Асоціація правників України спільно з Міністерством оборони України (Департаментом юридичного забезпечення Міноборони України) провели 23 травня в Києві конференцію «Забезпечення правопорядку у Збройних Силах України». На заході учасники, зокрема, обговорили проблемні питання, пов’язані з розслідуванням військових злочинів та дисциплінарних порушень, а також судових проваджень за цими категоріями.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На початку заходу з вітальним словом виступив заступник міністра оборони України з питань європейської інтеграції Андрій Шевченко. Він зазначив, що війна несе беззаконня та безправ’я, однак це не має бути виправданням для порушення та прав людини – це одна з найважливіших цілей для України.
«Нам потрібно також будувати систему правопорядку та правосуддя у ЗСУ вже зараз, не чекаючи на перемогу. Наскільки би важко це не було. Тому потрібно рухатися за практичними напрямами вперед. Ми дивимося на питання дотримання військової дисципліни як на синонім виконання бойового завдання. Саме тому Міноборони приділяє стільки уваги розвитку військової юстиції, створенню військової поліції на базі військової служби правопорядку», – сказав він, додавши, що в цих напрямах є, над чим працювати.
Крім того, пан Шевченко зазначив, що створення військової поліції є одним із кроків, який приводить Україну до стандартів НАТО: «Ми бачимо, як ця система успішно працює в багатьох країнах-партнерах, тому це частина набагато більшої роботи України на шляху до європейської інтеграції».
Антон Войтенко, заступник Генерального прокурора, заявив, що питання військової юстиції активно дискутується в суспільстві: «Ми безумовно маємо використовувати міжнародний досвід під час військової побудови тут, у нашій державі, але нам набагато важче це зробити, оскільки ми підіймаємо це питання під час повномасштабної війни».
Він розповів, що війна виявила низку проблемних питань, зокрема, для органів прокуратури. Так, перед прокурорами постало питання виконання непритаманних для них завдань – наприклад, виконання повноважень, передбачених ст. 615 КПК України.
Водночас перед Офісом Генпрокурора наразі є дороговказ – комплексно-стратегічні плани формування органів правопорядку як частину сектора безпеки та оборони України на 2023-2027 рр. Цим документом, розповів пан Войтенко, передбачені спільні орієнтири органів правопорядку та прокуратури.
Президентка ВГО «Асоціація правників України» Анна Огренчук зазначила, що з самого початку повномасштабного вторгнення росії в АПУ була організована «гаряча» лінія допомоги постраждалим від агресії: «Ми стежили за тим, які питання потрапляли туди й використовувалися волонтерами. Спочатку це, звісно, були питання щодо перетину кордону, мобілізації, фіксації воєнних злочинів, але згодом кількість питань і запитів від військовослужбовців зростала. І на сьогодні вона становить один із найбільших блоків питань».
Тому, розповіла пані Огренчук, АПУ уклала меморандум із Міноборони щодо залучення міжнародних експертів із питань розслідування, досудових проваджень і захисту: «Повномасштабне вторгнення поставило значно більші виклики. Звичайно, що адвокатура має мати спеціалізацію щодо розслідування та захисту саме таких категорій спорів».
Крім того, вона нагадала, що в АПУ вже створено комітет щодо захисту прав військовослужбовців і ветеранів: «Тому якщо у вас виникатимуть будь-які запитання, то, будь ласка, ми відкриті для співпраці».
Судові провадження
Перша панель конференції стосувалася особливостей судових проваджень щодо військових злочинів та покращення інституційної спроможності судів. Станіслав Кравченко, голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС), зазначив, що з перших днів агресії росії стало зрозуміло, що в тих умовах, в яких зараз працюють суди, а також із тими викликами, які виникли, потрібна були інша організація роботи, а також інший підхід у багатьох проблемах. Серед іншого, він виділив пріоритетні категорії справ, якими займаються судді ККС ВС, серед яких злочини щодо порядку несення військової служби, а також питання національної безпеки.
