Експортна політика держави має виходити на новий рівень, цього вимагає як бізнес, так і міжнародні тренди. Розвиток відповідної стратегії – перший крок на шляху до такої трансформації. «Юридична газета» вводить нову рубрикацію, присвячену огляду юридичних аспектів діяльності різних індустрій. Перша публікація присвячена Національній експортній стратегії та її ролі для бізнесу.
Поглиблення сучасних міжнародних торговельних зв’язків спонукає уряди країн до розробки та реалізації комплексної політики з підтримки експорту. В Україні сьогодні зроблено досить багато для інтеграції нашої економіки в міжнародні потоки товарів, послуг, капіталу та робочої сили. Зокрема, наша країна активізувала свою діяльність як член Світової організації торгівлі (далі – СОТ), уклала низку угод про запровадження преференційних торгових режимів і має на меті їх розширювати шляхом подальших переговорів тощо.
Водночас на державному рівні до цього часу не вдалося розробити та реалізувати послідовну комплексну національну політику щодо розвитку експорту, хоча потреба у цьому з часом тільки зростає. Така ситуація зумовила необхідність у розробці Національної експортної стратегії України – основоположного документу, який би визначив головні принципи й вектори державної політики у зазначеній сфері на найближчі кілька років.
Нещодавно цей процес розпочався та навіть приніс перші результати. Так, 26.04.2016 р. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (далі – МЕРТ) було проведено Круглий стіл щодо розробки Стратегії, де був представлений документ під назвою «Біла книга: як реалізувати експортний потенціал України за умов глобалізації» (далі – Біла книга). Зазначимо, що документ викликав жваву дискусію у бізнес-колах. Насправді, проект щодо розробки експортної стратегії, над яким працював консорціум експертів, далеко не обмежується розробкою лише Білої книги. Фінальний документ складається з 3-х частин. Перша частина містить детальний аналіз особливостей експорту України у різних вимірах (аналітичний матеріал, який пізніше був систематизований у Білій книзі). У другій частині викладений власне проект Національної експортна стратегії України на період 2016-2020 рр. (далі – Експортна стратегія). Третя частина фінального документу – проект Плану дій з реалізації Національної експортної стратегії України на 2016-2020 рр.
На круглому столі представникам бізнесу презентували лише Білу книгу, а от текст Експортної стратегії та Плану дій не було винесено на публічне обговорення.
В Україні діє низка стратегічних документів секторального характеру. Так чи інакше ці документи містять положення стосовно підтримки експорту. Вони неодмінно враховувалися авторами при розробці проекту Експортної стратегії та Плану дій з її реалізації. Але ж послідовність їх прийняття чи затвердження повинна бути діаметрально протилежною: саме на положеннях експортної стратегії слід базувати стратегічні документи щодо підтримки експорту в окремих секторах економіки. Таким чином, тема торгівлі пронизуватиме усі сфери та рівні політичного планування.
Крім того, положення проекту Експортної стратегії та Плану дій були узгоджені з іншими програмними документами, які діяли станом на 2015 р., а саме: з Планом заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014-2017 рр., Порядком денним Угоди про асоціацію з ЄС і Планом заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» у 2015 р. Також враховувалися пріоритети торгової політики ЄС щодо України.
Проект Плану дій передбачає дорожню карту для покрокової реалізації завдань, визначених в Експортній стратегії на 2016-2020 рр. Усі заходи класифіковано як довго-, середньо- або короткострокові, залежно від терміну виконання. Документ визначає конкретні нормативні-правові акти, що потребують прийняття або внесення змін для виконання завдань (заходів), з описом конкретних положень, яких ці зміни стосуються.
Не вдаючись до детального опису, охарактеризуємо головні розділи проекту Плану дій, які відповідають напрямкам експортної політики, окресленим у Національній експортній стратегії.
Забезпечення доступу українських експортерів на світові ринки
Головну ідею цього блоку можна звести до двох висновків:
1. Використання преференційних торгових режимів України повинно бути ефективним, а подальше їх розширення – економічно обґрунтованим, з огляду на конкурентну та виробничу спроможність українських компаній у тому чи іншому секторі.
