Чинне законодавство України надає чітку відповідь на це запитання, захищаючи права обох співавторів – інтерв’юера та респондента

У 2014 р. система державних закупівель України може пишатися декількома досягненнями, але ще більше – перейматися проблемами та новими викликами

Багато правників стикаються з необхідністю визначити, які судові витрати у тому чи іншому судовому процесі доведеться понести. Зазвичай такі питання (зокрема, й щодо відстрочки та розстрочки судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати) вирішуються у відповідності до Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК), Закону №3674-VI від 08.07.2011 «Про судовий збір» (далі – Закон №3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України.

Відмова від патентування в Індії лікарського препарату глівек (glivec) компанії Novartis стало жорстким попередженням з боку Верховного суду щодо патентної охорони винаходів у цій країні. Водночас практики патентної справи вважають, що це рішення не повинно розглядатися поза контекстом – воно є прямим застосуванням закону до конкретного винаходу.

Правове регулювання припинення трудового договору засноване на поєднанні принципу свободи договору (його розірвання) і публічно-правових гарантіях трудових прав працівників – у певній мірі обмеженні свободи розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Підстави припинення трудового договору сформульовані у ст.36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) і конкретизуються у інших статтях.

На сучасному етапі спостерігається значне скорочення загального обсягу державних закупівель, що відбувається на тлі масових неплатежів замовників (за три квартали поточного року обсяг фактичних бюджетних видатків на покриття тендерних договорів склав лише 23%). За результатами 9 місяцівц.р. фактичні видатки на державні закупівлі, з урахуванням зміни валютних курсів і інфляції, у 2014 р. склали 22 млрд грн, тоді як у 2010 р. – 48 млрд грн, у 2011 р. – 73 млрд грн, у 2012 р. – 138 млрд грн, у 2013 р. – 55 млрд. грн. За таких умов навіть добросовісні замовники вимушені вступати фактично у корупційні відносини з постачальниками.

Ефективність здійснення державних закупівель завжди знаходиться у центрі уваги політиків та суспільства. Неминучість зловживань при державних закупівлях витікає з теорії максимальної бюджетної ренти – прагнення бюрократії отримати максимальну ренту за рахунок монополізму в наданні державних послуг. Тому державні закупівлі є предметом прискіпливого контролю у всіх країнах, в т.ч. (а можливо, і перш за все) у державах ЄС.

Сектор видобутку нафти і газу (разом – вуглеводні) на території України важко назвати процвітаючим. Галузь, яка мала б давати серйозний прибуток чи хоча б серйозну кількість вуглеводнів за ціною собівартості, хай і високою, сьогодні приносить державі мізер. Безумовно, така ситуація пояснюється і об’єктивними причинами, однак суттєва проблема полягає у недоліках державного регулювання правового режиму для цього сектору.

Актуальною для України проблемою, що, як правило, залишається поза рамками спеціальних досліджень, є розподіл виключних прав під час державної закупівлі предмета, пов’язаного з використанням об’єктів права інтелектуальної власності.

Аналіз практики застосування положень Закону свідчить, що у замовників та учасників часто виникають проблеми, пов’язані із зазначенням у документації конкурсних торгів (ДКТ) такого кваліфікаційного критерію, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічних договорів.

Коаліційна угода та новий склад парламенту з реальними програмами реформ та бажанням дійсно їх робити дозволяють сподіватися, що кардинальні реформи у сфері державних закупівель таки відбудуться. Незважаючи навіть на те, що черговість реформування даної сфери визначено тепер уже повновладними народними обранцями лише під номером 23. Наразі створення ефективної процедури державних закупівель представляється конкретним і більш-менш зрозумілим у світлі існування концепції реформування сфери державних закупівель, підписаних меморандумів про співпрацю між представниками адміністрації Президента України, КМУ, парламенту, громадськими організаціями, представниками бізнесу, електронними торговими майданчиками (ЕТМ) тощо.

Про особливості укладення шлюбних контрактів, послуги сурогатного материнства в Україні та колізії в Сімейному кодексі «Юридичній газеті» розповіла адвокат, експерт з сімейного права Тетяна Даниленко