Також Станіслав Кравченко розповів про ситуацію на сьогодні, навівши статистику проваджень, які надійшли до суду. Так, станом на 22 травня вона є наступною:
- опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків – до судів надійшло 117 проваджень;
- погроза або насильство щодо начальника – 131;
- порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями – 52;
- добровільне залишення військової частини або місця служби – 2958;
- дезертирство – 307;
- втрата військового майна – 111.
Окремо пан Кравченко розповів про проблеми розгляду справ у судовій системі (залежно від того, як розташовані суди), виокремивши такі категорії:
1) суди, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, які відповідно не можуть сьогодні працювати. «Я думаю, що багато ми програли в процесі переміщення судів, зокрема суддів, на підконтрольні території», – сказав голова ККС ВС.
2) прифронтові території, де суди розташовані на підконтрольній території, але в них неможливо провести судові засідання з огляду на їх безпеку – як суддів, так і всіх учасників процесу тощо.
Він зазначив, що зараз надзвичайно важливо – як усередині держави, так і на світовому рівні, – щоб рішення сприймалися як об’єктивні та справедливі: «Потрібно розуміти, що в нас єдиний вихід – перемогти та далі розвиватися як держава, як би важко не було. Ми зобов’язані дотримуватися стандартів».
Дисципліна та правопорядок
Друга панель мала тему: «Питання зміцнення військової дисципліни та правопорядку у Збройних Силах України». Модератором був Олексій Муравйов, начальник Північного територіального юридичного управління.
Володимир Гуцол, начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України – начальник Головного управління Військової служби правопорядку ЗСУ, бригадний генерал, зазначив, що стан правопорядку та військової дисципліни в ЗСУ є контрольованим і дозволяє забезпечити виконання завдань за призначенням.
«Повномасштабна збройна агресія росії призвела до певних коригувань в організації роботи органів управління військового правопорядку. Були розроблені певні механізми та заходи, які дозволили утримувати цей стан правопорядку та дисципліни в ЗСУ на тому рівні, який дійсно дозволяв виконувати завдання за призначенням. Сталими залишилися ті підходи, які були до початку війни, зокрема профілактика правопорушень», – сказав він.
За словами Гуцола, на початку збройної агресії та в першому півріччі 2022 року стан злочинності в ЗСУ був мінімальним. Проблеми почалися в минулому півріччі 2022 року – в першу чергу це пов’язано зі злочинами щодо самовільного залишення поля бою, непокорою під час ведення бойових дій і невиконанням наказу.
«Через те, що була відсутня практика досудового розслідування та судового розслідування злочинів, пов’язаних зі статтею 429 (самовільне залишення поля бою); ці кримінальні правопорушення або діяння, які мали ознаки правопорушення, вчинялися в безпосередньо районах ведення бойових дій, була специфіка в тому, щоб забезпечити збереження доказів, а також забезпечити, щоб люди повернулися для виконання бойових завдань і надали можливість виконати бойові розпорядження та накази командирів», – розповів пан Гуцол, додавши, що проблематика є в тому, що ці військовослужбовці, які здійснили злочини, продовжують залишатися у військових частинах. Водночас немає механізму, який би дозволив припинити проходження ними військової служби, оскільки спочатку потрібно отримати вирок.
Також він наголосив на ключовій проблемі – це вживання українськими військовослужбовцями спиртних напоїв і наркотичних засобів: «Ця проблема є, ми з нею боремося та вживаємо заходи. Всі зусилля направлені на те, щоб спиртні напої, психотропні речовини та наркотичні засоби не потрапляли у військові частини».
Народна депутатка України Марʼяна Безугла наголосила на відсутності військової поліції та інших органів: «З 2014 року йде вторгнення, а ми ліквідували військові суди, військову прокуратуру… У мене виникає природнє запитання, чи не були це внутрішньо-організаційні, законодавчі тощо диверсії щодо зниження обороноздатності країни… До нас нарешті приходить розуміння, що потрібно повертати, а що навіть «перестрибувати» у своєму розвитку».
Вона зазначила, що у Верховній Раді вже приходять до фіналізації комітетського законопроєкту щодо військової поліції, однак відкритим залишається питання щодо військових судів, повноважень САП, зокрема військових прокурорів.
Також народна депутатка зазначила, що виникає також питання про невідворотність покарання військовослужбовців: «Чи розуміють вони, які діють таким чином (залишають позиції – ред.), що буде невідворотне покарання? Ні. Тому що те, що все, що ми зараз маємо серед проблем, – це швидкість опрацювання… Ми маємо дуже мало вироків».
Ярослав Льошенко, заступник керівника Управління – керівник третього відділу Управління Головного слідчого управління ДБР, розповів, що через агресію росії Україна має не лише уніфікувати підходи, а й не боятися застосовувати нові методи розслідування, зокрема військових злочинів.
«ДБР беззаперечно підтримує ініціативу запровадження інституту військової поліції. Ми розуміємо, що ця військова поліція, яка за наміром наших законодавців має відбуватися на основі військової служби та правопорядку, – це досить виважене та правильне рішення, яке відповідає вимогам сьогодення», – сказав він.
Пан Льошенко назвав і проблемні питання, зокрема, пов’язані з розшуком військовослужбовців, а також із тим, що КПК України не передбачає вжиття слідчим дієвих заходів для усунення причин та умов, які були в кримінальному правопорушенні, що своєю чергою створює перепони для виконання завдань.
Керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора Віталій Панченко також наголосив на проблемі розшуку військовослужбовців, зазначивши, що є й інший актуальний наразі напрям – виявлення військових, які дезертували або самовільно залишили поле бою.
Він зазначив, що, зокрема, необхідно досліджувати питання, чи був бій насправді, в чому може допомогти експертне дослідження. Тому, на думку Панченка, такі речі потребують часу та, можливо, додаткового дослідження.
Максим Павлюк, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, розповів про проблему кількості суддів, їх матеріального забезпечення та швидкості запуску всієї системи, яка б розглядала військові злочини.
За його словами, у робочій групі депутати говорять про запуск спеціальних судових палат щодо військових злочинів. Також наразі йде мова про можливість запровадження судових палат щодо воєнних злочинів.
«Знаючи кількість фактично зареєстрованих кримінальних проваджень, я можу вам доповісти, що це помножити на 10, якщо не більше. Скажіть, будь ласка, що з цими провадженнями щодо військових злочинів? Залишається незрозумілою позиція військової прокуратури – вас влаштовує якість досудового розслідування? Вас влаштовує проведення досудового розслідування? Чому ми зараз не говоримо, що в питанні створення військової поліції військові про це кричать? Тому що в лютому-березні, коли 1 квітня звільнили Мотижин, знаєте, хто допитував свідків щодо шкоди, нанесеної майну людям? Доповідаю: детективи НАБУ. А знаєте, що робили слідчі ДБР? Брали ухвали в Галицькому суді м. Львова на обшук бізнес-центрів у Києві. Давайте про це говорити правду», – сказав помічник міністра оборони України Сергій Лапутько.
Міжнародний досвід
На третій панелі учасники заходу обговорили питання, пов'язані з міжнародним досвідом забезпечення правопорядку у військових формуваннях. Її модерувала Інна Заворотько, старша офіцерка Північного територіального юридичного управління, яка зазначила, що будь-яку модель або військової юстиції, або військової поліції не можна просто взяти й інтегрувати в ЗСУ.
«Весь досвід, який вивчається, має бути спроєктованим на український контекст. Тому є як мінімум дві практичні причини, чому потрібно вивчати міжнародний досвід. Перша з них полягає в тому, що Україна – не єдина країна у світі, яка переживала або пережила збройний конфлікт. Відтак багато відповідей на запитання можуть бути знайдені в міжнародному досвіді, зокрема міжнародних експертів», – зазначила вона.
Другою причиною, за словами пані Заворотько, є те, що війна завершиться перемогою України й постане більш глобальне питання забезпечення триваючого миру або триваючої безпеки: «Всі погоджуються з тим, що однією з його умов є набуття Україною членства в ЄС і НАТО. А тому вже сьогодні, говорячи про реформування військової поліції або юстиції загалом, нам потрібно зважати на ті стандарти, які є в державах-членах НАТО, щоб після перемоги легше було забезпечити взаємосумісність із колегами».