2. Підвищення конкурентоспроможності українських товарів і послуг на зовнішніх ринках передбачає інтеграцію вітчизняних компаній у глобальні ланцюги вартості. Тому уряд повинен використовувати у своєму арсеналі інструменти двостороннього співробітництва, а також перманентно брати участь у багатосторонніх ініціативах і переговорах щодо розробки нових правил міжнародної торгівлі.
Інституційне забезпечення політики сприяння експорту
У цьому блоці представлений сценарій реформування центральних органів виконавчої влади, уповноважених на провадження торговельної політики України, у тому числі захист інтересів українських виробників/експортерів на національному ринку. Через домовленості з МЕРТ ми не маємо змоги розкрити деталі пропозицій.
Головна ідея цього блоку полягає у тому, що поряд із нарощуванням інституційної спроможності держави, повинні вдосконалюватися і механізми взаємодії між державою та приватним сектором. Таким чином, з одного боку, формується конкурентоспроможний бізнес, який готовий до виходу на зовнішні ринки та знає, як це зробити. З іншого боку, такому виходу сприяє держава в особі системно діючих уповноважених органів і компетентних державних службовців.
Розвиток експортного потенціалу
Заходи в межах цього напрямку втілюють гасло «Експорт починається вдома». Як зазначено у Білій книзі, в сучасному світі конкурують не тільки виробники, а й національні економічні політики в цілому та регуляторні режими зокрема. Саме тому цей напрям передбачає лібералізацію регуляторного середовища для реалізації економічних інтересів національних експортерів в Україні.
Спрощення правил і процедур торгівлі
Цей напрям охоплює заходи зі спрощення процедур, пов’язаних із безпосереднім виходом на світові ринки, зокрема митних процедур і формальностей, забезпечення прозорості процедур щодо верифікації свідоцтв про походження товару, усунення бар’єрів у торгівлі з ЄС у сфері технічного регулювання та санітарного й фітосанітарного контролю.
Розвиток адекватних сучасним реаліям логістичних ланцюгів та експортної інфраструктури
Йдеться про шляхи інтеграції українських експортерів у наявні та потенційні міжнародні транспортні коридори. Серед іншого, заходи, передбачені в рамках цього напряму, узгоджені з положеннями відповідних стратегічних документів у цій сфері.
Партнерство між Урядом, бізнесом і громадянським суспільством у сфері просування експорту
Мова йде про подальше ефективне використання механізмів СОТ з метою представництва національних виробників та експортерів. Сюди також увійшли заходи «наступальної політики Торгового представника України» (згідно з формулюванням п. 124 Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2015 р.). Вже сьогодні МЕРТ успішно реалізовує такі заходи, порушуючи на засіданнях профільних комітетів та Ради з торгівлі товарами СОТ питання торгових обмежень проти України з боку Російської Федерації. Україна ініціювала перший спір проти Російської Федерації щодо обмеження імпорту рухомого складу і стрілочних переводів з України. Нарешті, про готовність МЕРТ співпрацювати з приватним сектором у цьому напрямку також свідчить нещодавно прийнятий Кабінетом Міністрів України Порядок забезпечення захисту прав та інтересів України в торговельно-економічній сфері в рамках СОТ.
Інформаційно-рекламна підтримка експортерів
Заходи цього блоку націлені на розробку державної політики щодо інформаційної підтримки виробничо-комерційної діяльності експортерів. При цьому важливо забезпечити таку інформаційну підтримку комплексно для всіх експортерів: тих, що вже завоювали зовнішні ринки, і тих, що лише починають або планують експортну діяльність.
Наразі важливо те, що проект Національної експортної стратегії України та Плану дій з її реалізації уже розроблені. Однак цей результат не відображений у розділі «Розвиток та підтримка експорту» Плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік, затвердженому Кабінетом Міністрів України 27 травня 2016 року.
Наступний невідкладний крок за державою – надати можливість українським виробникам та експортерам якомога швидше та повною мірою ознайомитися із текстом цих документів. 5-6 вересня 2016 року МЕРТ провів першу Національну консультацію з метою підготовки Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі та план першочергових дій для підтримки експорту. Було б доречно, якщо би МЕРТ в рамках цього заходу виніс на обговорення представників бізнесу, наукових установ та громадськості уже розроблені проекти Експортної стратегії та Плану дій з її реалізації – з метою подальшого їх доопрацювання. Адже у якісному фінальному документі зацікавлені всі: і експерти-розробники, і держава в особі МЕРТ, і передусім експортери, які сплачують податки та забезпечують робочі місця.
Коментар:
Ігор Бураковський, Голова Правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій
- Пане Ігорю, наскільки Україна потребує Національної експортної стратегії? Чи можливий розвиток експортної політики без існування цієї стратегії?
- Сьогодні важко назвати країну, яка не мала б експортної стратегії як документу політики в тому чи іншому форматі. Річ у тім, що експорт сьогодні є елементом складних виробничо-комерційних процесів та/або результатом взаємодії багатьох економічних агентів. За таких умов, сприяння розвитку експорту – це процес усунення різного роду адміністративних бар’єрів та відкриття закордонних ринків для національних виробників товарів і постачальників послуг шляхом укладання відповідних міждержавних умов. Ось чому експортна стратегія стає інструментом координації зусиль різних органів виконавчої влади у сфері сприяння експорту. З іншого боку, довгострокова стратегія – це інструмент визначення змістовних і часових пріоритетів політики та планування ресурсів для їх реалізації.
- На яких основних засадах має ґрунтуватися Національна експортна стратегія?
- Стратегія має ґрунтуватися на таких принципах:
1. Чіткий розподіл ролей між державою та бізнесом.
2. Діалог і відповідальність.
3. Прозорість та передбачуваність економічної політики в цілому і торговельної політики зокрема. Міжнародна практика та результати досліджень свідчать, що прогрес у реалізації цього принципу може мати такий же або навіть більший ефект для торгівлі, у порівнянні з окремими пов’язаними з торгівлею заходами.
4. Безумовне дотримання Україною своїх міжнародних зобов’язань. Це означає запровадження в національне законодавство міжнародних норм та правил, а також створення дієвих механізмів їх дотримання.
5. Комплексний підхід до вирішення проблеми розвитку експорту. Як і інші країни, Україна утвердилась у світі як виробник товарів і постачальник послуг світового рівня (зроблено в Україні українцями – Made in Ukraine), та як майданчика для виробництва товарів і послуг для міжнародних ринків (зроблено в Україні іноземними виробниками – Made by Ukraine).
6. Фіскальна відповідальність. Поточні бюджетні обмеження об’єктивно звужують можливості Уряду фінансувати заходи, спрямовані на сприяння розвитку експорту. Тому політика розвитку експорту буде побудована таким чином, щоб максимально ефективно використати кошти міжнародної фінансової та технічної допомоги в різних формах для реалізації відповідних цілей і не дестабілізувати державні фінанси.
7. Проринковий підхід. Заходи торговельної політики мають застосовуватися таким чином, щоб коригувати недосконалості ринкового механізму і не викривляти конкуренцію.
- Що на практиці дає затвердження зазначеної стратегії для українських експортерів та для розвитку експорту? Чи не стане стратегія черговим «мертвим» документом?
- Практична цінність будь-якої стратегії визначається двома чинниками: якістю документу й ефективністю процесу її реалізації. Кінцева мета реалізації Стратегії – зробити сприяння експорту постійною, послідовною та комплексною політикою. Як свідчить міжнародний досвід, саме такий підхід дає найкращі результати. Водночас успішна реалізація експортного потенціалу вимагає чіткого розподілу сфер відповідальності між Урядом та бізнесом в тому, що стосується експорту. І цей принцип має бути основою побудови як експортної стратегії, так і плану дій з її реалізації. В практичному плані корисність експортної стратегії полягає в тому, що вона показує як та які політичні рішення прийматиме уряд у сфері підтримки експорту. Це робить економічну політику прозорою та передбачуваною. Але ще раз зазначу, що ці та інші позитиви не реалізуються автоматично – стратегія «матеріалізується» у щось лише в процесі її реалізації.