 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Коли мова йде про допомогу військовим, не можемо обійти питання допомоги членам сім’ї загиблих героїв. Адже, окрім болю втрати, родичі загиблих можуть стикатися і з юридичними питаннями, пов'язаними із встановлення факту смерті при виконанні військового обов'язку.
У реаліях війни питання, на жаль, поширене. А поховання загиблих у братських могилах, відсутність можливості забрати тіло через активні тривалі бойові дії, змушує родичів пройти певну юридичну процедуру, щоб отримати свідоцтво про смерть та у подальшому відповідно мати право на грошові виплати, отримання спадщини тощо.
Зазвичай родичам видають акт про настання смерті. Але це не медична довідка, на підставі якої проводиться державна реєстрація смерті. Тому органи РАЦС відмовляють у такій реєстрації та видачі свідоцтва про смерть.
Тож, як діяти, щоб розв’язати це питання.
Після отримання письмової відмови від органу РАЦС, слід звернутись із заявою про встановлення факту смерті до суду. Розглядаються ці заяви у порядку окремого провадження.
Зокрема, ч.2 ст. 315 ЦПК України передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
-
об`єктом судового захисту при розгляді справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, є охоронювані законом інтереси, а предметом судової діяльності – встановлення юридичних фактів із метою забезпечення реалізації заінтересованими особами належних їм суб`єктивних прав;
-
факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб;
-
встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, можливе, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Оскільки в ЄРСР міститься численна судова практика, з різним застосуванням однієї і тієї ж норми цивільно-процесуального законодавства у даному виді правовідносин, у разі подання заяви до суду слід звернути увагу на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року.
Встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії рф проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації.
Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.
Тобто відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 грудня 2022 року по справі №490/6057/19-ц.
Як зазначається в Окремій думці, у цій справі Об’єднаній палаті потрібно було:
-
відступити від висновку щодо застосування ч.2 ст.315 ЦПК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВС у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.07.2020 року у справі №711/7922/17;
-
вказати, що ст.315 ЦПК України передбачена можливість встановлення виключно фактів, що мають юридичне значення, а не причинного зв’язку між фактами.
У справі, яка була предметом перегляду Об`єднаної палати, постановою ВС від 05.12.2022 року встановлено, що суди першої та апеляційної інстанції помилково розглядаючи заяву, не звернули уваги на її суть та мету подачі, а саме: встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю її чоловіка та військовою агресією російської федерації проти України. Розділивши її вимогу на встановлення факту смерті військовослужбовця та факту військової агресії російської федерації, суди, по суті, зробили висновок про те, що, у першому випадку, такі факти суди не встановлюють, а в другому, – про загальновідомість факту через закріплення його на державному рівні на підставі нормативно-правових актів.
Водночас не звернули увагу на те, що звернення заявниці в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу її чоловіка, як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права.
Отже, фактичною підставою звернення до суду стала необхідність встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю її чоловіка та збройною агресією російської федерації проти України з метою подальшого отримання допомоги від гуманітарних організацій.
Зважаючи на це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження в порядку ч. 1 ст.255 ЦПК України у цій справі, не врахувавши, що встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі чоловіка під час захисту Батьківщини у лютому 2015 року на території Донецької та Луганської областей України внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації.
З урахуванням наведеного, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2020 року у справі № 711/7922/17 (провадження № 61-41461 св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі №707/52/17 (провадження № 61 -3784св18), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі.
Отже, встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації.
При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.