20 вересня 2022, 10:13

Годувальниця – стаття 212 ККУ

Семен Ханін
Семен Ханін «АМБЕР, ЮК» керуючий партнер, адвокат, к.е.н., заслужений юрист України, член Правління ААУ

З моменту, як у ККУ з’явилася ст. 212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)», і до сьогодення правоохоронні органи вносять записи до ЄРДР (або, по-старому, заводять кримінальні справи), не маючи узгодженого податкового повідомлення-рішення (ППР), яке свідчило би про ненадходження до бюджетів коштів у значних і більше розмірах. Більшість записів до ЄРДР за ст. 212 ККУ вноситься на основі висновків експертів або аналітичних довідок. Звісно, такі дії є порушенням чинного законодавства з боку правоохоронних органів. Час плине, але позитивних змін у цьому питанні не відбувається, на жаль. Вкотре викладемо теоретичну частину.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України: «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом».

Склад кримінального правопорушення – це завжди повна сукупність його ознак. Не може бути неповного складу кримінального правопорушення. Неповність чи відсутність хоча б однієї із ознак, встановлених чи передбачених законом для певного кримінального правопорушення, свідчить про відсут­ність цього кримінального правопорушення, тобто такого кримінального правопорушення не існує. Тільки вся сукупність установлених кримінальним законом ознак може характеризувати певні суспільно небезпечні дії як кримінальне правопорушення. У постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду наголошено: «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду на дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».

Об’єктом злочину, передбаченого ст. 212 ККУ, є суспільні відносини, які складаються в сфері наповнення бюджетів та державних цільових фондів за рахунок оподаткування, тобто ті суспільні відносини, які виникають між державою і суб'єктами оподаткування на підставі податкових норм, що регулюють установлення, зміну та відміну внесків до бюджетів і державних цільових фондів.

Об’єктивна сторона злочину у ст. 212 ККУ характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння – ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткування; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212), великих (ч. 2 ст. 212) або особливо великих (ч. З ст. 212) розмірах; 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 212 ККУ, є спеціальним, адже поряд із загальними ознаками він має ще спеціальну ознаку, а саме обов’язок зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), за порушення якого особа і може бути притягнена до кримінальної відповідальності за ст. 212 ККУ.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується виною у виді прямого умислу, за якого винна особа усвідомлює суспільну небезпечність ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачає його наслідки у виді ненадходження коштів до бюджетів або державних цільових фондів і передбачає неминучість їх настання.

Згідно з п. 1.1 Податкового кодексу України (ПКУ): «Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства». Тобто відносини, які є об’єктом злочину, передбаченого ст. 212 ККУ, регулює виключно ПКУ.

Згідно з п. 41.1.1 ПКУ: «Контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування …».

Згідно з п. 19-1.1.2 ПКУ: «Контролюючі органи – контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів».

Згідно з п. 54.1. ПКУ: «Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою».

Згідно з п. 61.2 і п. 61.3 ПКУ – податковий контроль здійснюють виключно податкові та митні органи, в межах їхніх повноважень, встановлених ПКУ. Органи Служби безпеки України, Національної поліції України, прокуратури, інші правоохоронні органи та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у перевірках, що проводяться контролюючими органами, та проводити перевірки суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Згідно з п. 14.1.157 ПКУ – «податкове повідомлення-рішення – письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності».

Згідно з п. 58.1 ПКУ: «Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (ППР), якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не відповідає визначеному ПКУ».

Згідно з п. 56.18 ПКУ: «… платник податків має право оскаржити в суді ППР… При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили».

Висновок

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Податковий контроль здійснюють виключно податкові та митні органи. Обов’язок сплати податку виникає лише в разі самостійного обчислення платником свого зобов’язання або в разі узгодженого ППР.
Податкове повідомлення-рішення – письмове повідомлення контролюючого органу (рішення), що в разі його узгодження свідчить про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання.

Тобто, якщо платник сам не визначив своє зобов’язання щодо сплати податку та наразі узгоджене ППР відсутнє, то у платника не виникає обов’язку сплати податку. Тож дії платника не утворюють суб’єкта злочину, передбаченого ст. 212 ККУ.

Жодні аналітичні довідки чи висновки експертів узгоджене ППР замістити не в змозі.

По-перше, через те, що вони згідно з ПКУ не утворюють обов’язку сплати податку платником.

По-друге, Верховний Суд в рішенні від 02.04.2020 у справі № 160/93/19 дійшов висновку, що «будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону».

По-третє, Міністерством юстиції України листом від 26.08.2020 було надано відповідь на адресу ЮК «Амбер» з приводу скарги адвоката Ханіна С.Г. від 18.06.2020 № 183 вих 2020 (вх. № 17757-33-20 від 23.06.2020). Згідно з відповіддю: висновок експерта є особистою думкою експерта та має умовний (ймовірний) характер. Зазначене у відповіді узгоджується зі ст. 1 Закону «Про судову експертизу»:  «Судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду».

По-четверте, згідно з п. 112.2 ПКУ «Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання». Яка ж може бути можливість для дотримання правил та норм, якщо згідно з ПКУ не виникає обов’язку сплати податку?

Також хочу звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі 106/3364/19 від 07.07.2022, де зазначено: «Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків». А саме найчастіше з порушень контрагентів платника і породжуються аналітичні довідки та експертні висновки щодо самого платника податків.

Також важливо зауважити, що системні порушення правоохоронців підгодовують адвокатів. Ось вам і приклад діалектики: навіть у поганому є щось добре.

Читайте другу частину статті за посиланням.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати