22 грудня 2020, 11:19

Декілька простих юридичних порад для успішного залучення інвестиційного фінансування в IT‑проєкт

Опубліковано в №24 (730)

Успішне IPO і ринкова вартість у декілька мільярдів доларів США — це мета практично кожного амбітного стартапера-початківця (принаймні, це так для автора цієї статті та його знайомих стартаперів). Шлях до цієї мети у всіх різний і схожий лише у загальних рисах, однак є три компоненти, без яких не існує жодної success story: ідея, воля до досягнення мети і фінансування. Якщо перші два компоненти — це історія про натхнення і романтизм, то третій — це про те, як мрійники мають ставати підприємцями у самих нудних для багатьох аспектах підприємництва: право, облік, фінанси.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Існує ряд навчальних програм, завдяки яким можна швидко здобути знання в перерахованих галузях на рівні базового розуміння основних питань, що буде незайвим для кожного, хто ставиться до свого бізнесу серйозно. Коротко розкажу про окремі юридичні аспекти надання інвестиційного фінансування та поділюсь своїми скромними порадами для тих, хто хоче сам знати юридичні «трюки» при підготовці договорів.

Трішки про очевидне. Якщо мова йде про справжній повноцінний бізнес-проєкт та те, як він має існувати юридично, то з точки зору юристів переважно краще фінансуватиметься зрозуміла, контрольована та прогнозована для інвестора юридична особа, рідше фізична особа-підприємець (це в зовсім маленьких проєктах або тих, де через ФОП‑а здійснюватиметься податкова оптимізація). Зрозуміло, що фінанси можуть бути видані фізичній особі й без наявності у неї створеної юридичної особи або статусу підприємця, однак переважна більшість таких кейсів стосуються початкових етапів розвитку стартапу, а таке фінансування — швидше менторського, ніж інвестиційного змісту.

Із зрозумілих причин, пов'язаних з питаннями податків, захистом інвестицій та можливістю вибору англійського права як права, яке регулюватиме відносини між сторонами (звичайна ділова практика), часто номінальними суб'єктами відносин у сфері інвестування в Україні виступають іноземні юридичні особи. Це не значить, що до презентації проєкту інвестору слід самому проявити ініціативу і створити юридичну особу незрозумілої організаційно‑правової форми в юрисдикції, яку не зможе відразу показати на мапі навіть вчитель географії. Великі інвестори переважно мають власне бачення та напрацьовані моделі структурування, тому в цій частині вирішальне слово часто за ними.

Оскільки описати усі моделі міжнародного структурування, якими користуються зараз, у рамках однієї статті неможливо, варто лише зафіксувати думку, що іноземець у 99% випадків стане обов'язковим елементом угоди. Це точно не має лякати чи надмірно насторожувати саме по собі, однак додає необхідності розібратися з відповідними питаннями іноземного податкового, корпоративного і договірного права та впливом угоди на податкові наслідки в Україні.

Власне, юридичних форм і способів залучення фінансування велика кількість: IPO, партнерство через спільну участь у юридичній особі, кредитне фінансування бізнесу, венчурне інвестування в об'єкт авторського права, договори підряду та послуг… І для кожного з цих механізмів існує свій юридичний алгоритм.

Дозволю собі дати декілька порад, заснованих на власному досвіді, для неюристів або колег, які нечасто стикаються з договорами інвестування, про те, на що слід звертати увагу тому, хто хочете ефективно залучити інвестування і при цьому не опинитися у юридичній пастці.

1. Базові питання в домовленостях про цільове інвестування:

  • У що інвестують? Деталізуйте об'єкт інвестування і зафіксуйте домовленості про це, щоб ви з контрагентом однаково розуміли об'єкт інвестування і кінцевий результат співпраці, що саме ви передаватимете та за якими критеріями будуть оцінювати якість продукту.
  • Як інвестують? Етапи та спосіб надання фінансування, умови відмови від надання фінансування до завершення проєкту.
  • Як створюють і передають об'єкт інвестування? Це, крім іншого, охоплює питання контролю дедлайнів та якості продукту.

2. Юристи інвестора — це юристи інвестора.

Усвідомте, що юрист діє завжди виключно в інтересах свого клієнта, а не його контрагентів. Розуміння цього важливе для уникнення ситуацій, подібних до показаної у фільмі про засновника Facebook, де його партнер перестав бути партнером внаслідок того, що думав, що юристи Марка — це і його юристи. Однозначно варто завжди детально аналізувати зміст запропонованих умов договорів.

3. Баланс інтересів — принцип, виходячи з якого, слід будувати договірні відносини з партнером. Уникайте дисбалансу у співвідношенні між правами та обов'язками сторін угоди. Ви ж, зрештою, вступаєте у договірні відносини, а не відносини безумовного підпорядкування.

4. «У нас типові форми договорів, внести правки неможливо».

Досить часто доводиться стикатися з тим, що колеги на іншій стороні відмовляються правити договори, мотивуючи це «типовими формами». Це твердження практично завжди не зовсім правдиве. Навіть найбільша та неповоротка організація зможе внести правки у власні типові форми документів, відобразивши домовленості з урахуванням індивідуальних аспектів.

5. «Так, написано багато гарантій, але ми ними користуватися не будемо».

Ще одна теза, яку досить часто можна почути у розмові з контрагентом. Пропоную повірити на слово, що якщо проти вас є юридичне право застосувати штраф, він буде застосований без жодних вагань або мук совісті.

Будьте озброєні найсильнішою зброєю — знаннями. Всім успішних угод!

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати