Чим довше триває війна, тим більше зростають збитки держави Україна, громадян та компаній, а відповідно зростає і сума, яку росія повинна буде заплатити як відшкодування за заподіяне. Передбачуваний і зрозумілий правовий інструмент притягнення рф до відповідальності та стягнення репарацій наразі відсутній, тому ми бачимо дуже різні підходи постраждалих до того, що робити зараз.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Хтось зібрав пакет доказів і зайняв вичікувальну позицію. Хтось розраховує на створення в найближчому майбутньому міжнародного компенсаційного механізму. Деякі великі позивачі готуються до інвестиційних арбітражів проти росії.Багато заявників у зв’язку з війною пішли у ЄСПЛ, а хтось звернувся з позовами проти рф до українських судів. Усі постраждалі від агресії російської федерації озираються на державу, зокрема на Міністерство юстиції України, в очікуванні сигналу, що вони діють правильно і що держава принаймні опосередковано підтримає їх зусилля, надавши можливість отримати присуджені кошти за рахунок російських активів. Д
ержава дає певну інформацію, щоб громадяни та бізнес могли розуміти політику України щодо цього питання. Багато важливих позицій було озвучено, зокрема, під час зустрічі Міністерства юстиції України з членами Американської торговельної палати в Україні в липні 2023 року. Водночас дуже багато аспектів наразі залишаються невідомими або невизначеними — це предмет важких переговорів і дискусій з партнерами та союзниками України.
Загальна стратегія
Наскільки ми розуміємо, юридична стратегія України чимось нагадує стратегію наших військових на початку повномасштабного вторгнення — динамічне завдавання багатьох ударів противнику з різних напрямків із зосередженням великих зусиль на ключовому завданні — не дати ворогу взяти столицю. Так само держава діє у юридичному протистоянні: визнає важливість ЄСПЛ та інвестиційного арбітражу, веде певну роботу в напрямі обмеження юрисдикційного імунітету росії, але основні зусилля спрямовує на вибудовування міжнародного компенсаційного механізму.
Міжнародний компенсаційний механізм
За задумом України, міжнародний компенсаційний механізм буде складатися з трьох складових: Реєстр збитків, Компенсаційна комісія, Фонд для виплати компенсацій. У травні 2023 року створено першу частину механізму — Реєстр збитків, що буде базуватися в Гаазі. Наразі йде робота над формуванням штату Реєстру збитків. До кінця 2023 року планується сформувати Раду (Board) Реєстру збитків. Рада має визначити процедури звернення до Реєстру, форму заяви, категорії заявників, категорії збитків, що підлягають відшкодуванню, вимоги до доказів щодо кожної категорії вимог. З 1 січня 2024 року планується початок прийому заяв до Реєстру збитків.
Оскільки Реєстр збитків початково створено на період три роки, передбачається, що саме такий строк буде надано заявникам для звернення. У Реєстру, найімовірніше, буде представництво в Києві. Передбачається, що Реєстр збитків має бути максимально цифровізований із можливістю подачі документів електронно — тут держава, схоже, враховує труднощі «паперового» ізраїльського реєстру збитків.
Основні категорії заявників:
1) громадяни;
2) бізнес (державні та приватні компанії);
3) держава (екологічні збитки, інфраструктура, відшкодування компенсацій із бюджету, що були виплачені державою на користь постраждалих громадян тощо).
Найімовірніше, заяви громадян матимуть пріоритет, тоді як бізнес і держава будуть у рівних умовах. Тут бачимо паралель із Компенсаційною комісією за результатами війни Іраку проти Кувейту — першими були розглянуті заяви та виплачені компенсації громадянам. Значною мірою це стало можливим завдяки простішому характеру вимог і відповідно процесу розгляду заяв громадян порівняно із бізнесом, фіксованими сумами виплат для певних категорій вимог, меншим загальним обсягом вимог у грошовому вимірі. Категорії збитків будуть досить різними: від шкоди через смерть, травми та насильство проти громадян до втрати бізнесу як такого, що генерує прибуток.
До Реєстру будуть включати лише ті збитки, які відповідають визначеним критеріям:
1) шкода завдана після 24 лютого 2022 року;
2) у результаті військової агресії росії;
3) на території України.
Паралельно Україна готує перший проєкт багатостороннього міжнародного договору для формування Комісії (для розгляду вимог) та Фонду (для виплати компенсацій). За словами представників Міністерства юстиції України, значні труднощі полягають в тому, щоб надати іноземним партнерам потужне юридичне обґрунтування того, що росію можна притягнути до відповідальності та обмежити суверенітет без її згоди.
На середину осені 2023 року Україна планує запропонувати перший проєкт багатостороннього міжнародного договору партнерам. У планах держави — запросити до Комісії відомих арбітрів, експертів, економістів, фінансистів з усього світу, які й визначатимуть підходи до оцінки збитків. Тут ми бачимо закладене протиріччя: заяви щодо збитків та обґрунтування їх розміру потрібно подати до Реєстру, коли підходи до оцінки збитків ще не будуть визначені Комісією. Відповідно, як правильно розраховувати збитки — незрозуміло, крім загального принципу повної компенсації за міжнародним правом. Водночас робоче бачення Мін’юсту полягає в тому, що заява до Реєстру збитків має бути повною, з усіма документами та висновками експертів вже на момент її подання.
Наскільки ми розуміємо, можливості доповнювати заяву чи проводити усні слухання (за прикладом міжнародного арбітражу) для державних і приватних компаній, у яких структура збитків є найскладнішою, предметно не напрацьовувалися. Важливим питанням, яке ще буде предметом переговорів із партнерами, є наповнення компенсаційного Фонду. Російські суверенні активи та активи російських державних компаній, alter ego росії, розглядаються Мін’юстом як основне джерело.
Компенсаційний механізм та інші способи захисту
За останньою інформацією, звернення до інших способів захисту не повинно стати перешкодою для звернення до міжнародного компенсаційного механізму. Розпочаті процеси в інвестиційному арбітражі, ЄСПЛ, національних судах не треба буде припиняти, щоб звернутися до Реєстру збитків.
Головне, щоб фактично не відбулося подвійного стягнення. Якщо рішення іншого судового органу не виконане — передбачається, що можна буде претендувати на компенсацію. Наскільки ми розуміємо, сила рішень різних судових органів буде відрізнятися. Є робоче бачення, що рішення інвестиційного арбітражу, ЄСПЛ, іноземних судів матимуть більшу юридичну силу, ніж рішення українських судів. На нашу думку, це пояснюється кількома причинами.
По-перше, довіра до інвестиційного арбітражу, ЄСПЛ чи судів, скажімо, США чи Великої Британії, де, до речі, є спеціальне законодавство для обмеження юрисдикційного імунітету росії, значно вища, ніж до судів України. По-друге, російська федерація шляхом підписання міжнародних договорів дала згоду на юрисдикцію інвестиційних арбітражів та ЄСПЛ (події до 16 вересня 2022 року), тому їх рішення є обов’язковими для виконання рф, попри імунітети. Нарешті, в Україні немає чітких правил для обмеження юрисдикційного імунітету росії, що викликає запитання з погляду верховенства права — відповідні рішення Верховного Суду не можуть вважатися вирішенням цієї проблеми за відсутності спеціального закону.
Війна з 2014 року
Окреме питання, яке турбує державу, — збитки від війни, заподіяні до 24 лютого 2022 року. Багато українських компаній, зокрема державних, втратили майно у Криму і на Донбасі. Деякі вже отримали багатомільярдні рішення на свою користь у «кримських арбітражах» і почали процес їх виконання. Найімовірніше, слідом за паном Ахметовим буде ще багато позивачів, які звернуться до інвестиційного арбітражу щодо втрат на Донбасі з 2014 року і до 24 лютого 2022-го. Це має просту причину: позивачі, які зазнали збитків від дій росії до 24 лютого 2022 року, опинилися «за бортом» Реєстру збитків — держави чітко домовилися, що Реєстр стосується лише збитків, які мали місце з моменту повномасштабного вторгнення. Для цієї категорії позивачів питання уже стоїть не в площині пошуку найкращого механізму — вони або судитимуться з росією (в інвестиційному арбітражі), або просто пробачать їй заподіяні збитки.
Держава декларує, що не хоче залишати позивачів, які вже отримали або отримають арбітражні рішення щодо подій до 24 лютого 2022 року, сам на сам із багаторічним процесом примусового стягнення коштів, передусім дбаючи про державні компанії з найбільшими збитками. Спроби полегшити життя великих позивачів, які постраждали від війни до 24 лютого 2022 року, наприклад, дозволивши їм виконати арбітражні рішення шляхом отримання виплат із Фонду в межах компенсаційного механізму, за словами Мін’юсту, будуть предметом складних переговорів з партнерами. Проте незалежно від успіху цих переговорів, бізнесу, який втратив активи до 24 лютого 2022 року, все одно доведеться самостійно відстоювати свої права у міжнародному арбітражі.
Висновки
Політика, розроблена українською владою щодо відшкодування збитків, заподіяних рф, виглядає доволі ефективною в сьогоднішніх реаліях. Однак жодна політика не забезпечить отримання реальних компенсацій без активних дій з боку позивачів. Багато позивачів уже зараз можуть робити ті чи інші кроки, щоб наблизити відшкодування: збирати докази, визначатися зі стратегією, судитися в міжнародному арбітражі. Зрештою, навіть якщо компенсаційний механізм не запрацює так, щоб забезпечити вимоги всіх позивачів, наявність арбітражних рішень стане альтернативним способом отримати відшкодування від рф.