Тарас Іванець, юридичний радник із Литви, розповів про те, що майже в усіх країнах військова поліція існує: «Лише Ісландія її не має. Є певним винятком Угорщина, яка тимчасово не має військової поліції. В деяких країнах такий інститут має назву сили типу жандармерії. Основна історична причина – ці сили мають більшу юрисдикцію, тобто вони історично є такими собі помічниками короля, князя, правителя».
Серед іншого, він зазначив, що в Литві військова поліція є військовими силами, відповідальними за повноваження забезпечувати контроль за дотриманням законодавства та дисципліни, надаючи підтримку військовим операціям під час виконання функцій, викладених у доктрині.
Водночас військова поліція по доктрині НАТО має п’ять основних напрямів: «Україна досить успішно виконує більшість із цих напрямів, крім однієї – це правоохоронна діяльність, тобто поліцейська функція. Тобто якщо відбувається кримінальний злочин саме у країнах НАТО (в збройних силах), то їх розслідує військова поліція».
Проєктна менеджерка Женевського Центру управління сектором безпеки DCAF Крістіна Чернеютє зазначила, що дуже важливо створити систему військової юстиції, яка б забезпечила підзвітність і справедливість.
«Якщо говорить про міжнародні стандарти щодо військових злочинів, то вони залучають такі принципи, як незалежність, прозорість і належну процедуру. Звісно, ці розслідування мають проводитися компетентними та неупередженими органами, які є відокремленими від субординації або будь-якого неправомірного впливу», – розповіла вона.
Крім того, проєктна менеджерка наголосила на тому, що принцип прозорості, зокрема, непрямо впливає на виявлення соціальних проблем. Також, на її думку, має бути забезпечена належна правова процедура – це право на справедливий судовий розгляд, доступ до юридичного представництва, презумція невинуватості.
«Дотримання всіх цих принципів не лише права людини, а й в принципі зміцнює довіру до самого процесу розслідування», – сказала Крістіна Чернеютє.
Захист військових
Четверта сесія стосувалася теми права на захист українських військових (поточний стан речей і наступні кроки), модератором якої був Євген Грушовець, адвокат, партнер Ario Law Firm, голова Громадської антикорупційної ради при Міноборони України
«Особисто для мене як адвоката, який практикує кримінальні провадження, тема щодо права на захист українських військових є як мінімум непростою. Ця тема дуже глибока та багатогранна, тому що коли ми говоримо про захист, то й говоримо відповідно про іншу сторону, а це питання відповідальності військових», – зазначив він.
За словами Грушовця, в кожній справі, кримінальному провадженні орган досудового розслідування повинен встановити суб’єктивну, об’єктивну сторону злочину: «Я думаю, що в цій категорії справ це зробити набагато важче, чим у будь-якій іншій категорії – особливо в економічних злочинах».
Олексій Бежевець, офіцер Північного територіального юридичного управління, розповів про запити, яке отримує управління від адвокатів і військовослужбовців: «Дуже гостре питання з самовільним залишенням частини (СЗЧ) – ми бачили зі статистики, що левова частка – це саме СЗЧ… Далеко не всі військовослужбовці, які самовільно залишили частину, є однозначно злодіями та негідниками, які не хочуть служити. Світ складний, є різні ситуації».
Крім того, він розповів про проблему з пораненими військовими, які лікуються за кордоном. Так, за словами пана Бежевеця, після чотирьох місяців лікування за кордоном виплата грошового забезпечення військовому припиняється: «Є люди, які там рік уже лікуються (бувають тяжкі випадки) – ніхто не платить. По поточним нормам має бути наказ командира, який ґрунтується на висновку ВЛК. ВЛК у нас в Україні, людина за кордоном, висновку немає, немає наказу командира, людина далі собі лікується, а на що живе – ніхто не знає. Зараз це питання вже піднялося».
