінальному провадженні. За інформацією Міністерства юстиції України, відповідна система електронного кримінального провадження уже майже готова до застосування у кримінальних провадженнях, що перебувають у НАБУ, САП та ВАКС, і очікує лише на законодавче врегулювання для початку роботи.
Разом з тим, на даний момент поки що складно говорити про порядок діяльності відповідної системи, оскільки він має визначатися положенням, яке затверджується спільно офісом Генерального прокурора, органом, у складі якого функціонує орган досудового розслідування, а також Радою суддів України. Аналіз законопроекту дає підстави стверджувати, що не виключається можливість використання і паперових носіїв, адже пропонується встановити, що матеріали досудового розслідування, які містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, передаються, їх копії чи примірники надаються в електронній формі, а за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, які їх передають чи надають, — у паперовій формі. Слід зосередити увагу на тому, що документи, підписані й погоджені в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування з використанням кваліфікованого електронного підпису, їх примірники в електронній та паперовій формі визнаються оригіналами документів. У разі прийняття Закон набуде чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та буде введений у дію через 6 місяців з дня його публікації. Офісу Генерального прокурора, органам, у складі яких функціонують органи досудового розслідування, а також Раді суддів України необхідно забезпечити у 6-місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробку та затвердження положення про інформаційно-телекомунікаційну систему досудового розслідування. Таким чином, прийняття Закону створить правові підстави для запровадження і функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування, зберігання в ній інформації кримінального провадження та зменшення обсягу паперового документообігу в органах досудового розслідування. Але реалізація діджиталізації кримінального процесу на практиці буде залежати від прийнятої редакції Закону, а також від фінансування цих змін.
Іван СТАРОСТА, адвокат, старший партнер АО «Клочков та партнери»
Проаналізуємо основні зміни цього невідкладного, як його визначив глава держави, законопроекту та перспективи впровадження такої системи у сьогоднішніх реаліях. Основним завданням проєкту є імплементація інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування. Таке нововведення спрямоване на підвищення ефективності кримінального процесу, впорядкування процедур та покращення взаємодії учасників кримінального провадження. Де-факто ця система дасть сторонам справи можливість здійснювати інформаційну діяльність у електронній формі. Іншими словами, під час досудового розслідування учасники провадження у межах своїх повноважень реалізуватимуть свої права та обов'язки не в паперовій формі, а через таку електронну систему.
Відповідно, законопроектом пропонується доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України основами для використання вищезгаданої системи, а саме:
• визначенням її функціонального призначення;
• нормами щодо надання доступу до матеріалів, які зберігаються в системі, для учасників провадження (відкриття матеріалів іншій стороні, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування тощо);
• правилами взаємодії (інтеграції) інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування з іншими інформаційними, інформаційно-телекомунікацій ними системами (такими, як автоматизована система документообігу суду, єдиний реєстр досудових розслідувань тощо) у випадках, передбачених законом.
Метою введення такої системи є зменшення найбільш бюрократизованої паперової системи кримінального процесу — як називають її в уряді з огляду на інші системи електронного документо обігу, «динозавра». Щодо кінцевої мети, то автори проєкту націлені на повну відмову у майбутньому від паперового провадження як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи в суді. Проглядаючи зміни, що викладені у порівняльній таблиці, можна дійти висновку, що проєктом пропонується зрівняти правовий статус паперових та електронних документів у кримінальному процесі. Така діджиталізація значною мірою розширить процесуальні можливості адвокатів та суду досліджувати матеріали справ, документи та докази в електронній формі. Відповідаючи на питання, чи можливе впровадження електронного обігу документів у кримінальному процесі, варто зазначити, що повноцінне використання такої системи без порушення процесуальних норм можливе лише після розробки та прийняття значної кількості підзаконних нормативно- правових актів. Норми щодо управління, внесення змін та доступу до системи потребують детального опрацювання з об'єктивної та суб'єктивної сторін, адже лише повноцінне визначення, кому і які повноваження будуть надані, дозволить ефективно використовувати новостворену систему.
Тетяна ПАВЛЮКОВЕЦЬ, керівник практики кримінального права та процесу EVERLEGAL
Тема діджиталізації процесу та e-case менеджменту не нова. Однак, кожного разу вона перетворюється у звичайний формалізм через відсутність у осіб, які приймають рішення, розуміння як глибини самої проблеми, мети впровадження цієї «діджиталізації», ну і звичайно ж, комплексної стратегії розвитку. Відповідно, через це і шляхи вирішення проблеми зводяться до бездумного внесення змін до законодавства.
В першу чергу, коли ми говоримо про e-case менеджмент, ми повинні розуміти, що це стосується забезпечення рівноправності сторін провадження, доступу до основної інформації та реальної можливості учасників провадження реалізувати надані процесуальні права.
Запропонований Президентом України законопроект не вирішить проблеми учасників процесу, а лише створить додаткове навантаження на слідчого, прокурора та суд. На розгляд запитів про надання інформації чи документів потрібно виділити час, очевидно, що і процедура оскарження до слідчого судді відмови у наданні такої інформації з’явиться, плюс додаткові витрати з державного бюджету на впровадження інформаційних систем, нагадаю, далеко не дешевих, і далеко не перших (адже зараз окрім ЄРДР у правоохоронних органів є ще кілька паралельно працюючих систем електронного документообігу, які упродовж тривалого часу не синхронізовані).
На разі, набагато ефективнішим буде не створення ще однієї непрацюючої е-системи, а впровадження конкретних кроків, які дадуть миттєвий ефект і розвантажать як слідчого, так і суд, не кажучи вже про реальну можливість учасників процесу користуватись своїми правами.
Інформаційні системи можуть бути корисними, якщо їх застосовувати розумно. Зверну увагу лише на два питання, які суттєво спростять питання доступу до інформації.
Перше – заява про вчинення правопорушення. Проблема на цьому етапі - це елементарне несвоєчасне направлення потерпілому (заявнику) відповіді на подану заяву, або ще частіше – неотримання такої відповіді взагалі, що призводить до втрати доказів вже з першого дня провадження.
Як один з варіантів спрощення процесу отримання інформації про результати розгляду поданої заяви, це впровадження номерів-ідентифікаторів, за допомогою яких заявник може онлайн відслідкувати рух своєї заяви, стан її розгляду та своєчасно оскаржити рішення у разі відмови (не будучи залежним від наявності у слідчого марок на відправку документів, чи наявності бажання взагалі розглянути таку заяву).
Друге – надання захиснику та представнику потерпілого можливості самостійно отримувати витяг ЄРДР у тому кримінальному провадженні, де він представляє інтереси цього учасника провадження (з урахуванням встановлених обмежень, звичайно).
Попереджаючи питання «Навіщо адвокату флешка ЄРДР?» давайте відповімо на питання: а скільки часу захисник взагалі зазвичай витрачає на отримання офіційного витягу з ЄРДР чи на отримання елементарної інформації про стан досудового розслідування; скільки часу та ресурсів витрачається щоб дізнатись актуальну інформацію про те хто ж сьогодні є слідчим і процесуальним прокурором та кому писати клопотання; як часто траплялись випадки, коли у справі ще нічого по суті не зроблено, а виявляється, що провадження вже закрите кілька місяців тому?
Що надасть можливість формувати витяг самостійно? Найголовніше, це спрощення доступу до інформації в контексті розумних строків та рівноправності сторін процесу.
Питання для дискусії відкрите. І тепер залишається лише питання чи будемо ми вживати заходів для того, щоб кримінальний процес був цивілізованим кримінальним процесом, а його учасники могли повноцінно та головне - ефективно використовувати надані права та виконувати свої обов’язки.