За статистикою у світі тривалість життя невпинно зростає і, відповідно, підвищується пенсійний вік. В юридичному бізнесі наслідком цього є те, що партнери йдуть з посад пізніше, і молодим юристам доводиться набагато довше чекати на підвищення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Звісно, підвищення пенсійного віку є не єдиною причиною цієї тенденції. Зміна багатьох аспектів професії також відіграла свою роль.
У 1980 р., коли молодий юрист міг розраховувати на досягнення партнерської позиції через чотири-п'ять років, у Великобританії було близько 38 тис. практикуючих солісіторів. Остання цифра, яку надала The Law Society,’ становить 139 797 осіб, тобто число зросло на 101 797, або на більше 260%. Проте кількість юридичних фірм у Великобританії не продемонструвала такого різкого збільшення.
Світова фінансова криза також вплинула на це питання.
"Тоді в компаніях домінувала тенденція до переходу до дольового партнерства, - говорить партнер компанії Farrer & Co Джонатан Хейлі. - Цей вид тоді був більш релевантним, ніж зарплатний, адже прибутків не було, і виплатити високу заробітну плату, яку вимагають лондонські адвокати, було нереально. Позицій партнера тоді стало важче досягти, і зараз я не помітив жодної тенденції до зворотнього”.
Експерт із партнерства Addleshaw Goddard Астер Крейшоу зазначає: "Коли я отримав диплом у 2000 р., шлях до позиції партнера складав від шести до восьми років, але зараз, за деякими винятками, це орієнтовно 8-14 років. Для багатьох юристів це надто довго; через це зростає привабливість посади інхауза".
Це не просто відчуття - статистика підтверджує міркування. За останні 10 років середній показник PQE (Post-Qualified Experience – прим. ред.) партнера виріс у кожній з фірм “великої четвірки”. Наприклад у 2008 р. в середньому показник становив 9 PQE. У 2017 р. середній показник склав 10,4%.
Оскільки оплата підвищується у зв’язку з кар’єрним ростом, амбітні молоді юристи починають задумуватися про більш широкий спектр варіантів кар’єрних рішень, і в компаніях змушені думати про те, як втримати їх у себе.
"У фірмах проводять подібні дискусії, навіть якщо не говорять про це відкрито, - каже партнер однієї з американських фірм. - Необхідно сформувати якусь модель, тому що компаніям стає все важче втримати кращих людей".
Для того, щоб зменшити плинність вартісних кадрів, фірми вдаються до абсолютно різних методів: від підвищення зарплати та вдосконалення соцпакета до переосмислення самого терміну “партнер”.
Проте, як визнає керуючий партнер Shearman & Sterling’s Ніколас Бакворт, реальним викликом, коли постає питання, як втримати людей, є щоденне заохочення. Часто важливо помітити людину, в якої поганий день, чи спитати колег, як пройшли їхні вихідні.
"Будучи партнером, легко сидіти в офісі та виконувати свою роботу. Але цього недостатньо. Відповідальність партнера полягає в заохоченні, керівництві, вихованні та наставництві, і одним із ключових елементів того, як втримати людей у фірмі, є розвиток цієї культури", - розповів він.