Також офіцер торкнувся проблеми кадрів: «Переведення, питання мобілізації, зокрема за фахом – коли люди з трьома освітами або глибокою технологічною спеціалізацією будуть займатися не тим, що б вони могли робити. Ці питання зараз вирішуються за допомогою різних ресурсів, які мають статус волонтерський. Є відповідні платформи».
Пан Бежевець заявив також про те, що існує ініціатива (структурується як проєкт) для початку хронологічної цифровізації та систематизації, а також роботи контекстного пошуку на базі однієї з наявних інформаційно-правових систем. Це дало б змогу і адвокатам, і військовослужбовцям, і військовим юристам працювати з «нормативкою».
«Як ви знаєте, якщо відбувається затримання, то обов’язково орган, який здійснив затримання, має повідомити центр надання БПД – і упродовж 2-х годин має прибути адвокат. Година на пошук, година – на те, щоб прибути. З початку цього року ми видали 588 доручень адвокатам на захист клієнтів», – розповів директор Координаційного центру надання правової допомоги Олександр Баранов.
Окремо є захист за призначенням, де в центру є 560 доручень – тобто загалом майже 1300 доручень від загальної кількості, які є в центрі. Він зазначив, що третина (400 доручень) із них – це самовільне залишення частини, 200 – непокора, 200 – дезертирство.
За словами директора, необхідно проводити навчання адвокатів, щоб вони могли захищати клієнтів у доволі специфічних видах злочинів, адже не всі адвокати мають відповідну практику. З іншого боку люди самі цікавляться, за що може військовослужбовець нести кримінальну відповідальність, які підстави для його притягнення, тому, зазначив пан Баранов, важливо проводити роз’яснювальну роботу серед людей.
Леся Кляровська, адвокатка і голова правління ГО «Юридична сотня», навела статистику звернень до ГО з 24.02.2022 до 19.05.2023. Так, було опрацьовано 44 697 звернень, з яких:
- 37 520 – надано консультацій на «гарячій» лінії;
- 71177 – надано письмових консультацій через соціальні мережі та месенджери;
- 290 – надано контакти юристів-волонтерів або направлено на центри БВПД для подальшого розв’язання справи.
Також вона розповіла про актуальні питання щодо кримінальних справ, зазначивши, що до ГО було 565 звернень:
- відмова виконання бойового наказу – 160 (29,3%);
- СЗЧ (самовільне залишення частини) – 90 (16,9%);
- запит на адвокатів – 43 (7,6%);
- дезертирство – 34 (6%);
- нестатутні взаємовідносини – 15 (2,6%);
- УДО, мобілізація – 12 (2,1%);
- справи, пов’язані з вживанням алкоголю та наркотичних речовин – 12 (2,1%);
- убивства – 10 (1,7%);
- тяжкі тілесні ушкодження – 8 (0,5%);
- хабарництво – 3 (0,3%);
- інше – 201 (35,5%).
Крім того, ГО були внесені такі пропозиції для покращення ситуації:
- внесення змін до КК України, які надаватимуть можливість призначати більш м’яке покарання, ніж передбачене законом, а також звільняти військових від відбування покарання з випробуванням;
- удосконалення процедури та строків службового розслідування щодо безвісти відсутніх, полонених, загиблих з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права;
- організація процедури огляду військових ВЛК, надання медичної допомоги під час проходження служби та забезпечення контролю належної підготовки військових до бойових дій;
- запровадження дієвого механізму реагування на звернення військових із метою захисту їхніх прав.
Станіслав Пелюк, партнер, керівник практики кримінального права ЮК MORIS, зазначив, що коли підіймається тема захисту військовослужбовців, то всі мають розуміти, що це питання є широким та об’ємним. За його словами, наразі, зокрема, актуальним є питання щодо правильного вибору захисника, оскільки воно є фундаментальним, коли здійснюється захист особи.
Окремо він підняв проблему доступу до державної таємниці, зазначивши, що отримати доступ можна лише на стадії після повідомлення про підозру: «Щодо військових злочинів, то я як адвокат не можу отримувати від клієнта інформацію. Я розумію, що по тому, як відбувається допит, які запитання ставляться, то фактично позбавлений можливості належним чином надавати правову допомогу людям».