До адвокатської практики щорічно долучаються колишні державні службовці, представники прокуратури та судді. Серед них – одіозні особи, скандальні екси силових структур, фігуранти гучних журналістських розслідувань. Кваліфікаційна процедура доступу до професії адвоката сьогодні це дозволяє.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нещодавно стало відомо, що ексголова Служби безпеки України Іван Баканов отримав адвокатське свідоцтво. Згідно з Реєстром осіб, які склали кваліфікаційні іспити, він успішно склав іспит 7 жовтня 2022 року. «Юридична Газета» вирішила зібрати думки адвокатів щодо ситуації: як бути з професійною репутацією та доброчесністю та загалом із довірою до інституції? Чи відповідає така практика європейським принципам? Як змінити ситуацію?
Роман Титикало, адвокат, партнер MORIS:
Як на мене, в законі має бути пряма заборона впродовж якогось часу (скажімо, п’ять років) після завершення служби в поліції, прокуратурі, суді займатись адвокатською діяльністю. Зайняття такими особами начебто адвокатською діяльністю дискредитує професію, а також створює багато корупційних ризиків!
Ба більше, зараз закон дозволяє таким особам ставати адвокатами, перебуваючи водночас на державній службі. Доволі часто це просто підлог документів. Наприклад, Баканову потрібно було не лише скласти іспит у Полтаві, а й пройти пів року стажування в адвоката. Я сумніваюсь взагалі, що він складав іспит з усіма, ба більше – що пів року ходив на стажування до якогось адвоката.
Тому я б заборонив прямою нормою чинним прокурорам, поліцейським, суддям, які перебувають на посадах, складати іспити та ставати адвокатами.
Виключення може бути лише для адвокатів, які були в адвокатурі, потім пішли на державну службу, а потім із неї повернулися знову в професію.
Ілля Костін, адвокат, Правовий Альянс, служить у ЗСУ:
Ситуація не нова та насправді набагато гірша, ніж здається, – щодо людей, які потрапляють в адвокатуру. Насамперед це пов’язано з тим, що адвокатура не впоралася в питаннях самоорганізації. І зараз ми маємо людей, які «осідлали» цей орган і нами «поганяють».
Змінити порядок, який зараз існує всередині адвокатури, – це питання як самоврядування, так і кваліфікаційних іспитів і допуску до професії – неможливо з чинним законом і керівництвом. У чинному керівництві є люди як реакціонери, так і відкриті колаборанти.
Суспільству це не цікаво. От єдине запитання, яке виникло, – це Баканов. Людина, яка підходить під ст. 425 Кримінального кодексу – за його дії за весь час керівництва, які призвели до 24 лютого 2022 року. Це недбале ставлення до військової служби. Його некомпетентність призвела до цих дій – і ось, він потрапляє в лави адвокатури. Зрозуміло – чому. Зрозуміло – як це відбулося.
Одіозність цієї особи, порівняно з тим, що вона зробила, сколихнула суспільство. Але далі все. Якщо суспільство почне цікавитися, то знайде не лише Баканових серед лав адвокатури, а й справжніх зрадників. Воно знайде в лавах адвокатури слідчих «мгб днр», представників окупаційної влади, ґвалтівників, тих, у кого є декілька кримінальних проваджень (зокрема, які діють), прокурорів Майдану, чинних прокурорів і суддів, будь-кого.
Це питання доступу до професії підіймалося не один раз. І ми заручники чинної системи самоврядування – коли потрібні голоси, щоб утриматися при владі, коли потрібні гроші, щоб тримати цю владу. І все інше є ширмою.
Тому портновський закон про адвокатуру та адвокатську діяльність давав такі можливості. Навіть по об’єму цей закон за більшістю сторінок – це питання виборів, а не існування професії адвоката. Тому я свого часу разом із Регіною Гусейновою підготував законопроєкт, який ми намагалися подати через депутатів. Нам відверто відмовили, сказавши, що це дискримінація, але ми вважаємо, що це все-таки правильно. Це питання доступу до професії зробити так, щоб людина, яка працює в державній установі, тільки через три роки може перейти до професії адвоката. Щоб не було впливу, зміщення акцентів із захисту на розв’язання якихось питань завдяки тому, що людина працювала та мала певний вплив на певних людей. І головне – щоб люди обирали професію не як карти (коли вони грають у преферанс). «Я хочу бути там, я можу бути тут». Чинні судді, прокурори та поліцейські мають призупинене (але яка різниця) адвокатське свідоцтво, яке отримали під час зайняття посади. Тому що Національна асоціація адвокатів наплювала на закон і дозволила політично вигідний для себе крок.
У цьому законопроєкті, крім того, що люди, які працюють у державних установах, не можуть перейти впродовж трьох років, як вони звільнилися з держустанов, державних органів влади, так і адвокати лише після трьох років паузи можуть перейти. Це принципове питання. Люди мають обирати цю професію та розуміти, що вибір професії – це не вибір сукні зранку. Тому буде більшою відповідальність і ставлення людей до своєї репутації.
Адвокатське самоврядування потребує навіть не перезавантаження, а знищення цієї системи та побудови нової. Повністю децентралізованої. Ми вже показали – український народ, – що сидіти на одному стільці та нами керувати не дамо. Я думаю, що в певний час – коли війна закінчиться – з адвокатурою ми теж так і зробимо.
Петро Бойко, голова Ради адвокатів Київської області:
На сьогодні закон ставить вимоги лише до інтелекту та належного рівня знань. Жодних обмежень у доступі до професії через одіозність кандидата, погану репутацію чи інші морально-етичні причини на сьогодні в розпорядженні КДКА не існує.
На практиці наші колеги викручуються з «білих» плям законодавства тим, що ставлять одіозному кандидату складні запитання, тобто «завалюють» його на екзамені. Але якщо негідник розумний, то він легко може пройти це сито.
Хоча мені не доводилося бачити або чути про розумників, які б могли проскочити це сито, якщо кваліфікаційна палата налаштована проти цього кандидата.
Щоб змінити ситуацію, потрібно ввести етичні вимоги до кандидата. Але це не варіант, оскільки вони легко можуть бути використані проти інших кандидатів, у тому числі й доброчесних. На моїй памʼяті, коли обговорювали ще проєкти законів про адвокатури, академік Варфоломеєва відмовлялася вводити ці етичні норми, бо, на її думку, це було поле зловживань та розширеного тлумачення цієї етики.
Артем Донець, адвокат, АО «Донець і Партнери», офіцер ЗСУ:
Якщо коротко: проблема не в самій системі кваліфікаційного доступу, а в тому, що система – кваліфікаційна і дисциплінарна – не виконує своїх задач адекватно українським правовим і суспільним реаліям.
Кваліфікаційна система не відфільтровує прозоро та якісно неналежних кандидатів, а дисциплінарна – не вичищає відверто шкідливі та ворожі кадри з адвокатури. За аналогією з медициною: не працює ані регенеративна функція, ані імунна.
Фактично зараз адвокатура має запущену форму раку. І такі от зашкварені нові адвокати (або невичищені – наприклад, Монтян, Рибіна, Медведчук) або хабародавці-адвокати в гучних справах – це вже метастази. Адвокатура у вкрай важкому стані.
Крім того, вони наполегливо і запопадливо атакують тих, хто відкрито і послідовно викриває ці та інші недоліки.
Що потрібно зробити:
1. Зміна законодавства про адвокатуру саме в частині децентралізації.
2. Перевибори центральних і місцевих органів адвокатського самоврядування.
3. Зміни тих пунктів, про які я писав.
4. Пряма участь всіх адвокатів у виборах для унеможливлення узурпації влади.