У двомісячний термін Кабінет Міністрів України разом із Центральною виборчою комісією та Службою безпеки України повинні проаналізувати українське законодавство України щодо питань, пов’язаних з подвійним (множинним) громадянством. Про це йдеться в президентському Указі № 85/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 26 лютого 2021 року «Про невідкладні заходи щодо протидії загрозам національній безпеці у сфері громадянства».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За результатами такого аналізу Уряд не пізніше ніж за шість місяців має внести на розгляд парламенту законопроєкти, які б передбачали низку обмежень для українців з подвійним (або більше) громадянством. Зокрема передбачається, що такі люди не зможуть:
- претендувати на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- претендувати на зайняття керівних посад на стратегічних об’єктах державної власності;
- мати допуск до державної таємниці;
- бути членом виборчої комісії, офіційним спостерігачем або проводити передвиборчу агітацію на загальнодержавних і місцевих виборах;
- бути членом політичної партії.
З одного боку, наша держава нині перебуває в умовах збройного конфлікту, які ставлять під загрозу її незалежність, територіальну цілісність, суверенітет. Тому зрозумілим є бажання мати всередині України якомога менше іноземних паспортів.
З іншого боку, Україна намагається інтегруватися в Євросоюз, в Європейський економічний простір, хоче залучати інвестиції з-за кордону й здійснювати більш активну реінтеграцію в українське суспільство нашої діаспори.
Насправді процеси протилежні: обмеження в правах біпатридів і навпаки задекларовані прагнення до лібералізації державної політики України щодо множинного громадянства.
Поки Україна як держава не сформулювала єдину позицію, що збалансувала би два інтереси – безпековий та економічний.
Але факт, що певні думки з цього приводу запускаються в суспільство для обговорення, є сигналом позитивним. Проводити дослідження суспільної думки – це правильно, це нормально. Адже питання громадянства напряму пов’язано з державним суверенітетом, тому не можна приймати швидких рішень, не враховуючи думки експертів і громадськості.
Нинішні проблеми чинного законодавства, зокрема, щодо громадянства є комплексними. Наприклад, вважаю, що існує необхідність у тлумаченні Конституційним Судом України закладених у Конституції принципів єдиного громадянства та заборони позбавлення громадянства. До того ж законодавство України про публічну службу не узгоджене з законодавством про громадянство. Стосовно державної служби є заборона біпатридам перебувати на ній. Проте якщо подивитись на кримчан, які в примусовий і автоматичний спосіб отримали громадянство Російської Федерації, на них також ця заборона по державній службі поширюється. Але не повинна була би, оскільки Україна цієї «паспортизації» не визнає, про що чітко зазначено в Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
У переліку зареєстрованих у Верховній Раді законопроектів, пов’язаних із громадянством, слід звернути увагу на проєкт від 25 січня за №4640 «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового забезпечення наявності іноземного громадянства (підданства) у громадян України». Серед іншого він спрямований на обмеження виборчих прав українських громадян, які додатково мають іноземне громадянство. На мій погляд, в рамках чинної Конституції не можна обмежувати в виборчих правах українських громадян, які мають ще додатково іноземне громадянство. Тобто реалізувати подібні ідеї можна лише через внесення певних змін до Конституції.
І взагалі, вирішувати нагальні проблеми з громадянством, яке за визначенням Європейського суду з прав людини є частиною соціальної ідентичності особи, слід через комплексну роботу юристів, які спеціалізуються на національному праві, юристів-міжнародників, соціологів, політологів, фахівців з питань міграції.