Пандемія вплинула на роботу у всіх сферах діяльності, не обминула вона й арбітраж. Які вектори його розвитку в сучасних умовах? Що потрібно Україні? Який інвестиційний клімат у державі? Чи змінилися вимоги бізнесу до арбітражу у сьогоднішніх реаліях?Про це та багато іншого говорили під час VII Міжнародних арбітражних читань пам’яті академіка І. Г. Побірченка, які були організовані ІСАС 17 листопада 2020 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З вітальним словом до учасників та гостей заходу звернувся голова ICAC та UMAC Микола Селівон. Він коротко окреслив питання, яким присвячені цьогорічні читання, та підкреслив важливість думки бізнесу для роботи арбітражних інституцій, а також зазначив: «Ми, мабуть, єдиний арбітражний інститут, який щороку проводить такі міжнародні конференції. Наразі всі говорять про реформи, тож ми теж поговоримо про реформування нашої системи. Оскільки бізнес є основним користувачем арбітражу, ми чекаємо його думку: який арбітраж йому потрібен?»
Перша сесія конференції «Реформи арбітражу: куди йти?» була присвячена обговоренню напрямів розвитку арбітражу, черговому проєкту змін арбітражного законодавства, моделі розв’язання міжнародних спорів та її впливу на систему судоустрою. Модератором виступила арбітр ICAC, к.ю.н., адвокат Тетяна Сліпачук. «Розвиток транскордонних спорів і міжнародних арбітражів відбувався хвилями, а зараз на ці процеси ще й вплинула пандемія, — сказала вона. — У зв’язку з цим виникає ряд питань: чи потрібно нам проводити онлайн-слухання до початку заслуховування показань свідків, що дозволять виключити питання, які є спірними? Чи потрібні нам багатотижневі слухання? Як ми зараз можемо використовувати технології, щоб зробити цей процес простішим та ефективнішим? Адже у сукупності це все буде впливати на вибір бізнесом та юристами арбітражної інституції».
Заступник голови ICAC Інна Ємельянова окреслила плани, які ставить перед собою ІСАС. До їх основних напрямів можна віднести: розширення категорій спорів, які можна передати до арбітражу; удосконалення використання забезпечувальних заходів та введення запобіжних заходів, наприклад, таких, які не дозволяли б недобросовісній стороні зловживати своїми правами. «Крім цього, плануємо створити платформу для проведення онлайн-проваджень і ввести електронний документообіг. Державі також варто розвивати можливість розгляду арбітражем інвестиційних спорів, для цього треба розробити інший регламент, інші списки і передбачити інше місце проведення арбітражу», — зазначила пані Інна.
Заступник міністра юстиції України — уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина, насамперед, звернув увагу на те, що розгляд інвестиційних спорів є «найвищою лігою», і для того, щоб її досягти, нам спочатку слід підготуватися: відкрити навчальні заклади для арбітрів, підготувати юридичну сферу до цього, підготувати і визначити арбітрів, які зможуть такі справи розглядати. Виходом з такої ситуації, на думку Івана Ліщини, може бути створення спеціального інвестиційного суду. «Крім цього, у нас не вирішені 3 основні питання. По-перше, наскільки Україна є арбітражно привабливою: як виконуються й чи виконуються взагалі рішення арбітражу? По-друге, загальні проблеми, які виникають у іноземних інвесторів з судовою системою в цілому: витратна по часу та невелика експертиза суддів, які розглядають справи, пов’язані з іноземним елементом. По-третє, це належний захист інвестора від держави: проблеми з оподаткуванням, законодавством, що регулює права інвестора, співпраця з АМКУ», — вказав пан Ліщина.
Суддя Касаційного цивільного суду Юлія Черняк зазначила, що хоча міжнародний арбітраж і судова влада є незалежними інституціями, вони досить часто співпрацюють. Наприклад, державні суди нерідко надають правову допомогу міжнародним арбітражам, а останні звертаються до суду для виконання рішень. «Суди досить обмежені у дослідженні того, як проводився розгляд по суті в арбітражі, тому ми дивимося на саму арбітражну угоду, принципи арбітражу, досліджуємо його процес, дотримуємося принципу добросовісності сторін при вирішенні проблем зловживання правами, особливо при визнанні та наданні до виконання рішень арбітражу», — підкреслила пані Юлія.
«Арбітраж і бізнес: відкритий діалог про головне» — тема другої сесії конференції, яку модерував арбітр ICAC, партнер AEQUO Павло Бєлоусов. Він зазначив, що існує стереотип про незмінність та застарілість системи арбітражу, проте, на його думку, відбулися зміни для бізнесу: «Цифрова перспектива залишатиметься незалежно від карантину, адже втілення інновацій — це майбутнє, і їх треба впроваджувати і використовувати, хоча й, можливо, з певними застереженнями. Бізнес вважає перевагами міжнародного арбітражу швидкість розгляду і вирішення спорів, ефективність рішень та сплату меншої вартості провадження».
Заступник директора юридичного департаменту BUNGE, арбітр GAFTA Наталія Пилипцева зазначила: «Зараз діджиталізація — це світовий тренд, тому вже сьогодні GAFTA забезпечила обмін інформацією та ініціювання арбітражу через електронну пошту, що значно пришвидшує розгляд спорів у агросекторі. Питання, наскільки швидко відбувається процес і як швидко можна отримати рішення — ключові для бізнесу». Також Наталія розповіла про інструмент, який використовується в деяких арбітражах: public shaming. Він, як правило, передбачається в умовах угоди і означає, що в разі невиконання стороною рішення арбітражу інша сторона має право поширити цю інформацію на публіку й таким чином ніби осоромити відповідача. За словами Наталії, цей інструмент діє як засіб впливу на виконання рішення через репутацію опонента.
Заступник бізнес-омбудсмена Ярослав Грегірчак окреслював аспекти роботи Ради бізнес-омбудсмена і зазначив, що багато спорів, які мають приватний характер, вони не беруть на розгляд, оскільки це виходить за межі їхніх повноважень і створює паралель судочинству. Бізнес-омбудсмен переважно працює з інвестиційними спорами, і подача документів йому на розгляд, скарги до омбудсмена є одним з інструментів захисту бізнесу.
Провідний юридичний консультант публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Єгор Сєров ділився з учасниками заходу власним практичним досвідом підготовки та розгляду справ у міжнародних арбітражах, зокрема в форматі онлайн. Він відзначив: «Найбільш зручний та ефективний розгляд спорів у МКАС України, адже для нас пріоритетним є українське право. Хоча створення конкуренції між арбітражами може стимулювати їхню роботу ще краще».
Суддя Київського апеляційного суду Вікторія Шебуєва навела статистичні дані надходження справ з арбітражу: за 9 місяців 2020 р. надійшло 13 тис. справ. Для порівняння, за весь 2019 р. було всього близько 18 тис. справ. «З них лише по 8 справах прийняли рішення про відмову у виконанні, що є досить позитивним показником роботи МКАС. Щодо роботи в режимі онлайн, то у будь-якому випадку ми будемо діяти відповідно до ЦПК, але питання про належне повідомлення сторін у цьому аспекті є дуже суб’єктивним та спірним», — зазначила пані Вікторія.